Рішення № 34314574, 24.10.2013, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/3869/13-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2013 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді Гандзій Д.М.

при секретарі Сідих С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ :

9 вересня 2013 року, представник ПАТ «СК «ПЗУ Україна», звернувся до суду з вищеназваним позовом, в якому зазначив, що 07.09.2010 р., між позивачем (колишня назва ВАТ «СК «ПЗУ Україна») та ОСОБА_2 був укладений договір страхування транспортних засобів № АМ.050442, згідно умов якого, був застрахований автомобіль НОМЕР_1, належний ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ВНС 166238, і який був пошкоджений внаслідок ДТП, яке сталося 29.04.2011 р. в м. Одесі, з автомобілем марки «Lada Samara» д/н 09034ОК під керуванням відповідача ОСОБА_1, який не вибрав безпечну швидкість руху, перетнув суцільну смугу дорожньої розмітки, виїхав на полосу зустрічного транспорту, де допустив зіткнення з вищевказаним застрахованим автомобілем, у звязку з чим, постановою Овідіопольського райсуду Одеської області від 30.05.2011 р., яка набрала законної сили 10.06.2011 р., відповідач був визнаний винним за ст. 124 КУпАП та підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу 340 грн.

Після цього, 04.05.2011 р., до позивача звернувся страхувальник ОСОБА_2 з відповідною заявою про пошкодження свого транспортного засобу у звязку з ДТП, яку позивачем було визнано страховим випадком та 01.07.2011 р. на підставі страхового акту та розрахунку суми страхового відшкодування до нього від 30.06.2011 р., з урахуванням звіту про оцінку вартості матеріального збитку, позивачем були здійснені виплати страхового відшкодування страхувальнику ОСОБА_3 у розмірі 32362,05 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7049 від 01.07.2011 р.

В добровільному порядку, та у відповідності до ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідач не відшкодував в порядку регресу суму матеріальної шкоди, у звязку з чим, позивачі просили суд, стягнути з відповідача на свою користь суму фактичних витрат на відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 32362,05 грн. та судові витрати по справі у розмірі 323,62 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення судової повістки, однак надіслав суду клопотання, в якому, посилаючись на ст. 158 ч. 2 ЦПК України, повністю підтримав свої позовні вимоги та просив суд слухати справу за його відсутності, не заперечуючи проти ухвалення заочного рішення по справі (а.с. 47,49-50).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у відповідності до вимог ст.ст. 74,76 ЦПК України, за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем свого проживання (перебування), що підтверджується довідкою Овідіопольського РС ГУДМС України в Одеській області № 2339 від 13.09.2013 р. та поштовим повідомленням з відміткою про вручення, причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надав (а.с. 43,48).

Згідно з ч. 4 ст. 169 ЦПК України, якщо у суду не має даних про причину неявки відповідача, сповіщеного належним чином, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із статтею 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Умовами статті 27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Виходячи з приписів статті 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У відповідності з ч. 3 статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 2 частини 4 Постанови Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Судом було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 07.09.2010 р., між позивачем (колишня назва ВАТ «СК «ПЗУ Україна») та ОСОБА_2 був укладений договір страхування транспортних засобів № АМ.050442, згідно умов якого, був застрахований автомобіль НОМЕР_1, належний ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ВНС 166238, і який був пошкоджений внаслідок ДТП, яке сталося 29.04.2011 р. в м. Одесі, з автомобілем марки «Lada Samara» д/н 09034ОК під керуванням відповідача ОСОБА_1, який не вибрав безпечну швидкість руху, перетнув суцільну смугу дорожньої розмітки, виїхав на полосу зустрічного транспорту, де допустив зіткнення з вищевказаним застрахованим автомобілем, у звязку з чим, постановою Овідіопольського райсуду Одеської області від 30.05.2011 р., яка набрала законної сили 10.06.2011 р., відповідач був визнаний винним за ст. 124 КУпАП та підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу 340 грн. (а.с. 4-6,11,12).

04.05.2011 р., до позивача звернувся страхувальник ОСОБА_2 з відповідною заявою про пошкодження свого транспортного засобу у звязку з ДТП, яку позивачем було визнано страховим випадком та 01.07.2011 р. на підставі страхового акту та розрахунку суми страхового відшкодування до нього від 30.06.2011 р., з урахуванням звіту про оцінку вартості матеріального збитку, позивачем були здійснені виплати страхового відшкодування страхувальнику ОСОБА_3 у розмірі 32362,05 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7049 від 01.07.2011 р. (а.с. 7-10,13-32).

Крім цього, під час складання акту огляду пошкодженого транспортного засобу № 05-012 від 12.05.2011 р. відповідач ОСОБА_1 був особисто присутнім, що підтверджується його підписами під актом огляду ТС та не заперечував проти вартості матеріального відшкодування у розмірі 32362,05 грн., визначеної звітом про оцінку вартості матеріальної шкоди, спричиненої пошкодженням ТС (а.с. 20,21).

В добровільному порядку, та у відповідності до ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідач не відшкодував в порядку регресу суму матеріальної шкоди, звернувшись до позивачів з заявою про розстрочку платежів на користь позивачів, у звязку з чим, позивачі просили суд, стягнути з відповідача на свою користь суму фактичних витрат на відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 32362,05 грн., сума якої на думку суду є обґрунтованою, доведеною документально і відповідає реальним витратам позивачів (а.с. 33).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачами було на законних підставах та у повному обсязі сплачено суму страхового відшкодування страхувальнику ОСОБА_2, що підтверджується вищенаведеними доказами та з огляду на викладене, суд вважає, суму стягнення з відповідача в порядку регресу законною та підтвердженою документально, а позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі зі стягненням з відповідача в порядку регресу суми відшкодування у розмірі 32362,05 грн.

Крім цього, у відповідності до вимог ст.ст. 79,88 ЦПК України, з відповідача на користь позивачів мають бути стягнуті понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору у сумі 323,62 грн. (а.с. 1).

Керуючись ст.ст. 10,11,61,205,209,212,213,214-215,218,224-226 ЦПК України, ст.ст. 1166-1167,1187-1889,1191 ЦК України, Постановою Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», Законом України «Про страхування», суд, -

ВИРІШИВ :

1.Позов Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу задовольнити;

2.Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН : НОМЕР_2) в порядку регресу на користь Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «ПЗУ Україна» (код ЄДРПОУ 20782312) - суму матеріального відшкодування у розмірі 32362 грн. 05 коп. та суму судового збору у розмірі 323,62, а всього 32685 грн. 67 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя Гандзій Д.М.