Постанова № 34335340, 18.09.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2013 року 14:33Справа № 808/6900/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Стрельнікової Н.В.,

при секретарі Чистяковій К.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Концерну «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя,

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, м. Запоріжжя,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення;

за участю представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Концерн «Міські теплові мережі» (далі - позивач, Концерн «МТМ») звернувся із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач, СДПІ), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000072800 від 07.08.2013.

В обґрунтування позову посилається на те, що під час укладання позивачем угоди з ПП «БКФ Паллада» та її виконання Концерн «МТМ» не допускав порушень законодавства, не ухилявся від сплати податків, тобто є сумлінним платником податків, який належним чином, у відповідності до законодавства, на підставі первинних документів здійснював відображення господарської операції, податкового кредиту у бухгалтерському обліку підприємства. Відповідно дії Концерну «МТМ» є правомірними, повністю відповідають вимогам чинного законодавства, а за таких обставин до нього не може бути застосована відповідальність.

У судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги з підстав, зазначених у позові, наполягають на задоволенні позову та скасуванні оскаржуваного рішення.

Відповідач адміністративний позов не визнає. У письмових запереченнях вх. №35237 від 05.09.2013 р. зазначає, що податковий орган дійшов вірного висновку щодо відсутності реального характеру досліджених операцій, та, відповідно - відсутність права Позивача на їх врахування при визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали заперечення проти позову з підстав, викладених вище.

Розглянув матеріали справи, суд встановив:

Відповідно до наказу СДПІ №28 від 05.07.2013, посадовими особами відповідача у період з 08.07.2013р. по 19.07.2013р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку Концерну «МТМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом Приватне підприємство «Будівельно-комерційна фірма «Паллада» за період квітень 2013 року, за результатами якої було складено акт перевірки № 30/28-00/32121458 від 19.07.2013 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення Концерном «МТМ» п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п.201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податку на додану вартість всього на суму 477 891,00 грн., у т.ч. по періодам: за квітень 2013 року у сумі 477 891,00 грн.

07.08.2013р. на підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000072800, яким Концерну «МТМ» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 716 836,50 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 477 891,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 238 945,50 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Концерн «МТМ» звернувся до суду.

Вислухав пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Підставою для прийняття відповідачем оспорюваного рішення стали взаємовідносини Концерну «МТМ» з ПП «БКФ «Паллада», які розцінені відповідачем як такі, що не спричиняють реального настання юридичних наслідків.

Відповідачем н стор. 24 акту перевірки зроблено висновок про те, що Концерн «МТМ» у взаємовідносинах з ПП «БКФ «Паллада» відноситься до категорії «вигодонабувач» та вважає, що податковий кредит з ПДВ у сумі 477 891,00 грн., сформований позивачем у квітні 2013р. є безпідставним, оскільки зазначені операції не спричиняють реальних наслідків.

З такими висновками відповідача не можна погодитись, оскільки вони є не доведеними належними та допустимими доказами та такими, що суперечать чинному законодавству з огляду на наступне.

Між позивачем (замовник) і ПП «БКФ «Паллада» 24.04.2013 року укладено договори підряду №№ 365, 366, 367 відповідно до умов яких підрядник ПП «БКФ «Паллада» зобов'язався на власний ризик, власними силами та силами субпідрядних організацій, із власних матеріалів замовника якісно та в зазначений термін виконати роботу, визначену в п. 1.2 Договорів, а замовник зобов'язався забезпечити своєчасну оплату та прийняття результату виконаних робіт відповідно до умов Договору. Предметом згідно п.1.2 Договорів є реконструкція теплових вводів житлових будинків Жовтневого та Орджонікідзевського районів м. Запоріжжя.

Згідно п.4.1 Договорів, Концерн «МТМ» здійснює попередню оплату в розмірі 30% від договірної ціни, зазначеної у п. 3.1 Договорів, на підставі виставленого ПП «БКФ «Паллада» рахунку, протягом 3-х банківських днів з дати отримання рахунку. Остаточний розрахунок проводиться в порядку п. 4.2 Договорів, а саме: по завершенні виконання робіт шляхом безготівкового перерахування Замовником грошових коштів на рахунок Підрядника на підставі рахунку на оплату, згідно актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт та витрати (форма КБ-3), підписаних сторонами.

Перерахування коштів здійснюється Концерном «МТМ» згідно виставленого ПП «БКФ «Паллада» рахунку на оплату, протягом 20-ти календарних днів з дня підписання сторонами документів, визначених в п. 4.2 договорів та отримання Замовником виконавчої документації, актів на використані матеріали й обладнання та інші необхідні документи компетенції Підрядника. Згідно п. 4.6 договорів, податкова накладна виписується Підрядником та надається замовнику в порядку та строки, визначені ПК України.

На виконання п. 4.1 договорів, на підставі рахунків ПП «БКФ Паллада» від 24.04. 2013 СО-84, СО-81, СО-92 Концерном «МТМ» здійснено попередню оплату платіжними дорученнями: №4500 від 25.04.2013 у розмірі 936049,60 грн., 4501 від 24.05.2013 на суму 935182,40 грн., №4499 від 25.04.2013 на суму 762249,49 грн., №4502 від 25.04.2013 на суму 233867,39 грн.

