Постанова № 34322856, 23.10.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2013 р.Справа № 923/765/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лавриненко Л.В.

суддів: Пироговського В.Т., Філінюка І.Г.

при секретарі судового засідання - Райлян І.Г.

розглянувши матеріали апеляційної скарги: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазінвестконсалт» м. Київ

на рішення Господарського суду Херсонської області від 08.08.2013 р.

у справі № 923/765/13

за позовом прокурора Генічеського району Херсонської області в інтересах держави, в особі Генечіської районної державної адміністрації, м. Генічеськ, Херсонська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазінвестконсалт» м. Київ

про визнання недійсним договору та зобов'язання повернути земельну ділянку-

за участю:

прокурора: не з'явився, повідомлений належним чином,

представників сторін:

від Генечіської районної державної адміністрації, м. Генічеськ, Херсонська область: не з'явився, повідомлений належним чином,

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазінвестконсалт» м. Київ: Туманян А.О. - за довір.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2013 року прийнята до провадження та призначена до розгляду апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазінвестконсалт» м. Київ на рішення Господарського суду Херсонської області від 08.08.2013 року по справі № 923/765/13.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційна скарга розглянута в межах процесуального строку, визначеного ст. 102 ГПК України.

В червні 2013 року прокурор Генічеського району Херсонської області звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом в інтересах держави в особі Генічеської районної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазінвестконсалт» м. Київ, в якому просив:

- визнати недійсним договір про виконання робіт з утримання об'єкта благоустрою - пляжної території від 18.12.2009 року, укладений між Генічеською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергогазінвестконсалт» м. Київ;

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергогазінвестконсалт» м. Київ повернути Генічеській районній державній організації по акту приймання - передачі земельну ділянку - об'єкт благоустрою: пляжну територію орієнтованою площею 1,5 га.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначав, що укладений між Генічеською районною державною адміністрацією та відповідачем договір від 18.12.2009 року про виконання робіт з утримання об'єкта благоустрою відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України є удаваним правочином, який спрямовано на приховування правочину з передачі землі у довгострокове користування. Отже, на думку прокурора, наведений договір приховує під собою договір оренди земельної ділянки, який суперечить нормам чинного законодавства та укладений з порушенням вимог ст. ст. 116, 120, 123, 125 Земельного кодексу України.

Також прокурор зазначає, що спірний договір було укладено на підставі розпорядження голови Генічеської районної державної адміністрації від 26.11.2009 року № 861 „Про благоустрій рекреаційних територій району", яке скасовано розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 01.09.2010 року № 773 „Про скасування розпорядження голови Генічеської районної державної адміністрації від 26.11.2009 року № 861".

Крім того, прокурор зазначив, що земельна ділянка, пляжна територія орієнтованою площею 1,5 га, яка є предметом спірного договору, знаходиться на території Стрілківської селищної ради за межами населеного пункту, тобто Генічеська районна державна адміністрація не мала права на проведення конкурсного відбору осіб для утримання об'єктів благоустрою рекреаційних територій за межами населених пунктів району та укладання договорів про виконання робіт для утримання об'єктів благоустрою, оскільки чинним законодавством України не передбачено, що до повноважень районної державної адміністрації належить проведення конкурсного відбору осіб з утримання об'єктів благоустрою рекреаційних територій за межами населених пунктів району та укладання договорів про виконання робіт з утримання об'єктів благоустрою.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 08.08.2013 року (суддя Клепай З.В.) позов задоволено у повному обсязі.

Задовольнивши позовні вимоги в частині визнання договору від 18.12.2009 року недійсним, місцевий господарський суд виходив з того, що при його укладенні було допущено порушення норм земельного законодавства, оскільки спірний договір за своєю правовою природою є договором оренди землі.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергогазінвестконсалт» м. Київ звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Так, відповідач зазначає, що місцевим господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення від 08.08.2013 року підлягає скасуванню.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення учасників судового процесу, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

18 грудня 2009 року на підставі розпорядження голови Генічеської районної державної адміністрації від 26.11.2009 року № 861 „Про благоустрій рекреаційних територій району", яке скасовано розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 01.09.2010 року № 773 „Про скасування розпорядження голови Генічеської районної державної адміністрації від 26.11.2009 року № 861", проведено конкурс з відбору осіб (балансоутримувачів) з утримання об'єктів благоустрою рекреаційних територій за межами населених пунктів району.

Факт проведення відповідного конкурсу підтверджується наявною в матеріалах справи копією витягу з протоколу від 15.12.2009 року № 8.

За результатами конкурсного відбору за Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергогазінвестконсалт» м. Київ закріплено пляжну територію, яка примикає до земельної ділянки, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергогазінвестконсалт» м. Київ, на праві довгострокової оренди.

18.12.2009 року між Генічеською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергогазінвестконсалт» м. Київ укладено договір про виконання робіт з утримання об'єкта благоустрою.

За умовами цього договору Генічеська районна державна адміністрація по акту прийому - передачі об'єкта благоустрою в натурі передала, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергогазінвестконсалт» м. Київ прийняло для благоустрою пляжну територію орієнтованою площею 1,5 га строком на 49 років.

Пунктом 1.1 договору визначено, що терміни вживаються в значенні, визначеному Законом України „Про благоустрій населених пунктів", іншими нормативно - правовими актами, що регулюють відносини в сфері благоустрою.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергогазінвестконсалт» м. Київ утримує об'єкт благоустрою із розташованими на ньому елементами благоустрою, веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, а також забезпечує управління цим об'єктом і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законодавством.

Пунктом 3.2 договору передбачено пріоритетне право Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазінвестконсалт» м. Київ на використання закріпленої території шляхом надання йому права розміщати на цій території малі архітектурні форми, некапітальні пункти дрібно - роздрібної торгівельної мережі, інші будівлі та споруди, рекламні носії тощо.

За результатами розгляду матеріалів справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступними підставами.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу.

Згідно зі ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, саме невідповідність змісту правочину Цивільному та Господарському кодексам України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства є однією з необхідних умов визнання його недійсним.

Відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі спірного договору Генічеська районна державна адміністрація передала відповідачу, для благоустрою пляжну територію орієнтованою площею 1,5 га строком на 49 років, надавши йому право, використовувати цю земельну ділянку в комерційній діяльності, шляхом розміщення на цій території малих архітектурних форм, некапітальних пунктів дрібно - роздрібної торгівельної мережі, інших будівель та споруд, рекламних носіїв тощо.

Проаналізувавши зміст спірного договору про виконання робіт з утримання об'єкта благоустрою та приписи ст. 15 Закону України „Про оренду землі", суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуваний договір містить ознаки договору оренди землі, тому до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення Закону України „Про оренду землі" від 08.09.1999 року N 1019-XIV (зі змінами та доповненнями).

За приписами ст. 15 Закону істотними умовами договору оренди землі є:

- об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

- строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

- умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

- умови збереження стану об'єкта оренди;

- умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

- умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

- існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

- визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

- відповідальність сторін;

- умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Проаналізувавши наведену норму та спірний договір, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сторонами не виконано в повному обсязі наведені умови, а саме в спірному договорі сторонами не зазначено: кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки, яка передається в оренду; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку його внесення і перегляду та відповідальності за його несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови збереження стану об'єкта оренди; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Згідно з ч. 4 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" невід'ємною частиною договору оренди землі є:

- план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

- кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

- акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- акт приймання-передачі об'єкта оренди;

- проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

У разі якщо договором оренди землі передбачається здійснити заходи, спрямовані на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Оскаржуваний договір про надання відповідачу земельної ділянки не містить всіх істотних умов, що передбачені вказаною статтею, а тому повинен бути визнаний недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та в оренду врегульовано ст. 123 та ст. 124 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 - ч. 4 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення або формування нових земельних ділянок.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки. В такому випадку розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, уповноваженим здійснювати розпорядження цією земельною ділянкою.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як вбачається з матеріалів справи , порядок передачі земельної ділянки у тимчасове користування сторонами не дотримано.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до абз. 16 ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 р. № 963-IV (зі змінами та доповненнями) самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Враховуючи той факт, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергогазінвестконсалт» м. Київ доказів передачі йому в установленому порядку у тимчасове користування земельної ділянки, на якій розташовані пляжна територія орієнтованою площею 1,5 га не надало, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду Херсонської області від 08.08.2013 року по справі № 923/765/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазінвестконсалт» м. Київ - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 85, 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Херсонської області від 08.08.2013 року по справі № 923/765/13 - залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазінвестконсалт» м. Київ - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 24.10.2013 р.

Головуючий суддя: Л.В. Лавриненко

Судді: В.Т. Пироговський

І.Г. Філінюк