Ухвала суду № 34335908, 22.10.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Гурін Д.М.

Суддя-доповідач:Іваненко Т.В.

УХВАЛА

іменем України

"22" жовтня 2013 р. Справа № 806/5073/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Іваненко Т.В.

суддів: Кузьменко Л.В.

Шидловського В.Б.,

при секретарі Зеліковій О.В. ,

за участю сторін:

представників позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника відповідача Летушева М.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "29" серпня 2013 р. у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Новоград-Волинської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними дій та зобов"язання вчинити певні дії ,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії Баранівської МДПІ, що пов'язані з проведенням документальної позапланової виїзної перевірки та зобов'язати вчинити дії по вилученню інформації про результати перевірки з автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», внесеної на підставі акта перевірки. Вказує, що висновки, викладені в акті перевірки стосовно нікчемності правочинів з контрагентами є безпідставними, податковий кредит позивачем сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних, а господарські операції підтверджуються первинними документами.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.08.2013 р. позов задоволено частково. Визнано протиправним включення та зобов'язано Новоград-Волинську ОДПІ виключити з автоматизованої системи "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" інформацію про результати перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, оформленої актом від 10 червня 2013 року №195/17-НОМЕР_1 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ "Строитель-Плюс" за серпень-грудень 2010 року, ПП "Укравтоматизація" за березень 2012 року, ТОВ НВКФ "Іріда" за квітень 2012 року та дослідження фактів невідповідності придбаних та реалізованих товарів у січні 2013 року". В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач не мав підстав для формування податкового кредиту по операціям з контрагентами ТОВ «Строітель плюс», ПП «Укравтоматизація» та ТОВ НВКФ «Іріда». Факти, які встановлені перевіркою, свідчать про те, що позивачем укладались договори без мети настання реальних наслідків.

Представники позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували. Просили відмовити в задоволенні. Вважають рішення суду законним та обґрунтованим.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав. Просив задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд встановив, що 10 червня 2013 року посадовими особами Баранівської МДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_6 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Строітель плюс» (далі-ТОВ «Строітель плюс») за серпень-грудень 2010 року, Приватним підприємством «Укравтоматизацією» (далі - ПП «Укравтоматизація») за березень 2012 року, Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничою комерційною фірмою «Іріда» (далі - ТОВ НВКФ «Іріда») за квітень 2012 року та дослідження фактів невідповідності придбаних та реалізованих товарів у січні 2013 року.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт перевірки від 10 червня 2013 року №195/17-НОМЕР_1. (Том №1а.с. 20-80).

Перевіркою встановлено порушення абзаців «а», «б» пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1, 186.2 статті 186, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено суму податкових зобов'язань всього у сумі 584254 грн. 00 коп. та порушено абзац «а» пунктів 198.1, 198.2 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму податкового кредиту всього у сумі 554001 грн. 00 коп.

До таких висновків податковий орган прийшов у зв'язку з неприйняттям операцій позивача з контрагентами ТОВ «Строітель плюс», ПП «Укравтоматизація» та ТОВ НВКФ «Іріда» та вважає, що укладені між ними правочини є нікчемними. Вказує, що контрагенти позивача мають ознаки сумнівності та не перебувають за зареєстрованим місцезнаходженням, що встановлено актами Ленінської МДПІ у м.Луганську від 3 січня 2013 року, №3/15-300/37287248 стосовно ПП «Укравтоматизація», Ленінської МДПІ у м.Луганську від 20 липня 2012 року №329/22-706/37057419 стосовно ТОВ НВКФ «Іріда», та акту спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Сімферополі АР Крим від 11 квітня 2012 року №37/22/31263808 стосовно ТОВ «Строітель Плюс», та операції між даними контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Абзацами 1-3 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підставою для формування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна.

Суд встановив, що 04.01.2012 року між ПП «Укравтоматизація» (Постачальник) та ФОП ОСОБА_6 (Покупець) укладено договір поставки № УК-9. (Том №1 а.с. 29).

На підтвердження фактичного виконання умов вказаного договору у березні 2012 року ПП «Укравтоматизація» було здійснено ряд поставок автозапчастин, що підтверджується видатковими накладними (Том №1 а.с.167-178), податковими накладними (Том №1 а.с.146-157), рахунками-фактурами (Том №1 а.с.158-166) та платіжними дорученнями (Том №5 а.с.1-4).

Також позивачем були надані документи щодо подальшої реалізації автозапчастин, придбаних у ПП «Укравтоматизація», що підтверджується податковими накладними (Том №2 а.с.206-250, Том №3 а.с.1-86) та відображено на сторінках акту.

Суд встановив, що 12 березня 2012 року між ТОВ НВКФ «Іріда» (Постачальник) та ФОП ОСОБА_6 (Покупець) укладено договір поставки № 53. (Том №1, а.с. 39).

На підтвердження фактичного виконання умов вказаного договору у квітні 2012 року ТОВ НВКФ «Іріда» було здійснено ряд поставок автозапчастин, що підтверджується видатковими накладними (Том №1 а.с.202-214), податковими накладними (Том №1 а.с.176-188), рахунками-фактурами (Том №1 а.с.189-201) та платіжними дорученнями (Том №5 а.с.5-9).

Також позивачем були надані документи щодо подальшої реалізації автозапчастин, придбаних у ТОВ НВКФ «Іріда», що підтверджується податковими накладними (Том №3 а.с.124-229) .

Встановлено, що взаємовідносини з ТОВ «Строітель плюс» (Постачальник) та ФОП ОСОБА_6 (Покупець) відбувались згідно усної домовленості. (Том №1, а.с. 60).

На підтвердження фактичного виконання такої домовленості у період з серпня до грудня 2010 року ТОВ «Строітель плюс» було здійснено ряд поставок автозапчастин, що підтверджується видатковими накладними (Том №1 а.с.241-253), податковими накладними (Том №1 а.с.215-227), рахунками-фактурами (Том №1 а.с.228-240) та платіжним дорученням і касовими чеками, які надавалися позивачем під час перевірки та описані у акті. (Том №1 а.с.57-60).

Також позивачем були надані документи щодо подальшої реалізації автозапчастин, придбаних у ТОВ «Строітель плюс», що підтверджується податковими накладними (Том №5 а.с.10-250, Том №6 а.с.1-250, Том №7 а.с.1-79) та відображено на сторінках акту.

Отже, наявність підтверджуючих документів та належним чином оформлених податкових накладних свідчить про правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту. В даному випадку при придбанні товару, кожна оподаткована господарська операція належно оформлена, податкова накладна також оформлена належним чином та відповідає встановленим вимогам.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Однією з ознак, яка згідно з Цивільним кодексом України впливає на дійсність правочину є наявність вільного волевиявлення тієї особи, що є саме учасником правочину. В даному випадку учасниками оспорюваних правочинів є юридичні особи - суб'єкти господарювання, які діють через свої органи управління, визначені установчими документами.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Угоди, укладені між позивачем та контрагентом спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Реальне настання правових наслідків за визначеними відповідачем нікчемними угодами, підтверджено тим, що контрагенти виконали повністю взяті на себе зобов'язання по продажу автозапчастин.

Усі господарські операції, у тому числі щодо отримання товару від контрагентів підтверджені первинними документами позивача, у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Стосовно відсутності товарно-транспортних накладних, колегія суддів зазначає, що ФОП ОСОБА_6 здійснював перевезення товарів власним транспортом, тому оформлення товарно-транспортних накладних у такому випадку не вимагається.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України є програмним продуктом, який було розроблено для реалізації Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008 № 266 (далі -Порядок).

Також колегія суддів зазначає, що відповідачем не приймалося жодне податкове повідомлення- рішення за результатами перевірки, а тому єдиним способом захисту свого права є зобов'язання відповідача виключити безпідставну інформацію з автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», оскільки вона принижує ділову репутацію позивача.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність висновків, викладених в акті перевірки та безпідставність внесення до автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформацію про результати перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, оформленої актом від 10 червня 2013 року №195/17-НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ «Строітель плюс» за серпень-грудень 2010 року, ПП «Укравтоматизація» за березень 2012 року та ТОВ НВКФ «Іріда» за квітень 2012 року та дослідження фактів невідповідності придбаних та реалізованих товарів у січні 2013 року.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Постанову прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Новоград-Волинської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "29" серпня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.В. Іваненко

судді: Л.В. Кузьменко

В.Б. Шидловський

Повний текст cудового рішення виготовлено "24" жовтня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 АДРЕСА_1

3- відповідачу/відповідачам: Новоград-Волинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області вул. Ушакова,3, м.Новоград-Волинський, Житомирська область,11700