Відповідно 24.05.2013 ПП «БКФ «Паллада» на адресу Концерну «МТМ» виписані податкові накладні на суму попередньої оплати № 24 на суму 935 182,40 грн., у тому числі ПДВ у сумі 155863,73 грн., № 25 від на загальну суму 936049,60 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 156008,27 грн., №23 на суму 762249,49 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 127041,58 грн., № 22 на суму 233867,39, у тому числі ПДВ у розмірі 38977,90 грн.

Суми податку на додану вартість по вказаним податковим накладним буди включені позивачем до складу податкового кредиту за квітень 2013 року.

Відповідно п. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Отже позивачем правомірно було включено до складу податкового кредиту квітня 2013 року суми ПДВ за вищенаведеними податковими накладними за першою подією - датою списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату послуг.

Кінцевий строк виконання робіт згідно умов договорів підряду №365, 366, 367 від 24.04.2013 року визначений в додатках і припадає на кінець вересня 2013 року, отже як первинний бухгалтерський документ в даному випадку може виступати лише платіжне доручення та податкова накладна на суму попередньої оплати, відсутність інших первинних документів на підтвердження поставки товару станом на час проведення перевірки (липень 2013 року) не є свідченням про безтоварність операцій, оскільки строк виконання зобов'язань за такими договорами ще не настав.

Також у акті перевірки відповідач посилається на договірні відносини між ПП «БКФ Паллада» та ТОВ «Трейд Лайн М», ТОВ «Ломінвест», ТОВ «АЛЕКС ТОР», ТОВ «ВТОРМЕТ МАРКЕТ», ТОВ «САН МАРІН», ТОВ «ОСКАР МТ», ТОВ «КАПІТАЛ СРЕВІС-ВОСТОК». Висновки, викладені в акті перевірки стосовно взаємовідносин по вказаним ланцюгам зроблені на підставі даних Системи автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту.

З цього приводу суд зазначає, що по-перше, приписи ПК України не передбачають обов'язковість надходження сум ПДВ по ланцюгам постачання до бюджету для підтвердження права на податковий кредит, по-друге, дані електронної системи співставлення за відсутності відповідних документів (судових рішень, витягів з ЄДР, тощо) не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо позивача та доказом несплати позивачем податку, по-третє, безпідставними є висновки відповідача, що перелічені вище контрагенти нібито по ланцюгу постачання не є виробниками продукції, а є відповідно до реєстраційних документів посередниками, оскільки між позивачем та ПП «БКФ Паллада» не було укладено договору на постачання товару, а був укладений договір підряду, крім того, відповідачем не доведено того, що відносини між вищезазначеними учасниками мають безпосередній вплив на наявність або відсутність факту реальності господарської операції між позивачем та ПП «БКФ «Паллада».

ПП «БКФ «Паллада» перебуває на обліку в органі ДПС, зареєстроване в якості платника ПДВ, і у ПП «БКФ «Паллада» і у ТОВ «Трейд Лан М» наявні діючі ліцензії на впровадження діяльності з будівництва. Окрім того, відповідальність за належну якість та процес виконання робіт перед позивачем несе підрядник - ПП «БКФ Паллада», отже позивач не повинен відповідати за правомірність здійснення господарської діяльності субпідрядниками, залученими ПП «БКФ Паллада» до виконання договору з позивачем за відсутності доведення в установленому законом порядку вини посадових осіб позивача у здійсненні фіктивної підприємницької діяльності або ухилення таким чином від сплати податків. Відповідними належними та допустимими доказами цього можуть бути такі, що набрали законної сили вирок суду по кримінальній справі або рішення суду про визнання договору недійсним. Доказів існування таких рішень судів відповідачем суду не надано.

Згідно ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, України визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «Бульвес А.Д. проти Болгарії (заява №3991/03)» визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Посилання відповідача на факт внесення до Єдиного реєстру судових розслідувань кримінального провадження №32013110110000098 щодо вчинення службовими особами Концерну «МТМ» кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України, та на пояснення допитаних у якості свідків по зазначеному кримінальному провадженню директора ПП «БКФ Паллада» ОСОБА_2 та засновника ПП «БКФ Паллада» ОСОБА_3 не спростовує вищенаведеного висновку суду, оскільки по-перше, відповідачем не надано суду такого, що набрав законної сили вироку суду по зазначеній кримінальній справі, яким би були встановлені відповідні обставини та була б надана оцінка наведеним поясненням свідків, по-друге, як вбачається зі місту протоколів допиту свідків, останні надавали пояснення щодо подій, які відбувались у період часу з 01.07.2010 по 30.06.2012 року та у лютому 2013 року, а отже не мають жодного відношення до подій, що відбувались між позивачем та ПП «БКФ Паллада» за договорами підряду, укладеними лише у квітні 2013 року.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно д п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Таким чином, наданими позивачем первинними документами підтверджується правомірність формування ним податкового кредиту по спірним господарським операціям у квітні 2013 року, натомість відповідачем не доведено суду наявність обставин, які б свідчили про відсутність реального характеру досліджених операцій.

У зв'язку з недоведеністю відповідачем фактів порушень, які послугували підставою для визначення позивачу сум грошового зобов'язання за основним платежем, відсутні підстави і для нарахування на суму такого зобов'язання штрафних (фінансових) санкцій.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби , яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що відповідач безпідставно дійшов висновку про заниження позивачем у періоді, що перевірявся податку на додану вартість, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Концерну «Міські теплові мережі» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000072800 від 07 серпня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Концерну «Міські теплові мережі» (ідентифікаційний код 32121458) 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 00 копійок судового збору

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова буде складена в повному обсязі у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.

Суддя Н.В. Стрельнікова