Рішення № 34322412, 22.10.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 жовтня 2013 р. Справа № 902/1306/13

Провадження № 11/902/48/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Агробрікс», м. Львів

до: спільного підприємства «Соколівський цукор» товариства з обмеженою

відповідальністю «Подільські цукровні», смт. Крижопіль, Вінницька область

про стягнення 73919,02 грн. заборгованості

при секретарі судового засідання Павловій Т.С.

за участю представників сторін :

позивача : Л. Лащ, керівник;

відповідача : не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агробрікс» звернулось до суду з позовом про стягнення з спільного підприємства «Соколівський цукор» товариства з обмеженою відповідальністю «Подільські цукровні» 73 919,02 грн., з яких: 64 180,80 грн. - основний борг; 1 926,39 грн. - 3% річних; 704,26 - інфляційні втрати та 7 107,57 грн. - пеня.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 30.07.2012 року між сторонами укладено договір № І-12/19, відповідно до якого позивач зобов'язувався поставити товар, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити товар. На виконання умов договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 109 180,80 грн., за який відповідач зобов'язався провести розрахунки наступним чином: 50% передоплата в термін до 15.08.2012 року, решта - до 10.10.2012 року. В порушення умов договору відповідачем було проведено часткові розрахунки за товар, і станом на день подання позову за останнім рахується заборгованість в розмірі 64 180,80 грн..

Ухвалою суду від 19.09.2013р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1306/13 з призначенням до розгляду на 22.10.2013 року та зобов'язано сторін надати ряд документів необхідних для вирішення даного спору.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач не скористався своїми правами, не надавши визначених судом документів та не забезпечивши явки свого представника. Про час та місце слухання справи повідомлений завчасно та належним чином, що стверджується поштовим повідомленням № 8254 від 30.09.2013р..

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

За викладених вище обставин справу розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

30 липня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Агробрікс» (позивач, за договором Продавець) та спільним підприємством «Соколівський цукор» товариства з обмеженою відповідальністю «Подільські цукровні» (відповідач, за договором Покупець) укладено договір за № 1-12/19.

Згідно з предметом даного договору Продавець продає, а Покупець купує на нижче зазначених умовах хімічні препарати, дозуючі насоси і установки, технологічне обладнання та запасні частини, названі в подальшому товар. Назва, ціна, кількість, загальна вартість товару та умови поставки зазначається в специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Передача-приймання товару за кількістю і якістю здійснюється на підставі транспортних супровідних та інших документів, відповідно до діючих вимог (п. 4.1. договору).

Покупець здійснює оплату за товар, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця на підставі виписаного Продавцем рахунку. Умови і терміни оплати зазначаються в специфікації (п. 3.1. договору).

У специфікації № 1 від 30.07.2012 року до договору № І-12/19 від 30.07.2012 року сторони визначили загальну вартість товару в сумі 116 472 грн. та погодили умови оплати: 50% передоплата в термін до 15.08.2012 року, решта до 10.10.2012 року.

На виконання взятих на себе за договором зобов'язань позивачем на підставі видаткової накладної № 45 від 14.08.2012 року поставлено відповідачу товар на загальну суму 109 180,00 грн., який відповідач отримав згідно довіреності № СК-151 від 13.08.2012 року.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем проведено розрахунки з порушенням строків визначених у договорі. Відповідно до платіжних доручень платежі проводились наступним чином:

14.12.2012р. - 5 000 грн. (платіжне доручення № 10465);

08.02.2013р. - 20 000 грн. (платіжне доручення № 2592).

13.02.2013р. - 15 000 грн. (платіжне доручення № 210385);

01.07.2013р. - 5 000 грн. (платіжне доручення № 3406);

Таким чином, станом на день розгляду справи сума заборгованості за договором становить 64 180,80 грн..

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті сировини.

В силу ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 64 180,80 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі. Вказана суму заборгованості визнається і відповідачем в акті звіряння взаємних розрахунків за період з 01.07.2012 року по 23.08.2013 року.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 7 107,57 грн. пені, 1 926,39 грн. - 3% річних та 704,26 грн. - інфляційних втрат, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що у випадку порушення Покупцем термінів оплати за отриманий товар, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі 0,1% від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення.

При цьому суд зважає, що при нарахування пені позивачем враховано положення статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», яка встановлює, що розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Перевіривши за допомогою системи «ЛІГА ЗАКОН» правильність нарахування заявленої до стягнення суми пені, судом встановлено, що позивачем допущено помилку в її нарахуванні в бік завищення, оскільки за визначений в розрахунку період розмір пені становить 7076,73 грн.. При цьому, розмір заявлених до стягнення 3% річних є обґрунтованим.

Перевіркою правильності наведеного в позовній заяві розрахунку інфляційних втрат судом також виявлено помилку, яка полягає в наступному.

Відповідно до Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Держкомстату від 27.07.2007 р. № 265, при застосуванні індексу інфляції індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Як вбачається з розрахунку позивача, останнім, при нарахуванні інфляційних втрат, не враховано положення вказаної Методики.

Крім того, позивачем не враховано дефляцію в період листопада 2012 року та лютого 2013р.. Зважаючи, що позивачем проведено нарахування інфляційних втрат за період з 11.10.2012 року по 11.09.2013 року, з урахуванням дефляції у вказаний період, інфляційні втрати з суми боргу відсутні, а тому вказана вимога не підлягає задоволенню.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ПК України.

Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з спільного підприємства «Соколівський цукор» товариства з обмеженою відповідальністю «Подільські цукровні» (22600, Вінницька область, смт. Крижопіль, вул. Чкалова, 16 Б, код ЄДРПОУ 36327881) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агробрікс» (79053, м. Львів, вул. Ковалева, 9а, код ЄДРПОУ 33359355) 64 180 (шістдесят чотири тисячі сто вісімдесят) грн. 80 коп. - боргу; 7 076 (сім тисяч сімдесят шість) грн. 73 коп. - пені; 1 926 (одну тисячу дев'ятсот двадцять шість) грн. 39 коп. - 3% річних; 1 703 (одну тисячу сімсот три) грн. 39 коп. - витрат зі сплати судового збору.

3. В позові в частині стягнення 30,84 грн. пені та 704,26 грн. інфляційних нарахувань відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Повне рішення складено 24.10.2013р.

Суддя В. Матвійчук

від друк. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (22600, Вінницька область, смт. Крижопіль, вул. Чкалова, 16 Б)