Ухвала суду № 34332587, 02.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2013 р. м. Київ К-24302/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю секретаря: Кіт О.С.

представників позивача Куща К.Ф.

відповідачів: Дрозд І.С., Шевченко М.А., Шмігеля Т.В.

прокуратури Клюге Л.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський авіаремонтний завод» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2009 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010 у справі №2а-29553/08/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський авіаремонтний завод» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва, Державної податкової адміністрації у місті Києві, Державної податкової адміністрації України, Головного управління Державного казначейства України в місті Києві, за участю прокуратури Харківської області про визнання нечинними та скасування рішень, скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення суми

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський авіаремонтний завод» (далі-ТОВ «Броварський авіаремонтний завод») до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва, Державної податкової адміністрації у місті Києві, Державної податкової адміністрації України, Головного управління Державного казначейства України в місті Києві, за участю прокуратури Харківської області про визнання скасування податкових повідомлень-рішень від 09.01.2008 №0000042309/0, від 09.02.2008 №0000042309/1, від 28.05.2008 №0000042309/2, від 09.07.2008 №0000042309/3 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у квітні 2007 року на 2435317,00грн., у травні 2007 року на 2312096,00грн.; від 09.01.2008 №0000052309/0, від 09.02.2008 №0000052309/1, від 28.05.2008 №0000052309/2, від 09.07.2008 №0000052309/3 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 333705,00грн., у тому числі 222470,00грн. основного платежу та 111235,00грн. штрафних (фінансових) санкцій; визнання нечинним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва №3831/10/25-011 від 04.02.2008, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги від 14.01.2008; визнання нечинним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва №1466/10/25-114 від 14.04.2008, прийнятого за результатами розгляду повторної скарги від 12.02.2008; стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Броварський авіаремонтний завод» заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 4747413,00грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2009, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2009 змінено, в частині вирішення позовних вимог, які не було розглянуто судом першої інстанції, зокрема, щодо визнання нечинним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва №3831/10/25-011 від 04.02.2008, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги від 14.01.2008; визнання нечинним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва №1466/10/25-114 від 14.04.2008, прийнятого за результатами розгляду повторної скарги від 12.02.2008; стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Броварський авіаремонтний завод» заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 4747413,00грн., прийнято рішення про відмову в їх задоволенні. В іншій частині залишено без змін.

При цьому, суди виходили з того, що заявлена до відшкодування сума податкового кредиту з податку на додану вартість, що виникла у березні-травні 2007 року у зв'язку з попередньою оплатою товарів за договорами з Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліствен ЛТД» (далі-ТОВ «Еліствен ЛТД»), фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 (далі - ФОП ОСОБА_6), Приватним підприємством «ОФІР» (далі-ПП «ОФІР») є необґрунтованою, через відсутність факту продажу товару і використання його межах господарської діяльності позивача.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ «Броварський авіаремонтний завод» 07.06.2010 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 30.07.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2009 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010 та направити праву на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп.5.2.8 п.5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 68, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №774/23-09/33545372 від 26.12.2007, складеного за результатом перевірки ТОВ «Броварський авіаремонтний завод» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01.04.2007 по 31.05.2007, та за результатом адміністративного оскарження, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.01.2008 №0000042309/0, від 09.02.2008 №0000042309/1, від 28.05.2008 №0000042309/2, від 09.07.2008 №0000042309/3 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у квітні 2007 року на 2435317,00грн., у травні 2007 року на 2312096,00грн.; від 09.01.2008 №0000052309/0, від 09.02.2008 №0000052309/1, від 28.05.2008 №0000052309/2, від 09.07.2008 №0000052309/3 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 333705,00грн., у тому числі 222470,00грн. основного платежу та 111235,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування та визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок неправомірного формування податкового кредиту у березні - травні 2007 року на підставі податкових накладних, оформлених ТОВ «Еліствен ЛТД», ФОП ОСОБА_6, ПП «ОФІР» за результатом укладених договорів щодо придбання ТОВ «Броварський авіаремонтний завод» продукції хімічної промисловості, а саме, каучуку в асортименті.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Броварський авіаремонтний завод» укладені договори поставки каучуку з ТОВ «Еліствен ЛТД» б/н від 29.08.2006, ПП «ОФІР» №44 від 29.08.2006, ФОП ОСОБА_6 за №02/12 від 29.12.2006 на умовах 100% попередньої оплати кожної партії товару.

На виконання зазначених договорів у відповідних звітних періодах ТОВ «Броварський авіаремонтний завод» здійснювало попередню оплату товару, що підтверджено відповідними банківськими документами та у судовому засіданні сторонами не оспорювалося. В тих же періодах ТОВ «Еліствен ЛТД», ФОП ОСОБА_6, ПП «ОФІР» видали покупцю податкові накладні на суми перерахованої попередньої оплати товару.

Приписами п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товару (робіт, послуг).

Разом з тим, за умовами п. 5.1 договору від 29.08.2006 №б/н укладеного між позивачем та ТОВ «Еліствен ЛТД» (постачальник), оплата кожної партії товару, що поставляється, здійснюється на умовах 100% передплати, згідно рахунку, який видано постачальником. Партією товару є кількість продукції, яка вказана в одній накладній.

Аналогічні умови поставки товару містяться в п.5.1 договорів, укладених з ФОП ОСОБА_6, ПП «ОФІР».

Крім того, в п.3.2 кожного договору передбачено обов'язок постачальника надати покупцю разом з товаром видаткову накладну, податкову накладну, сертифікат якості.

Відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, то покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Всупереч зазначеним умовам договорів та ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України позивач здійснивши авансові платежі, та не отримавши в свою чергу товари, не вимагав передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, що свідчить про те, що договори не спрямовані на реальне настання правових наслідків та економічної вигоди.

Відповідно до приписів п.1.25 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безнадійна заборгованість - це заборгованість фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з обліку як суб'єкта підприємницької діяльності).

Так, судом встановлено, що 05.04.2007 та 18.04.2007 позивачем було направлено претензії ФОП ОСОБА_6 та 02.04.2007 - ТОВ «Еліствен ЛТД».

Разом з тим, постановою Господарського суду Донецької області від 21.08.2007 ТОВ «Еліствен ЛТД» визнано банкрутом, а ухвалою від 15.11.2007 дане підприємство ліквідовано. Постановою Господарського суду міста Києва від 11.12.2008 було визнано банкрутом і ФОП ОСОБА_6 Проте, позивач, маючи дебіторську заборгованість ТОВ «Еліствен ЛТД» та ФОП ОСОБА_6 та доступність інформації щодо визнання вказаних осіб банкрутами, своєчасно не звернувся до суду з заявою про визнання його кредитором, а звернувся з відповідною заявою лише після проведення перевірки та визнання ФОП ОСОБА_6 банкрутом.

Таким чином, наявна у позивача заборгованість лишається непогашеною не внаслідок недостатності майна, а через бездіяльність останнього, а тому слід погодитися з висновком судів попередніх інстанцій, що вказану заборгованість не можна розглядати як безнадійна та застосовувати до неї відповідний порядок оподаткування, передбачений п.п.5.2.8 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а відповідно позивач не мав права включати суми заборгованості ТОВ «Еліствен ЛТД» та ФОП ОСОБА_6 до валових витрат та податкового кредиту.

За результатом розгляду справи не знайшов свого підтвердження і факт поставки товару, що був предметом договору купівлі-продажу, укладеного з ПП «ОФІР», а тому, оскільки ТОВ «Броварський авіаремонтний завод» було здійснено передоплату, але не було отримано товар, відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість, яким згідно з п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» є операції з поставки товарів (робіт, послуг).

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський авіаремонтний завод» залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв