Рішення № 34314481, 17.10.2013, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 17.10.2013

Справа N 320/7238/13-ц

2/320/2657/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" жовтня 2013 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Кучеренко Н.В.

при секретарі Левандовської О.М.

за участю представника позивача ОСОБА_1 міської ради Запорізької області ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 міської ради Запорізької області до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування, знесення самовільно збудованого майна,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом, у якому просить визнати недійсним договір дарування від 13.06.2012 року, укладений між відповідачами в частині дарування перепланованої будівлі «А-1», через що її загальна площа складає 345 м2, основна площа 313,5 м2, навісу «Д», розміром 3,40х4,60 м, вартістю 2779 грн., будівлі «Ж-1» з підвалом Пд, розмірами 6,10х15,30 м, загальною площею 145,9 м2, основною площею 103,6 м2, вартістю 372 133 грн. Зобовязати відповідача ОСОБА_3 звільнити земельну ділянку по вул. Крупської, 56 у м. Мелітополі, знести самочинно збудовані нею: «Д» навіс, розміром 3,40х4,60 м, вартістю 2779 грн., «Ж-1» будівлю з підвалом Пд, розмірами 6,10х15,30 м, загальною площею 145,9 м2, основною площею 103,6 м2, вартістю 372 133 грн., «Ж» навіс, розміром 30,97х15,30 м, вартістю 64 597 грн., та перебудувати будівлю «А-1» по вул. Крупської, 56 у м. Мелітополі, зменшити її розмірі з загальної площі 345 кв.м, основної площі 313,5 кв.м та привести їх у первісні розмірі загальною площею 345,0 кв.м, основною площею - 92,5 кв.м. Зобовязати відповідача ОСОБА_5 звільнити земельну ділянку по вул. Крупської, 56 у м. Мелітополі, знести самочинно збудовані ним: навіс «М» розмірами 20,10х12,00х4,00х7,20 м, навіс «М» розмірами 20,10х12,00х4,00х7,20х1,65х7,55 м, веранду «ж1-1» до будівлі «Ж-1» розмірами 2,25х12,80 м, тамбур «ж2-1» до будівлі «Ж-1» розмірами 3,47х1,65 м, прибудову «ж3-1» до будівлі «Ж-1» розмірами 8,15х2,45 м, прибудову «Ж1-1» до будівлі «Ж-1», а також стягнути з відповідачів судові витрати. Позов обґрунтовано тим, що рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 29.05.2012 року за відповідачем ОСОБА_3 було визнане право власності на самочинно побудовані нею розташовані за адресою вул. Крупської, 56 у м. Мелітополі: «А-1» будівля перепланована, через що її загальна площа складає 345м2, основна площа - 313,5м2, «Д» навіс, розміром 3,40x4,60м., вартістю 2779 грн.; «Ж-1» будівля з підвалом Пд, розмірами 6,10x15,30м., загальною площею - 145,9м2, основною площею - 103,6м2 вартістю 372 133 грн., «Ж» навіс, розміром 30,97x15,30м., вартістю 64 597 грн. Рішення суду сторонами не було оскаржене і тому набрало чинності. 13.06.2012 року на підставі вищезазначеного рішення суду державним реєстратором КП «ММБТІ» була проведена державна реєстрація прав на комплекс по вул. Крупської 56 у м. Мелітополі Запорізької області. Того ж дня, між відповідачами був укладений договір дарування, за яким відповідач ОСОБА_3 передала у власність відповідачу ОСОБА_5 комплекс за адресою: Запорізька область м. Мелітополь, вул. Крупської, буд. 56, який складався з: «А-1» будівлі, нежитловою площею 313,5 кв.м, загальною площею 345,0 кв.м; «Б-1» навісу; «В-1» будівлі, нежитловою площею 127,7 кв.м, загальною площею 127,7 кв.м; «Д» навісу, «Ж-1» будівлі, нежитловою площею 103,6 кв.м, загальною площею 145,9 кв.м. Однак, 26.02.2013 року рішенням апеляційного суду Запорізької області рішення Мелітопольського міськрайонного суду від 29.05.2012 року скасоване. Ухвалене нове рішення, яким відмовлено повністю у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання права власності на самочинно побудовані нею споруди. Таким чином, відповідач ОСОБА_3 не набула права власності на самочинно побудовані нею споруди, крім того у спірному договорі дарування відсутня істотна умова - кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на подаровані об'єкти нерухомості. Отже, вважає, що договір дарування підлягає визнанню недійсним в частині дарування перепланованої будівлі «А-1», через що її загальна площа складає 345 м2, основна площа 313,5 м2, навісу «Д», розміром 3,40х4,60 м, вартістю 2779 грн., будівлі «Ж-1» з підвалом Пд, розмірами 6,10х15,30 м, загальною площею 145,9 м2, основна площа 103,6 м2, вартістю 372 133 грн. Крім того, відповідачем ОСОБА_5П, були самовільно побудовані: навіс «М» розмірами 20,10х12,00х4,00х7,20 м, навіс «М» розмірами 20,10х12,00х4,00х7,20х1,65х7,55 м, веранду «ж1-1» до будівлі «Ж-1» розмірами 2,25х12,80 м, тамбур «ж2-1» до будівлі «Ж-1» розмірами 3,47х1,65 м, прибудову «ж3-1» до будівлі «Ж-1» розмірами 8,15х2,45 м, прибудову «Ж1-1» до будівлі «Ж-1. Будівництво здійснене на земельній ділянці, яка не відводилася для цієї мети, яка не віднесена до земель житлової й громадської забудови, без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, без належно затвердженого проекту, тому земельна ділянка повинна бути звільнена, самовільно побудовані споруди знесені, а будівля «А-1» - перебудована та приведена у первісні розмірі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні, пояснивши, що в обґрунтування позову, позивач посилається на скасоване судом апеляційної інстанції рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, яким за ОСОБА_3 визнано право власності на обєкти нерухомості, в звязку з чим, договір дарування необхідно визнати недійсним. Однак в даному випадку передбачений певний порядок поновлення прав після скасування рішення, яким встановлювалося (визнавалося) право власності, а саме поворот виконання рішення суду. Отже позивачем обрано не той спосіб захисту порушених прав. Вимоги позивача щодо знесення самовільно побудованих споруд відповідачем ОСОБА_3 є безпідставними, оскільки вона не є власником майна. Також зазначив, що для визнання недійсним договору дарування комплексу будівель за адресою вул. Крупська, 56 в м. Мелітополі суд в першу чергу повинен визначитись із характером спірних правовідносин та звернути увагу на те, що позивач, ОСОБА_1 міська рада не є стороною в цьому правочині.

Відповідач ОСОБА_5 та його представник адвокат ОСОБА_6 в судове засідання не з'явились, про час і дату судового засідання були повідомлені належним чином, заяви про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за їх відсутності від них не надходило, тому суд визнає їх неявку неповажною та вважає можливим розглянути справу за їх відсутності, на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню за наступними підставами.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29.05.2012 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 міської ради Запорізької області, Комунального підприємства «ОСОБА_1 міжміське бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності на самочинно збудовані споруди, зобовязання зареєструвати право власності та внести зміни в інвентарну справу задоволено повністю. Визнано за ОСОБА_3 право власності на навіс Д, розміром 3,40х4,60м, вартістю 2779 грн.; будівлю Ж-1 з підвалом Пд, розмірами 6,10x15,30м, Sзаг - 145,9м2, Sосн - 103,6м2 вартістю 172133 грн., навіс Ж, розміром 30,97x15,30м., вартістю 64597 грн. та зроблене перепланування в будівлі А-1, через яке на теперішній час її Sзаг складає 345 м2, Sосн 313,5 м2, що розташовані за адресою: м. Мелітополь, вул. Крупської, 56. Зобовязано Комунальне підприємство «ОСОБА_1 міжміське бюро технічної інвентаризації» зареєструвати за ОСОБА_3 право власності на навіс Д, розміром 3,40х4,60м, вартістю 2779 грн.; будівлю Ж-1 з підвалом Пд, розмірами 6,10x15,30м, Sзаг - 145,9м2, Sосн - 103,6м2 вартістю 172133 грн., навіс Ж, розміром 30,97x15,30м., вартістю 64597 грн. та зроблено перепланування в будівлі А-1, через яке на теперішній час її Sзаг складає 345 м2, Sосн 313,5 м2, що розташовані за адресою: м. Мелітополь, вул. Крупської, 56 та внести зміни в технічну документацію на зазначене майно.

Рішення суду сторонами оскаржено не було та набрало законної сили.

У виконання вищевказаного рішення суду 13.06.2012 року Комунальним підприємством «ММБТІ» була проведена державна реєстрація нерухомого майна та видано на імя ОСОБА_3 витяг про державну реєстрацію прав на комплекс по вул. Крупської, 56 у м. Мелітополь Запорізької області.

13.06.2012 року між відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_5 був укладений договір дарування від 13.06.2012 року, зареєстрований в реєстрі № 2851, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_1 міського нотаріального округу ОСОБА_7

Відповідно до умов договору відповідач ОСОБА_3 передала безоплатно, а відповідач ОСОБА_5 прийняв у власність, як дарунок комплекс за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Крупської, буд. 56. Зазначений комплекс складається з: будівлі, зазначеної в плані літерою «А-1», нежитловою площею 313,5 кв.м, загальною площею 345,0 кв.м; навісу «Б-1»; будівлі, зазначеної в плані «В-1» нежитловою площею 127,7 кв.м, загальною площею 127,7 кв.м; навісу «Д», будівлі, зазначеної в плані літерою «Ж-1», нежитловою площею 103,6 кв.м, загальною площею 145,9 кв.м, який розташований на неприватизованій земельній ділянці.

Згідно вказаного договору 16.06.2012 року Комунальним підприємством «ММБТІ» була проведена державна реєстрація нерухомого майна та видано на імя ОСОБА_5 витяг про державну реєстрацію прав на комплекс по вул. Крупської, 56 у м. Мелітополь Запорізької області.

Однак, рішенням апеляційного суду Запорізької області від 26.02.2013 року, винесеним за апеляційною скаргою ОСОБА_1 міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого представляти інтереси держави, рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 травня 2012 року у цій справі скасовано та ухвалено нове рішення наступного змісту: «У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 міської ради Запорізької області, Комунального підприємства «ОСОБА_1 міжміське бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності на самочинно збудовані споруди, зобовязання зареєструвати право власності та внести зміни в інвентарну справу відмовити».

Відповідно до ч. 1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобовязується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Однак, відповідно до ч.1, ч.3, ч.5 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За даних умов договір дарування укладений дарувальником незаконно, даний договір не відповідає ч.2 ст.203 ЦК України.

Згідно цієї норми особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Відповідач ОСОБА_3 такого обсягу не мала, оскільки власність набула на підставі рішення суду, яке скасоване.

Крім того, згідно з ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 6 ст. 120 ЗК України істотною умовою, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у звязку з набуттям права власності на ці обєкти.

Згідно листа Управління Держземагенства у ОСОБА_1 районі Запорізької області № 81/235-13 від 28.05.2013 року, встановлено, що на земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Мелітополь, вул. Крупської, 56, документи, що посвідчують право власності або користування - відсутні. За даними статистичної звітності форми 6-зем, зазначена земельна ділянка обліковується як землі енергетики.

Також судом встановлено, що договір дарування містить кадастровий номер, який не має відношення до комплексу будівель, що розташовані за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Крупської, 56, тобто у спірному договорі відсутня істотна умова кадастровий номер земельної ділянки.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 7 від 06.11.2009 року встановлено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, згідно ст.203 та ст.215 ЦК України договір дарування в даній частині слід визнати недійсним.

Крім того, відповідно до акту № 300 КП «ММБТІ» від 01.04.2012 року ОСОБА_3 самочинно збудовані будівлі: «А-1» будівля перепланована, через що її Sзаг складає 345м2, Sосн - 313,5м2, «Д» навіс, розміром 3,40x4,60м., вартістю 2779 грн.; «Ж-1» будівля з підвалом Пд, розмірами 6,10x15,30м., Sзаг - 145,9м2, Sосн - 103,6м2 вартістю 372133грн., «Ж» навіс, розміром 30,97x15,30м., вартістю 64597грн.

Згідно акту № 814 КП «ММБТІ» від 01.09.2012 року ОСОБА_5 самочинно побудовано: навіс «М» розмірами 20,10х12,00х4,00х7,20м, самочинно переобладнані: «ж» навіс до будівлі Ж-1 розмірами 30,97х15,30м переобладнаний у прибудову Ж1-1 до будівлі Ж-1 вартістю 464684грн., у звязку з чим, площа будівлі «Ж-1» з Sзаг=145,9кв.м та Sосн = 103,6кв.м збільшилася до Sзаг=582,87 кв.м та Sосн=509,6кв.м.

Відповідно до акту № НОМЕР_1 «ММБТІ» від 22.12.2012 року ОСОБА_5 по вул. Крупської 56: самочинно збудовані будівлі та споруди: «М» навіс розмірами 20,10х12,00х4,00х7,20х1,65х7,55м вартістю 34971 грн.; «ж1-1» веранда до будівлі «Ж-1» розмірами 2,25х12,80м вартістю 25140 грн.; «ж2-1» тамбур до будівлі «Ж-1» розмірами 3,47х1,65м вартістю 8600 грн.; «ж3-1» прибудова до будівлі «Ж-1» розмірами 8,15х2,45м вартістю 9472 грн., самочинно переобладнані: «ж» навіс до будівлі Ж-1 розмірами 30,97х15,30м переобладнаний у прибудову Ж1-1 до будівлі Ж-1 вартістю 464684 грн., у звязку з чим, площа будівлі «Ж-1» з Sзаг = 145,9кв.м та Sосн = 103,6кв.м збільшилася до Sзаг =629,7кв.м та Sосн =509,6кв.м.

Згідно з роз'ясненнями п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» N 6 від 30.03.2012 року право власності у порядку, передбаченому ч.3 ст.376 ЦК, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв'язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом.

Відповідно до ч. 4 ст. 33 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» - розміщення об'єктів будівництва на території населених пунктів та за їх межами під час комплексної забудови території здійснюється виконавчим органом сільської, селищної, міської ради відповідно до її повноважень шляхом надання містобудівних умов та обмежень або видачі будівельного паспорта відповідно до містобудівної документації.

Відповідно до Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 209 від 04.03.1997 року, для створення нормальних умов експлуатації електричних мереж, забезпечення їх збереження та дотримання вимог техніки безпеки, … встановлюються охоронні зони. Охоронні зони електричних мереж встановлюються: уздовж повітряних ліній електропередачі - у вигляді земельної ділянки і повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх проводів за умови невідхиленого їх положення на відстань для повітряних ліній напругою - 150, 220 кВ - 25 метрів. Забороняється в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв виконувати будь-які дії, що можуть порушити нормальну роботу електричних мереж, спричинити їх пошкодження або нещасні випадки, зокрема, будувати житлові, громадські та дачні будинки. У межах охоронних зон повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв без письмової згоди енергопідприємств, у віданні яких перебувають ці мережі, а також без присутності їх представника забороняється …будівництво, реконструкція, капітальний ремонт… будівель і споруд.

Однак, відповідно до акту № 1 від 04.04.2012 року ВАТ «Запоріжжяобленерго» прибудова до існуючого кафе «Зурбаган», що розташоване за адресою: Запорізька область, вул. Крупської, 56, знаходиться під проводами ВЛ-150 кВ Л-423/424 «МЛ-330-МЛ-150», що є порушенням Правил охорони електричних мереж.

Отже, судом встановлено, що будівництво здійснене на земельній ділянці, яка не відводилася для цієї мети, яка не віднесена до земель житлової й громадської забудови, без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, без належно затвердженого проекту.

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Також судом встановлено, що необґрунтованим є посилання представника відповідача ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 що позивач, ОСОБА_1 міська рада не є стороною в цьому правочині, та не має права звертатись з даним позовом, оскільки відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 7 від 06.11.2009 року відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить розпорядження землями територіальних громад; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Самовільно побудовані відповідачами будівлі та споруди розміщені на території міста Мелітополя. Самовільне зайняття земельної ділянки відповідачами порушує право міської ради користування та розпорядження цією землею.

Отже, ОСОБА_1 міська рада має право та підстави для звернення до суду з позовом про визнання недійсним вищезазначеного договору дарування.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно Рішення Конституційного суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 у справі № 1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому звязку з поняттям «права», необхідно розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, - суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Таким чином, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об'єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, утверджуючи та забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, суд дійшов до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 міської ради Запорізької області до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування, знесення самовільно збудованого майна підлягає задоволенню, а також з урахуванням ст. 88 ЦПК України з відповідачів в солідарному порядку підлягає стягненню судовий збір в розмірі 114 грн. 70 коп.

Керуючись ст.ст. 16, 203, 215, 376, 391, 638, 717 ЦК України, ст.ст. 12, 120 ЗК України, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 7 від 06.11.2009 року, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» N 6 від 30.03.2012 року, Правилами охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 209 від 04.03.1997 року, Рішенням Конституційного суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 у справі № 1-10/2004, ст.ст. 4, 15, 57, 59, 60, 61, 88, 107, 197, 208, 212-215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 міської ради Запорізької області до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування, знесення самовільно збудованого майна задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір дарування від 13.06.2012 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі № 2851, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_1 міського нотаріального округу ОСОБА_7 в частині дарування перепланованої будівлі «А-1», через що її загальна площа складає 345 м2, основна площа 313,5 м2, навісу «Д», розміром 3,40х4,60 м, вартістю 2779 грн., будівлі «Ж-1» з підвалом Пд, розмірами 6,10х15,30 м, загальною площею 145,9 м2, основна площа 103,6 м2, вартістю 372 133 грн.

Зобовязати ОСОБА_3, (РНОКПП НОМЕР_2), звільнити земельну ділянку по вул. Крупської, 56 у м. Мелітополі, знести самочинно збудовані нею: «Д» навіс, розміром 3,40х4,60 м, вартістю 2779 грн., «Ж-1» будівлю з підвалом Пд, розмірами 6,10х15,30 м, загальною площею 145,9 м2, основною площею 103,6 м2, вартістю 372 133 грн., «Ж» навіс, розміром 30,97х15,30 м, вартістю 64 597 грн.

Зобовязати ОСОБА_3, (РНОКПП НОМЕР_2), звільнити земельну ділянку по вул. Крупської, 56 у м. Мелітополі, перебудувати будівлю «А-1» по вул. Крупської, 56 у м. Мелітополі, зменшити її розмірі з загальної площі 345 кв.м, основної площі 313,5 кв.м та привести їх у первісні розмірі загальною площею 345,0 кв.м, основною площею - 92,5 кв.м.

Зобовязати ОСОБА_5, (РНОКПП НОМЕР_3) звільнити земельну ділянку по вул. Крупської, 56 у м. Мелітополі, знести самочинно збудовані ним: навіс «М» розмірами 20,10х12,00х4,00х7,20 м, навіс «М» розмірами 20,10х12,00х4,00х7,20х1,65х7,55 м, веранду «ж1-1» до будівлі «Ж-1» розмірами 2,25х12,80 м, тамбур «ж2-1» до будівлі «Ж-1» розмірами 3,47х1,65 м, прибудову «ж3-1» до будівлі «Ж-1» розмірами 8,15х2,45 м, прибудову «Ж1-1» до будівлі «Ж-1».

Стягнути з ОСОБА_5, (РНОКПП НОМЕР_3), на користь ОСОБА_1 міської ради Запорізької області, (ЄДРПОУ 25716722), витрати по сплаті судового збору в розмірі 114 грн. 70 коп. Обовязок стягнення є солідарним з ОСОБА_3, (РНОКПП НОМЕР_2).

Стягнути з ОСОБА_3, (РНОКПП НОМЕР_2), на користь ОСОБА_1 міської ради Запорізької області витрати по сплаті судового збору в розмірі 114 грн. 70 коп. Обовязок стягнення є солідарним з ОСОБА_5, (РНОКПП НОМЕР_3).

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Н.В.Кучеренко