Постанова № 34323039, 23.10.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2013 р. Справа № 914/1876/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Львівське автотранспортне підприємство 14630»

на рішення господарського суду Львівської області від 30.07.2013р.

у справі № 914/1876/13

за позовом приватного підприємства «Гал-Всесвіт», м.Львів

до Публічного акціонерного товариства «Львівське автотранспортне підприємство 14630», м.Львів

про стягнення заборгованості в сумі 21299,00 грн.,

з участю представників :

від скаржника - Чир І.С.

від позивача - Павловський А.В.

В ході судового засідання сторонам права і обов"язки, передбачені ст.22 ГПК України роз"яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Львівської області від 30.07.2013р. у справі № 914/1876/13 (суддя Гоменюк З.П.) задоволено позов приватного підприємства «Гал-Всесвіт», м.Львів з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог та стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Львівське автотранспортне підприємство 14630», м.Львів 19883,00 грн. та 1720,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач - Публічне акціонерне товариство «Львівське автотранспортне підприємство 14630» подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки висновок суду першої інстанції про те, що відповідач не повідомив позивача завчасно про невиконання рейсів не відповідає обставинам справи, так як листами № 1151 від 01.10.2012р. та № 1545 від 29.12.2012р. позивача було повідомлено, що маршрути Львів-Люблін та Львів-Томашів-Любельський з 02.01.2013р. обслуговуватись не будуть у зв»язку з переооформленням дозвільних документів.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

01.01.2008р. між Приватним підприємством "Гал-Всесвіт" (позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Львівське АТП 14630" (відповідач, перевізник) було укладено договір №02/СК-03 про станційно-касове обслуговування, який визначає взаємовідносини між ПП "Гал-Всесвіт" та "Перевізником" при виконанні перевезень пасажирів та багажу рейсовими автобусами, на міжнародних маршрутах, що обслуговує перевізник на автовокзалі, взаємні зобов'язання сторін, матеріальну відповідальність за невиконання цих зобов'язань та порядок проведення розрахунків за перевезення. (п. 1 договору).

Термін дії договору встановлювався від 01.01.2008р. до 31.12.2008р. (п.9.1. договору).

Договір був пролонгований сторонами в порядку, та на умовах, передбачених п.9.3 договору (при відсутності за місяць до кінця строку дії договору повідомлення однієї зі сторін про перегляд договору, договір автоматично пролонговується на наступний рік).

Умовами договору визначено обов'язки перевізника, зокрема:

- забезпечувати подачу автобусів на автовокзал згідно з розкладами руху (п.3.1);

- всі розклади і зміни розкладів (закриття маршрутів і т.д.) надавати ПП "Гал-Всесвіт" не пізніше як за два дні до впровадження на маршрутах (п.3.5. договору);

- при зриві рейсу, повідомити про зрив автовокзал або адміністрацію ПП "Гал-Всесвіт" не пізніше ніж за шість годин до відправлення рейсу по розкладу (п.3.8. договору);

- при запізненні автобуса на маршрути повідомляти про запізнення автовокзал не пізніше ніж за годину до відправлення рейсу по розкладу (п.3.9. договору).

Вказаним договором сторони передбачили також обов'язки ПП "Гал-Всесвіт", в тому числі:

- ставити у дорожніх листах водіїв фактичний час прибуття і відправлення автобусів штамп-годинником або від руки, завіривши штампом автовокзалу (п.4.4.договору);

- видавати водію оформлені документи касової продажі квитків, записуючи в квитково-обліковому листі водія на основі відомості кількість проданих квитків і суму реалізації (п.4.6. договору);

- не пізніше 8 числа наступного за звітним місяцем надавати зведений реєстр відомостей 20-АСС (п.4.7. договору);

- своєчасно надавати інформацію перевізнику про зміну режиму роботи автовокзалу (п.4.9. договору).

Згідно з п.5.1 договору, за невиконання зобов'язань, передбачених договором, перевізник та ПП "Гал-Всесвіт" несуть взаємну матеріальну відповідальність у вигляді штрафів.

Відповідно до п.5.2 договору перевізник виплачує за порушення, що сталися по його вині, штрафні санкції.

За зірваний рейс без попередження, як передбачено п.5.5 договору, відповідач сплачує штраф у розмірі вартості двох квитків до кінцевої станції.

Пунктом 5.11 договору сторони погодили, що підставою для матеріальної відповідальності сторін є акти звірок, матеріали перевірок посадових осіб, записи в диспетчерських журналах, відомостях 20-АСС, документації водія та реєстри виконання рейсів на даному маршруті.

Як стверджує в позовній заяві позивач, в порушення вимог договору відповідач за період з 01.11.2012р. по 31.01.2013р. не забезпечив подачу автобусів на автовокзал (м.Львів, вул.Стрийська, 109) за маршрутами Київ - Вроцлав, Львів - Люблін та Львів - Томашів-Любельський згідно з розкладами руху та не повідомив про зриви рейсів автовокзал або адміністрацію позивача.

Внаслідок цього, позивачем за вказаний період було нараховано відповідачу 29 299грн. 00коп. штрафних санкцій (в розмірі вартості двох квитків до кінцевої станції за кожен зірваний рейс).

Згідно поданої заяви про зменшення позовних вимог, позивач зменшив заявлену до стягнення суму на розмір нарахованих штрафних санкцій за 03.01.2013р., 04.01.2013р. та 05.01.2013р. за рейси по маршруту Львів-Люблін в розмірі 1416грн. 00 коп. у зв'язку із фактичним обслуговуванням відповідачем зазначеного маршруту у вказані дні.

Таким чином, позивач просив стягнути з відповідача штрафні санкції в сумі 19883грн. 00коп.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (господарських зобов'язань). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. (ч.1 ст.626 ЦК України).

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір №02/СК-03 про станційно-касове обслуговування від 01.01.2008р. був укладений сторонами на виконання вимог ст.32 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідно до яких, відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, із власниками автостанцій визначаються договором.

Предметом договору автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, з власниками автостанцій є надання послуг та виконання робіт, пов'язаних з відправленням і прибуттям пасажирів (ч.2 ст.32 Закону).

Відправлення чи прибуття автобусів приміських, міжміських та міжнародних автобусних маршрутів загального користування здійснюється тільки з автостанцій, а в разі їх відсутності - із зупинок, передбачених розкладом руху (ч.4 ст.32 Закону).

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 ст.193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За умовами договору перевізник зобов'язаний, зокрема, при зриві рейсу, повідомити про зрив автовокзал або адміністрацію ПП "Гал-Всесвіт" не пізніше ніж за шість годин до відправлення рейсу по розкладу (п.3.8. договору).

Суд не вважає належними доказами повідомлення позивача про майбутнє нездійснення рейсів подані відповідачем копії листів №1151 від 01.10.2012р., №1545 від 29.12.2012р., копії поштової квитанції про рекомендоване відправлення від 02.10.2012р. та журналу вихідної кореспонденції відповідача.

Долучена відповідачем копія квитанції про рекомендоване відправлення від 02.10.2012р. не може слугувати належним доказом відправлення листа №1151 від 01.10.2012р., оскільки вона не свідчить про вміст поштового відправлення, направленого відповідачем Приватному підприємству "Гал-Всесвіт". Водночас, позивач зазначає, що даним поштовим відправленням ПП "Гал-Всесвіт" отримало лист №1154 від 02.10.2012р. про виконання 03.10.2012р. рейсу за маршрутом Львів - Томашів у звичному режимі.

Доказом надіслання поштових відправлень суд також не вважає журнал вихідної кореспонденції відповідача з зазначенням в ньому листів №1151 від 01.10.2012р. та №1545 від 29.12.2012р. у зв'язку з тим, що вказаний журнал фактично є внутрішнім документом відповідача, ведеться відповідачем самостійно, не містить жодних відміток підприємств поштового зв'язку про відправлення перелічених документів або відміток адресатів про їх отримання.

Окрім того, відповідач, незважаючи на нібито інформування позивача вищенаведеними листами про необслуговування маршрутів Львів - Люблін та Львів - Томашув-Любельський з січня 2013 року фактично продовжував частково здійснювати взяті на себе договірні зобов'язання на маршруті Львів - Люблін 03.01.2013р., 04.01.2013р. та 05.01.2013р., що підтверджується долученими позивачем відомостями 20-АСС та не заперечується відповідачем.

Суд також погоджується з твердженням позивача про те, що надсилаючи лист №1154 від 01.10.2012 відповідач не міг передбачити, що дозволи на виконання маршрутів йому не буде переоформлено вчасно, оскільки відповідно до п.3.4.3 Порядку організації регулярних, нерегулярних і маятникових перевезень пасажирів автомобільним транспортом міжнародному сполученні, затвердженого Наказом міністерства транспорту України №75 від 09.02.2004р. рішення щодо продовження строку дії дозволу на міжнародні регулярні пасажирські перевезення приймаються Комісією за заявами перевізників протягом двох тижнів з дня їх надходження до Мінінфраструктури України.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач не виконав належним чином свій обов'язок щодо повідомлення про зрив рейсів автовокзалу або адміністрації ПП "Гал-Всесвіт" та не вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Пунктом 5.11 договору сторони передбачили, що підставою для матеріальної відповідальності сторін є, зокрема, записи в диспетчерських журналах та відомостях 20-АСС, документації водія.

В матеріалах справи знаходяться зведення порушень виконання рейсів по диспетчерському журналу за спірний період з 01.11.2012р. 31.01.2012р., що підтверджує факт зриву рейсів відповідачем.

Натомість, відповідач не підтвердив жодними належними та допустимими доказами факт виконання ним, згідно з розкладами руху, в період з 01.11.2012р. по 31.01.2013р. рейсів за маршрутами Київ - Вроцлав, Львів - Люблін та Львів - Томашів-Любельський.

Такими доказами не підтверджено і те, що відповідачем здійснено рейси за маршрутом Львів - Томашів-Любельський, зокрема, 22.12.2012р. та 28.12.2012р.

Слід зазначити, що такими доказами можуть слугувати: відомість 20 АСС (відомість продажу квитків), яка видається автостанцією водіям відповідача після завершення продажу квитків на рейс і в подальшому є підставою для проведення взаєморозрахунків між сторонами договору; квитково-касовий лист, в якому зазначається кількість і сума проданих квитків; дорожній лист, який передається диспетчеру для отримання відмітки про час прибуття (обов'язок ставити таку відмітку в дорожніх листах передбачено п.4.4. договору).

Долучені відповідачем до матеріалів справи дорожні листи №384380 від 22.12.2012р., №385353 від 28.12.2012р. та дорожні листи у міжнародному сполученні №003339 від 22.12.2012р., №003353 від 28.12.2012р. з відмітками автостанції у м.Жовкві, не тільки не спростовують, а й підтверджують доводи позивача, оскільки встановлюють факт виконання відповідачем рейсів та відправлення з АС Жовква, проте предметом спору у справі є невиконання відповідачем рейсів по автовокзалу у м.Львові. Також, на підтвердження факту виконання рейсу по автовокзалу у м.Львові на квитково-касових відомостях №97100174 від 22.12.2012р. та №03100270 від 28.12.2012р. та квитково-касових листах №002411 від 22.12.2012р. та №002415 від 28.12.2012р., поданих відповідачем, повинні стояти відмітки автовокзалу із зазначенням кількості та суми реалізованих квитків, в тому числі, коли таких не було реалізовано, однак такі відмітки автовокзалу у м.Львові на документах відсутні.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У п.5.5. договору сторони погодили, що за зірваний рейс без попередження перевізник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі вартості двох квитків до кінцевої станції.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували виконання ним взятого на себе за договором зобов'язання по забезпеченню подачі автобусів на автовокзал згідно з розкладами руху, на маршрутах, перелічених у розрахунку штрафних санкцій або доказів належного повідомлення позивача про зрив рейсів.

Відтак, згідно проведеного судом розрахунку, розмір штрафних санкцій, що належить стягнути з відповідача, відповідає розміру штрафних санкцій, заявленому позивачем до стягнення з врахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог, та становить 19 883грн. 00коп.

Розрахунок штрафних санкцій, поданий позивачем та наявний в матеріалах справи, містить відомості про маршрути, вартість квитків до кінцевої станції за маршрутом, кількість зірваних рейсів, дні в які відбулись зриви рейсів, час, в який мали відправлятись автобуси згідно з розкладами рухів з автостанції.

Враховуючи те, що позивачем представлено достатньо об»єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження заявлених позовних вимог, а відповідач не заперечив наявності заборгованості перед позивачем, доказів сплати заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд перошої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 30.07.2013р. у справі № 914/1876/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати покласти на скаржника.

Повний текст постанови складено « 24» жовтня 2013 р.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Новосад Д.Ф.

суддя Мельник Г.І.