Ухвала суду № 34336030, 22.10.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Ракалович В.М.

Суддя-доповідач:Іваненко Т.В.

УХВАЛА

іменем України

"22" жовтня 2013 р. Справа № 806/1727/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Іваненко Т.В.

суддів: Кузьменко Л.В.

Шидловського В.Б.,

при секретарі Зеліковій О.В. ,

за участю сторін:

позивача ОСОБА_3,

представника позивача ОСОБА_4,

представника відповідача Черниша А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного агентства земельних ресурсів України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "19" серпня 2013 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Державного комітету України із земельних ресурсів, Державного агентства земельних ресурсів України про визнання дій протиправними, скасування наказів, поновлення на посаді ,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправними дії Державного комітету України із земельних ресурсів щодо звільнення позивача з посади начальника Управління Держкомзему у Житомирському районі Житомирської області; визнати нечинним і скасувати наказ Державного агентства земельних ресурсів України від 15 лютого 2013 року №611 - кт/а про звільнення ОСОБА_3 з посади начальника Управління Держкомзему у Житомирському районі, та наказ від 15.02.2013 року №611-кт/а; поновити його на раніше займаній посаді; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоди в розмірі 25000 грн. Позов обґрунтований тим, що звільнення з посади відбулося з грубим порушенням вимог законодавства, а саме не запропоновано інші рівноцінні посади, звільнення проведено в період тимчасової непрацездатності, не враховано переважне право на залишення на роботі.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.08.2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ Державного агентства земельних ресурсів України від 15 лютого 2013 року № 611- кт/а про звільнення ОСОБА_3 з посади начальника Управління Держкомзему у Житомирському районі Житомирської області за п.1 ст. 40 КЗпП України. Визнано протиправним і скасовано наказ Державного агентства земельних ресурсів України від 14 серпня 2013 року № 1571-кт/а про внесення змін до наказу від 15 лютого 2013 року №611-кт/а. Поновлено ОСОБА_3 на посаді начальника Управління Держкомзему у Житомирському районі Житомирської області з 23 лютого 2013 року. Зобов'язано Державний комітет із земельних ресурсів України нарахувати і виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу. Стягнуто на користь ОСОБА_3 з Державного комітету із земельних ресурсів України 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Державного агентства земельних ресурсів України подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у зв'язку з реорганізацією Управління Держкомзему в Житомирському районі позивача у встановленому законодавством порядку звільнено з займаної посади уповноваженою на те особою.

Позивач та його представник в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували. Просили відмовити в задоволенні. Вважають рішення суду законним та обґрунтованим.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав. Просив задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши пояснення позивача, його представника та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд встановив, що Наказом Державного комітету України із земельних ресурсі № 98-КТ від 03.04.2012 р. ОСОБА_3 призначено на посаду начальника управління Держкомзему у Житомирському районі.

17 серпня 2011 р. Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова N 974 "Про утворення територіальних органів Державного агентства земельних ресурсів", якою було вирішено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, а територіальні органи Державного комітету із земельних ресурсів реорганізувати шляхом приєднання до новоутворених територіальних органів Державного агентства земельних ресурсів.

На виконання вказаної постанови КМ України 19 вересня 2012 року Держкомземом України був виданий наказ №91 "Про реорганізацію Управління Держкомзему у Житомирському районі Житомирської області", відповідно до якого, вказане управління підлягало приєднанню до Управління Держземагенства у Житомирському районі Житомирської області.

12 листопада 2012 року позивачу було запропоновано для працевлаштування три посади і попереджено про наступне звільнення на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України в разі відмови від запропонованих посад.

Наказом Державного агентства України №611-кт/а від 15 лютого 2013 року ОСОБА_3 звільнено з посади начальника Управління Держкомзему у Житомирському районі Житомирської області відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України.

Враховуючи тимчасову непрацездатність позивача, про яку відповідачу не було відомо на час винесення наказу від 15.02.2013 р., наказом Державного агентства земельних ресурсів України № 1571-кт/а від 14 серпня 2013 року внесено зміни до наказу Держземагенства України від 15.02.2013 року №611-кт/а "Про звільнення ОСОБА_3", відповідно до якого, днем звільнення ОСОБА_3 вважається наступний робочий день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно частин 1, 2, 3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів ", розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, зокрема, чи є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Судом встановлено, що позивачу запропоновано наступні посади: головного спеціаліста відділу обліку земель та аналізу земельно-кадастрової інформації Управління державного земельного кадастру Головного управління Держземагенства у Житомирській області, провідного спеціаліста відділу землеустрою та охорони земель Головного управління Держземагенства у Житомирській області, заступника начальника Управління Держкомзему у Новоград-Волинському районі. Проте відповідачем не враховано, що позивач займав посаду начальнику, його роботодавцем є Держкомзем України, а тому був зобов'язаний запропонувати позивачеві всі вакантні посади в системі Держкомзему України, а не лише в Житомирській області в тому числі й керівні посади, рівноцінні займаній.

Позивач від запропонованих трьох посад позивач відмовився.

Колегія суддів також зазначає, що подання прокуратури про порушення законодавства при призначенні ОСОБА_3 на посаду та про недоліки в його роботі не може прийматися як доказ правильного звільнення позивача, оскільки звільнення відбулося за іншими підставами, а не через невідповідність займаній посаді чи систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність звільнення позивача із займаної посади, та, відповідно, з протиправністю оскаржуваних наказів.

Відповідно до ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу

Абз. 1 п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснює, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач тривалий час був позбавлений заробітку, що приносило йому та його сім'ї моральні страждання та дискомфорт.

Суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Постанову прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного агентства земельних ресурсів України залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "19" серпня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.В. Іваненко

судді: Л.В. Кузьменко

В.Б. Шидловський

Повний текст cудового рішення виготовлено "24" жовтня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1, 10000

3- відповідачу/відповідачам:

Державне агентство земельних ресурсів України вул.Народного ополчення, 3,м. Київ, 03680