Ухвала суду № 34335983, 16.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2013 р.Справа № 2а-8985/11/1470

Категорія: 8.1.3 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року у справі за поданням Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби до фермерського господарства "Агропром-синтез" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2011 року податковий орган звернувся з вищевказаним поданням.

В обгрунтування подання зазначалось про відмову відповідача допустити працівників податкового органу для проведення перевірки, що було підставою для застосування адміністративного арешту майна платника податків з метою забезпечення виконання платником податків його обов'язків.

Позивач зазначав у поданні, що його дії є законними та передбаченими положеннями пункту 94.1 статті 94 Податкового Кодексу України та пунктом 2.1 розділу II Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.10 р. № 1042 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.10 р. за № 1434 (надалі - Порядок № 1434).

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року в задоволенні подання було відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою подання задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах подання і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач по справі на підставі наказу від 25.1.11 р. № 178 та направлень від 28.11.11 р. № 178/23-01, 179/17-01 повинна була розпочати виїзну позапланову документальну перевірку господарства відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства тривалістю 8 робочих днів з 28.11.11 р. по 07.12.11 р. за період з 01.10.08 р. по 30.09.11 р.

29.11.11 р. співробітниками позивача було здійснено вихід на юридичну адресу відповідача, де представниками останнього було відмовлено від допуску посадових осіб податкової інспекції до проведення виїзної позапланової документальної та відмовлено в наданні необхідної документації, про що 29.11.11 р. перевіряючими був складений Акт № 16/2301/35741970 про відмову від допуску до перевірки.

30.11.11 р. керівником позивача було прийнято рішення № 1 про застосування адміністративного арешту майна платника податків. Як зазначено в даному рішенні, підставою для накладення адміністративного арешту є обставини, передбачені пунктом 94.2 статті 94 розділу II Податкового кодексу України (надалі - ПКУ) - платник податків відмовився від допуску посадових осіб органу державної податкової служби для проведення виїзної позапланової документальної перевірки.

Відмовляючи в задоволенні подання, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем по справі була порушена процедура опису майна відповідача.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України Податкового кодексу України.

За змістом пункту 1.1 статті 1 ПКУ - він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до статті 4 ПКУ податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема:

- рівність усіх платників перед законом;

- недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

- невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

- презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

На підставі пункту 94.1 статті 94 ПКУ адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

- платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

- фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

- платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;

- відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій;

- відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

- платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

- платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу (пункт 94.2 статті 94 ПКУ).

За змістом пункту 94.3 статті 94 ПКУ визначено, що арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті, а пунктом 94.4 статті 94 ПКУ встановлено, що арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

У відповідності пункт 94.6 статті 94 ПКУ керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 статті 94 ПКУ, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Зі змісту наказу Новобузької міжрайонної ДПІ від 25.11.11 р. № 178 "Про проведення виїзної позапланової документальної перевірки" вбачається, що вона проводилась на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 ПКУ та на виконання розпорядження ДПА у Миколаївський області від 23.11.11 р. № 345-р "Про участь у проведенні перевірок" з метою дослідження та перевірки правомірності перебування підприємства платником фіксованого податку та перебування на спеціальному режимі ПДВ за період 2008- 2011 р. р.

Згідно до направлень на перевірку від 28.11.11 р № № 178/23-01, 179/17-01№ 267/23-200 податковим органом було встановлено строк проведення перевірки - 8 робочих днів.

Відповідно до пункту 20.1.4 статті 20 податкового кодекс у органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

На підставі положень пункту 78.1.12 статті 78 ПКУ, позапланова перевірка проводиться у разі призначення органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо отримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається органом державної податкової служби вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.

Згідно частин 81.1 статті 81 ПКУ особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби. Непред'явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення на проведення перевірки або пред'явлення направлення, оформленого з порушенням вимог, установлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці другому цього пункту, не дозволяється. При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися направленні на перевірку посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Водночас, відповідно до пункту 94.1 статті 94 ПКУ адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

В ході судового розгляду з пояснень свідка - головного бухгалтера фермерського господарства ОСОБА_1 вбачається, що відповідач 25.11.11 р. у податковій інспекції с.м.т. Казанка отримав запит від 25.10.11 р. № 1694/15-00, зареєстрований в журналі вхідної кореспонденції за вхідним від 25.11.11 р. № 30, про надання інформації з метою встановлення правомірності перебування на ФСП та спеціальному режимі оподаткування ПДВ з посиланням на підпункт 20.1.6 та пункт 73.3 ПКУ.

30.11.11 р. о 15-00 годині відповідачу стало відомо про те, що на технічну площадку в с. Іванівна Криворізького району Дніпропетровської області приїхали працівники податкової інспекції та працівники сільської ради для проведення арешту майна фермерського господарства.

Пізніше керівництву фермерського господарства було вручено рішення начальника Новобузької МДПІ про адміністративний арешт майна.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позивачем по справі була порушена процедура опису майна відповідача, виходячи з наступного:

- опис та арешт проводився у період сутінків;

- представник податкової інспекції, який проводив опис майна, не мав документально підтверджених повноважень на вчинення дій на проведення опису арештованого майна;

- опис майна відповідача проводився по відомості залишків, яка надавалась податковому органу на запит у квітні 2011 р., тобто без належної перевірки реальної вартості майна;

- понятими при вчиненні дій по опису майна були працівники сільради, участь яких обмежується Законом України "Про виконавче провадження";

- опис арештованого майна проводився за відсутності належного оцінювача, який повинен мати відповідний дозвіл (ліцензію) на визначення вартості майна;

- рішення №1 про застосування адміністративного арешту майна платників датків винесене Новобузькою МДПІ в м. Новий Буг 30.11.11 р. із зазначенням часу прийняття рішення 15-30 годин і вже через п'ять хвилин був складений протокол про застосування адміністративного арешту майна платника податків із зазначенням часу проведення опису майна від 30.11.11 р. з 15-35 годин до 16-23 години, що не відповідає дійсності оскільки відстань між м. Новий Буг Миколаївської області та с. Іванівна Криворізького р-ну Дніпропетровської області де проводився опис складає понад 100 км.;

В ході судового розгляду відповідач пояснив, що в опис майна потрапило лізингове майно та майна, яке перебувало у відповідача в оренді і представник податкової інспекції був про це повідомлений, але не перевірив вказаний факт, що також не було спростовано представником позивача.

За змістом пункту 94.1 статті 94 ПКУ - адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а також не довів у передбачений законом спосіб до відома відповідача запит про надання інформації щодо надходження на спеціальному режимі оподаткування, що стало підставою проведення перевірки, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти подання.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що подання Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року у справі № 2а-8985/11/1470 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян