Рішення № 34321948, 22.10.2013, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/4130/13-ц

2/0203/1681/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого-судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Богдановській Т.В.

за участю позивача - ОСОБА_1

представників відповідача - Бабенко С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про визнання дій та наказу щодо звільнення незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 28.11.2005 року був прийнятий на посаду спеціаліста відділу економічної безпеки Дніпропетровської філії Акціонерного комерційного банку «Форум». 14.04.2011 року його було переведено на посаду менеджера по Південно-Східному регіону Управління по роботі з боржниками регіональної мережі Департаменту проблемних активів роздрібного бізнесу Публічного акціонерного товариства «Банк Форум». 28.05.2013 року його було звільнено у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Вважає, що його звільнення є незаконним, так як йому мала бути надана перевага в залишенні на роботі та мали бути запропоновані наявні у банку на час його звільнення вакансії, оскільки він порівняно з іншими працівниками, які залишились в установі, мав більш високу кваліфікацію, довше них працював в банку, має на утриманні неповнолітню дитину. До того ж, 09.02.2006 року йому було встановлено безстрокову інвалідність 3 групи. Також йому не було запропоновано всі наявні вакансії, яки були на час його звільнення та протягом двомісячного терміну з дня попередження. В зв'язку з цим, посилаючись на те, що його звільнення було проведено з порушенням вимог ст.49-2 КЗпП України, позивач просив суд визнати незаконними дії відповідача щодо його звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України, поновити його на посаді менеджера по Південно-Східному регіону Управління по роботі з боржниками регіональної мережі Департаменту проблемних активів роздрібного бізнесу Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 8000 грн.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та остаточно просив визнати незаконними дії відповідача щодо його звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України, тобто визнати незаконним наказ №512к від 27.05.2013 року, поновити його на посаді менеджера по Південно-Східному регіону Управління по роботі з боржниками регіональної мережі Департаменту проблемних активів роздрібного бізнесу Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.05.2013 року по час поновлення на роботі в сумі 46590 грн. 72 коп.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлений позов та, посилаючись на викладені в первісному позові та уточненнях підстави, просив задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просили відмовити в їх задоволенні в повному обсязі, з підстав, викладених в поясненнях та письмових запереченнях. Зокрема, посилаючись на те, що звільнення ОСОБА_1 було проведено з дотриманням вимог КЗпП України.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Як встановлено судом, не заперечувалось сторонами та вбачається з матеріалів справи, зокрема записів у трудовій книжці, копія якої залучена до матеріалів справи, з 28.11.2005 року по 27.05.2013 року позивач працював в Публічному акціонерному товаристві «Банк Форум» на різних посадах.

Починаючи з 14.04.2011 року ОСОБА_1 було переведено на посаду менеджера по Південно-Східному регіону Управління по роботі з боржниками регіональної мережі Департаменту проблемних активів роздрібного бізнесу Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» на якій він працював до дня звільнення 27.05.2013 року (а.с.46-48).

Згідно наказу №512к від 27.05.2013 року позивача було звільнено з займаної посади на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (скорочення штату працівників) 27.05.2013 року з виплатою вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку (а.с.7).

Відповідно до Наказу Голови Правління Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» від 20.02.2013 року №27-б в зв'язку із внесенням змін в організаційну структуру Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» внесено зміни до штатного розкладу відповідача, а саме скорочено та виключено зі штатного розкладу посади, зазначені у Додатку 1 до цього наказу, у тому числі згідно п.13 Додатку 1 і посада менеджера по Південно-Східному регіону Управління по роботі з боржниками регіональної мережі Департаменту проблемних активів роздрібного бізнесу, яку займав позивач (а.с.28-29).

Цим же наказом було зобов'язано відділ кадрового адміністрування письмово повідомити співробітників відповідача, посади яких зазначенні у Додатку 1 до наказу, про скорочення посад які вони обіймають.

21.02.2013 року позивачу було вручено повідомлення про його подальше звільнення в зв'язку із скороченням посади на підставі п.1 ст.40 КЗпП України та запропоновано наявні на той час посади, від яких ОСОБА_1 відмовився. Вказаний факт не заперечував і сам позивач в судовому засіданні (а.с.30).

З наказом №512к від 27.05.2013 року про звільнення ОСОБА_1 було ознайомлено під підпис 27.05.2013 року та вручено копію наказу, про що ОСОБА_1 розписався в зазначеному наказі (а.с.7).

Відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч.2 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у п.п.1,2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпПУ у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача про наступне вивільнення було повідомлено більш ніж за два місяці до звільнення з роботи, тобто у передбачені законом строки. Запропоновано наявні на момент попередження про звільнення вакантні посади, від зайняття яких ОСОБА_1 відмовився. А тому суд вважає, що звільнення останнього було проведено відповідачем у відповідності до вимог ст.ст.40,49-2 КЗпП України.

Доводи позивача про те, що голова Правління банку не мав право одноосібно вирішувати питання про скорочення чисельності та штату працівників, як він це зробив, видавши наказ №27-б від 20.02.2013 року, оскільки у відповідності до статуту в редакції, що діяла на момент видачі наказу, таке рішення було прерогативою Правління банку, суд вважає необґрунтованими, оскільки даний наказ виносився, як і передбачено діючою на той час редакцією статуту, саме на підставі рішення Правління банку, затвердженого протоколом засідання Правління №6 від 28.02.2012 року, який і зазначений в наказі №27-б від 20.02.2013 року підставою для його видачі (а.с.44).

Безпідставними на думку суду є і доводи позивача щодо ненадання йому переваги в залишенні на роботі та не запропонування наявних у банку на час його звільнення вакансій при введені в дію з 01.02.2013 року нових організаційних структур з новим штатним розкладом та посадами, згідно рішення Правління банку, затвердженого протоколом №5 від 01.02.2013 року, оскільки вказане рішення було прийняте до видачі наказу №27-б від 20.02.2013 року, було однією з підстав для його видачі та ліквідації в подальшому Управління по роботі з боржниками регіональної мережі Департаменту проблемних активів роздрібного бізнесу Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» та посади менеджера по Південно-Східному регіону в даному Управлінні, яку займав позивач (а.с.42).

Крім того, суд враховує, що відповідно до змісту ч.3 ст.49-2 КЗпП України, передбачено обов'язок роботодавця пропонувати працівнику вакантні посади одночасно з попередженням про звільнення, а не в подальшому на протязі всього часу з моменту попередження до моменту звільнення.

Також суд вважає, що реорганізація структурних одиниць шляхом ліквідації одних та створення інших, або їх перейменування сама по собі не свідчить про утворення нових вакантних місць, крім тих, що пропонувались позивачу, як про це зазначає останній, оскільки в даному випадку може мати місце і перестановка (перегрупування) в межах однорідних професій та посад працюючих робітників.

Доказів протилежного позивачем не надано. Також останнім не доведено, що він мав більш високу кваліфікацію порівняно з іншими особами, що залишились працювати, або можливо були прийняті на роботу після його попередження про звільнення. А наявність більш тривалого стажу роботи в банку порівняно з іншими особами, на що також посилався позивач в своїх поясненнях, сама по собі не є свідченням більш високої кваліфікації, яка оцінюється у сукупності з іншими критеріями (попередній досвід та стаж роботи в іншому місці, рівень освіти, особисті здібності та інш.).

Не ґрунтуються на законі і доводи позивача щодо незаконності його звільнення з посиланням на те, що на момент звільнення він мав на утриманні малолітню дитину та йому було встановлено 3 групу інвалідності, оскільки відповідно до вимог п.п.1,7 ч.2 ст.42 КЗпП України при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: сімейним - при наявності двох і більше утриманців; працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання.

Разом з тим, позивач на момент звільнення мав на утриманні одну особу, а інвалідність йому відповідно до довідки МСЕК від 09.02.2006 року була встановлена в зв'язку з захворюванням, отриманим за час проходження служби в органах внутрішніх справ (а.с.11).

В зв'язку з чим, останній не підпадає під категорію працівників, визначених у п.п.1,7 ч.2 ст.42 КЗпП України.

Враховуючи зазначені вище обставини та положення закону, суд приходить до висновку. що звільнення позивача було проведено у відповідності до вимог законодавства про працю, а вимоги ОСОБА_1 про визнання дій відповідача щодо безпідставного звільнення та наказу про звільнення незаконними і поновлення на роботі, такими, що є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

В зв'язку з цим, не підлягають задоволенню і позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі ч.2 ст.235 КЗпП України, які є похідними від вимог про незаконність звільнення та поновлення на роботі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.40,42,49-2,235 КЗпПУ, ст.ст.ст.3,10,11,57-61,88,212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про визнання дій та наказу щодо звільнення незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час

проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.Ю.Казак