Ухвала суду № 34329135, 16.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2013 р.Справа № 815/4416/13-а

Категорія: 9.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного виробничо-торгового підприємства «Екстра» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року у справі за позовом Приватного виробничо-торгового підприємства «Екстра» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Приватне виробничо-торгове підприємство «Екстра» (далі - позивач, ПВТП «Екстра») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 04.06.2013 року №0000562260 форми «У», яким нараховано суму грошового зобов'язання в сумі 102 092,99 грн. та №0000572260 за формою «С», яким застосовано суму штрафної (фінансової) санкції в сумі 340,00 грн.

Позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі Акту від 30.05.2013р. №21/22-3/22447463 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПВТП «Екстра» з питань дотримання вимог валютного законодавства за контрактом від 15.11.2012 р. №426, якою ДПІ встановило порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» - несвоєчасне надходження імпортної продукції у законодавчо встановлені терміни за контрактом №426 від 15.11.2012р., укладеним з фірмою Теssа Dairy Маchinery LTD (Ізраїль) у сумі 88 700,00 доларів США, що еквівалентно 708 455,77 грн., а також ст. 1 Указу Президента України №319/94 від 18.6.1994р. «Про невідкладні заходи щодо повернення до України валютних цінностей, які належать резиденту України та незаконно знаходяться за її межами», ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» №15- 93від 19.02.1993р. у частині перекручення звітності про валютні операції станом на 01.04.2013 року.

Позивач вважає, що висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам, свідчать про неправильне застосування ДПІ норм матеріального права.

Позивач вказував, що ним укладено зовнішньоекономічний контракт №426 з фірмою Теssа Dairy Маchinery LTD (Ізраїль) на придбання комплекту обладнання від 15.11.2012 р. На момент здійснення відповідачем перевірки по вищезазначеному контракту розрахунки завершено, обладнання поставлено, його митне оформлення завершено 09.04.2013р. В оплату вартості обладнання підприємство 22.11.2012 р. перерахувало нерезидентові через уповноважений банк кошти в сумі 88 700,00 доларів США. Банківська операція проведена 23.11.2012 р.

Тобто, на думку позивача, ним виконані вимоги ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», якою встановлено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції, що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Вказаний строк був скорочений постановою Правління НБ України від 16.11.2012 року №475 до 90 днів. Проте, позивач вважає, що дія вказаної постанови не може розповсюджуватися на нього, оскільки контракт ним був укладений 15.11.2012 року, а постанова Правління НБУ прийнята 16.11.2013 року та набрала чинності 19.11.2012 року. Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної сили. Крім того, Закон України має вищу юридичну силу ніж постанова Правління НБУ.

Також в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що заповнення ним п.12 замість п.13 розділу II «Фінансові вкладення» Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.04.2013 р. відбулось через недоліки (дефекти) самої форми Декларації та ним не допущено перекручення звітності, оскільки перекручення звітності це дії які свідчать про приховання валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року у задоволенні позовний вимог відмовлено повністю.

Не погодившись із вказаним висновком ПВДП «Екстра» подано апеляційну скаргу на зазначену постанову. Апелянт просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно з п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, про те про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Колегією суддів встановлено, що ПВТП «ЕКСТРА» зареєстрована виконавчим комітетом Одеської міської ради 20.01.1995 року, свідоцтво серії А00 №255702. Знаходиться на податковому обліку в ДПІ. Позивач 15.11.2012 року уклав зовнішньоекономічний контракт №426 з фірмою Tessa Dairy Machinery LTD (Ізраїль) на суму 88 700,00 доларів США на придбання комплекту обладнання для лінії переробки молока. Умови оплати: або поступова відсоткова предоплата або відповідно до п.3.3. контракту покупець має право оплатить одним платежем всю вартість Контракту. Пунктом 5.1 Контракту визначено, що у разі виконання покупцем п.3.3 строки поставки обладнання складають 45 робочих днів.

Позивач платіжним дорученням в іноземній валюті №003 від 22.11.2012 року, яка проведена банком 23.11.2012 року, здійснив повну оплату контракту - 88700,00 доларів США.

Проте митне оформлення обладнання здійснено 09.04.2013 року відповідної ВМД №500060001/2013/013675, тобто більш ніж через чотири місяця.

З 24 по 30 травня 2012 року ДПІ на підставі наказу №1459 від 23.05.2013року провело перевірку позивача, за результатами якої 30.05.2013 року складений Акт №3125/22-6/22447463 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПВТП «ЕКСТРА» з питань дотримання вимог валютного законодавства за контрактом від 15.11.2012 року № 426. На підставі Акту перевірки №3125/22-6/22447463 від 30.05.2013 року ДПІ 04.06.2013 року прийняло податкові повідомлення-рішення №0000562260 форми «У», яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем пеня в сфері ЗЕД в сумі 102 092,99 грн. за порушення ст.2 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі Закон України №185/94-ВР) та №0000572260 за формою «С», яким застосовано суму штрафної (фінансової) санкції в сумі 340,00 грн. за порушення ст.1 Указу Президента України від 18.06.1994 року №319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення на Україну валютних цінностей, які належать резиденту України та незаконно знаходяться за її межами» (далі Указ Президента України №319/94), ст.9 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 року №15-93 (далі Декрет КМУ№15-93).

Згідно з Актом №3125/22-6/22447463 від 30.05.2013 року перевіркою встановлено порушення вимог ст.2 Закону України №185/94-ВР несвоєчасного надходження імпортної продукції в законодавчо встановлені терміни за контрактом №426 від 15.11.2012р., укладеним з фірмою Tessa Dairy Machinery LTD (Ізраїль) у сумі 88 700,00 доларів США, що еквівалентно 708 455.77 грн.; та ст.1 Указу Президента України №319/94, ст.9 Декрету KM України №15-93 в частині перекручення звітності про валютні операції станом на 01.04.2013року.

Висновки перевіряючих базуються на тому, що позивач здійснив оплату за обладнання по контракту 22.11.2012 року у сумі 88700,00 доларів США. Відповідно до ст.2 Закону України №185/94-ВР кінцевий строк надходження імпортної продукції від нерезидента - 20.02.2013 року. Товар від продавця на адресу позивача надійшов на митну територію України 09.04.2013 року.

Згідно ст.4 Закону України №185/94-ВР порушення резидентом строків, встановлених ст.2 цього Закону, тягне стягнення пені за кожний день прострочки у розмірі 0,3% непоставленого товару. Затримка склала 48 днів.

Крім того, під час перевірки було встановлено, що в Декларації валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її станом на 01.04.2013 року, наданої позивачем до ДПІ та Облуправлінню НБУ в області (№9022899940 від 22.04.2013р.) сума дебіторської заборгованості - 88 700,00 США по контракту №426 від 15.11.2012р. - відображена у п.12 «На придбання прав інтелектуальної (промислової) власності» розділу II «Фінансові вкладення» замість п.13 цього «Сума коштів, перерахованих за кордон та виставлених векселів по імпортних контрактах, по яких на звітну дату перевищено встановлені законодавством терміни здійснення цих контрактів».

Позивач не спростовував встановлених перевіркою фактичних обставин, проте вважав що ним не порушена ст.2 Закону України №185/94-ВР, якій встановлено, здійснення імпортних операцій у строки, які не перевищують 180 днів, а встановлений 90-дений термін постановою Правління НБУ від 16.11.2012 року №475 не може бути застосований, оскільки Закон України має вищу юридичну силу, крім того договір ними був укладений до прийняття постанови Правління НБУ - 15.11.2012 року.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно не прийняв доводи позивача в обґрунтування позовних вимог виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 2 Закону України №185/94-ВР визначено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Законом України від 06.11.2012 року №5480 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок» в Закон України №185/94-ВР внесені зміни, а саме ст.2 доповнена частиною 4, якою встановлено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до наданих Законом повноважень, Правління НБУ 16.11.2012 року прийняло постанову №475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», в п.3 якої зазначено «Установити, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів». В пункті 12 Постанови зазначено, що вона набирає чинності з наступного робочого дня після дня її офіційного опублікування. Пункти 3 - 8 цієї постанови діють протягом 6 місяців з моменту набрання чинності цією постановою, тобто з 19.11.2012 року та на протязі 6 місяців діяв 90-дений строк, встановлений ч.1 ст.2 Закону України №185/94-ВР.

