Ухвала суду № 34329170, 09.10.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 118/5538/12

09.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Горошко Н.П.,

суддів Єланської О.Е. ,

Кондрак Н.Й.

секретар судового засідання Бєлоглазова Ю.О.

за участю сторін:

представник позивача, ОСОБА_2- ОСОБА_3, довіреність № 3335 від 19.07.2012,

представник відповідача, Управління держкомзему у Сімферопольському районі АРК- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Гвардійської селищної ради Сімферопольського району АРК- Дєвкіна Тамара Олександрівна, довіреність № 1733/02-13 від 08.10.2013,

третя особа, ОСОБА_5 - паспорт серії НОМЕР_1, виданий Желєзнодорожним РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму від 15 червня 2001 року,

представник третьої особи, ОСОБА_5- ОСОБА_6 посвідчення НОМЕР_2 від 01.07.2013, ордер серії АК №00013452 від 08.10.2013,

розглянувши матеріали справи № 118/5538/12 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кулішов А.С. ) від 23.07.2013

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Гвардійської селищної ради Сімферопольського району АРК (вул. К. Маркса 63, с.Гвардійське, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97513)

Управління держкомзему у Сімферопольському районі АРК (вул. Павленко, 1, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

третя особа: ОСОБА_5 (АДРЕСА_2)

про скасування рішення Гвардійської селищної ради Сімферопольського району АРК 17 сесії 5 скликання від 18.07.2008 про узгодження технічної документації із землеустрою в частині документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_7 для будівництва та обслуговування житлового будинку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Управління Держкомзему в Сімферопольському районі АР Крим, Гвардійської селищної ради Сімферопольського району АР Крим про скасування рішення Гвардійської селищної ради 17 сесії 5 скликання від 18.07.2008 року про узгодження технічної документації із землеустрою в частині складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_7 для будівництва та обслуговування житлового будинку; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку АДРЕСА_2; зобов'язання Управління Держкомзему в Сімферопольському районі АР Крим здійснити дії щодо виключення актового запису про видачу державного акту на право власності на земельну ділянку АДРЕСА_2 з книги реєстрації актових записів.

Постановою Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 23.07.2013 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Гвардійської сільської ради Сімферопольського району АРК, третя особа - ОСОБА_5 про скасування рішення Гвардійської селищної ради Сімферопольського району АРК 17 сесії 5 скликання від 18.07.2008 про узгодження технічної документації із землеустрою в частині документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_7 для будівництва та обслуговування житлового будинку - відмовлено.

Не погодившись з даною постановою, позивач - ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача у судовому засіданні 9 жовтня 2013 року підтримала апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній.

Представник відповідача - Гвардійської селищної ради Сімферопольського району АРК, третя особа та його представник у судовому засіданні 9 жовтня 2013 року з апеляційною скаргою не погодилися, просили постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача - Управління держкомзему у Сімферопольському районі АРК у судове засідання 9 жовтня 2013 року не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно ч.4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Гвардійської селищної ради Сімферопольського району АРК 17 сесії 5 скликання від 18.07.2008 узгоджено технічну документацію із землеустрою в частині складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку АДРЕСА_2 площею 0,1986 га ОСОБА_7 для будівництва та обслуговування житлового будинку, передано вказану земельну ділянку у власність ОСОБА_7 На підставі вказаного рішення ОСОБА_7 видано державний акт на право власності, спадкоємцем вказаної земельної ділянки після смерті ОСОБА_7 є ОСОБА_5, який також отримав державний акт на право власності на вказану земельну ділянку.

Згідно із рішенням Виконавчого комітету Гвардійської селищної ради від 18.12.1996 №115 «закріплено в постійне користування за громадянами ОСОБА_8 та ОСОБА_9 земельні ділянки площею по 0,048 га в АДРЕСА_1 (що складає 23/100 частки домоволодіння)», запис про що внесено до земельно-кадастрової книги. Після смерті ОСОБА_9 його частку домоволодіння успадкувала ОСОБА_10, а згідно із договором купівлі-продажу від 19.01.2007 позивач придбала у ОСОБА_8 і ОСОБА_10 23/100 часток домоволодіння в АДРЕСА_1.

Також, з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції двічі призначалась судова землевпорядна експертиза для встановлення співпадіння (накладення) на місцевості (в натурі) меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 відносно меж земельної ділянки по АДРЕСА_2, матеріали повернуто експертною установою у зв'язку із неможливістю проведення експертизи через відсутність геодезичних координат такої ділянки.

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені статтею 23 Земельного кодексу України 1990 року, який був чинним на час прийняття вищевказаного рішення. Проте дію статті 23 Земельного кодексу України 1990 року зупинено відносно власників земельних ділянок, визначених Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №15-92 «Про приватизацію земельних ділянок».

Пунктом 3 вказаного Декрету встановлено, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статті 1 цього Декрету, а саме: ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Судом встановлено, що позивач посилаючись на положення статей 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України вважає себе користувачем земельної ділянки, яка зайнята 23/100 частками житлового будинку АДРЕСА_1 у розмірі, передбаченому рішенням Виконавчого комітету Гвардійської селищної ради від 18.12.1996 №115 з урахуванням додатку до цього рішення (а.с.105), на якому вказано схематичний план меж земельної ділянки.

Проте, судова колегія вважає, що суд правомірно не погодився із вказаними доводами позивача.

Так, положення Декрету Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» стосуються передачі земельних ділянок у власність і не можуть поширюватись на відносини по передачі земельних ділянок у постійне користування.

Таким чином, виникнення у ОСОБА_8 та ОСОБА_9 права стосовно земельної ділянки в АДРЕСА_1 за загальним правилом (частина перша статті 22 ЗК України 1990 року) пов'язувалось із встановленням землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержанням документа, що посвідчує це право.

Судом не встановлено факту одержання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 документу, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою в АДРЕСА_1, визначення в натурі меж цієї земельної ділянки.

Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди повинні застосовувати практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, встановлено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

На думку судової колегія, суд першої інстанції правомірно застосував зазначені приписи до спірних відносин із урахуванням принципу «правової впевненості», як складової частини концепції верховенства права, відповідно до якого фізична особа вправі розумно очікувати стабільності у майбутньому правовідносин, які виникли на підставі рішення органу публічної влади.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до правомірного висновку, що задоволення позовних вимог у цій справі призвело б до істотного обмеження майнових прав третьої особи і фактично поклало б на третю особу всю відповідальність за порушення закону органом місцевого самоврядування при прийнятті оскаржуваного рішення (якщо б закон був порушений).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволені позовних вимог.

Враховуючи обставини справи постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстав для скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційна скарга без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 23.07.2013 у справі № 118/5538/12 - залишити без задоволення.

2. Постанову Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 23.07.2013 у справі № 118/5538/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 14 жовтня 2013 року.

Головуючий суддя підпис Н.П.Горошко

Судді підпис О.Е.Єланська

підпис Н.Й. Кондрак

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Н.П.Горошко