Постанова № 34323347, 15.10.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2013 р. Справа №805/12431/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15 год. 24 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М. за участі секретаря судового засідання Піскурєвої Ю.А., позивача ОСОБА_1, представники відповідача - не з'явилися, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку про визнання протиправними дій із відкриття виконавчого провадження № 37817958, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 37817958, зобов'язання винести та направити за належністю постанови про зняття арештів на грошові кошти, що містяться на поточних рахунках та про скасування арешту, накладеного на майно, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку (ВДВС Київського РУЮ у м. Донецьку, відповідач) про визнання протиправними дій із відкриття виконавчого провадження № 37817958, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 37817958, зобов'язання винести та направити за належністю постанови про зняття арештів на грошові кошти, що містяться на поточних рахунках та про скасування арешту, накладеного на майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача виконавче провадження № 37817958 відкрите протиправно, постанови про відкриття виконавчого провадження та судових рішень, у виконання яких відкрите вказане провадження, позивач не отримував. Таким чином, позивач просить у судовому порядку визнати незаконними дії відповідача із відкриття виконавчого провадження № 37817958, скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 37817958, та зобов'язати відповідача винести та направити за належністю постанови про: зняття арештів з грошових коштів, що містяться на поточних рахунках, а також про скасування арешту, накладеного на майно.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що виданий судом виконавчий документ від 01.04.2013 року № 2а/0570/10283 відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», отже у державного виконавця відсутні підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження. У зв'язку з цим, в межах виконавчого провадження із примусового стягнення з ОСОБА_1 коштів в сумі 4349,72 грн. державним виконавцем були вчинені необхідні дії згідно вимогам зазначеного Закону. Таким чином, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином. Разом з запереченнями до позову, представник відповідача просив розглянути справу без його участі.

Відповідно до ст. 128 КАС України, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача та на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, місце реєстрації - АДРЕСА_1 (а.с. 44-46).

З наявних у справі письмових доказів та пояснень позивача та відповідача судом встановлено, що державним виконавцем ВДВС Київського РУЮ м. Донецька ОСОБА_2 30.04.2013 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 37817958 щодо примусового виконання виконавчого листа від 01.04.2013 року № 2а/0570/10283/2012 (а.с. 37).

Виконавчий лист від 01.04.2013 року № 2а/0570/10283/2012 виданий Донецьким окружним адміністративним судом на підставі постанови від 18 січня 2013 року, залишеної без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013 року, за позовом Донецького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 4349,72 грн.

За вимогами Закону України «Про виконавче провадження», відповідачем в межах виконавчого провадження здійснені наступні заходи: направлені запити до МРЕВ м. Донецька щодо реєстрації за ОСОБА_1 транспортних засобів, УПФУ в Київському районі м. Донецька щодо місця отримання доходів боржника, Державної податкової службі України щодо номерів рахунків боржника, відкритих у банках та інших фінансових установах.

По результатам отриманих відповідей на свої запити, відповідачем встановлено, що ОСОБА_1 має рахунки в АТ «Райффайзен Банк АВАЛЬ».

У зв'язку з цим, державним виконавцем 02.08.2013 року винесено постанову про арешт коштів боржника, які містяться на всіх поточних рахунках в АТ «Райффайзен Банк АВАЛЬ» в межах суми 4862,47 грн.

З пояснень ОСОБА_1 слідує, що про накладення арешту на його кошти він дізнався з відділення вказаного банку у м. Донецьк 19.08.2013 року, куди звернувся для отримання інформації про баланс свого рахунку.

Оскільки, як зазначає ОСОБА_1, ним не було отримано ані вищезазначені судові рішення, ані постанова від 30.04.2013 року про відкриття виконавчого провадження, у державного виконавця не було законних підстав для відкриття виконавчого провадження, а отже безпідставно здійснено арешт коштів на поточному рахунку у банку.

При цьому, з пояснень ОСОБА_1 слідує, що рахунки в АТ «Райффайзен Банк АВАЛЬ» ним відкриті у зв'язку зі здійсненням ним підприємницької діяльності, проте арешт коштів на рахунках у банку накладений як на кошти фізичної особи ОСОБА_1

Тобто, на думку позивача, відповідач не мав права накладати арешт на кошти, які не є особистими коштами фізичної особи ОСОБА_1, а належать фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1

1. Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача із відкриття виконавчого провадження № 37817958.

З документів, що надані позивачем та відповідачем до матеріалів справи, судом встановлено наступне.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду (далі за текстом - ДОАС) від 18 січня 2013 року по справі № 2а/0570/10283/2012 задоволено повністю позовні вимоги Донецького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 4349,72 грн. (а.с. 8-10).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, а постанова ДОАС - без змін (а.с. 11).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.04.2013 року (справа № К/17755/13) залишено без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову ДОАС від 18.01.2013 року і ухвалу ДААС від 28.02.2013 року, та надано строк протягом тридцяти днів з дня отримання даної ухвали право на усунення недоліків касаційної скарги та право вказати підстави для поновлення строку касаційного оскарження (а.с. 13).

01 квітня 2013 року за заявою Донецького міського центру зайнятості Донецьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 2а/0570/10283/2012, в якому визначено, що постанова ДОАС від 18.01.2013 року набрала законної сили 11 березня 2013 року, а строк пред'явлення виконавчого документу до виконання до 11 березня 2014 року.

На підставі цього виконавчого листа державним виконавцем було відкрито виконавче провадження ВП № 37817958, про що винесено постанову від 30.04.2013 року.

Як слідує з пояснення позивача, зазначені судові рішення він не отримував, а отже, на його думку, постанова ДОАС від 18 січня 2013 року не набрала законної сили.

Крім того, позивач вважає що по виконавчому документу сплинув строк пред'явлення, а постанова про відкриття виконавчого провадження є недійсною, оскільки цю постанову позивач також не отримував.

При цьому, на думку позивача, відповідач безпідставно не врахував той факт, що постанова ДОАС від 18.01.2013 року та ухвала ДААС від 28.02.2013 року оскаржується у Вищому адміністративному суді України, а тому були відсутні правові підстави для відкриття виконавчого провадження.

Судом не приймаються вказані доводи позивача з огляду на таке.

Порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ).

Так, за приписами цієї статті постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Отже, враховуючи вимоги статті 254 КАСУ постанова ДОАС за наслідками апеляційного провадження, набрала законної сили 11 березня 2013 року, про що є відмітка у виконавчому листі.

При цьому, факт направлення касаційної скарги на рішення судів першої та другої інстанцій не впливає на момент набрання ними (рішеннями) законної сили.

Разом з цим, ОСОБА_1 не заперечував в ході розгляду даної справи, що знав про судовий розгляд справи за позовом Донецького міського центру зайнятості про стягнення з нього коштів в сумі 4 349,72 грн., отриманих як допомога по безробіттю, що також вбачається з того, що апеляційне провадження по справі № 2а/0570/10283/2012 відкрито саме за його (ОСОБА_1) апеляційною скаргою.

Закон України від 21.04.1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Вимоги до виконавчого документа встановлені статтею 18 Закону № 606, а саме: у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, тощо.

Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою.

Як слідує із виконавчого листа ДОАС від 01.04.2013 року № 2а/0570/10283/2012, він оформлений у повній відповідності до приписів вказаної вище норми Закону № 606.

Згідно статті 22 цього Закону виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Зважаючи на те, що виконавчий лист № 2а/0570/10283/2012 видано 01.04.2013 року, а направлено до відповідача на примусове виконання 18.04.2013 року (а.с. 38-39), суд не вбачає порушення строків пред'явлення даного виконавчого документа до примусового виконання.

За приписами статті 25 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Виходячи з наведеного, суд погоджується з доводами відповідача про те, що виконавчий лист ДОАС від 01.04.2013 року № 2а/0570/10283/2012 відповідає вимогам статей 18 та 22 Закону № 606, поданий до відповідача у встановлений законом строк, а тому у державного виконавця не було підстав для відмови стягувачу - Донецькому міському центру зайнятості у відкритті виконавчого провадження.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 В частині визнання протиправними дій ВДВС Київського РУЮ м. Донецька із відкриття виконавчого провадження № 37817958 задоволенню не підлягають, оскільки виконавче провадження відкрито за оформленим належним чином виконавчим документом, поданим для примусового виконання у межах встановленого Законом № 606 строку.

2. Відносно позовних вимог в частині скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 37817958.

Виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону № 606).

Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем на підставі заяви стягувача прийнято до виконання виконавчий лист від 01.04.2013 року, строк пред'явлення якого не закінчився. На підставі цього державним виконавцем винесено оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження від 30.04.2013 року № 37817958.

Згідно частини 5 ст. 25 Закону № 606 копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Також у частині 1 статті 31 Закону № 606 визначено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

У судовому засіданні позивач зазначав, що оскільки він не одержав постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження від 30.04.2013 року, ця постанова підлягає скасуванню.

Разом з тим суд вважає за необхідне відмітити, що в Законі № 606 не передбачені негативні наслідки, зокрема - скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, у разі відсутності доказів надсилання її боржнику у виконавчому провадженні.

При цьому, частиною 2 статті 30 Закону № 606 прямо встановлено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, здійснення виконавчих дій з виконання рішення не ставиться в залежність від отримання чи не отримання боржником постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.

Згідно статті 35 Закону № 606 за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Постанова державного виконавця про відкладення провадження виконавчих дій може бути оскаржена у триденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Судом встановлено, що позивач не звертався до ВДВС Київського РУЮ у м. Донецьку з заявою про відкладення виконавчих дій у виконавчому проваджені № 37817958 з огляду на неотримання постанови про відкриття виконавчого провадження.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині скасування постанови відповідача про відкриття виконавчого провадження від 30.04.2013 року № 37817958 задоволенню не підлягають, оскільки є необґрунтованими.

3. Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання винести та направити за належністю постанови про зняття арештів на грошові кошти, що містяться на поточних рахунках та про скасування арешту, накладеного на майно.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем в межах виконавчого провадження № 37817958 було направлено запити до органів Пенсійного фонду, Державної податкової служби, МРЕВ, бюро технічної інвентаризації щодо виявлення майна боржника.

За результатами цих запитів, відповідачем отримано інформацію про відкриті поточні рахунки боржника у банківській установі, а саме: в АТ «Райффайзен Банк АВАЛЬ» у м. Києві та у м. Донецьк.

Відповідно до приписів статті 11 Закону України державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець, у тому числі: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право в тому числі накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках.

Згідно статті 32 Закону № 606 заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

У зв'язку з цим, 02.08.2013 року відповідачем винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на кошти, що належать ОСОБА_1, та які містяться на всіх рахунках в установах банків: АТ «Райффайзен Банк АВАЛЬ» у м. Києві та у м. Донецьк в межах суми боргу 4862,47 грн.

Заперечення позивача проти зазначених заходів (арешт коштів) ґрунтується на тому, що він є фізичною особою-підприємцем і рахунки у АТ «Райффайзен Банк АВАЛЬ» було відкрито у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності.

На підтвердження державної реєстрації фізичною особою-підприємцем, позивачем надано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії НОМЕР_2 (а.с. 17).

Отже, на думку позивача, відповідачем неправомірно накладено арешт на кошти на рахунках у банку, оскільки такі кошти не належать боржнику - фізичній особі ОСОБА_1, а належать йому саме як фізичній особі-підприємцю, який не є стороною у виконавчому провадженні.

Судом не приймаються наведені доводи позивача з огляду на таке.

Згідно із ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом.

Умовами здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, згідно зі статтею 50 Цивільного кодексу України є повна цивільна дієздатність фізичної особи та державна реєстрація.

Зазначене кореспондується з частиною першою статті 128 Господарського кодексу України - громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Отже право на здійснення підприємницької діяльності є правом фізичної особи, та отримання статусу підприємця дозволяє фізичній особі лише здійснювати господарську діяльність.

Статтею 2 Цивільного кодексу України визначено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Згідно статті 318 Цивільного кодексу України суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.

Отже, що законодавчо не визначено такого суб'єкта права власності, як фізична особа-підприємець.

Чинне законодавство України не передбачає відокремлення майна, яке використовується підприємцем для здійснення підприємницької діяльності, із загальної маси майна, належного фізичній особі. Тому, зокрема, за рішенням суду стягнення може бути звернено на все майно боржника, незалежно від того використовувалося воно у підприємницькій діяльності чи ні.

Виключення становить лише майно, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Так, стягнення не може бути звернено на доходи, зазначені у ст. 73 Закону № 606, а саме: вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; компенсацію працівнику за невикористану відпустку, крім випадків, коли особа під час звільнення одержує компенсацію за відпустку, не використану протягом кількох років, тощо.

Стягнення не здійснюється також із сум: неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги; грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання; вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в органах внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом.

А отже, позовна вимога із зобов'язання відповідача прийняти постанову про зняття арештів на грошові кошти із підстави належності цих коштів позивачу як підприємцю, який не є стороною у виконавчому провадженні, оскільки стороною є позивач як фізична особа, не ґрунтується на нормах діючого законодавства.

При цьому, позивач не просив скасувати постанову про арешт коштів боржника, що прийнята відповідачем 02.08.2013 року (а.с. 33), а просив саме зобов'язати прийняти постанову про зняття арешту з грошових коштів. За даних обставин суд не вважає за можливе вийти за межі позовних вимог у порядку ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) та скасувати дану постанову, оскільки такі дії не відповідатимуть принципу диспозитивності адміністративного судочинства (ст. 7 КАС України).

З приводу позовної вимоги про зобов'язання відповідача прийняти постанову про скасування накладеного арешту на рухоме та нерухоме майно суд зазначає, що в матеріалах виконавчого провадження, що надані відповідачем на ухвалу суду про витребування доказів, відсутні які-небудь інші постанови про арешт іншого, окрім грошових коштів, майна позивача, а тому позовна вимога в цій частині також є незаконною.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не надано доказів, що спростовували б доводи відповідача, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки у матеріалах справи відсутні документальні докази судових витрат відповідача, суд їх не компенсує.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову фізичної особи ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку визнання протиправними дій із відкриття виконавчого провадження № 37817958, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 37817958, зобов'язання винести та направити за належністю постанови про зняття арештів на грошові кошти, що містяться на поточних рахунках та про скасування арешту, накладеного на майно - відмовити повністю.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності позивача 15 жовтня 2013 року. Повний текст постанови виготовлений 20 жовтня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя Чучко В.М.