Ухвала суду № 34332193, 17.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" жовтня 2013 р. м. Київ К/800/33579/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" до Реєстраційної служби Кіровського міського управління юстиції про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго" звернулося з позовом до Реєстраційної служби Кіровського міського управління юстиції про скасування рішення № 322862 від 11 лютого 2013 року про відмову у державній реєстрації права власності та зобов'язання провести державну реєстрацію права власності на об'єкт - нежитлову будівлю - будівлю газової служби, розташованої за адресою: м. Кіровське, вул. Асфальтна, б. 2а.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В запереченнях відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що в лютому 2013 року позивач звернувся до відповідача з заявою про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - будівлю газової служби, розташованої за адресою: м. Кіровське, вул. Асфальтна, б. 2а.

До поданої заяви позивач додав: технічний паспорт; рішення виконавчого комітету місцевої ради депутатів про упорядкування адреси нежитлового приміщення; довідку про інвентарний номер об'єкту; інвентарну картку обліку основних засобів; перелік об'єктів нерухомості, які увійшли до статутного фонду відповідно до наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 18 серпня 1995 року № 153 «Про створення Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Донецькобленерго»; статут ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго»; Положення про відокремлений підрозділ «Харцизські електричні мережі».

Рішенням від 11 лютого 2013 року № 322862 позивачу відмовлено в державній реєстрації права власності. Рішення мотивоване тим, що заявником не надано документ, який підтверджує виникнення права власності на нерухоме майно (п. 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

Не погоджуючись з цим рішенням відповідача, позивач звернувся до адміністративного суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо необґрунтованості заявленого позову.

На думку колегії суддів, висновки судів є передчасними.

Частиною 1 статті 79 ГК України встановлено, що господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених цим Кодексом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника.

Відповідно до частини 1 статті 80 ГК України до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Відповідно до частини 1 статті 85 ГК України господарське товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень визначаються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який також спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Пунктом 3 частини 1 статті 18 цього Закону встановлено, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об'єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками).

Відповідно до абз. 2 частини 2 статті 15 Закону перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. N 703 затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Пунктом 27 Порядку встановлено, що документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат; 2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати; 5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку; 6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком; 8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою; 10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Згідно з пунктом 50 Порядку для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з внесенням до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) юридичної особи нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27 - 29 і 31 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав акт приймання-передачі об'єкта нерухомого майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) юридичної особи.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що подані позивачем документи не є достатніми для реєстрації, оскільки заявником не надано документу, який підтверджує виникнення права власності на нерухоме майно відповідно до пункту 27 Порядку. При цьому суди зазначили, що подача документу, що підтверджує факт передачі майна до статутного капіталу юридичної особи (в цьому випадку Перелік об'єктів нерухомості) не позбавляє позивача обов'язку надати документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Між тим, прийшовши до такого висновку, суди не встановили обставини у справі щодо того, відсутність якого саме правовстановлюючого документу відповідно до чинного законодавства є підставою для відмови позивачу в реєстрації, з огляду на те, що пункт 27 Порядку передбачає можливість подачі іншого документу, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

При цьому суди повинні були врахувати, що позивач заснований відповідно до наказу Міністерства енергетики та електрофікації України № 153 від 15 серпня 1995 року шляхом корпоратизації Виробничого енергетичного об'єднання «Донбасенерго» згідно з Указом Президента України від 04 квітня 1995 року № 282/95 «Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України».

Таким чином, для встановлення відповідних обставин, які мають значення для вирішення справи, до спірних відносин необхідно застосувати Указ Президента України від 15 червня 1993 року N 210/93 «Про корпоратизацію підприємств», Постанову Кабінету Міністрів України від 05 липня 1993 року N 508 «Про затвердження Положення про порядок корпоратизації підприємств».

Разом із тим, такі обставини судами не досліджувалися, а тому висновки судів щодо того, що позивач не надав документ, який підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону, є передчасними.

Відповідно до частини 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: