Рішення № 34321846, 18.10.2013, Харцизький міський суд Донецької області

248/5158/13-ц

2/248/1793/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2013 року Харцизький міський суд Донецької області у складі:

головуючого суддіТруханової Л.М.

при секретарі Медведєвої С.А.,

за участю захисникаОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

26 червня 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з означеним позовом, в якому просила визнати незаконним і скасувати наказ №196-к від 03 червня 2013 року про припинення трудового договору між ДП «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль» та нею, поновити її на роботі з 03 червня 2013 року на посаді бухгалтера відділу збуту теплової енергії Управління Державного підприємства «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль», стягнути на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу без урахування податків та інших обовязкових платежів, моральну шкоду в сумі 1500 гривень та понесені витрати на правову допомогу адвоката.

Позовні вимоги мотивувала тим, що 14 червня 2011 року вона була прийнята на роботу до управління відповідача на посаду головного бухгалтера, 21 березня 2012 року була переведена до відділу збуту теплової енергії управління цього ж підприємства на посаду бухгалтера. 02 квітня 2013 року відповідач наказом №88-к «Щодо скорочення персоналу відділу збуту теплової енергії» прийняв рішення про скорочення однієї штатної одиниці бухгалтера. В п.1, п.2 наказу містилось застереження про необхідність попередження її як бухгалтера ВЗТЕ про наступне звільнення 02 червня 2013 року. В день видання наказу вона була з ним ознайомлена і здивувалась з приводу скорочення чисельності працівників на підприємстві, адже досі про таку виробничу необхідність мова не йшла, про можливе скорочення штату вона повідомлена не була. Вважає, що за змістом наказу скорочення штату відбулось стосовно конкретно її особи без узгодження кандидатур на звільнення з начальником відділу збуту теплової енергії, де вона працювала, в той час як в цьому відділі, окрім неї, посаду бухгалтера обіймало ще дві людини. Жодних заходів з приводу встановлення пріоритетного права на залишення на роботі відповідачем здійснено не було. Іншу роботу на підприємстві їй не запропонували.

Не дивлячись на те, що вона була членом первинної профспілкової організації, що створена та діє на підприємстві відповідача, на засідання профкому з приводу її подальшого звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України її не викликали, тобто профком свою попередню згоду на звільнення не надавав.

03 червня 2013 року відповідачем був виданий наказ №196-к про припинення трудового договору, за яким її було звільнено з 03 червня 2013 року за ст.40 п.1 КЗпП України у звязку зі скороченням чисельності з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку.

Вважає проведену відповідачем процедуру щодо її звільнення в порядку ст.40 п.1 КЗпП України незаконною, оскільки відповідачем були порушені законодавчі вимоги щодо

встановлення її пріоритетного права на залишення ъъ на роботі, оскільки вона одна з усіх бухгалтерів відділу збуту теплової енергії мала вищу освіту та досвід роботи на посаді бухгалтера, в тому числі головного, з 1996 року, тобто мала найвищу кваліфікацію; їй не була запропонована інша робота, хоча їй було відомо, що на підприємстві була вакантною посада заступника головного бухгалтера; відповідач звільнив її без отримання попередньої згоди на це профкому в той час, як вона була членом первинної профспілкової організації, створеної при ДП «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль».

В судовому засіданні позивач підтримала доводи і вимоги позову в повному обсязі та суду додатково зазначила, що у 2011 році, коли вона прийшла працювати на підприємство на посаду головного бухгалтера, директором був ОСОБА_3 Проте пізніше керівництво відповідача змінилось, і після вступу на посаду директора ОСОБА_4 в неї виникли з ним конфлікти з приводу правильності та достовірності ведення бухгалтерської звітності на підприємстві. Нове керівництво вимагало від неї таких методів бухгалтерського обліку, що виходять за межі діючого законодавства, з чим вона була не згодна, внаслідок чого склала заяву від 07 лютого 2012 року про її переведення на посаду заступника головного бухгалтера, яку директор ОСОБА_4 взагалі проігнорував і залишив без резолюції. Тоді вона склала заяву про її переведення на посаду бухгалтера відділу збуту теплової енергії, яка була

задоволена, і 21.03.2012 року відбулось її переведення. Суду зазначила, що вона самовільно залишила посаду головного бухгалтера з огляду на її небажання працювати під безпосереднім керівництвом директора ОСОБА_4, а не через її неспроможність виконувати функції головного бухгалтера. Відповідач жодної вакантної посади , яка існувала на час звільнення, їй не запропонував.

Також суду пояснила, що при вступі на посаду головного бухгалтера вона не склала заяву про її намір стати членом профспілкової організації, оскільки на підприємстві склалась практика мовчазної згоди щодо вступу до членів профспілкової організації. Як їй відомо, інші працівники не складали такі заяви і при прийнятті на роботу автоматично набували членство. Разом з тим, від початку роботи на підприємстві з її заробітної плати щомісячно утримувались профспілкові внески, вона вважала себе повноцінним членом, оскільки відвідувала заходи, що проводила профспілка, також приймала участь в ухваленні колективного договору на підприємстві з боку профспілки, що представляв інтереси трудового колективу. Заперечує факт внесення нею благодійних внесків на користь профспілки, заяву щодо відрахування з її заробітної плати внесків на користь профспілкової організації відповідача не надавала.

Представник позивача адвокат ОСОБА_1 позов також підтримала і просила його задовольнити як обґрунтований належними доказами у справі.

Представник відповідача ОСОБА_5, позов не визнав та надав суду заперечення, в якому свою позицію обґрунтував наступним. Виробництво та постачання теплової енергії населенню, бюджетним установам та організаціям, субєктам господарювання, яке здійснює підприємство відповідача, є сезонним, а тому після закінчення опалювального сезону відбувається скорочення персоналу та звільнення за строковим трудовими договорами. Основний штат працівників переведено на триденний робочий тиждень через фінансову неспроможність оплачувати заробітну плату в повному обсязі. Під час міжопалювального сезону посада бухгалтера відділу збуту теплової енергії не є необхідною, обєм робіт значно зменшується, що і стало підставою для скорочення штату. При звільненні позивача з посади головного бухгалтера їй було запропоноване місце бухгалтера відділу збуту теплової енергії, яке підприємство мало намір скоротити ще у 2012 році. Інші два бухгалтери, що працювали у відділі збуту теплової енергії, - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, мали переважне право залишення на роботі, оскільки ОСОБА_6 є одинокою матір»ю, а ОСОБА_7 продовжує навчання, має на утриманні доньку, ІНФОРМАЦІЯ_1. Заперечує більш високу кваліфікацію та продуктивність праці позивача, посилаючись на те, що відносно її особи неодноразово надходили скарги абонентів, що в подальшому стало підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності. З огляду на професійну некомпетентність ОСОБА_2 їй не була запропонована посада заступника головного бухгалтера, оскільки за рівнем професійної підготовки, за станом свого здоровя позивач була неспроможна виконувати функції заступника головного бухгалтера. Окрім того, оскільки позивачка не складала заяву про вступ до профспілкової організації, і профспілкою не було ухвалене рішення про набуття нею членства, її звільнення не потребувало попереднього узгодження з профкомом. Позивачка була своєчасно повідомлена про заплановане звільнення, до Державної служби зайнятості підприємством своєчасно був спрямований звіт про її звільнення. Вважає проведену процедуру звільнення ОСОБА_2 за п.1 ст.40 КЗпП України в цілому законною.

В судовому засіданні представник відповідача додатково зазначив, що за станом свого здоровя позивачка не могла продовжувати працювати бухгалтером, оскільки регулярно перебувала на лікарняних, у відрядженнях та відпустках. На підприємстві не порушувалось питання про її звільнення через невідповідність займаної посади стану здоровя. Суду пояснив, що її переведення з посади головного бухгалтера на посаду бухгалтера відділу збуту теплової енергії було здійснено на тимчасовій основі, тобто на два місяці, на підставі службової записки начальника планово-економічного відділу ОСОБА_8, з якою позивачка була усно ознайомлена. Разом з тим, з якої підстави з ОСОБА_2 не був укладений строковий трудовий контракт при її переведенні на посаду бухгалтера, пояснити не може. Також в судовому засіданні відзначив, що ОСОБА_2 неналежним чином виконувала свої посадові обовязки, Правила внутрішнього трудового розпорядку, у звязку з чим бухгалтерами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 була складена службова записка на імя начальника відділу ОСОБА_9 Після проведення службової перевірки на підприємстві з цього приводу та притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності адміністрацією було прийняте рішення про звільнення у звязку зі скороченням штату саме ОСОБА_2 Подання начальник відділу ОСОБА_9 на імя директора підприємства про звільнення ОСОБА_2 за п.1 ст.40 КЗпП України не складала, проте вважає, що її службова записка на імя заступника директора ДП «ЗуЕТЕЦ» ОСОБА_10, може слугувати підставою для звільнення позивача.

Також суду наголосив, що ОСОБА_2 не була членом профспілки, оскільки заяву про набуття нею членства не складала. Щомісячну оплату нею членських внесків пояснив наданням позивачкою добровільної благодійної допомоги на користь профспілки. При цьому суду зазначив, що договір між профспілкою та ОСОБА_2 про надання благодійної допомоги не укладався, заяву про щомісячне утримання з її заробітної плати благодійних внесків позивачка також не складала. Домовленість носила усний характер. Разом з тим, суду пояснив, що профспілка благодійницьку діяльність не здійснює.

Представник відповідача зазначив, що ОСОБА_2 усно пропонувалась посада вбиральниці при її звільненні, проте остання відмовилась від неї.

Вислухавши доводи сторін, оцінивши їхні правові позиції, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Державне підприємство «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль» засноване на державній власності та належить до сфери управління ОСОБА_11 енергетики та вугільної промисловості України. Підприємство є юридичною особою, державним унітарним комерційним підприємством.

Згідно з п.7.3, п.7.4 Статуту в редакції від 29 серпня 2012 року, підприємство самостійно визначає свою

організаційну структуру. Підприємство самостійно встановлює штатний розпис, форми, системи, розміри оплати праці, а також інші види доходів працівників у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених чинним законодавством України, Генеральною та Галузевою угодами (а.с.122-132).

Суд встановив, що на конференції трудового колективу 27 березня 2013 року був прийнятий колективний договір між керівником та трудовим колективом підприємства, зареєстрований у виконкому Зугреської міської радим №8/23 від 29 березня 2013 року. Згідно п.1.3. колективного договору від імені трудового колективу виступив профспілковий комітет первинної організації профспілки (далі- Профспілка). Із додатку до трудового договору вбачається , що ОСОБА_2 внесена до загального списку Профспілки (а.с.24-56).

Відповідно до п.3.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку ДП «Зуївська експериментальна ТЕЦ», затверджених зборами трудового колективу протоколом №43 від 30 березня 2012 року, час початку і закінчення роботи, перерва для відпочинку і харчування для незмінного персоналу встановлюються такими: початок роботи о 7.30 годин; закінчення роботи о 16.45 годин; перерва на відпочинок і харчування з 11.30 годин до 12.30 годин. За правилами п.3.2

Правил для окремих категорій працівників встановлюється скорочена тривалість робочого часу (а.с.135, 136).

14 червня 2011 року позивач була прийнята на посаду головного бухгалтера Державного підприємства «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль» згідно з наказом №139-к. Згідно з висновком медичного огляду від 23 червня 2011 року ОСОБА_2 придатна до роботи головним бухгалтером (а.с.142).

07 лютого 2012 року за вхідним №45з ОСОБА_2 подала на імя директора ДП «ЗуЕТЕЦ» ОСОБА_12 заяву про її переведення на посаду заступника головного бухгалтера .

20 березня 2012 року ОСОБА_2 склала заяву про її переведення на посаду бухгалтера до відділу збуту теплової енергії. На заяві мається резолюція директора ОСОБА_12 «оформить приказ о переводе. 20.03.12г.» (а.с.14).

За даними трудової книжки ОСОБА_2 наказом №54-к від 21 березня 2012 року була переведена до відділу збуту теплової енергії бухгалтером (а.с.19).

Відповідно до п.1.1 посадової інструкції бухгалтера відділу збуту теплової енергії ОСОБА_2, затвердженої директором ДП «ЗуЕТЕЦ» ОСОБА_4 06 листопада 2012 року, бухгалтер призначається, переміщується та звільняється директором підприємства за поданням начальника відділу та підпорядковується безпосередньо начальнику відділу збуту теплової енергії.

18 березня 2013 року наказом №75/к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» за зневажливе ставлення до основних обовязків за основним місцем роботи і невиконання трудових обовязків без поважних причин, що являється грубим порушенням Правил внутрішнього трудового розпорядку на підприємстві, ОСОБА_2 оголошена догана (а.с.91).

21 березня 2013 року бухгалтерами відділу збуту теплової енергії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 складена службова записка на імя начальника відділу збуту теплової енергії ОСОБА_9 щодо неналежного виконання ОСОБА_2 своїх посадових обовязків. На службовій записці відсутні відмітки про її отримання начальником відділу, вказівка на справу, в якій нині зберігається документ (а.с.118).

У відповідь на складену ОСОБА_9 службову записку остання 22 березня 2013 року звернулась до заступника директора ДП «ЗуЕТЕЦ» ОСОБА_10 з листом (без вказівки точного найменування документу) про те, що ОСОБА_2 виконує свої посадові обовязки неналежним чином, не дотримується Правил внутрішнього трудового розпорядку, викликає негативний клімат в колективі. В документі також відсутні відомості про його отримання ОСОБА_10, вказівка на справу, в якій він зберігається (а.с.117).

В матеріалах справи мається доповідна записка заступника директора з економічної безпеки ОСОБА_13 без номера та дати на імя директора ДП «ЗуЕТЕЦ» ОСОБА_4 про те, що через зневажливе ставлення ОСОБА_2 до виконання своїх посадових обовязків, притягнення її до дисциплінарної відповідальності, ОСОБА_13 просить дати вказівку начальнику відділу кадрів щодо підготовки документів на звільнення ОСОБА_2 (а.с.116).

Згідно з преамбулою наказу №88-к від 02 квітня 2013 року «Щодо скорочення персоналу відділу збуту теплової енергії» «… вважаю за необхідне провести скорочення 1 (однієї) штатної одиниці бухгалтера за умов дотримання вимог законодавства ст.40 п.1 КЗпП України.». Згідно з п.1, п.2, п.4 наказано попередити про наступне вивільнення бухгалтера ВЗТЕ ОСОБА_2. Звільнити вищезазначеного робітника за скороченням чисельності згідно п.1 ст.40 Кодексу законів України про праці 02 червня 2013 року. Начальнику планово-економічного відділу ОСОБА_8 датою, наступною за датою звільнення, внести зміни в штатний розпис. Наказ підписаний директором ОСОБА_4, погоджений з головою профспілкової організації ОСОБА_14 (а.с.20).

02 квітня 2013 року ДП «ЗуЕТЕЦ» за вих..№499 подало Звіт про заплановане вивільнення працівників до адресу Харцизького міського центру зайнятості (а.с.100, 101).

Наказом №196-к від 03 червня 2013 року ОСОБА_2 звільнена за ст.40 п.1 КЗпП України у звязку зі скороченням чисельності з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку (а.с.21). В наказі мається підпис в графі «узгодження звільнення з профспілковою організацією». ОСОБА_2 ознайомлена з наказом 03 червня 2013 року, в підтвердження чого поставила свій підпис (а.с.21).

Як вбачається з довідки голови профкому ППО ДП «ЗуЕТЕЦ» ОСОБА_14 від 23 липня 2013 року, на момент працевлаштування на підприємство ОСОБА_2 письмову заяву про вступ до первинної профспілкової організації не подавала (а.с.113).

У відповідь на адвокатський запит ОСОБА_1 №59-13/И від 22 липня 2013 року ДП «ЗуЕТЕЦ» 07 серпня 2013 року за №1142 надало інформацію про те, що «…профспілкові внески утримувались у відповідності з настоюванням ОСОБА_2, мотивуючи тим, що це є благодійна і безкоштовна акція з її боку на користь профспілкової організації»

(а.с.145, 148).

Згідно з даними квитанцій про щомісячне нарахування позивачу заробітної плати за період з липня 2011 року по квітень 2013 року, з ОСОБА_2 щомісячно, окрім податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску, утримувались профспілкові внески (а.с.154, 155, 156).

З довідки головного бухгалтера ОСОБА_15 про нараховану заробітну плату позивачу за період квітень-травень 2013 року вбачається, що із зарплати ОСОБА_2 у квітні утримано на користь профспілки сума в розмірі 24,40грн., у травні 19,60грн. (а.с.102).

Суд встановив, що ОСОБА_2 має вищу освіту за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво», яку здобула у 1989 році в Макіївському інженерно-будівельному інституті (а.с.139).

У 1994 році ОСОБА_2 пройшла навчання у ТОВ «Дніпро» з навчальної програми «Бухгалтерський облік в умовах ринкової економіки з застосуванням компютера» (а.с.140).

У 2008 році позивачка підвищила кваліфікацію в Інституті післядипломної освіти Донецького національного університету економіки і торгівлі імені ОСОБА_16 за напрямком «Пакет компютерних програм « 1С-Бухгалтерія» (а.с.141).

За даними трудової книжки позивача, має досвід роботи на посаді бухгалтера, в тому числі головного, з 1996 року (а.с.7-17).

Згідно з відомостями штатного розкладу ДП «ЗуЕТЕЦ» станом на 01 лютого 2013 року у відділі збуту теплової енергії передбачено 3 одиниці бухгалтера (а.с.77, 78).

В судовому засіданні було встановлено, що ці посади обіймали ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_6.

Як вбачається із особової картки працівника ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, вона має середню освіту, продовжує навчання в Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут» на факультеті економічної інформатики та менеджменту, є студенткою 3 курсу. ОСОБА_7 має чоловіка та доньку Ксенію, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідно до відомостей особової картки працівника ОСОБА_6 вона має базову вищу освіту, яку здобула у 1993 році в Харківському житлово-комунальному технікумі за спеціальністю «Планування на підприємствах житлово-комунального господарства». Має повнолітнього сина та доньку Євгенію, ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно з довідкою ДП «ЗуЕТЕЦ» про наявність вакантних одиниць професій робітників у штатному розписі підприємства станом на 01 квітня 2013 року кількість вакантних посад складала 27 одиниць. Зокрема, вакантними були посади заступника головного бухгалтера та прибиральника виробничих приміщень в кількості двох одиниць. Під час судового розгляду представник відповідача надав суду копію наказу від №97 від 15.03.2013 року «Про внесення змін до штатного розпису промислово-виробничого персоналу» відповідно до якого наказано вивести зі штатного розпису з 14 березня 2013 року заступника головного бухгалтера.

Застосовуючи норми матеріального права при вирішенні цього спору, суд виходить з наступного.

За правилами частин 1, 3 статті 64 Господарського кодексу України підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо). Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність пацівників і штатний розпис.

Згідно з п.1 ОСОБА_11 праці і соціальної політики України від 20 січня 2005 №18-23 розроблення штатного розпису має здійснюватися на основі внутрішніх організаційно-нормативних документів (чинна структура і чисельність, положення з оплати праці) та з урахуванням вимог нормативно-правових актів, зокрема Класифікатора професій ДК 003-95 (назви посад і професій мають відповідати назвам у Класифікаторі). Штатний розпис затверджується власником або уповноваженим ним органом на поточний рік. Протягом року до штатного розпису може бути внесено зміни в разі введення (виведення) штатних одиниць, змін розміру посадових окладів, а також змін суттєвих умов праці (назв посад, розрядів, категорій тощо). Зміни до штатного розпису вносяться на підставі наказу по підприємству, в якому повинні бути висвітлені причини внесення цих змін.

Відповідно до ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівників, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до встановлених статтею 49-2 КЗпП України правил, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

За правилами частини 1 статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

За правилами ч.1 статті 1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» членом профспілки визнається особа, яка входить до складу профспілки, визнає її статут та сплачує членські внески. Відповідно до частини 2 статті 7 Закону підставою для вступу до профспілки є заява громадянина (працівника), подана в первинну організацію профспілки.

Порядок надання згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця установлено ст.39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» і ст.43, 252 КЗпП.

У випадках, передбачених законодавством про працю, роботодавець для одержання згоди на розірвання з працівником трудового договору має внести до виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, відповідне обґрунтоване письмове подання. Виборний орган профспілки розглядає це подання відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та ч. 2 ст. 43 КЗпП у 15-денний строк у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд подання відкладається до наступного засідання у межах вищезазначеного 15-денного строку. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Відповідно до п.5.13 Статуту профспілки працівників енергетики та електротехнічної промисловості України, первинна організація якої створена та діє на підприємстві відповідача, засідання профкомів, які не обирають президій, проводяться при необхідності, але не рідше одного разу на місяць. Рішення приймаються більшістю присутніх на засіданні членів профкому при наявності кворуму. Згідно з п.5.14 Статуту профспілковий комітет первинної профспілкової організації дає згоду чи відмовляє у дачі згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з членом Профспілки у випадках, передбачених винним законодавством.

Відповідно до п.1.1 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003), затвердженої наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 р. N 55, цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи, а саме: постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності органів державної влади України, органів місцевого самоврядування; підприємств, установ, організацій та їх об'єднань усіх форм власності.

Відповідно до правил, приведених в п.4.4, п.5.20, п.5.24, п.5.26, п.5.27, п.5.29, п.5.29 Уніфікованої системи, документи, що їх складають в організації, повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва організації, назва виду документа (не зазначають на листах), дата, реєстраційний індекс документа, заголовок до тексту документа, текст документа, підпис. Відмітку про контроль за виконанням документа позначають літерою "К", словом або штампом "Контроль" на лівому березі першого аркуша документа, на рівні заголовка до тексту. Гриф погодження розміщують нижче реквізиту "Підпис". Він складається зі слова погоджено (без лапок), назви посади особи, яка погоджує документ (разом з назвою організації), особистого підпису, ініціалу(-ів) і прізвища, дати погодження. Візою оформлюють внутрішнє погодження документа. Віза складається з назви посади, особистого підпису, ініціалів і прізвища особи, яка візує документ, дати завізування. Візу розміщують нижче реквізиту «підпис», як на лицьовому, так і на зворотному боці останнього аркуша документа. Відбитком печатки організації засвідчують на документі підпис відповідальної особи. Відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту «підпис». Відмітку про виконання документа і направлення його до справи ставлять у лівому куті нижнього берега лицьового боку першого аркуша документа. Вона містить такі дані: посилання на дату і номер документа про його виконання або коротку довідку про виконання, слова "До справи", номер справи, в якій документ буде зберігатися, дату направлення документа до справи, назву посади і підпис виконавця.

Враховуючи наведені законодавчі приписи та встановлені в судовому засіданні фактичні обставини і надані на їхнє підтвердження докази по справі, суд констатує порушення трудового законодавства при звільненні ОСОБА_2 у звязку зі скороченням штату, з огляду на наступне.

Суд вбачає порушення порядку прийняття роботодавцем рішення про звільнення саме ОСОБА_2 за п.1 ст.40 КЗпП України, адже в судове засідання представником відповідача не надано переконливих і достовірних доказів в підтвердження того, що до видання наказу №88-к 02 квітня 2013 року директор ОСОБА_4 мав можливість проаналізувати особи усіх кандидатур на звільнення, якими, окрім ОСОБА_2, були ще два бухгалтери відділу збуту теплової енергії ОСОБА_7 та ОСОБА_6 У звязку з цим роботодавець в особі директора підприємства не був спроможним визначити робітника з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці, в результаті чого проігнороване пріоритетне право такого робітника бути залишеним на роботі.

Службову записку начальника відділу ОСОБА_9 від 25 березня 2013 року та документ без вказівки його найменування від 22 березня 2013 року (а.с.117) суд сприймає критично і не може взяти до уваги при прийнятті рішення у справі, оскільки зазначені організаційно-розпорядчі документи на відповідають вимогам, що до них предявляються наведеною вище Уніфікованою системою організаційно-розпорядчої документації, з їхнього змісту неможливо достовірно встановити, коли саме вони надійшли на адресу директора ОСОБА_4, яку резолюцію щодо них він надав. Окрім того, підпис начальника відділу ОСОБА_9 не засвідчений відбитком печатки, що також вказує на недійсність документу.

Надану в судове засідання копію доповідної записки заступника директора з економічної безпеки ОСОБА_13 на імя директора ОСОБА_4 без указівки дати складання та відбитку печатки, що засвідчував би підпис посадової

особи, яка склала документ, суд також оцінює критично і відхиляє як доказ у справі, оскільки він складений з порушенням встановленого порядку щодо оформлення організаційно-розпорядчої документації на підприємстві. Більше того, така доповідна записка не може слугувати належним доказом дотримання порядку звільнення позивача, адже, як вбачається з посадової інструкції бухгалтера відділу збуту теплової енергії, він має бути звільнений з посади за поданням саме начальника відділу, а не заступника директора з економічної безпеки.

Не перевіривши належним чином особи кандидатур на звільнення, роботодавець таким чином порушив вимоги трудового законодавства і не дослідив, що ОСОБА_2 одна з усіх бухгалтерів відділу збуту теплової енергії мала вищу освіту за спеціальність «Бухгалтерський облік та звітність», тобто мала найвищу кваліфікацію.

Посилання представника відповідача на ті обставини, що ОСОБА_2 часто хворіла і у звязку з цим не могла належним чином виконувати свої посадові обовязки, суд також сприймає критично, адже, як пояснив представник відповідача в судовому засіданні, питання про її звільнення у звязку з невідповідністю займаній посаді за станом здоровя на підприємстві взагалі не порушувалось. Окрім того, в медичному висновку до наказу про прийняття на роботу мається вказівка про те, що ОСОБА_2 може працювати бухгалтером. В довідці МСЕК про призначення третьої групи інвалідності протипоказання щодо роботи бухгалтером також відсутні.

Разом з тим, суд звертає увагу відповідача на те, що бухгалтер ОСОБА_7, яка продовжує навчання без відриву від виробництва, зобовязана приймати участь в настановних зайняттях, екзаменаційних сесіях, що також зменшує продуктивність її праці, проте зазначена інформація взагалі не була прийнята відповідачем до уваги при визначенні кандидатури на звільнення.

Разом з тим, навіть без врахування пріоритетного права позивачки бути залишеною на роботі суд вбачає порушення її права в частині не запропонування їй іншої роботи, що була вакантною на підприємстві, а саме посади заступника головного бухгалтера та вбиральниці технічних приміщень. Пояснення представника відповідача в тій частині, що за рівнем своєї кваліфікації та за станом здоровя позивачка не могла обіймати посаду заступника головного бухгалтера, суд відхиляє, оскільки в судове засідання не представлено належних та допустимих доказів таких тверджень. Окрім того, перевіривши положення посадової інструкції заступника головного бухгалтера, суд дійшов висновку, що за своїми кваліфікаційними ознаками позивачка відповідала тим вимогам, що висуваються до цієї посади. Доказів на підтвердження здійсненої пропозиції позивачці щодо роботи вбиральниці технічних приміщень в суд не представлено.

Проаналізувавши правовідносини сторін в частині юридичного звязку між позивачкою та первинною профспілковою організацією, суд констатує порушення відповідачем порядку звільнення ОСОБА_2 у звязку з неотриманням згоди профспілки, членом якої, на думку суду, позивачка була.

Так, посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_2 сплачувала на користь профспілки благодійні внески замість профспілкових, суд оцінює критично, адже жодних доказів на підтвердження отримання профспілкою як бенефіціаром благодійної допомоги від позивачки як благодійника в порядку Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» в суд не представлено.

Враховуючи фактичні правовідносини, що склались між ОСОБА_2 та профспілкою, а саме те, що вона протягом двох років сплачувала на її користь членські внески, приймала участь у затвердженні колективного договору, де її імя включене до переліку працівників, що представляли сторону профспілки, суд дійшов висновку, що позивачка фактично набула членство у первинній профспілковій організації, і профспілка, не заперечуючи проти отримання членських внесків ОСОБА_2, визнала її членство, а тому зобовязана була надати попередню згоду на її звільнення у звязку зі скороченням штату. Окрім того, підпис голови профспілки ОСОБА_14 в наказі №88-к від 02 квітня 2013 «Щодо скорочення персоналу відділу збуту теплової енергії» та наказі №196-к від 03 червня 2013 року про припинення трудового договору обєктивно свідчить про те, що сам відповідач на момент складання цих наказів фактично визнавав необхідність їхнього погодження з профспілковою організацією, проте доказів на підтвердження того, що адміністрація підприємства зверталась на адресу профспілки з поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_2, і саме отримання такої згоди від профспілки як від колективного органу, в суд не було представлено.

Сукупність наведених фактів порушення трудового законодавства при звільненні позивачки слугують достатніми підставами зробити суду висновок про те, що наказ №196-к від 03 червня 2013 року про її звільнення є незаконним, і позивачка підлягає поновленню на роботі з 03 червня 2013 року.

Згідно ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до вимог розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, середній заробіток визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарних місяці роботи, що передували події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Крім того, положеннями розділу ІІІ наведеного Порядку передбачені види виплат, які

підлягають урахуванню і які не підлягають урахуванню при обчисленні середнього заробітку як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Враховуючи, що позивачка була звільнена у червні 2013 року, то середньоденна заробітна плата повинна обчислюватися, виходячи з розміру заробітної плати за квітень 2013 року , яка становить (1993,44 грн.+199,34грн.) за 14 відпрацьованих днів та розміру заробітної плати за травень 2013 року , яка становить 1558,83 грн.+155,88 грн.) за 9 днів, становить 169,89 грн..

За період з часу звільнення і станом на 18 жовтня 2013 року кількість робочих виходів позивача склала би 65 робочих днів ( червень-11, липень-15, серпень-11, вересень-13, жовтень 15)

З урахуванням наведенного, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складеє11042,91 гривень.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплата належних йому грошових суми, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок із відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли у результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Ураховуючи, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівника, а стаття 237-1 цього

Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин справи, суд вважає, що з урахуванням принципів виваженості, розумності та справедливості розмір спричиненої позивачу незаконним звільненням моральної шкоди вірно визначений ОСОБА_2 і становить 1000 гривень.

Відповідно до вимог ч.1 статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

За приписами п.1, п.2, п.6 ч.1 статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних та юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до п.1.1 договору №23-13/Ц про надання правової допомоги, укладеного 04 червня 2013 року між позивачкою ОСОБА_2 та адвокатом ОСОБА_1, адвокат зобовязалась надавати Клієнту правову допомогу у Справі щодо захисту прав та інтересів останнього у загальних та спеціалізованих судах України всіх інстанцій, органах державної влади та місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування у справі за позовом до ДП «Зуївська експериментальна ТЕЦ» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Згідно п.3.1 договору розмір гонорару за надання правової допомоги, в подальшому змінений додатковою угодою від 09 вересня 2013 року, склав суму в 5000 гривень. Із квитанцій №81 від 19.06.2013 року та №100 від 11.10.2013р., а також акту приймання-передачі юридичних послуг від 11.10.2013 року вбачається, що позивачка свої гонорарні зобовязання перед адвокатом виконала у повному обсязі.

Як слідує із уточненого розрахунку гонорару №86-13/Ц від 11.10.2013 року, адвокатом було витрачено в цілому 4 години 07 хвилин для надання правової допомоги по цій справі позивачу у судовому засіданні, що в грошовому еквіваленті з урахуванням граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу складає 1888,72 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Оскільки за правилами п.1 ч.1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору за подання цього позову, суд вважає за необхідне стягнути його з відповідача в сумі 458,80 гривень.

Керуючись ст.ст.41 п.1, 42, 43, 49-2, 235, 237-1, 252 КЗпП України, ст.39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», п.13, п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розділами 2, 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, п.1, п.2, п.6 ч.1 статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ч.1 ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», ст.ст.60, 61, 88 ч.1, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним і скасувати наказ №196-к від 03 червня 2013 року про припинення трудового договору між Державним підприємством «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль» та ОСОБА_2.

Поновити ОСОБА_2 з 03 червня 2013 року на посаді бухгалтера відділу збуту теплової енергії Управління Державного підприємства «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль».

Стягнути з Державного підприємства «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль» ( 86783 Донецька область , м. Зугрес , р/р 26006301686016 , ЗКПО 04623778 , МФО 334345 у відділенні ПІБ м Харцизька) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродж. ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН НОМЕР_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03 червня 2013 року по 18 жовтня 2013 року в сумі 11042,91 грн.без урахування податків та інших загальнообовязкових платежів, моральну шкоду в сумі 1000 гривень, а також понесені судові витрати у справі витрати на правову допомогу адвоката в сумі 1888,72 гривень, а всього 13031,63 грн..

Стягнути з Державного підприємства «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль» на користь держави ( р/р 312182067000888, банк ГУДКУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 34686480, отримувач: УДК у м. Харцизьку (м. Харцизьк), код платежу 22030001 Судоваий збір (Державна судова адміністрація України, 050), символ звітності 206, код ЄРДПОУ 02895679) судовий збір в сумі 458,80 гривень.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Л.М.Труханова