Рішення № 34322619, 22.10.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 жовтня 2013 р. Справа № 902/1186/13

Провадження № 11/902/33/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю

«Промінь», с. Суслівці Летичівського району

до: товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Промислове

та цивільне будівництво», м. Вінниця

про стягнення 18 552,60 грн.

при секретарі судового засідання Павловій Т.С.

за участю представників сторін :

позивача : Стечок А.М., довіреність б/н від 01.08.2013 року,

відповідача : не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Промінь» звернулось до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Промислове та цивільне будівництво» заборгованості та штрафних санкцій за договором поставки № 15/10 від 15.10.2012 року в загальному розмірі 18 552,60 грн..

Позовні вимоги мотивовано тим, що 15.10.2012 року між сторонами укладено договір поставки № 15/10 за умовами якого відповідач, як Постачальник зобов'язався поставити і передати у власність позивачу, як Замовнику, товар, а Замовник зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно провести його оплату. Відповідно до 4.1. договору ціна та товар, що постачається згідно договору та загальна вартість узгоджується сторонами по кожній партії товару у Специфікаціях та рахунках-фактурах. На підставі виставлених відповідачем рахунків-фактур сторони погодили поставку партії товару у кількості 207.526 тон, на загальну суму 193 000 грн.. На виконання взятих на себе зобов'язань позивач здійснив оплату товару на суму обумовлену сторонами. Проте відповідач поставив товар у кількості 187.521 тон на загальну суму 174 400 грн..

18.05.2013 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів, на що відповідач здійснив повернення коштів в сумі 600 грн..

Таким чином, за відповідачем утворились та існує заборгованість в розмірі 18 000 грн..

Ухвалою суду від 21.08.2013 року порушено провадження за даним позовом у справі № 902/1186/13 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 05.09.2013 року.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав невиконання сторонами вимог суду щодо надання доказів. Востаннє ухвалою суду від 26.09.2013 року розгляд справи відкладено на 22.10.2013 року та зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 21.08.2013 року в частині надання доказів необхідних для розгляду даної справи в повному обсязі.

На визначену судом дату відповідач не забезпечив явки уповноваженого представника, документів не надав. Натомість 21.10.2013р. до суду надійшла заява № 227 від 21.10.2013 року за підписом представника відповідача за довіреністю Нечипорук Ю.О., в якій останній позовні вимоги позивача просить задовольнити в повному обсязі. Одночасно клопоче про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Дослідивши вказану заяву та довіреність, додану до неї, суд встановив, що заява подана представником відповідача в межах наданих йому повноважень, а відтак заява приймається судом як подана у відповідності до положень ст.ст. 22, 78 ГПК України.

Перевіривши доводи представника позивача доказами та оцінивши їх на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

15 жовтня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Промислове та цивільне будівництво» (відповідач, за договором Постачальник) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Промінь» (позивач, за договором Замовник) укладено договір поставки № 15/10.

Відповідно до п. 1.1. договору Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Замовника товар, а Замовник зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) погоджується сторонами у Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2. договору).

Ціна на товар, що постачається за договором та загальна вартість узгоджується сторонами по кожній партії товару у Специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору та рахунках-фактурах (п. 4.1. договору).

Загальна сума договору відповідає загальній сумі всіх накладних, на підставі яких здійснюється передачі товару згідно цього договору (п. 4.2. договору).

Оплата партії товару здійснюється згідно умовам вказаним в Специфікаціях та рахунках-фактурах (п. 4.3. договору).

15 жовтня 2012 року відповідачем виставлено позивачу рахунок № 10 на оплату 133 920,00 грн.. 08 листопада 2012 року відповідачем виставлено позивачу рахунок № 12 на оплату 93 000 грн..

Судом встановлено, що позивач 18.10.2012 року згідно платіжного доручення № 1229 перерахував на рахунок відповідача 100 000,00 грн., платіжним дорученням № 1353 від 14.11.2012 року позивачем перераховано відповідачу 93 000,00 грн. Таким чином, загальна сума, яка була перерахована позивачем в рамках договором поставки № 15/10 від 15.10.2012 року становить 193 000,00 грн..

Відповідач, на підставі видаткової накладної № 4 від 25.03.2013 року, поставив позивачу товар обумовлений договором на суму 174 400 грн..

З наведеного вбачається, що відповідачем недопоставлено товару на суму 18 600 грн..

18.05.2013 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 90 в якій ставив вимогу про негайне повернення грошових коштів в сумі 18 600 грн..

З матеріалів справи, зокрема виписки банку по рахунку за 21.06.2013 року вбачається, що відповідачем 21.06.2013 року повернуто позивачу 600,00 грн..

Таким чином, станом на день розгляду справи відповідачем не поставлено товару на суму 18 000 грн..

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення суми оплати товару в розмірі 18 000 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 162,00 грн. грн. - 3% річних за період з 08.04.2013 року по 16.07.2013 року та 18,60 грн. інфляційних втрат за травень 2013 року, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення 30% річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Перевіркою правильності наведеного в позовній заяві розрахунку судом виявлено помилку в розрахунку 3% річних, яка полягає в наступному.

Так, розмір 3% річних за період з 22.06.2013 по 16.07.2013 року з суми боргу 18000 грн. становить 36,99 грн.. Розрахунок проведено за допомогою системи ЛІГА ЗАКОН.

За таких обставин, розмір 3% річних за договором в період визначений позивачем становить 151,65 грн..

При перевірці нарахування інфляційних втрат за травень 2013 року судом не виявлено помилок у зв'язку з чим вказана вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.

Суд одночасно зазначає, що в резолютивній частині позовної заяви позивачем заявлено до стягнення загальну суму 18 552,60 грн.. При цьому, в розрахунку ціни позову, наведеного в позовній заяві, позивачем зазначено основний борг в розмірі 18 000 грн., 3% річних - 162,00 грн. та інфляційні втрати - 18,60 грн., що загалом становить 18 180,60 грн.. З метою з'ясування розбіжності в сумах визначених позивачем, суд ухвалою від 21.08.2013 року зобов'язав останнього надати обґрунтований розрахунок ціни позову. В порушення приписів ст. 115 ГПК України, позивачем не виконано вимог суду.

За таких обставин у суду відсутні правові підставі для задоволення вимог позивача в частині стягнення 372 грн..

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Промислове та цивільне будівництво» (21037, м. Вінниця, вул. Дачна, 6, кв. 32, код ЄДРПОУ 34849284) на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь» 18 000 (вісімнадцять тисяч) грн. 00 коп. - боргу; 151 (сто п'ятдесят одну) грн. 65 коп. - 3% річних; 18 (вісімнадцять) грн. 60 коп. - інфляційних втрат; 1 685 (одну тисячу шістсот вісімдесят п'ять) грн. 04 коп. - витрат зі сплати судового збору.

3. В позові в частині стягнення 10,35 грн. 3% річних та 372 грн. грошових коштів

відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом.

Повне рішення складено 24.10.2013р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (21037, м. Вінниця, вул. Дачна, 6, кв. 32)