Рішення № 34315380, 16.10.2013, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/6885/13-ц

Провадження №: 2/752/2702/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Пасинок В.С., при секретарі Тасенко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Лайн», третя особа: публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

в с т а н о в и в:

у квітні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Авто-Лайн» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В ході розгляду справи до участі в останній в якості третьої особи залучено ПАТ «УСК «Гарант-Авто».

Звернувшись до суду, позивач заявлені нею вимоги обґрунтовувала тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, винним у вчиненні якої є працівник відповідача, було пошкоджено належний їй автомобіль НОМЕР_1.

Цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована ПАТ «УСК «Гарант-Авто», якою їй було сплачено у відповідності до вимог чинного законодавства страхове відшкодування в розмірі 11 546,60 грн. Проте, вказана сума була недостатньою для покриття понесених нею витрат на ремонт транспортного засобу.

Просила в силу ст. 1194 ЦК України стягнути з ТОВ «Авто-Лайн» на її користь у відшкодування матеріального збитку 9 760,40 грн., у відшкодування моральної шкоди - 2 000,00 грн.

В ході судового розгляду справи позивач та її представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити, виходячи з обставин, викладених в позові.

Представник відповідача в ході судового розгляду справи заперечував проти заявлених позивачем вимог, оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ТОВ «Авто-Лайн» була застрахована, через що просив суд відмовити у їх задоволенні за безпідставністю, врахувавши при цьому доводи сторони відповідача, викладені в наявних в матеріалах справи письмових запереченнях (а.с. 58-59).

Представник третьої особи при вирішенні вказаної справи покладався на розсуд суду, вказавши при цьому про те, що з боку страхової компанії повністю дотримані вимоги норм чинного законодавства.

Заслухавши сторін, представника третьої особи, дослідивши та давши оцінку доказам по справі, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що 18 квітня 2012 року на автодорозі Київ-Вишгород-Десна з вини водія автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль позивача.

Вказані обставини знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду 15 серпня 2012 року Оболонським районним судом м. Києва справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП, за наслідками якої винесено постанову про визнання його винним та притягнення його адміністративної відповідальності за вказаною статтею у виді штрафу (а.с. 14).

Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладене та враховуючи, що вищевказана постанова суду на даний час набрала чинності, суд дійшов до висновку про те, що ОСОБА_1 звільнена від доказування обставин події, що стала приводом для звернення до суду з цим позовом.

За загальними правилами, визначеними ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (ч. 1 ст. 1172 ЦК України).

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що в силу ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню, що власником автомобіля НОМЕР_2 є відповідач по справі ТОВ «Авто-Лайн».

ОСОБА_2, який 18 червня 2012 року керував вказаним автомобілем, перебував у офіційних трудових відносинах з ТОВ «Авто-Лайн» і на момент дорожньо-транспортної пригоди виконував свої безпосередні трудові обов'язки.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль НОМЕР_3, на якому рухалась позивач.

Крім того, в ході судового розгляду справи встановлено, що цивільна відповідальність ТОВ «Авто-Лайн» при експлуатації транспортного засобу Volcan-429801 державний номерний знак НОМЕР_4 застрахована в ПАТ «УСК «Гарант-Авто» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/4646134 від 25 травня 2012 року (а.с. 24).

Згідно ст. 21 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з п. 13.1 ст. 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів.

В преамбулі вказаного закону зазначається про те, що він регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно ст. 4 Закону України «Про страхування» від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР об'єктом страхування можуть бути майнові інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Стаття 1194 ЦК України передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Під страховою виплатою (страховим відшкодуванням) розуміють грошову суму, яка виплачується страховиком за умови майнового страхування і страхування відповідальності за наявності страхового випадку (ст. 9 Закону України «Про страхування» від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР).

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 16 своєї постанови від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначив про те, що у зв'язку із тим, що на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди (ст. 28 закону).

З наявного в матеріалах справи звіту про визначення розміру матеріального збитку № 1769 від 10 липня 2012 року вбачається, що вартість матеріального збитку, завданого позивачу, дорівнює ринковій вартості її пошкодженого автомобіля та становить 22 324,54 грн. Вартість відновлювального ремонту не менша від останньої.

Згідно положень ст. 29 закону в зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.

Разом з тим, відповідно до положень ст. 30 зазначеного закону транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «УСК «Гарант-Авто», виходячи з положень вимог зазначеної статті закону, було сплачено ОСОБА_1 страхове відшкодування відповідно в межах ліміту відповідальності за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 11 546,60 грн. Вказане визнано сторонами і не оспорюється (а.с. 24).

Отже, приймаючи до уваги вищезазначене, суд дійшов до висновку про те, що дії третьої особи повністю відповідали вимогам чинного законодавства, що не заперечувалось і сторонами, зокрема, стороною відповідача.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивачем був проведений відновлювальний ремонт її пошкодженого автомобіля, вартість якого згідно акту виконаних робіт № АВР-1010 від 22 січня 2013 року склала 21 307,00 грн. (а.с. 26-27).

Тому, суд, враховуючи положення ст. 1194 ЦК країни, а також відсутність невідповідності положенням закону з боку страхової компанії, суд приходить до обґрунтованості вимог позивача щодо стягнення з ТОВ «Авто-Лайн» 9 760,40 грн.

При цьому суд не приймає до уваги посилання сторони відповідача на невідповідність наданих позивачем документів про вартість ремонту автомобіля характеру пошкоджень авто, отриманих під час дорожньо-транспортної пригоди, оскільки доказів в розрізі положень ст. ст. 57-60 ЦПК України з даного приводу в розпорядження суду надано не було, а зазначеними в ст. ст. 27, 137 ЦПК України правами та порядком витребування доказів відповідач не скористався та не витребував у встановленому законом порядку доказів, необхідних йому для обґрунтування своєї позиції.

До того ж критично оцінюється судом й твердження сторони відповідача, якими ставляться під сумнів звіт про визначення розміру матеріального збитку № 1769 від 10 липня 2012 року та право позивача на проведення відновлювального ремонту свого автомобіля, оскільки, по-перше, знову-таки, доказів в розумінні положень ст. ст. 57-60 ЦПК України з даного приводу в розпорядження суду не надано, а, по-друге, норми діючого законодавства не містять прямої заборони особі, ремонт пошкодженого автомобіля якої визнано технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, на проведення останнього. Вказане сторонами, зокрема, стороною відповідача. не спростовано.

Розглядаючи питання стягнення з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди в розмірі 2 000,00 грн., суд встановив наступне.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 ст. 1167 ЦК України (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» визначено поняття моральної шкоди. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 5 вказаної постанови обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи положення вказаних статей, приймаючи до уваги те, що позивачем як при зверненні до суду, так і в ході розгляду справи на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди, наявності такої шкоди, причинного зв'язку між діями відповідача та виникненням моральної шкоди, її розміру, не було надано доказів, на які б вона посилалась як на підставу своїх вимог в даній частині позову, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог позивача в цій частині за їх недоведеністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 23, 1166, 1167, 1187, 1194 ЦК України, ст. 4, 9 Закону України «Про страхування» від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР, ст. ст. 21, 22, 23, 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV, п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4, п. 9 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, , ст.ст. 10, 11, 15,57-60, 81, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Лайн», третя особа: публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Лайн» (07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Кургузова, буд, 9-А, ідентифікаційний код 32108002) на користь ОСОБА_1 матеріальний збиток у розмірі 9760,40 грн. (дев»ять тисяч сімсот шістдесят гривень 40 коп.)

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Лайн» (07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Кургузова, буд, 9-А, ідентифікаційний код 32108002) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 229,40 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Голосіївський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.С. Пасинок