Ухвала суду № 34332937, 23.10.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

23 жовтня 2013 року м. Черкаси справа № 823/3272/13-а

Суддею Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовою Л.В. перевірено матеріали адміністративного позову у справі № 823/3272/13-а

за позовом ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1), представник позивача - ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2)

до Головного управління Держземагенства у Черкаській області (надалі - ГУ Держземагенства у Черкаській області), Драбівської районної державної адміністрації Черкаської області (надалі - Драбівська РДА Черкаської області)

про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити дії, постановлено ухвалу.

ОСОБА_1, звернувшись до суду з адміністративним позовом до ГУ Держземагенства у Черкаській області, Драбівської РДА Черкаської області, просить:

- визнати незаконною бездіяльність ГУ Держземагенства у Черкаській області та Драбівської РДА Черкаської області;

- зобов'язати ГУ Держземагенства у Черкаській області та Драбівську РДА Черкаської області визначитися зі своїми повноваженнями, затвердити документацію із землеустрою, а саме проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки загальною площею 4, 5085 га гр. ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель державної власності за адресою: Черкаська область, Драбівський район, Нехайківська сільська рада, «За межами населеного пункту» (кадастровий номер земельної ділянки - 7120687400:03:001) та надати у власність вказану земельну ділянку громадянці ОСОБА_1.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.107 кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.106 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали адміністративного позову, вважаю, що позовна заява не відповідає вимогам ст.106 КАС України.

Відповідно до ч.3 ст.106 КАС України до позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, а також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати. Згідно п.5 ч.1 ст. 106 КАС України у разі необхідності у позовній заяві зазначається клопотання про звільнення від сплати судового збору. У додатках до позовної заяви відсутній документ що підтверджує сплату судового збору, клопотання про звільнення від сплати та документи на підтвердження пільг зі сплати судового збору.

За звернення до Черкаського окружного адміністративного суду у призначенні платежу необхідно вказати: судовий збір (пункт____), за позовом (позивач____), ЧОАС, ідентифікаційний номер платників судового збору _; одержувач - УДКСУ у м.Черкасах Черкаської області, р/р 31212206784002, ЄДРПОУ 38031150, МФО 854018, банк ГУДКСУ у Черкаській області, код класифікації доходів бюджету 22030001. Законом України «Про судовий збір» (пп.3.1 ч.2 ст.4) встановлена ставка судового збору за подання до адміністративного суду: позову майнового - 1 відсоток розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат; а позову немайнового характеру - 0,03 розміру мінімальної заробітної плати. Законом України «Про судовий збір» (ч.1 ст.4) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» (ст.13) з 1 січня 2013р. установлена мінімальна заробітна плата у розмірі 1 147 грн.

Відповідно до ч.5 ст.106 КАС України, якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника. Повноваження представників, які беруть участь в адміністративному процесі на основі договору, на здійснення представництва у суді повинні бути підтверджені довіреністю. Оригінали довіреностей або засвідчені копії з них приєднуються судом до справи (ч.1 ст.58 КАС України). Відповідно ст.37 Закону України «Про нотаріат», у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них; засвідчують справжність підпису на документах. До позовної заяви додана фотокопія довіреності, що не завірена у встановленому законом порядку, згідно якої секретар ради ОСОБА_3 посвідчила зазначену довіреність. Не надано інформації щодо відсутності у населеному пункті нотаріусів(а).

КАС України (п.4 ч.1 ст.106) передбачено, що у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог згідно з ч.4 і ч.5 ст.105 КАС України і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Відповідно до ч.2 ст.106 КАС України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а у разі неможливості - зазначає докази, що не може самостійно надати із зазначенням причин неможливості надання таких доказів.

Визначення поняття «справа адміністративної юрисдикції» наведено у ст.3 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

КАС України (п.6 ч.1 ст.3) містить положення, згідно з яким адміністративний позов - це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах. Згідно КАС України (ч.2 ст.4), юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. КАС України (п.1 ч.2 ст.17) передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до п.1.4 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005р. № 34/5 нормативно-правовий акт це офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування. Прийняття нормативно-правових актів у вигляді листів і телеграм не допускається.

Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені широким колом осіб (фізичних та юридичних), яких вони стосуються. Індивідуальні ж акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушено.

Листи ГУ Держземагенства у Черкаській області та Драбівської РДА Черкаської області від 19.07.2013 № 747/03-02-30, від 21.08.2013 № Ж-130/04-21, від 30.08.2013 № 01-15/2527, від 18.09.2013 № Ж-2637-274/6-13 не є такими рішенням суб'єкта владних повноважень, що би породжували певні правові наслідки, були би спрямовані на регулювання публічно - правових відносин і мали б обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, та, відповідно підлягали би судовому розгляду як визнання недійсним обов'язкового для виконання рішення державного органу, зокрема такого, що може бути предметом розгляду за правилами КАС України. Вказані листи відповідача не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже, не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору. Тому, позивач повинен уточнити зміст позовної вимоги «визнати незаконною бездіяльність ГУ Держземагенства у Черкаській області та Драбівської РДА Черкаської області» стосовно порушеного права.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень з огляду на чіткі критерії, що зазначено у частині 3 статті 2 КАС України. Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. «На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень: 1)повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. «У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. «У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби. Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення. Згідно з вимогами ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно п.4 ч.1 ст.106 КАС України у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог згідно з ч.4 та ч.5 ст. 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів (ч.2 ст.106 КАС України).

У матеріалах справи наявна фотокопія висновку Держземагенства у Драбівському районі Черкаської області від 04.02.2013 №2 згідно якого позивачеві погоджено проект із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки загальною площею 4,5085 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель державної власності, що знаходяться у адміністративних межах Нехайківської сільської ради Драбівського району Черкаської області. Також, у матеріалах справи наявна фотокопія розпорядження від 19.07.2012 №240 відповідно до якого позивачу надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку. Проте позивачем не зазначено коли він дізнався про існування зазначеного розпорядження, коли йому стало відомо про «незаконну бездіяльність» відповідачів і у чому саме полягає така «незаконна бездіяльність».

Позивачем до позовної заяви додано фотокопію висновку від 28.03.2013 №133 згідно якого проект землеустрою має зауваження і потребує доопрацювання. Натомість на звороті висновку міститься відмітка від 18.06.2013р. про усунення зауважень. Проте матеріади позову не містять інформації (доказів) дій позивача і відповідачів після усунення зауважень викладених у висновку.

КАС України (ст.2) встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Як зазначив Конституційний суд України у своєму Рішенні № 5-рп/2005 від 22.09.2005 суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Відповідно до ч.4 ст.123 Земельного кодексу України розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою. Чинним законодавством України встановлено відповідний порядок розгляду заяви особи про затвердження проекту землеустрою, а також форми та види рішень, що приймаються за результатами такого розгляду. Матеріали справи не містять інформації щодо комісійного розгляду документів.

Відповідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала (ч.1 ст.100 КАС України).

Позивачем не зазначено про час, обставини і зміст порушеного права у частині розгляду саме відповідачем розробленої технічної документації, не вказується чи проводилась експертиза документації із землеустрою з метою встановлення відповідності її чинному законодавству України, що регулює земельні відносини. Статтею 30 Закону України «Про землеустрій» визначено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом та іншими законами України.

Позивачем до позовної заяви додано фотокопію рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2011 р. у справі № 2-538/11. Згідно резолютивної частини вказаного рішення за ОСОБА_1 визнано право на земельну частку (пай), зобов'язано Нехайківську сільську раду та Драбівську районну державну адміністрацію виділити ОСОБА_1 земельну частку (пай) із земель резервного фонду Нехайківської сільської ради, зобов'язано Драбівську районну державну адміністрацію видати державний акт на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_1. Позивачем не надано інформації щодо звернення до Нехайківської сільської ради стосовно виконання рішення суду від 21 листопада 2011 р. у справі № 2-538/11.

Суддя зауважує, що стосовно частини позовних вимог «зобов'язати ГУ Держземагенства у Черкаській області та Драбівську РДА Черкаської області визначитися зі своїми повноваженнями, затвердити документацію із землеустрою, а саме проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки загальною площею 4, 5085 га гр. ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель державної власності за адресою: Черкаська область, Драбівський район, Нехайківська сільська рада, «За межами населеного пункту» (кадастровий номер земельної ділянки - 7120687400:03:001) та надати у власність вказану земельну ділянку громадянці ОСОБА_1» про зобов'язання «надати у власність земельну ділянку громадянці ОСОБА_1» стосовно Драбівської районної державної адміністрації наявне судове рішення (від 21.11.2011 №2-538/11 Драбівського районного суду Черкаської області), що вступило в законну силу. За приписами п.2 ч.1 ст.109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження у адміністративній справі лише, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили: постанова суду; ухвала суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі; ухвала про закриття провадження в адміністративній справі; ухвала про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду (крім випадків, коли така ухвала винесена до відкриття провадження в адміністративній справі). З огляду на вищезазначене, позивачу необхідно уточнити позовні вимоги. Відповідно до змісту п.4 ч.1 ст.106 КАС України позовна заява повинна містити інформацію про те, які саме права, свободи або інтереси, на думку позивача, були порушені діями (бездіяльністю) державного органу.

Згідно до положень Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України (ст.124). Цивільним процесуальним Кодексом України (далі ЦПК України) зазначено що, питання, пов'язані із зверненням судового рішення до виконання, вирішує місцевий суд, який розглянув справу (п.1 ст.368). ЦПК України (п.2 ст.368) передбачено, що за кожним судовим рішенням, що набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється судом, який видав виконавчий лист (ст.383 ЦПК). Разом з тим, у разі незрозумілості рішення суду для осіб, які брали участь у справі, необхідності отримання роз'яснення щодо виконання рішення суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, у якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту (ст.221 ЦПК). За допомогою судового тлумачення, особа може зрозуміти подальший порядок дій щодо забезпечення захисту порушеного права.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а у гарантуванні дотримання вимог права і контроль легальності, інакше було би порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох можливих і доцільних у демократичному суспільстві варіантів рішення.

Задоволення позовної вимоги про зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти щодо позивача конкретне позитивне рішення (про затвердження проекту землеустрою) виходитиме за межі завдань адміністративного судочинства та може бути формою втручання в дискреційні повноваження відповідача.

Натомість, необхідно звернути увагу позивача на те, що одним із основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, що, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів. Правова певність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов'язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи. Судові системи, у яких існує можливість перегляду судових рішень в порядку нагляду (протесту) і, відповідно, ризик неодноразового скасування остаточних рішень, є такими, що протирічать принципу правової певності, що є одним з головних аспектів верховенства права у сенсі п.1 ст.6 ЄКПЛ.

ЄСПЛ повторює, що ст.6 §1 кожному гарантує право подавати позови до суду щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином, це реалізує "право на суд", складовим аспектом якого є право доступу до суду - право почати судовий процес щодо цивільних питань. Тому таке право було б примарним, якби Високі Договірні Сторони у своєму внутрішньому законодавстві дозволили остаточному, обов'язковому рішенню залишатися невиконаним на шкоду одній із сторін. Це було б незрозумілим, якби ст.6 §1 детально описувала процесуальні гарантії, надані сторонам, - справедливий, відкритий і швидкий розгляд, і в той же час без гарантії виконання судового рішення; тлумачення ст.6 як такої, що стосується виключно доступу до суду та ведення судового розгляду, було б схоже на ситуацію, несумісну з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов'язались поважати, підписавши Конвенцію (справа "Горнсбі проти Греції", рішення від 19.03.1997, п.40).

ЄСПЛ у рішеннях у справах «Рябих проти Росії», «Пономарьов проти України» констатував, що рішення, яке набрало законної сили, не може бути предметом ще одного перегляду тільки тому, що сторона продовжує сумніватися у його правильності. У справі (п.40) «Пономарьов проти України» (заява №3236/03) ЄСПЛ нагадує, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, що передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип означає, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (див. рішення у справі «Рябих проти Росії», заява № 52854/99).

З позовної заяви та доданих до неї матеріалів суд дійшов висновку, що рішення у даній справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов'язки Нехайківської сільської ради, проте позивачем не зазначено Нехайківську сільську раду ні у якості відповідача, ні у якості третьої особи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 №1242 затверджено Типову інструкцію з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, в якій передбачено порядок видачі копій документів (далі - Інструкція). Зокрема, згідно п.76 Інструкції установа може засвідчувати копії лише тих документів, що створюються в ній, а також у випадках, передбачених в абзаці другому цього пункту. Копія документа виготовляється і видається тільки з дозволу керівника установи, його заступників або керівника структурного підрозділу. У разі підготовки документів для надання судовим органам, під час вирішення питань щодо прийняття громадян на роботу, навчання, засвідчення їх трудових, житлових та інших прав у взаємовідносинах з установою, а також під час формування особових справ працівників установа може виготовляти копії документів, виданих іншими установами (копії дипломів, свідоцтв про одержання освіти тощо). Пунктом 77 Інструкції визначено, що напис про засвідчення документа складається із слів "Згідно з оригіналом", найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії і проставляється нижче реквізиту документа "Підпис".

Разом з тим, позивачем надано у додатках до позовної заяви ксерокопії документів, що не завірено у встановленому порядку.

Суддя зазначає, що усі документи, що надаються позивачем до суду, повинні також містити їх копії відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Згідно ч.1 ст.108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху з наданням позивачу строку до 07 листопада 2013р. для усунення недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст.106, ст.108 КАС України, суддя,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1, представник позивача - ОСОБА_2 до Головного управління Держземагенства у Черкаській області, Драбівської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.

Надати позивачу строк до 07 листопада 2013р. для усунення недоліків позовної заяви.

Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною та повернута позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст.ст. 185-187 КАС України.

Суддя Л.В.Трофімова