Рішення № 34334808, 21.10.2013, Харцизький міський суд Донецької області

2/0550/1789/2012

2/0248/21/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2013 року Харцизький міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Сидорової М.В.

при секретарі Кубарєвої М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ПАТ «Страхова компанія «Провідна», ПАТ «Страхова компанія «Інкомстрах» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та об'єднаним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ПАТ «Страхова компанія «Провідна», третя особа ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ПАТ «СК «Провідна», ПАТ «СК «Інкомстрах» вказуючи, що 21.01.2012р. о 18.15 год. в м.Зугрес Донецької області на 228 км. автошляху Старобельськ-Луганськ сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої зіткнулися транспортні засоби: автомобіль марки NISSAN, державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2, відповідальність якого застрахована ПАТ «Страховою компанією «Провідна» та автомобіль марки SKODA державний номер НОМЕР_12 під керуванням ОСОБА_3, відповідальність якого застрахована ПАТ «Страхова компанія «Інкомстрах». Після такого зіткнення, автомобіль марки SKODA під керуванням ОСОБА_3 виїхав на полосу зустрічного руху та зіткнувся з автомобілем марки HYUNDAI державний номер НОМЕР_14 під його керуванням. В результаті чого усі три автомобілі отримали механічні пошкодження.

Зазначає, що автомобіль марки HYUNDAI державний номер НОМЕР_14 належить йому на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_15 від 15.05.2008 року. В результаті зіткнення було пошкоджено та потребує зміні: двері передні (ліві та праві), крило переднє праве та ліве, скло двері передньої лівої, скло вітрове, фара ліва, поворот лівий, капот, бампер передній, стойка передня ліва,поріг лівий, лонжерон лівий, панель приборів, арка передня ліва, балка переднього моста, стабілізатор передній, важелі ліві верхній та ніжній, ступіца ліва передня, амортизатор передній лівий, диски колісні передні, шини. Інші деталі та обладнання потребують ремонту.

Відповідно до звіту оцінки матеріальної шкоди №053/12-А від 18.06.2012р. вартість відновлювального ремонту автомобілю з урахуванням необхідних запчастин складає 96 806,56 грн. При цьому вартість автомобілю з урахуванням зношення складає 62 876,36 грн., тобто ремонт автомобіля економічно недоцільний.

Крім того зазначає, що внаслідок пошкодження його майна йому було спричинено моральну шкоду яку оцінює у 5 000 грн. та обґрунтовує тим, що тривалий час він залишається без транспортного засобу, що значно ускладнює його професійні та побутові проблеми. Він змушений витрачати час на усунення наслідків ДТП, зокрема, звертатись до страхової компанії, експертів, за правовою допомогою та суду. Непередбачені витрати ускладнили його матеріальне становище та потягли певні труднощі, порушено повсякденний розклад його життя та він вимушений додавати додаткових зусиль для відновлення колишнього психологічного та фізичного стану, матеріального становища, на що потрібен певний час.

На підставі викладеного просить стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - 5000 моральної шкоди, 1500 грн. франшизи, а з відповідачів ПАТ «Страхова компанія «Провідна», ПАТ «Страхова компанія «Інкомстрах» - 61376,36 грн. матеріальної шкоди та 800 грн. витрати на оцінку шкоди.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав позов, дав пояснення аналогічні викладеним в позові, а також пояснив, що він рухався у вказаний день та час на 228 км автошляху Старобельськ-Луганськ (через міст м.Зугрес) в напрямок м.Торез по своїй полосі руху на автомобілі марки HYUNDAI державний номер НОМЕР_14 приблизно зі швидкістю 60 км/год. Попереду нього рухався автомобіль «Форд». Раптово з полоси зустрічного руху на нього виїхав автомобіль марки SKODA та скоїв зіткнення з його автомобілем в ліву сторону водія, внаслідок чого його автомобіль викинуло на металеву огорожу, де він ще зазнав механічних пошкоджень. Швидкість автомобілю марки SKODA була приблизно 60 км/год або більше. Зіткнення автомобілів марки SKODA під керуванням ОСОБА_3 та марки NISSAN під керуванням ОСОБА_2 він не бачив. Під час руху, безпосередньо перед зіткненням, інші транспортні засоби, в тому числі автомобіль марки NISSAN, його автомобіль не обганяли. Перед зіткненням, світла фар-стопів автомобілів, які рухалися попереду по його полосі та виїжджали на зустрічну полосу з полоси, по який він рухався, він не бачив та бачити не міг, оскільки попереду нього рухалось велике авто «Форд». Після ДТП - 23.01.2012р. він повідомив страхові компанії ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про настання страхового випадку.

Також пояснив, що оскільки відповідно до оцінки матеріальної шкоди вартість відновлювального ремонту автомобілю з урахуванням необхідних запчастин складає 96 806,56 грн., а вартість автомобілю з урахуванням зношення на час ДТП складає 62 876,36 грн., то ремонт його автомобіля економічно недоцільний. Він погоджується з тим, що вищевказаний автомобіль є фізично знищеним та не заперечує передати після відшкодування матеріальної шкоди його пошкоджений автомобіль особі, яка винна в ДТП та повинна відшкодувати завдану йому матеріальну шкоду, визначену відповідно до звіту оцінки матеріальної шкоди.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позові. Додатково пояснив, що ОСОБА_1 після ДТП звертався до страхових компаній, в яких застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з повідомленнями про настання страхового випадку, що страховими компаніями належними доказами не спростовано. Оскільки до теперішнього часу вину відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в ДТП не встановлено, то позивач вимушений звернутись до суду із вказаним позовом, зазначивши обидві страхові компанії та обох водіїв. Також підтвердив позицію позивача ОСОБА_1 про те, що пошкоджений автомобіль позивача є фізично знищеним та позивач не заперечує передати після відшкодування матеріальної шкоди свій автомобіль страховій компанії, в якій застрахована цивільно-правова відповідальність винної в ДТП особи та яка повинна відшкодувати позивачу ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду за мінусом франшизи, яку необхідно стягнути з винної особи - учасника ДТП.

Позивач ОСОБА_4 в своєму позові до ОСОБА_2, ПАТ «СК «Провідна» вказує, що він є власником автомобілю SKODA державний номер НОМЕР_12, яким під час вищевказаного ДТП керував ОСОБА_3 21.01.2012р. в 18.15 год. відповідач ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом - автомобілем марки NISSAN, державний номер НОМЕР_1 на 228 км. автошляху Старобельськ-Луганськ виїхав на полосу зустрічного руху, де скоїв зіткнення з автомобілем марки SKODA державний номер НОМЕР_12 під керуванням ОСОБА_3, який після зіткнення виїхав на полосу зустрічного руху, де скоїв зіткнення ще з автомобілем марки HYUNDAI державний номер НОМЕР_14 під керуванням ОСОБА_1

Транспортні засоби отримали наступні механічні пошкодження:

- автомобіль марки NISSAN, державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 - деформовано ліве крило, передні ліві двері, передня ліве колесо, розбитий бампер, ліве дзеркало заднього огляду;

- автомобіль марки SKODA державний номер НОМЕР_12 під керуванням ОСОБА_3 - деформований передній капот, переднє ліве крило, передні ліві двері, переднє ліве колесо, розбита передня ліва блок-фара, порідній бампер, лобове скло, ліве бокове дзеркало заднього огляду;

- автомобіль марки HYUNDAI державний номер НОМЕР_14 під керуванням ОСОБА_1 - деформований передній капот, переднє ліве крило, переднє праве крило, передні ліві двері, переднє ліве колесо.

Вказує, що винним в ДТП був водій ОСОБА_2, відносно нього працівниками ДАІ було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.. 124 КУпАП, постановою судді Торезького міського суду Донецької області від 12.04.2012р. останній був визнаний винним в скоєнні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП, був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн., але постановою Апеляційного суду Донецької області від 05.06.2012р. вищевказана постанова судді Торезького міського суду Донецької області була скасована та провадження по справі закрито.

Вказує, що внаслідок ДТП та пошкодження його автомобілю йому було спричинено матеріальну шкоду в сумі 50 000 грн., яку просить стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Провідна», та моральну шкоду, яку він оцінює у 7000 грн. та обґрунтовує тим, що протиправною поведінкою відповідача ОСОБА_2 пошкоджено його майно, порушено звичний образ його життя. Просить стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Провідна» моральну шкоду в сумі 350 грн., з відповідача ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 6650 грн. та судові витрати в сумі 607,30 грн.

В судовому засіданні ОСОБА_3, як представник позивача ОСОБА_4 підтримав позов ОСОБА_4, уточнив та просить стягнути з ОСОБА_2 та ПАТ СК «Провідна» суму шкоди визначену висновком автотоварознавчої експертизи від 01.03.2013р. В судовому засіданні ОСОБА_3 позов ОСОБА_1 не визнав повністю та пояснив, що він 21.01.2012р. о 18.15 год. на 228 км. автошляху Старобельськ-Луганськ рухався з м. Шахтарська в напрямок м.Харцизьк на технічно справному автомобілі марки SKODA державний номер НОМЕР_12, який належить ОСОБА_4, зі швидкістю приблизно 60 км/год., але не більше, по своїй полосі руху зі включеним ближнім світлом фар. Знаючи про те, що попереду на полосі його руху знаходиться яма, враховуючи те, що у зустрічному напрямку рухається автомобіль, він знизив швидкість до 50 км/год та мав намір проїхати яму пропустивши її між колесами. Під'їжджаючи то верхньої точки путепроводу (міст) та не доїжджаючи до ями, побачив, що йому на зустріч по його полосі руху рухається автомобіль, який не зміг уникнути з ним зіткнення. В результаті чого його автомобіль зіткнувся з автомобілем марки NISSAN під керуванням ОСОБА_2 лівим переднім крилом, лопнуло переднє ліве крило, спрацювала подушка безпеки, заглух двигун, що призвело до того, що він втративши контроль над керуванням, після чого виїхав на полосу зустрічного руху де зіткнувся ще з автомобілем HYUNDAI під керуванням ОСОБА_1 Також пояснив, що між автомобілем HYUNDAI та автомобілем NISSAN рухався мікроавтобус марки Форд транзит. Після остаточної зупинки його автомобілю, він разом з його пасажиром - ОСОБА_6 вийшли з авто, побачили, що на полосі його руху понизу путепровіду знаходиться автомобіль, водій якого на авто спочатку намагався покинути місце пригоди, але через механічні пошкодження не зміг цього зробили, лише повернуся на свою полосу руху. Це був автомобіль марки NISSAN під керуванням ОСОБА_2 На місце ДТП приїхали працівники ДАІ, було складено схему ДТП, на якій не було відображено сліди від резини коліс, оскільки було темно, це побачили пізніше, коли вже схема була складена. Наступного дня - 22.01.2012р., коли він вранці повернувся на місце ДТП, побачив сліди від резини коліс учасників пригоди, сфотографував їх, про що повідомив працівникам ДАІ в своїх поясненнях. Працівники ДАІ вдруге виїхали на місце пригоди та переконавшись у винуватості ОСОБА_2 склали відносно нього протокол. Вважає винним в ДТП ОСОБА_2, оскільки він виїхав на зустрічну полосу де і скоїв зіткнення з його автомобілем, в зв'язку з чим саме він і повинен відшкодовувати шкоду ОСОБА_1 та ОСОБА_4

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 в судовому засіданні просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ПАТ «СК «Інкомстрах» вказуючи, що вина ОСОБА_3 в ДТП належними доказами не встановлена, а висновок судової комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи №432/433 від 10.06.2013р. є неповним та містить суперечливості, які в ході розгляду справи та допиту експерта ОСОБА_8 не усунені. Вважає, що експертом не взято до уваги покази усіх свідків по справі, експерт діяв за рамками своїх повноважень даючи оцінку фіксації події. За його запитом експертом Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Донецькій області проведено автотехнічну експертизу на підставі наданих ним копій матеріалів даної цивільної справи та справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2, та експертом НДЕКЦ при ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_9 було встановлено, що винним в ДТП є ОСОБА_2, а не ОСОБА_3 Таким чином вважає, що вина ОСОБА_3 в ДТП не доведена, винним в ДТП є відповідач ОСОБА_2, який і повинен відшкодувати позивачам шкоду.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позови ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не визнав повністю та в судовому засіданні пояснив, що він має стаж водія понад 20 років. 21.01.2012р. о 18.15 год. керуючи технічно справним автомобілем марки NISSAN державний номер НОМЕР_1, рухався на 228 км. автошляху Старобільськ-Луганськ в сторону м.Торез зі швидкістю не більше 60 км/год. на відстані приблизно 50 см від краю правої сторони дороги, по своїй полосі руху майже посередині полоси у складі колони. Асфальтне покриття дороги було сухим. Коли був на верхній точці путепроводу (міст) м.Зугрес, то побачив, що автомобіль марки SKODA красного кольору державний номер НОМЕР_12 рухався в зустрічному напрямку зі швидкістю не менше 100 км/год. Перед місцем зіткнення, намагаючись об'їхати яму, яка була на смузі руху автомобілю SKODA, водій вказаного автомобілю, виїхав на полосу зустрічного руху, тобто його полосу руху, та скоїв з його автомобілем зіткнення. На його полосу руху водій автомобілю SKODA виїхав раптово, майже перед зіткненням. Зіткнення сталося на його полосі руху, від удару майже відірвало ліве переднє колесо, була пошкоджена тормозна система та спричинені інші механічні ушкодження. Від цього його автомобіль потягло вліво, але він утримав кермо, продовжив рух по своїй полосі руху та зупинився на своїй полосі руху. Водій автомобілю марки SKODA після зіткнення ще продовжив рухатися на великий швидкості по зустрічній полосі та скоїв зіткнення ще з другим автомобілем марки HYUNDAI. Який транспортний засіб рухався в колоні за ним не знає. Вважає, що винним в ДТП є водій автомобілю SKODA ОСОБА_3, який порушив ПДР, а саме перевищив швидкість руху, виїхав на зустрічну полосу руху не переконавшись в безпеці такого маневру. На місце ДТП були викликані працівники ДАІ, які склали схему ДТП в присутності учасників ДТП та понятих. На схему ДТП було нанесено два місця зіткнення, оскільки він та ОСОБА_3 вказували різні місці зіткнення, які і були відображені в схемі ДТП. Зауважень до схеми ДТП не має. Наступного дня - 22.01.2012р. він був викликаний працівниками ДАІ м.Харцизька для надання пояснень. Після відібрання пояснень, працівники ДАІ знову виїхали на місце ДТП, але офіційних документів там не складали, а по поверненню до м.Харцизька відносно нього було складено протокол за ст.124 КУпАП, але він з ним не погодився. Винним в ДТП вважає ОСОБА_3, який і повинен відшкодовувати спричинену власникам транспортних засобів шкоду. В задоволенні позовних вимог відносно нього просить відмовити.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_10 в судовому засіданні просив в задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до ОСОБА_2 відмовити з тих же підстав, що і його довіритель ОСОБА_2

Представник ПАТ «Страхова компанія «Провідна» за довіреністю Бут Г.О. в судовому засіданні позови ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не визнала та пояснила, що дійсно між ОСОБА_2 та ПАТ «Страхова компанія «Провідна» було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту - Поліс АА/1320666 строком дії з 24.02.2011р. по 23.02.2012р. на умовах Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". За цим Полісом страхування, був застрахований автомобіль марки NISSAN, державний номер НОМЕР_1. Зазначає, що при вирішенні спору пов'язаного з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, зокрема, зіткненням транспортних засобів, слід виходити з того, що шкода відшкодовується страховиком на загальних підставах з урахуванням принципу вини. Оскільки дані про те, що страхувальник ОСОБА_2 є винним в скоєному ДТП, відсутні, то і відсутні підстави для стягнення страхового відшкодування зі страховика - ПАТ «СК «Провідна». Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник ПАТ «Страхова компанія «Інкомстрах» за довіреністю Бублєй Р.О. в судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнав та пояснив, що автомобіль марки SKODA державний номер НОМЕР_12, яким під час ДТП керував ОСОБА_3, був забезпеченим транспортним засобом у ПАТ «Страхова компанія «Інкомстрах» (найменування товариства було змінено з ЗАТ «Страхова компанія «Інкомстрах») відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/4079731. ОСОБА_3 своєчасно повідомив страхову компанію про настання страхового випадку. Вказує, що оскільки вина ОСОБА_3, який керував забезпеченим автомобілем, в ДТП не доведена, тому у страховика немає підстав для відшкодування шкоди, яка була заподіяна позивачу в результаті ДТП. Вважає висновок комплексної судової комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи №432/433 від 10.06.2013р., яким визначається винність ОСОБА_3 в дорожньо-транспортній пригоді, суперечливим та таким, що не доводить вину ОСОБА_3 Крім того зазначає, що позивач ОСОБА_1 пропустив річний строк звернення до страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що 21.01.2012 р. він був пасажиром ОСОБА_3 та вони ввечері рухались на автомобілі марки SKODA державний номер НОМЕР_12 з м.Шахтарська в сторону м.Харцизьк. Перед зіткненням, автомобіль марки SKODA під керуванням ОСОБА_3 рухався зі швидкістю приблизно 50 км/год. по своїй полосі руху. В зустрічному напрямку по цій же полосі руху рухався автомобіль NISSAN та не встигнувши повернутися на свою полосу, скоїв зіткнення з авто під керуванням ОСОБА_13, який не впоравшись з керуванням після удару виїхав на полосу зустрічного руху, де відбулось зіткнення з автомобілем HYUNDAI, а після з огорожею.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 - пасажир ОСОБА_2, показав про те, що 21.01.2012р. автомобіль марки SKODA перед зіткненням рухався на зустріч по полосі руху автомобіля під керуванням ОСОБА_2, тобто по зустрічній полосі руху, зі швидкістю близько 100 км/год. і місце зіткнення транспортних засобів знаходиться на полосі руху автомобілю NISSAN. На місці зіткнення знаходились залишки кусків грязі, пластмаси, осколки від скла.

Свідок ОСОБА_15, який приїхав 21.01.2012р. на місце ДТП для евакуації автомобілю ОСОБА_2, в судовому засіданні підтвердив, що на полосі руху автомобілю NISSAN знаходились залишки кусків грязі, пластмаси, осколки від скла.

Відповідно до пояснень свідка ОСОБА_16 - інспектора ДАІ Харцизького МВ ГУМВС України в Донецькій області, який був опитаний в судовому засіданні, вбачається, що 21.01.2012р. ним на місці ДТП було складено схему ДТП, на яку були нанесені два місця зіткнення транспортних засобів SKODA та NISSAN зі слів учасників ДТП, одне з яких вказав водій автомобілю NISSAN ОСОБА_2, а друге - водій автомобілю SKODA ОСОБА_3 Ним на місці ДТП 21.01.2012р. проводилась фотофіксація, яка хоча і не відображена була в документах, але була передана наступного дня інспектору дізнання ДАІ Харцизького МВ разом зі схемою ДТП для встановлення винної особи. Згодом фотознімки з місця ДТП на диску були надані до Торезького міського суду під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Також зазначив, що фіксація ДТП проводилась в темний час доби при поганих погодних умовах, тому на схемі було відображено лише те, що було на той час йому візуально видно при таких умовах.

Свідок ОСОБА_17 - інспектор ДАІ Харцизького МВ пояснив, що 21.01.2012р. він після ДТП, яке сталося на 228 км. автошляху Старобельськ-Луганськ, виїхав на місце ДТП та лише перекривав та координував рух, у фіксації пригоди участі не приймав.

Свідок ОСОБА_18 - інспектор дізнання ДАІ Харцизького МВ ГУМВС України в Донецькій області, в судовому засіданні пояснив, що наступного дня після ДТП, яке сталося 21.01.2012р. з участю трьох транспортних засобів, після відібрання пояснень від учасників пригоди, з урахуванням схеми ДТП та фотознімків від 21.01.2012р., виїзду ним разом з інспектором ОСОБА_19 22.01.2012р. на місце пригоди, дослідження слідів гальмування від резини коліс на дорозі на місці, де сталося ДТП, фотофіксації місця ДТП 22.01.2012р., ним відносно ОСОБА_2 22.01.2012р. було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП. При цьому, якому саме автомобілю належали сліди гальмування, виявлені ним 22.01.2012р. на дорозі на місці пригоди, та коли ці сліди виникли, пояснити не може. На місце пригоди 21.01.2012р. він не виїжджав. Також пояснив, що усі наявні фотознімки та відеозьомку було надано до Торезького міського суду на вимогу судді, який розглядав справу відносно ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_19 - інспектор дізнання ДАІ Харцизького МВ ГУМВС України в Донецькій області, який був опитаний в ході судового розгляду, підтвердив, що 22.01.2012р. приблизно о 15 годин він разом з інспектором дізнання ОСОБА_18 виїжджав на місце пригоди - 228 км. а/ш Старобельськ-Луганськ. Підставою такого виїзду та додаткового огляду місця події була необхідність встановлення особи з вини якої сталося ДТП, оскільки на схемі ДТП було визначено два місця зіткнення зі слів учасників ДТП та повних даних для складання протоколу відносно певної особи не було. Під час виїзду ним проводилась фото та відеозьомка. На ділянці дороги, де сталось ДТП, 22.01.2012р. він бачив сліди коліс транспортних засобів, а саме юз коліс транспортних засобів. Імовірно це сліди могли належати автомобілям SKODA та NISSAN. Такий висновок можна зробити з огляду на схему ДТП та пояснення учасників ДТП, але по яким ще ознакам він вважав, що ці сліди належать транспортним засобам саме SKODA та NISSAN та коли вони виникли, пояснити не може. Документи огляду місця події від 22.01.2012р. не складались, схоронність ділянки дороги де сталось ДТП з часу пригоди до часу додаткового огляду не забезпечувалась. Фотознімки, зроблені 21.01.2012р., фотознімки та відео фіксацію зроблені 22.01.2012р., перенесені на диск, були передані до Торезького міського суду.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи в їх сукупності, а також дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд прийшов до висновку про те, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а позов ОСОБА_4 задоволенню не підлягає через наступне.

Відповідно до ст.10,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно частини 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч.5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до частини 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що 21.01.2012р. о 18.15 год. в м.Зугрес Донецької області на 228 км. автошляху Старобельськ-Луганськ сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої зіткнулися транспортні засоби: автомобіль марки NISSAN, державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіль марки SKODA державний номер НОМЕР_12 під керуванням ОСОБА_3 Після такого зіткнення, автомобіль марки SKODA під керуванням ОСОБА_3 зіткнувся з автомобілем марки HYUNDAI державний номер НОМЕР_14 під керуванням ОСОБА_1 В результаті чого усі три автомобілі отримали механічні пошкодження:

- автомобіль марки NISSAN, державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 - деформовано ліве крило, передні ліві двері, передня ліве колесо, розбитий бампер, ліве дзеркало заднього огляду;

- автомобіль марки SKODA державний номер НОМЕР_12 під керуванням ОСОБА_3 - деформований передній капот, переднє ліве крило, передні ліві двері, переднє ліве колесо, розбита передня ліва блок-фара, порідній бампер, лобове скло, ліве бокове дзеркало заднього огляду;

- автомобіль марки HYUNDAI державний номер НОМЕР_14 під керуванням ОСОБА_1 - деформований передній капот, переднє ліве крило, переднє праве крило, передні ліві двері, переднє ліве колесо.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій основі підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом встановлено, що транспортний засіб - автомобіль HYUNDAI державний номер НОМЕР_14 належить на праві власності ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_15 від 15.05.2008 року.

Транспортний засіб - автомобіль марки SKODA державний номер НОМЕР_12 належить на праві власності ОСОБА_4., що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_16 від 21.05.2010 року.

Транспортний засіб - автомобіль марки NISSAN, державний номер НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_17 від 30.121998 року.

Оскільки водій ОСОБА_3 під час керування транспортним засобом - автомобілем марки SKODA державний номер НОМЕР_12 мав посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий йому власником, то суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 на законних підставах є володільцем транспортного засобу - автомобіля марки SKODA державний номер НОМЕР_12.

Цивільна відповідальність ОСОБА_2 на випадок завдання шкоди третім особам при здійсненні експлуатації транспортним засобом - автомобілем марки NISSAN, державний номер НОМЕР_1 була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Провідна», що підтверджується копією полісу АА/1320666 строком дії з 24.02.2011р. по 23.02.2012р.

Цивільна відповідальність ОСОБА_3 на випадок завдання шкоди третім особам при здійсненні експлуатації транспортним засобом - автомобіль марки SKODA державний номер НОМЕР_12 була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Інкомстрах», що підтверджується копією полісу № АА/4079731строком дії з 03.08.2011р. по 02.08.2012р.

Вказані обставини сторонами не оспорюються.

Після вищевказаного ДТП відносно водія ОСОБА_2 22.01.2013р. інспектором ДАЇ Харцизького МВ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_18 було складено протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до якого 21.01.2012р. о 18.15 год. ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки NISSAN, державний номер НОМЕР_1 при русі на 228 км. Автошляху Старобельськ-Луганськ не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та на шляхопроводі виїхав на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення з автомобілем марки SKODA державний номер НОМЕР_12, який від удару виїхав на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення з автомобілем марки HYUNDAI державний номер НОМЕР_14, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні ушкодження.

Постановою судді Торезького міського суду Донецької області від 12 квітня 2012 року ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні вищевказаного ДТП, тобто у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та йому призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

При цьому, постановою апеляційного суду Донецької області від 05 червня 2012 року, постанова судді Торезького міського суду Донецької області від 12 квітня 2012 року, якою ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні вищевказаного правопорушення, скасована та провадження по справі закрито на підставі п.1,7 ч.1 ст. 247 КУпАП ( п.1 - відсутність події і складу адміністративного правопорушення; п.7 - закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст..38 КУпАП).

Таким чином, апеляційним судом факт вини відповідача ОСОБА_2 у скоєнні ДТП не був встановлений.

Відносно ОСОБА_3 протокол у справі про адміністративне правопорушення не складався.

Вказані обставини ніким зі сторін також не спростовуються.

В ході судового розгляду справи було досліджено схему дорожньо-транспортної пригоди від 21.01.2012р., яка міститься в матеріалах справи про адміністративне правопорушення (а.с.3), відповідно до якої вказано два місця зіткнення автомобілів марки SKODA під керуванням ОСОБА_3 та марки NISSAN під керуванням ОСОБА_2 Місця зіткнення вказані зі слів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Місце зіткнення автомобілів SKODA та NISSAN зі слів водія ОСОБА_3 зазначено на полосі руху в напрямку зі сторони м.Шахтарська в напрямок м.Харцизька, тобто на полосі руху автомобіля SKODA, а місце зіткнення цих транспортних засобів зі слів ОСОБА_2 зазначено на полосі руху в напрямку зі сторони Харцизька в напрямок м.Шахтарська, тобто на полосі руху автомобіля NISSAN. На схемі відсутня фіксація як осипу продуктів зіткнення, так і слідів, залишених колесами транспортних засобів.

Відповідно до ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Згідно висновку судової комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи №432/433 від 10.06.2013р., місцем зіткнення автомобілю марки SKODA державний номер НОМЕР_12 та автомобілю марки NISSAN державний номер НОМЕР_1 є смуга руху автомобіля марки NISSAN. В даній дорожній обстановці фактичні дії водія автомобілю марки SKODA ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.10.1 та лінії горизонтальної відмітки 1.1 та перебували в причинному зв'язку із подію, що відбулась.

Вищевказаний висновок судової експертизи вказує про відсутність в діях водія ОСОБА_2 порушень вимог ПДР і на те, що його дії не можуть бути у причинному зв'язку з ДТП.

Також у судовому засіданні опитано експерта ОСОБА_8, яким проведено вказану експертизу та складено вказаний експертний висновок, який підтвердив свій висновок та зазначив, що через неналежну фіксацію та описання обстановки на місці події, провести повну реконструкцію механізму події по всім параметрам механізму його розвитку не представляється можливим. Але ті дані, які вказують на розташування предметів зіткнення на полосі руху автомобілю марки NISSAN та їх відсутність на полосі руху автомобілю марки SKODA дозволили виконати фрагментарну реконструкцію, по результатам якої ним був зроблений висновок про те, що зіткнення автомобілів марки SKODA та марки NISSAN мало місце на полосі руху автомобілю марки NISSAN та про те, що покази водія ОСОБА_3 про те, що зіткнення автомобілів марки SKODA та марки NISSAN сталося на полосі руху автомобілю марки SKODA є неспроможними. Технічна помилка на малюнку 8 даної експертизи щодо вказівки стрілками полос руху (м.Харцизьк, м.Шахтарськ) не вплинула на висновок та не спростовує його.

Висновок судової комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи №432/433 від 10.06.2013р, з урахуванням заперечень відповідача ОСОБА_3 щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, в ході розгляду зазначеної цивільної справи, спростований не був.

Даний висновок судового експерта містить докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання. Суду не надано належного доказу, який ставить під сумнів компетенцію експерта ОСОБА_8 або свідчить про неправильність його висновку.

Суд враховує, що експерт, який проводив судову комплексну автотехнічну та транспортно-трасологічну експертизу був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Крім того, з вказаного експертного висновку вбачається, що експертом при проведенні експертизи враховані усі відомі обставини дорожньо-транспортної пригоди, експертом були вивчені надані на дослідження схема до протоколу огляду місця події, дані, які містяться на СD дисках, покази учасників та свідків ДТП.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3, його представник ОСОБА_7, та представник ПАТ «СК «Інкомстрах» поставили під сумнів висновок судової комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи, оскільки, на їх думку, названий висновок експертизи не можна вважати обґрунтованим, всебічним та таким, що не суперечить іншим матеріалам справи, а тому здійснення повторної комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи у НДЕКЦ при ГУМВС України в Донецькій області більш чітко визначить учасника ДТП, дії якого знаходились в причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

За загальним правилом повторна експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності ( ч.2 ст. 150 ЦПК України) .

Згідно з п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.

Необґрунтованим висновок експерта може бути визнано, якщо викликає сумніви застосована експертом методика, недостатній обсяг проведених експертом досліджень, висновки експерта не випливають із результатів досліджень або суперечать ним, і в інших подібних випадках.

Сумніви в правильності висновку експерта можуть виникнути, у випадках невідповідності його висновків іншими матеріалам справи.

Висновок експерта складений відповідно до вимог закону та містить відповіді на постановлені перед експертом питання у межах його компетенції.

Висновок експерта не суперечить іншим матеріалам справи і він не викликає сумнівів у його правильності, а тому судом було відмовлено у призначенні повторної експертизи.

Доводи відповідача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_7, та представника ПАТ «СК «Інкомстрах» зводяться лише до критики зазначеного дослідження, однак доказів, які б вказували на його суперечливість іншим матеріалам справи або необґрунтованість, належними доказами не доведено.

В п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» зазначено, що висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами.

Суд не приймає до уваги наданий представником відповідача ОСОБА_3 адвокатом ОСОБА_7 висновок автотехнічної експертизи №615 від 21.10.2013р., виконаний експертом НДЕКЦ при ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_9, оскільки така експертиза проведена не на підставі ухвали суду, експертом зазначено, що ним досліджувались копії матеріалів справи, які були надані адвокатом ОСОБА_7, але які саме матеріали були надані адвокатом, в провадженні якого суду такі справи перебувають - не зазначено. З огляду на викладене, суд не приймає його до уваги та вважає, що наданий висновок не може вважатися належним та допустимим.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди підтверджена матеріалами справи, матеріалами справи про адміністративне правопорушення, показами допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, фотознімками з місця пригоди від 21.01.2012р., висновком комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи №432/433 від 10.06.2013р., показами експерта ОСОБА_8

Натомість жодних належних доказів наявності вини ОСОБА_2 у скоєнні ДТП суду не надано. Cуд не бере до уваги пояснення свідка ОСОБА_6 дані в судовому засіданні, які аналогічні поясненням відповідача ОСОБА_3, які в свою чергу були предметом дослідження експерта під час проведення експертизи та були визначенні як технічно неспроможні.

Також суд враховує, що фотознімки, які були виконанні 22.01.2012р. (наступного дня після ДТП) працівниками ДАІ, та на яких містяться сліди коліс транспортних засобів, не відображають характерні ознаки, які дозволяють встановити належність слідів конкретному транспортному засобу, а також напрямок слідів, тому суд не приймає дані фотознімки до уваги при ухваленні даного рішення.

Суд також приймає до уваги, що свідки ОСОБА_20 та ОСОБА_19 безпосередньо при фіксації дорожньо-транспортної пригоди участі не брали, прибули на місце пригоди лише наступного дня - 22.01.2012р. та не можуть беззаперечно свідчити про приналежність слідів гальмування виявлених на місці ДТП певним транспортним засобам, зокрема, автомобілям відповідачів.

За таких обставин суд вважає, що саме відповідач ОСОБА_3 є винним у настанні дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої автомобіль позивача ОСОБА_1 зазнав механічних ушкоджень, через що його власнику, тобто позивачу по справі, спричинена матеріальна шкода.

Згідно звіту оцінки матеріальної шкоди №053/12-А від 18.06.2012р., заподіяної власнику автомобілю марки HYUNDAI державний номер НОМЕР_14 - позивачу ОСОБА_1, яка сторонами не оспорюється, вартість відновлювального ремонту автомобілю з урахуванням необхідних запчастин складає 96 806,56 грн., а матеріальна шкода, спричинена володільцю вказаного автомобілю - 62 876,36 грн., що є ринковою вартістю автомобіля на момент ДТП. При цьому, зі звіту вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля визначалася з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля на час ДТП.

Згідно висновку автотоварознавчої експертизи №011 від 01.03.2013р., вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобілю, який належить позивачу ОСОБА_4 - марки SKODA державний номер НОМЕР_12 , спричинених внаслідок ДТП, яке мало місце 21.01.2012р., на момент дослідження складає 81869,10 грн., що сторонами не спростовується.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Тобто, виходячи із суті такого страхування, Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком, є випадок внаслідок якого спричинено шкоду третім особам в дорожньо-транспортній пригоді, яка виникла за участю застрахованого транспортного засобу і внаслідок якого наступає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застраховано.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування; у разі відсутності такої згоди за її заявою до субсидіарної відповідальності залучається страховик.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Згідно ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якої відшкодовуються збитки, заподіяні майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується.

Згідно ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З вищезазначеного звіту оцінки матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобілю марки HYUNDAI державний номер НОМЕР_14 - позивачу ОСОБА_1, вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля перевищує ринкову вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, а тому ремонт автомобіля позивача є економічно необґрунтованим.

Згідно вимогам діючої на час виникнення спірних правовідносин статті 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам по евакуації транспортного засобу з місця ДТП. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи Моторно транспортне страхове бюро України.

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визначенням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця ДТП.

Згідно з роз'ясненнями п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року № 6 постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодувати вартість майна, що не може використовуватись за призначенням, проте має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Зі змісту позову вбачається і це позивач підтвердив в судовому засіданні, що позивач не має намір відновлювати свій автомобіль та підтвердив, що згоден із визначенням транспортного засобу фізично знищеним та не заперечує передати свій пошкоджений автомобіль особі, яка відшкодує завдану матеріальну шкоду.

Згідно полісу № АА/4079731 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ОСОБА_3 уклав з ЗАТ Страхова компанія «Інкомстрах» (на даний час найменування - ПрАТ «Страхова компанія «Інкомстрах») договір відносно транспортного засобу - автомобіль марки SKODA державний номер НОМЕР_12, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну 50000 грн., франшиза 1000 грн.

Таким чином, враховуючи те, що цивільна відповідальність ОСОБА_3, який є винним в ДТП, на випадок завдання шкоди третім особам при здійсненні експлуатації транспортним засобом - автомобіль марки SKODA державний номер НОМЕР_12 була застрахована в ПАТ «Страхова компанія «Інкомстрах», то суд приходить до висновку, що ПАТ «Страхова компанія «Інкомстрах» повинна відшкодувати позивачу ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 61876,36 грн., виходячи з розміру реальних збитків, спричинених ОСОБА_1 без урахування франшизи в сумі 1000 грн., в зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Не заслуговують на увагу доводи ПАТ «Страхова компанія «Інкомстрах» про те, що позивачем пропущено строк звернення до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, оскільки лише порушення страхувальником умов договору є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування та лише в тому разі, якщо таке порушення перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, про що викладено в роз'ясненнях п. 19 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року „Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки".

Представник ПАТ «Страхова компанія «Інкомстрах» в судовому засіданні не заперечував, що страхувальник - відповідач ОСОБА_3 свій обов'язок щодо повідомлення страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди виконав своєчасно, а позивач ОСОБА_1 також звертався до страхової компанії з повідомлення про настання страхового випадку.

На підтвердження своїх заперечень ПрАТ «Страхова компанія «Інкомстрах» будь-яких належних доказів того, що позивач ОСОБА_1 не звертався із заявою про виплату страхового відшкодування, а лише з повідомленням страховика про настання страхового випадку не надало.

Також суд враховує, що підставою для виплати страхового відшкодування є наявність вини застрахованої особи. При цьому доказом такої вини може бути, зокрема, рішення по цивільній справі. Оскільки до звернення ОСОБА_1 до суду із вказаним позовом, вина ані ОСОБА_3, ані ОСОБА_2 встановлена не була, то у позивача не було підстав вимагати виплати страхового відшкодування з певної страхової компанії.

Позовні вимоги позивача ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди також підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, у тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, який фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема, у порушення права власності, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року за №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», підставами задоволення судом позову про відшкодування заподіяної фізичній особі моральної шкоди є наявність моральної (немайнової) шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

З урахуванням того, що при розгляді справи встановлено склад цивільного правопорушення за наявності якого наступає відповідальність заподіювача шкоди, в тому числі й моральної, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, заявлених до ОСОБА_3 При цьому, підстави для стягнення моральної шкоди з відповідачів в солідарному порядку, відсутні.

При визначенні розміру моральної (немайнової) шкоди, суд, враховує характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач ОСОБА_1, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану

Визначаючи розмір моральної шкоди, заподіяної позивачу, суд враховує, що наслідок ДТП було пошкоджено його автомобіль, а також тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, а саме, що в зв'язку з пошкодженням його майна він був змушений протягом тривалого часу залишатись без транспортного засобу, витрачати час та кошти для усунення наслідків ДТП, було порушено повсякденний розклад його життя та він вимушений додавати додаткових зусиль для відновлення колишнього психологічного та фізичного стану, матеріального становища, на що потрібен певний час. А тому з урахуванням глибини і тривалості страждань позивача, меж заявлених і визнаних вимог, необхідності забезпечення належної компенсації моральних втрат позивача, вимог розумності і справедливості суд приходить до висновку, що на користь позивача ОСОБА_1 необхідно стягнути з відповідача ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 2500,00 грн.

Щодо стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2, ПАТ «СК «Провідна», ПАТ «СК «Інкомстрах» та матеріальної шкоди з ОСОБА_2 та ПАТ «СК «Провідна» то в задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині слід відмовити, оскільки вина ОСОБА_2 в ДТП в ході судового розгляду не доведена, а відповідно до п.22.3 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, страховиком потерпілому відшкодовується моральна шкода, передбачена пунктами 1,2 частини 2 статті 23 ЦК України. Згідно ч.2ст.23 ЦК України моральна шкода полягає п.)1 у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; п.2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Оскільки таких обставин по справі не встановлено, підстав для стягнення моральної шкоди зі страховика не має.

Оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ПАТ «Страхова компанія «Провідна», ПАТ «Страхова компанія «Інкомстрах» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підлягає частковому задоволенню та стягнення з ПАТ «Страхова компанія «Інкомстрах» на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в сумі 61876,36 грн. та стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суми франшизи в розмірі 1000 грн. та моральної шкоди в сумі 2500 грн.

При цьому позивача ОСОБА_1 необхідно зобов'язати передати ПАТ «Страхова компанія «Інкомстрах» пошкоджений в результаті ДТП автомобіль HYUNDAI державний номер НОМЕР_14, після відшкодування збитків ПАТ «Страхова компанія «Інкомстрах».

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином з ПАТ «Страхова компанія «Інкомстрах» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути сплачений ним судовий збір в сумі 618,76 грн. - витрати по сплаті судового збору за вимоги майнового характеру та з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 124,70 грн.. витрати по сплаті судового збору за вимоги немайнового характеру (114,70 грн.) та франшизу (10 грн.).

Відповідно до товарного чеку від 18.06.2012 р. за проведення автотоварознавчого дослідження автомобілю HYUNDAI державний номер НОМЕР_14 позивачем ОСОБА_1 сплачено 800 грн. Однак відповідно до ст. 79 ЦПК України до судових витрат, пов'язаних з розглядом справи відносяться витрати на проведення судових експертиз, що не є тотожнім з висновком спеціаліста, тому вимоги позивача ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідачів суми 800 грн. витраченої за проведення автотоварознавчого дослідження задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ПАТ «Страхова компанія «Провідна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, то суд вважає, що в задоволенні такого позову слід відмовити повністю, оскільки такі вимоги позивача не обґрунтовані, обставини, на які він посилається, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, причинний зв'язок між вказаною шкодою і протиправною діяльністю відповідача ОСОБА_2 судом не встановлені, натомість суд прийшов до висновку, що винним в ДТП є ОСОБА_3 до якого ОСОБА_4 позов не пред'являв, а тому законні підстави для задоволення таких вимог відсутні. Непред'явлення вимог до особи за наявності підстав для стягнення завданої шкоди є підставою для відмови в позові.

Керуючись ст.ст.22, 23, 1167, 1187, 1194, ЦК України, Законом України « Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.10,11,60, 88, 212-215 ЦПК України , суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ПАТ «Страхова компанія «Провідна», ПАТ «Страхова компанія «Інкомстрах» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» (03150, Київ, вул. Червоноармійська, 72, оф. 32-33, код ЄДРПОУ 31282951, поточний рахунок №26506301700572 в філії АКБ «Золоті ворота» в м. Києві, МФО 300238) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_13) на відшкодування матеріальної шкоди в сумі 61876,36 грн. та сплачений судовий збір в сумі 618,76 грн.

Зобов'язати ОСОБА_1 передати Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Інкомстрах» після відшкодування заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди, пошкоджений в результаті ДТП автомобіль марки HYUNDAI державний номер НОМЕР_14 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_13) суму франшизи в розмірі 1000 грн. 00 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди 2500,00 грн. та сплачений судовий збір в сумі 124,70 грн.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ПАТ «Страхова компанія «Провідна», третя особа ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: