Постанова № 34322979, 23.10.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2013 р. Справа № 909/695/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Рогатин-Корм»

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 01.08.2013р.

у справі № 909/695/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКРО», м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Рогатин-Корм», м.Рогатин

про стягнення заборгованості в сумі 442886,80 грн.,

з участю представників :

від скаржника - не з»явився

від позивача - Андрущакевич М.В.

В ході судового засідання сторонам права і обов"язки, передбачені ст.22 ГПК України роз"яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

Скаржник належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерував, в зв"язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 01.08.2013р. у справі № 909/695/13 (суддя Ткаченко І.В.) задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКРО», м.Київ та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Рогатин-Корм», м.Рогатин 442886,80 грн. та 8857,73 грн. судового збору.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Рогатин-Корм» подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки надані позивачем документи, а саме товаро-транспортні накладні не свідчать про факт передачі товару. Крім того, судом першої інстанції при розгляді справи не було витребувано для огляду та залишено поза увагою факт відсутності видачі скаржником довіреності на уповноважену для отримання товару особу, що свідчить про нездійснення поставки позивачем. Посилання суду на видаткові накладні, як підтвердження отримання товару, на думку скаржника, є безпідставним, оскільки такі документи видаються односторонньо і не відображають факту передачі товару від продавця до покупця, а видаються тільки для перевезення певного товару, крім того вони складені з порушенням вимог, що ставляться до таких документів, тобто є неналежними та недопустимими доказами.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

03 січня 2012 р. між ТОВ "Текро" (постачальник) та ТОВ "Рогатин Корм" (покупець) був укладений договір поставки № 03012012/4/55.

Згідно з п. 1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар - премікси для промислової, племінної курки та кормотокс.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Договору, ціна за одиницю товару, загальна вартість товару, що поставляється, строки поставки, кількість поставки визначається сторонами у специфікаціях до Договору; розрахунки за поставлений згідно з Договором товар здійснюються шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 1 (одного) банківського дня після розвантаження товару; оплата вважається здійсненою в момент виходу грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Згідно з п. 12.2 Договору та з урахуванням положень додаткової угоди до нього від 26 грудня 2012 р., цей Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31 грудня 2013 р.

Так, за період з 03 січня 2012 р. до 11 квітня 2013 р., на виконання своїх договірних зобов'язань, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 17 685 155 грн 20 коп., що підтверджується даними видаткових та товарно-транспортних накладних.

Однак, в порушення узятих на себе договірних зобов'язань, відповідач оплатив поставлений йому позивачем товар лише частково, зокрема, на суму 17 242 268 грн 40 коп., що підтверджується даними відповідних банківських виписок.

В матеріалах справи відсутні, сторонами не наведені доводи та не подані докази, і не заявлено про необхідність витребування таких згідно ст.38 Господарського процесуального кодексу України, які б вказували на відсутність боргу відповідача перед позивачем за договором, чи на здійснення повної чи часткової оплати такого.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. (ст.11 ЦК України).

У відповідності до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб"єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов"язаної сторони виконання її обов"язку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як визначається частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, згідно ст. 691 ЦК України.

У відповідності до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем від позивача товару та наявність у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 442886,80 грн.

З вищенаведеного, випливає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 442886,80 грн. є обгрунтованими.

Враховуючи те, що позивачем представлено достатньо об»єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження заявлених позовних вимог, а відповідач не заперечив наявності заборгованості перед позивачем, доказів сплати заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд перошої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 01.08.2013р. у справі № 909/695/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати покласти на скаржника.

Повний текст постанови складено « 24» жовтня 2013 р.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Новосад Д.Ф.

суддя Мельник Г.І.