Ухвала суду № 34332258, 22.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" жовтня 2013 р. м. Київ К/800/25598/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Горголь І.С.

представників:

позивача: Нестриженого А.В.

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.06.2012 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 року

у справі № 0870/81/12

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Александр»доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Александр» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Компанія «Александр») звернулось з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, СДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.06.2012 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 року апеляційну скаргу СДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу СДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що СДПІ проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Компанія «Александр» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Дніпро Капітал ВР» за період з 01.01.2008 року по 31.03.2011 року, за результатами якої складено акт від 04.10.2011 року № 64/08-04/13639821.

В акті перевірки зокрема зазначено, що позивачем порушено пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.10.2011 № 0000960804, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 696 456,25 грн., в тому числі за основним платежем на 1 357 165,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями) на 339 291,25 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до вимог пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частиною 1 ст.203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до частини 5 зазначеної статті, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ «Дніпро Капітал ВР» (постачальник) та ТОВ «Компанія «Александр» (покупець) укладено договір поставки № 1805 від 18.05.2010 (далі -Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити в установлені строки іншій стороні - покупцю наступний товар: гірничошахтне обладнання, запчастини та комплектуючі, а покупець зобов'язаний прийняти вказаний товар та сплатити за нього визначену грошову суму в порядку, розмірі та на умовах, визначених даним Договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору найменування, номенклатура, кількість, вартість узгоджуються сторонами додатково для кожної партії товару та зазначаються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору.

Поставка товару здійснюється на умовах: EXW склад в м. Запоріжжя згідно «Інкотермс» в редакції 2000, якщо інші умови поставки не передбачені в Специфікаціях до Договору (п. 2.2 Договору). Датою поставки товару вважається дата передачі товару, що вказана в видатковій накладній (п. 2.3. Договору).

Ціни на товар, що поставляється постачальником, встановлюються в Специфікації, що є невід'ємною частиною Договору (п. 3.1 Договору). Розрахунки за товар за даним Договором здійснюються покупцем у вигляді передоплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 3.2. Договору).

Факт виконання умов даного договору підтверджується матеріалами справи, зокрема - видатковими накладними, податковими накладними. довіреностями для отримання товару, прибутковими ордерами тощо.

Розрахунки між ТОВ «Дніпро Капітал ВР» та ТОВ «Компанія «Александр» проводились у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів в сумі 5 732 630,40 грн., в т.ч. ПДВ 955 438,40 грн. на поточний рахунок TOB «Дніпро Капітал ВР» на підставі платіжних доручень.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Крім того, на підставі акту прийому-передачі векселів від 12.11.2010 року ТОВ «Компанія «Александр» передано, а ТОВ «Дніпро Капітал ВР» прийнято вексель серії АА № 1860961 на суму 781 760,40 грн. в рахунок погашення заборгованості за поставлені запчастини до гірничошахтного обладнання згідно договору № 1805 від 18.05.2010 року.

Таким чином, позивачем всього було перераховано ТОВ «Дніпро Капітал ВР» 6 514 390,80 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що придбаний товар реалізовано позивачем на адресу контрагентів.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між позивачем та ТОВ «Дніпро Капітал ВР».

Також, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки СДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог чинного законодавства.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.03.2012 року у справі № 2а-0870/78/12, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 року задоволено позовні вимоги ТОВ «Компанія «Александр», визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.10.2011 року № 0000970804, яким ТОВ «Компанія «Александр» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 085 732 грн. Суди дійшли висновку щодо реальності договору № 1085 від 18.05.2010 року укладеного між ТОВ «Компанія «Александр» та ТОВ «Дніпро Капітал ВР» та правомірності формування податкового кредиту на підставі первинних документів, що свідчать про фактичне виконання договору.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 19.06.2012 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.06.2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов