Постанова № 34323356, 19.09.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2013 року Справа № 811/1449/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравчук О.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брут"

до відповідача - Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

До Кіровоградського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Брут" (далі - позивач) з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 січня 2013 року:

- №0000020224, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 69 111,00 грн.;

- №0000010224, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 55570,00 грн.;

- №0000030224, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 592,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що податковим органом протиправно встановлено порушення позивачем приписів Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та зроблено висновок про безтоварний характер господарських операцій позивача з П „Джетта-Плюс". Відтак, безпідставно, на думку позивача, винесено і оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представником позивача вимоги позову підтримано у повному обсязі.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву, за якими позов ним не визнається у повному обсязі. Такі заперечення мотивовано, зокрема, тим, що за результатами позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Брут" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та валових доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ПП "Джетта-Плюс" за період з 01 вересня 2010 року по 31 березня 2011 року, неможливо було дослідити факт реального здійснення господарської діяльності позивачем, оскільки у ПП "Джетта-Плюс" відсутні виробничі потужності, транспортні засоби, складські приміщення, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності, а тому така діяльність не була покликана створювати реальні юридичні наслідки. В свою чергу, на думку відповідача, це ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій позивача з ПП "Джетта-Плюс". За таких умов відповідач вважає, що ним законно та обґрунтовано винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представником відповідача таку позицію підтримано.

За клопотаннями представника відповідача подальший розгляд та вирішення справи судом було здійснено у порядку письмового провадження (а.с. 203).

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та свідка, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Брут" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 24 травня 2007 року.

Основними видами діяльності ТОВ "Брут" за КВЕД є, зокрема, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування (43.22), діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (71.12), інші спеціалізовані будівельні роботи (43.99)(а.с.67).

З 17 по 19 грудня 2012 року посадовими особами Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Брут" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та валових доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ПП "Джетта-Плюс" за період з 01 вересня 2010 року по 31 березня 2011 року.

За результатами перевірки податковим органом було складено Акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 21 грудня 2012 року № 195/22-4/35084058, згідно якого контролюючим органом встановлено, зокрема, порушення позивачем пп.7.4.1,п.п.7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України № 2255-VІ від 02.12.2010 року, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 44406,00 грн.; п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток за перевіряємий період всього в сумі 56246,00 грн. (а.с.64-93)

На підставі висновків вказаного Акта перевірки податковим органом було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 09 січня 2013 року:

- №0000020224, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 69 111,00 грн. (за основним платежем - 56246,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 12865,00 грн.);

- №0000010224, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 55570,00 грн. (за основним платежем - 44406,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 11164,00 грн.);

- №0000030224, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 592,00 грн. (а.с.61-63).

Як вбачається матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення базуються на висновках акту перевірки про заниження позивачем валових витрат та податку на додану вартість, в результаті безпідставного віднесення до таких витрат та кредиту господарських операцій з контрагентом ПП "Джетта-Плюс", які, на думку податкового органу, не мали реального характеру.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства з 01 січня 2011 року здійснюється Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В свою чергу, статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 168/704 від 05.06.1995 року, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємців» від 28.12.1994 №334/94-ВР та Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (чинних на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

В підпункті 7.5.1 пункту 7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому, у відповідності до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

У свою чергу, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Аналогічні за своїм змістом положення містить і Податковий кодекс України.

З аналізу наведених правових норм у їх системному зв'язку, суд дійшов висновку, що необхідною умовою правомірності формування податкового кредиту та валових витрат є фактичне здійснення господарської операції платником податків.

У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку, а також, відповідно, для цілей формування відповідних сум податкових вигод.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум витрат та податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій.

Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, зокрема, недоведеність здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів.

Позивачем заявлено, що у період з вересня по грудень 2010 року, у січні, березні 2011 року, ПП "Джетта-Плюс" надавало позивачеві послуги з обслуговування приладів пожежної безпеки.

Для підтвердження правомірності формування податкового кредиту за вказаними господарськими операціями з ПП "Джетта-Плюс" позивачем до суду надано податкові накладні від 30 вересня 2012 року №97; від 29 жовтня 2010 року №171; від 30 листопада 2010 року №269; від 31 грудня 2010 року №956; від 31 січня 2011 року №1; від 31 березня 2011 року №150 (а.с.94-99) та реєстр отриманих та виданих податкових накладних за вказаний період (а.с.121-129).

Суд зазначає, що до суду надано податкові накладні, оформлення яких відповідає чинному законодавству.

Однак, незважаючи на неодноразові вимоги суду, позивачем не надано на інших первинних документів, які підлягали б оформленню у разі фактичного здійснення господарських операцій (акти виконаних робіт, технічна, контактна та інша інформація, необхідна для виконання робіт контрагентом, рахунки-фактури контрагента, платіжні доручення тощо).

Натомість позивачем подано до суду доповідну записку головного бухгалтера ТОВ "Брут", за змістом якої договори, акти виконаних робіт, платіжні доручення та інші первинні бухгалтерські документи за взаємовідносинами позивача з ПП "Джетта-Плюс" неможливо надати, оскільки вказані документи не повернув юрист Серафимов В., отримавши їх для податкової міліції у лютому 2013 року (а.с.168).

Однак, такі доводи позивача суд оцінює критично, оскільки ТОВ „Брут" не надало будь-яких доказів вилучення зазначеної документації податковими органами, а також не подало до суду клопотання про витребування доказів від інших осіб, як того вимагає стаття 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, позивач стверджує, що операції з придбання послуг у ПП „Джетта-Плюс" не відображались ним у складі валових витрат у деклараціях з податку на прибуток (а.с. 169).

Натомість допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_1, яка проводила перевірку ТОВ „Брут", пояснила, що на час такої перевірки факт віднесення позивачем відповідних сум за взаємовідносинами з ПП „Джетта-плюс" до валових витрат ним не заперечувався.

З метою повного дослідження фактичних обставин у справі ухвалою суду було визнано обов'язкову участь у судовому засіданні представника ТОВ "Брут", а також від позивача витребовувались копії головної книги регістрів синтетичного обліку у розрізі синтетичних рахунків(а.с.189). Однак, вимоги ухвали позивачем виконано не було та висновків про включення до валових витрат витрат за операціями з ПП „Джетта-Плюс" спростовано не було.

Суд зазначає, що у разі ненадходження витребуваних судом додаткових доказів у строк, встановлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. При цьому встановленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності.

Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

Суд наголошує, що позивачем ні податковому органу, ні на вимогу суду не надано інші первинні документи, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій з ПП „Джетта-плюс" та невключення до складу валових витрат відповідних сум за взаємовідносинами із вказаним контрагентом. Податкові накладні, які містяться у матеріалах справи, є недостатніми доказами для підтвердження цих фактів.

Під час розгляду справи позивачем не надано також документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак - не доведено того, що обумовлені правочинами операції були виконані в об'єктивній дійсності.

В даному випадку, дослідивши та оцінивши відповідно до положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень частини першої статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України (щодо предмету доказування), суд приходить до висновку про недоведеність виконання спірних операцій контрагентом позивача - ПП „Джетта-плюс" та, відповідно, до висновку про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Враховуючи, що під час судового розгляду справи висновків акту податкової перевірки не спростовано, суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений діючим законодавством. Отже позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.В. Кравчук