Ухвала суду № 34332734, 14.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" жовтня 2013 р. м. Київ К-11784/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Естейт»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2009

у справі №3/239/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Естейт»

до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м.Миколаєва

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 04.09.2008 позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0001202300/0 від 08.07.2008 про донарахування 22845,68 грн. орендної плати за землю та штрафних санкцій в сумі 11422,84 грн. в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2009 постанову Господарського суду Миколаївської області від 04.09.2008 скасовано. Прийнято нове рішення про відмову в позові.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та зміну рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог, з підстав порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 31.03.2008, за результатами якої складено акт документальної перевірки № 934-23-33730380 від 23.06.2008.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнятті податкові повідомлення-рішення № 0001192300/0 від 08.07.2008, яким донараховано 8576,00 грн. податку на прибуток та застосовано штрафну санкцію в сумі 4288,00 грн. та № 0001202300/0 від 08.07.2008, яким донараховано 22845,68 грн. орендної плати за землю та застосовано штрафну санкцію в сумі 11422,84 грн.

Згідно з п 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 цього пункту передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу четвертого пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, підставою для включення витрат підприємства до складу валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

В свою чергу, факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення наданих послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення про донарахування податкових зобов?язань з податку на прибуток, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно виходив того, що позивачем належно не підтверджено придбання консультаційних послуг у ТОВ «Центр Технологій «Вік», ФОП ОСОБА_2 ЗАТ «Бліц-Інформ», ФОП ОСОБА_3 З наданих актів приймання-передачі неможливо зробити достовірний висновок щодо характеру, виду, обсягу наданих послуг, і, як результат, виявити зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача.

Крім того, відповідно до пп. 5.2.10 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

З огляду на підтвердження висновків відповідача про віднесення позивачем до складу валових витрат витрат на поліпшення основних фондів в сумі що перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок звітного періоду, а також витрат на придбання та поліпшення основних фондів, які підлягають амортизації, суди дійшли правильного висновку про правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0001202300/0 від 08.07.2008, яким позивачу визначено податкове зобов?язання з податку на землю, то судова колегія вважає правильними в цій частині висновки суду першої інстанції про його протиправність з огляду на таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 83 Земельного кодексу України (землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (пункт «в» статті 12 ЗК).

Згідно зі статтею другою Закону України «Про плату за землю» № 2535-ХІІ використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Граничний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлено Законом України «Про оренду землі» № 161-ХІV та є обов'язковим при укладанні відповідних договорів.

Відповідно до частини першої статті 21 цього ж Закону орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підставою нарахування земельного податку відповідно до статті 13 Закону України «Про плату за землю» № 2535-ХІІ є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності,- договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 14 Закону України від 26 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування», до загальнодержавних платежів належать такі податки і збори (обов'язкові платежі), як плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі рішення Миколаївської міської ради №2/26 від 30.06.2006 між позивачем та Миколаївською міською радою 04.09.2006 укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано 18.09.2006 за №4381.

Пунктами 4.2, 4.3 зазначеного договору передбачено, що розмір річної орендної плати встановлюється у розмірі 1,2% від її нормативної грошової оцінки, яка у період реконструкції строком на 2 роки складає 259610,55 грн., а після введення до експлуатації об?єкта - 1298052,75 грн., виходячи з цього розмір орендної плати за рік за цим договором на момент його укладення складає 3115,33 грн.; розмір нормативної грошової оцінки не є сталим та змінюється у зв?язку з проведенням щорічної індексації та внесенням змін на підставі вимог діючого законодавства та інших нормативних документів. Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюється без внесення змін та доповнень до цього договору.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» № 161-XIV та статті 8 Закону України «Про плату за землю» № 2535-ХІІ передбачено внесення змін у розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності.

Разом із тим, статтею 30 Закону України «Про плату за землю» № 2535-ХІІ встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Державна податкова служба відповідно до статті 2 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» наділена повноваженнями зі здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, проте ініціативою вносити зміни в договори оренди землі відповідно до статей 12, 80, 83 Земельного кодексу України, статті 21 Закону № 161-ХІV, статті 30 Закону № 2535-ХІІ наділена одна зі сторін цих договорів, якою у справі, що розглядається, є міська рада - орган місцевого самоврядування, через яку відповідною територіальною громадою реалізовано право власності на передані в оренду земельні ділянки, що знаходяться у комунальній власності.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, встановивши, що сплата орендної плати, у періоді, що перевірявся, здійснювалась позивачем відповідно до умов договору, дійшов вірного висновку про безпідставність здійсненого відповідачем донарахування орендної плати за земельну ділянку, зазначене рішення в цій частині помилково скасовано судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Естейт» задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2009 скасувати.

Постанову Господарського суду Миколаївської області від 04.09.2008 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун