Рішення № 34322667, 21.10.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" жовтня 2013 р.Справа № 916/2164/13

За позовом: Заступника Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, в особі, якою є Міністерство оборони України;

До відповідача: Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області;

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю „СПОРТІНГ";

про скасування розпорядження та визнання права власності

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від прокуратури: Риженко М.Ю. (за довіреністю).

Від позивача: Дідух С.П. (за довіреністю).

Від відповідача: Білоциценко Г.В. (за довіреністю).

Від третьої особи: Попов В.В. (за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ: 14.08.2013р. за вх. №3358/13 заступник Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, в особі, якою є Міністерство оборони України (далі - позивач) звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області (далі - відповідач) про скасування розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 26.02.2003 року №126 „Про визнання права власності на будівлі та споруди стрілецького стенду", та визнання права загальнодержавної власності на нерухоме майно „стрілецького стенду".

Ухвалою суду від 30.09.2013 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „СПОРТІНГ".

14.10.2013 року за вх. №30770/13 та вх. №30769/13 представником Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області було надано до суду клопотання про зупинення провадження у справі та залучення до участі у справі Південну регіональну організацію товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, у задоволенні яких судом у судовому засіданні від 21.10.2013 року було відмовлено через недоведеність та безпідставність.

14.10.2013 року за вх. №30793/13 представником Товариства з обмеженою відповідальністю „СПОРТІНГ" було заявлено клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Громадську організацію „Військово-мисливське товариство „Південь", колишня назва Південна регіональна організація товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, в задоволенні якого у судовому засіданні від 21.10.2013 року було відмовлено, через необґрунтованість.

Прокурор та позивач на позовних вимогах наполягають.

Відповідач у судових засіданнях позов не визнав, посилаючись на усні пояснення по справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю „СПОРТІНГ" заперечувало проти задоволення позовних вимог, надаючи до суду письмовий відзив по справі.

Відповідно до положень норми ст. 69 ГПК України строк розгляду справи було продовжено до 29.10.2013 року Ухвалою суду від 14.10.2013 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Заступник Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, в особі, якою є Міністерство оборони України у позовній заяві зазначає, що розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації від 26.02.2003 року №126 визнано за Південною регіональною організацією товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України право власності на будівлі та споруди стрілецького стенду.

Проте, відповідно до пунктів 1, 3 постанови Верховної Ради України від 04.02.1994 року №3943-ХІІ "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР", тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є державною власністю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.1995 року №18 "Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" передбачено Міністерствам, зазначеним у додатку, прийняти до 15.01.1995 року до сфери управління відповідне майно з наступним повідомленням органів державної статистики, податкових і фінансових органів. Відповідно до переліку до зазначеної постанови на Міністерство оборони України покладено управління майном, зокрема, 7 мисливськими господарствами, 7 будинками рибалки, туристичною базою, 3 магазинами, 3 стрілецькими стендами військово-мисливського товариства Одеського військового округу.

Міністерству оборони України було вказано на необхідність прийняття підприємств, організацій та об'єктів колишнього військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР, зокрема: мисливських і риболовецьких господарств, будинків мисливця-рибалки, стрілецьких стендів, туристичних баз. Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном.

Верховним Судом України у постанові від 18.11.2003 року по справі №18/235 зазначено, що з урахуванням постанови Верховної Ради України від 04.02.1994р. №3943-ХІІ „Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" і постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.1995р. №18 „Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" саме на Міністерство оборони України тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, покладено повноваження органу управління майном Товариства військових мисливців та рибалок.

25 жовтня 2000 року начальником розквартирування військ і капітального будівництва Збройних Сил - начальником головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України було видано розпорядження №12р щодо проведення інвентаризації та прийому майна товариств військових мисливців та рибалок. Начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України видано наказ за № 137 від 31.10.2000 „Про проведення інвентаризації та прийому майна товариств військових мисливців та рибалок". На підставі наведених розпоряджень, у Міністерстві оборони України було проведено, зокрема, інвентаризацію майна товариств військових мисливців та рибалок, розташованого на території Південного оперативного командування та поставлене це майно на картковий облік у квартирно-експлуатаційних органах, які уповноважені вести облік нерухомого майна Збройних Сил.

Але представники Південної регіональної організації ТВМР ЗСУ відмовились від виконання вказівок щодо складання та підписання актів прийому-передачі майна до квартирно-експлуатаційних органів МО України.

Наказом Міністра оборони України від 21.11.2012р. №772 „Про утворення комісії з приймання-передачі підприємств, організацій та об'єктів колишнього військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР" визначений склад комісії та завдання щодо прийняття об'єктів в тому числі і 3-х стрілецьких стендів.

Як вбачається із вищенаведеного, майновий комплекс „стрілецький стенд" розпорядженням Овідіопольської РДА №126 від 26.02.2003р. був вилучений із державної власності і переданий громадській організації - Південній регіональній організації товариства військових мисливців та рибалок ЗСУ, яка в подальшому реалізувала (продала) вказаний майновий третім особам.

Таким чином, на думку заступника Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, цілісний майновий комплекс „стрілецький стенд" є державним майном та не може знаходитись у власності сторонніх осіб.

Підсумовуючи вищенаведене, заступник Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, в особі, якою є Міністерство оборони України просить суд визнати незаконним та скасувати розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації від 26 лютого 2003 року №126 „Про визнання права власності на будівлі та споруди стрілецького стенду", та визнати право загальнодержавної власності та право оперативного управління Міністерства оборони України на нерухоме майно „стрілецького стенду" розташованого за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Нова Долина, а саме: адмінбудівля (літера А) площею 329,5 кв. м.; вбиральня (літера Б) площею 4,8 кв. м.; генераторна (літера Г) - площею 33,5 кв. м, два готелі (літера Д і Ж) - площею 168,6 кв. м., Спортзал (літера Е) - площею 170,9 кв. м, санвузол (вбиральня, душ) (літера З) площею 3,7 кв. м.; два готелі (літера Л і Щ) - загальною площею 590 кв. м, будівля охорони (літера О) площею 13,1 кв. м.; складське приміщення (літера П) площею 374,0 кв. м.; майстерня (літера Р) площею 290,0 кв. м.; бойлерна (літера С) площею 18,2 кв. м.; побутові приміщення (літера Т) площею 30 кв. м.; спорудження - 21 шт.

Міністерство оборони України надало до суду письмові пояснення по суті спору, від 13.09.2013 року за вх. №27350/13 та від 14.10.2013 року за вх. №30794/13, відповідно до яких підтримує позицію прокуратури у повному обсязі.

21.10.2013 року за вх. №31885/13 представником Товариства з обмеженою відповідальністю „СПОРТІНГ" було надано до суду письмовий відзив по справі, відповідно до якого третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору просить суд відмовити заступнику Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, в особі, якою є Міністерство оборони України у задоволенні позову у повному обсязі.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків:

Згідно зі статтею 121 Конституції України одним із завдань прокуратури України є

представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право, зокрема, звертатись до суду, з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненій прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як вище встановлено господарським судом, розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації від 26.02.2003 року №126 визнано за Південною регіональною організацією товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України право власності на будівлі та споруди стрілецького стенду.

Однак, позивач на порушення норм ст. 33 ГПК України не наводить доказів належності спірного майна до загальнодержавної власності, а саме: акти приймання передачі виконаних робіт, договори підряду, акти приймання передачі спірного майна від відповідних органів державної влади до товариства військових мисливців та рибалок та інше.

У своєму позові позивач посилається на норми Постанови Верховної Ради України, Постанови КМУ "Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР". При цьому у вказаних нормативних актах не зазначається конкретних параметрів щодо спірного стрілецького стенду, а саме: конкретне місце знаходження та склад майна.

Щодо посилання позивача на Постанову Верховного Суду України від 18.11.2003 року по справі № 18/235 то слід зазначити, що зазначене рішення постановлене судом та вступило в законну силу 18.11.2003 року, а саме після прийняття спірного розпорядження Овідіопольської райдержадміністрації Одеської області від 26.02.2003 року.

Суд зазначає, що відповідно до уставних документів, товариство військових мисливців та рибалок мало право на отримання документів на право власності на стрілецький стенд. Зазначені уставні документи пройшли реєстрацію в органах Міністерства юстиції України та є діючими документами.

Позовні вимоги заступника Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, в особі, якою є Міністерство оборони України щодо визнання права загальнодержавної власності на спірне майно грубо порушують право власності ТОВ "СПОРТИНГ" на стрілецький стенд, яке ТОВ "СПОРТИНГ" набуте на законних підставах, шляхом укладання з товариством військових мисливців та рибалок нотаріально посвідченого діючого договору купівлі - продажу від 21.05.2003 року.

На підтвердження права на продаж майна товариство військових мисливців та рибалок надало свідоцтво на право власності від 02.04.2003 року, протокол конференції Південної регіональної організації військових мисливців та рибалок ЗС України від 21.12.2000 року та інші документи.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що договір купівлі - продажу на час розгляду справи № 916/2164/13 є чинним, тому майновий комплекс „стрілецький стенд" цілком правомірно перебуває у ТОВ "СПОРТИНГ" на праві власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Так як, Міністерство оборони України не зазначене в переліку звільнених від сплати судового збору, що передбачений в ст. 5 ЗУ „Про судовий збір", судовий збір у розмірі 2 294,00 грн. віднести за рахунок позивача - Міністерства оборони України.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, Київська область, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206783008 отримувач ГУ ДКСУ в Одеській області код ЄДРПОУ 37607526 банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області МФО 828011 код класифікації: 22030001) 2 294,00 грн. - судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 23 жовтня 2013 року.

Суддя Меденцев П.А.