Враховуюче викладене, суд першої інстанції вірно вважає неспроможними доводи позивача в обґрунтування своїх позовних вимог, що необхідно застосовувати строк встановлений не постановою Правління НБУ №475, а строк встановлений ч.1 ст.2 Закону України №185/94-ВР, як встановленого законодавчим актом, якій має вищу юридичну силу, оскільки постанова Правління НБУ була прийнята відповідно до наданих Законом України №185/94-ВР в редакції від 06.11.2012 року (ч.4 ст.2) Національному банку України повноважень щодо права запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою статті 2 Закону.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що на позивача розповсюджується постанова Правління НБУ №475.

Господарська операція по придбанню обладнання відповідно до договору від 15.11.2012 року позивачем почала здійснюватися - 22.11.2012 року (дата оформлення платіжного доручення в іноземній валюті №003 на суму 88700,00 доларів США), тобто на час набрання чинності змін до Закону та постанови Правління НБУ, у зв'язку з чим позивач повинен був бути обізнаним у строках виконання імпортної операції та повинен був дотриматися вимог законодавства.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що є неспроможним посилання позивача на укладення Контракту від 15.11.2012 року до внесення змін до Закону України №185/94-ВР у зв'язку з тим, що при виконанні умов контракту, відповідно до якого при здійсненні оплати всій вартості контракту, що було зроблено ПВТП «ЕКСТРА», поставка обладнання в Україну повинна була відбутися у період 45 робочих днів (п.3.3.,п.5.1), тобто позивачем було б дотримано вимог законодавства щодо строків здійснення розрахунків в іноземній валюті, проте при оплаті товару 23.11.2012 року (перерахування коштів банком), обладнання було поставлено лише 09.04.2013 року.

Також актом перевірки встановлено порушення позивачем ст.1 Указу Президента України №319/94, ст.9 Декрету KM України №15-93 в частині перекручення звітності про валютні операції станом на 01.04.2013року.

Згідно зі ст.1 Указу Президента України №319/94, ст.9 Декрету KM України №15-93 валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Наказом Міністерства фінансів України від 25.12.1995 року затверджена форма Декларації про валютні доходи та майно, що належать резиденту України і знаходиться за її межами.

Пунктом 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою НБУ від 08.02.2000 року №49, встановлено, що невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність, зокрема, порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Під час перевірки було встановлено, що в Декларації валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її станом на 01.04.2013 року, наданої позивачем до ДПІ та Облуправлінню НБУ в області (№9022899940 від 22.04.2013р.) сума дебіторської заборгованості - 88 700,00 США по контракту №426 від 15.11.2012р. - відображена у п.12 «На придбання прав інтелектуальної (промислової) власності» розділу II «Фінансові вкладення» замість п.13 цього «Сума коштів, перерахованих за кордон та виставлених векселів по імпортних контрактах, по яких на звітну дату перевищено встановлені законодавством терміни здійснення цих контрактів».

Позивач вказаних обставин не спростовує, проте стверджує, що накладення на нього штрафних санкцій необґрунтовано, оскільки у нього відсутній був намір приховати валютні цінності та майно, а порушення відбулось через недоліки (дефекти) самої форми декларації. Між тим, твердження позивача щодо недоліків форми декларації є неспроможним, оскільки позивач не відобразив зазначену суму коштів у п.13 Декларації, так як вважав, що ним не порушені строки здійснення контракту від 15.11.2012 року по обставинам викладеним в позові, що не відповідає встановленим у судовому засіданні обставинам, і таким чином фактично порушив порядок заповнення декларації та не відобразив суму у п.13 розділу ІІ суму 88 700,00 США як суму коштів, перерахованих за кордон по імпортному контракту, по якому на звітну дату перевищено встановлені законодавством терміни здійснення цих контрактів, оскільки кошті були перераховані 23.11.2012 року (платіжне доручення від 22.11.2012 року) та станом на 01.04.2013 року товар не поставлений в Україну, тобто станом на час складення Декларації кошті в зазначеній сумі знаходились за межами України, а товар у встановлений ст. 2 Закону України №185/94-ВР та Правління НБУ №475 не поставлений, що позивачем не було відображено в Декларації.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не довів необґрунтованості висновків акту перевірки та протиправності прийнятих на його підставі податкових повідомлень - рішень.

Аналізуючи доводи апеляції щодо порушення терміну у розрахунку, судова колегія вважає, що судом першої інстанції не допущено порушень закону, так як датою повернення валютних коштів є вихід товару у вільний обіг в Україні, а це відбулось саме 09.04.2013 року.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Позивач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Приватного виробничо-торгового підприємства «Екстра» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький