Постанова № 34314353, 22.10.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2013 р. Справа № 914/1659/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Марка Р.І.

суддів Бойко С.М.

Малех І.Б.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я

за участю представників

від позивача: Фот А.Є.;

від відповідачів: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Узлісся", б/н від 25.07.2013р.

на рішення господарського суду Львівської області від 11.07.2013р.

у справі № 914/1659/13,суддя Ділай У.І.

за позовом: публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик ",м. Київ

до відповідача 1: товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Обабіч ", м. Львів

до відповідача 2: товариства з обмеженою відповідальністю "Узлісся", м. Львів

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.07.2013р. у справі № 941/1659/13 уточнені позовні вимоги ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" до відповідача -1 ТОВ ВФК "Обабіч" та відповідача - 2 ТОВ "Узлісся" про стягнення 22 389 003,49 грн. задоволено повністю. З відповідачів солідарно на користь позивача присуджено до стягнення 12 085 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 10 082 863,57 грн. прострочених відсотків за користування кредитом, 221 139,92 грн. пені за прострочення сплати відсотків, всього - 22 389 003,49 грн.; 68 820 ,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 11.07.2013 р., відповідач- 2 ТОВ "Узлісся" - подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 02.08.2013 року у складі колегії суддів: головуючий суддя Марко Р.І., судді Бойко С.М., Бонк Т.Б. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.09.2013 р.

Розпорядженням голови суду від 23.09.2013 року в склад судової колегії внесено зміни, замість судді Бонк Т.Б. введено суддю Малех І.Б.

З метою дотримання принципів, закріплених п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України, для забезпечення прав сторін, передбачених ст.ст. 22, 28 ГПК України, ухвалою суду від 23.09.2013р. розгляд справи було відкладено на клопотання скаржника (зайнятість повноважного представника в іншому судовому засіданні).

В дане судове засідання відповідачі явку повноважних представників повторно не забезпечили.

21 жовтня 2013р. на розгляд суду поступило клопотання скаржника про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю повноважного представника в іншому судовому процесі.

Судова колегія відмовила у задоволенні поданого клопотання, оскільки таке документально не підтверджене.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу (вих. №77/04/70 від 05.09.13 р.), просить рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 24.01.2002 р. між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк "Хрещатик" в особі Львівської філії, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "Обабіч" (відповідач-1) було укладено Генеральну угоду (Договір) № 1, умови якої передбачали надання позивачем відповідачу-1 кредитних коштів для поповнення обігових коштів, а саме: для закупівлі олійно-зернових культур та інших операційних витрат.

У п. 3.2.1. Генеральної угоди сторони погодили, що кредитні операції здійснюються у суворій відповідності до укладених договорів (угод) про такі операції в рамках цієї Генеральної угоди, вимог НБУ та чинного законодавства України.

У відповідності до Генеральної угоди № 1 від 24.01.2007 р. та додаткових угод до неї між позивачем та відповідачем-1 укладено Кредитний договір № 05-09 від 02.03.2009 р. про надання відповідачу-1 кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 9 200 000,00 (дев'ять мільйонів двісті тисяч) гривень з терміном повернення до 22 січня 2010 року. За користування кредитом передбачено сплату 29,00 % річних (п. 4.1. Кредитного договору).

Додатковою угодою від 31.03.2009 р. до договору кредитної лінії було змінено умови сплати відсотків та переоформлено кредитну лінію у кредит.

Додатковою угодою від 23.04.2009 р. термін повернення кредиту продовжено до 02.04.2010 р. , а додатковою угодою від 01.04.2010 р. ліміт кредиту збільшено до 12 085 000,00 грн., термін повернення кредиту продовжено до 10.12.2010 р.

Згідно з п. 1.2. Кредитного договору відповідач-1 зобов'язався використати кредит на цілі, передбачені цим Договором, сплатити Банку відсотки за користування кредитом і комісії у розмірі та порядку, передбачених цим Договором, та повернути Банку суму кредиту в порядку і строки, передбачені цим Договором.

Графік повернення кредиту сторонами погоджено у п. 4.4. Кредитного договору (зі змінами згідно Додаткової угоди від 01.04.2010 р.), відповідно до якого погашення кредиту повинно було здійснюватися у наступні строки: до 30.09.2010р. - 3 020 000,00 грн., до 29.10.2010р. - 3 020 000,00 грн., до 30.11.2010р. - 3 020 000,00 грн., до 10.12.2010р. - 3 025 000,00 грн.

Порядок нарахування відсотків за користування кредитом визначено п. 4.3 Кредитного договору (із змінами згідно Додаткової угоди від 01.03.2010 р.) де вказано, що відсотки за користування кредитом за місяць сплачуються відповідачем-1наступним чином: відсотки нараховані за травень 2009 року - березень 2010 року сплачуються по 02 квітня 2010 року; відсотки нараховані за наступні місяці сплачуються не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.

Пунктами 5.3.6., 6.2.2. Кредитного договору передбачено, що у випадку прострочення повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом відповідач-1 зобов'язується повернути Банку основну суму кредиту, з урахуванням 29,00 процентів річних, сплатити прострочені відсотки та пеню за прострочення повернення кредиту та сплати відсотків у розмірах та порядку, передбачених цим Договором.

Згідно п. 6.2.1. Кредитного договору у випадку прострочення погашення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, сплати комісій за обслуговування кредитної заборгованості і т.д. відповідач-1 сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов'язань за кожен день прострочення.

Як встановлено місцевим господарським судом, виконання зобов'язань відповідача-1 по Генеральній угоді (Договору) №1 від 24.01.2007 р. було забезпечено Договором поруки від 24.01.2007 р., укладеним між позивачем та ТОВ "Узлісся" (відповідач-2).

Так, згідно з п.п.1.1, 2.1-2.3 Договору поруки відповідач-2 зобов'язався нести перед Банком в повному обсязі солідарну відповідальність за невиконання відповідачем-1 зобов'язань по погашенню одержаного кредиту відповідно до Генеральної угоди (Договору) № 1 від 24.01.2007 р.

Пункт 2.1. Договору поруки передбачає, що у випадку неповернення відповідачем-1 кредиту, несплати процентів за користування кредитом, комісій та штрафних санкцій в строки і в сумах, передбачених Генеральною угодою, позивач направляє відповідачу-2 відповідне письмове повідомлення з розрахунком суми непогашеної заборгованості.

Отримавши письмове повідомлення позивача про факт невиконання відповідачем-1 зобов'язань за Генеральною угодою відповідач-2 повідомляє про це відповідача-1 і протягом п'яти днів з дня, наступного за отриманням повідомлення, перераховує позивачу суму заборгованості згідно з розрахунком позивача (п. 2.2. Договору поруки).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи повідомлень про вручення поштового відправлення № 79008 0539653 5 та № 79008 0539654 3 позивач 05.01.2011 р. рекомендованою кореспонденцією направив на адреси відповідача-1 та відповідача-2 лист № 10-1920 від 04.01.2011 р., в якому повідомив, що за ТОВ ВКФ "Обабіч" обліковується заборгованість на загальну суму 14 269 794,61 грн. Вказану заборгованість позивач вимагав погасити до 31.01.2011 р. та вказав, що у випадку несплати боргу, Банком буде повернуто всю суму кредитної заборгованості, прострочених відсотків та штрафних санкцій шляхом: звернення стягнення на предмети іпотек у будь-який із способів, передбачених іпотечними договорами, або звернення до суду щодо примусового стягнення на майно та кошти позичальника та поручителів у будь-який із способів, передбачених чинним законодавством України.

Вищевказане повідомлення відповідач-1 отримав 10.01.2011 р., відповідач-2 - 17.01.2011 р. Однак, вимог позивача щодо погашення кредитної заборгованості відповідачі не виконали, що слугувало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.

Згідно уточнених позовних вимог загальна сума боргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Обабіч" за Генеральною угодою (договором) № 1 від 24.014.2007 р. та Кредитним договором № 05-09 від 02.03.2009 р. становить 22 389 003,49 грн., з яких: 12 085 000,00 грн. - заборгованості за кредитом; 10 082 863,57 грн. - прострочених відсотків за користування кредитом; 221 139,92 грн. - пені за прострочення сплати відсотків, а також судовий збір в сумі 68 820,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Положеннями ст. 526 ЦК України, 193 ГК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте, як правомірно встановлено судом першої інстанції, всупереч приписам вищенаведених правових норм, умов Генеральної угоди (договору) № 1 від 24.014.2007 р. та Кредитного договору № 05-09 від 02.03.2009 р. відповідач-1 зобов'язань щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом належно не виконав.

За правилами ж ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 6.2.1., 6.2.2. Кредитного договору передбачено відповідальність відповідача-1 за прострочення погашення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов'язань за кожен день прострочення.

Згідно уточненого розрахунку позивача сума пені за несвоєчасне погашення відсотків за період з 23.04.2012 р. по 22.04.2013 р. становить 221 139,92 грн.

Як було зазначено вище, виконання зобов'язань відповідача-1 за Генеральною угодою (Договору) №1 від 24.01.2007 р. забезпечено Договором поруки від 24.01.2007 р., укладеним між позивачем та ТОВ "Узлісся" (відповідач-2).

Згідно положень ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У відповідності до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається зі змісту Договору поруки, умовами Договору визначено солідарну відповідальність відповідача-1 та відповідача-2 перед позивачем.

Так, згідно з п. 2.3. Договору поруки у випадку невиконання відповідачем-1 та відповідачем-2 забезпеченого цією порукою зобов'язання вони відповідають перед Банком як солідарні боржники всім своїм майном, на яке, згідно з чинним законодавством України, може бути звернуто стягнення.

Умовою виникнення у відповідача-2 обов'язку сплатити заборгованість відповідача-1 за Генеральною угодою, згідно п. 2.1., 2.2. Договору поруки передбачено надіслання позивачем відповідного письмового повідомлення відповідачу-2. Матеріали справи свідчать про те, що таке повідомлення надсилалось на адресу ТОВ "Узлісся" 05.01.2011 р. (поштове повідомлення № 79008 0539654 3) і отримано ним - 17.01.2011 р.

Таким чином доводи скаржника про відсутність правових підстав для солідарного стягнення спірної суми, безпідставні.

Твердження скаржника про те, що місцевим господарським судом неправомірно відмовлено останньому у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а саме справи № 914/2236/13 Господарського суду Львівської області про визнання недійсним договору поруки не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, так як відмову у задоволенні вищевказаного клопотання місцевим господарським судом обґрунтовано.

В суді апеляційної інстанції таке клопотання сторонами не заявлялось.

Слід зазначити й про те, що на момент перегляду оскаржуваного судового рішення у даній справі є рішення господарського суду Львівської області від 13.08.2013р. у справі №914/2236/13, яке вступило в законну силу і яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Узлісся» відмовлено.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду оцінивши повноту дослідження місцевим господарським судом всіх обставин справи, наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, дійшла висновку про відсутність правових підстав для скасування рішення Господарського суду Львівської області у даній справі.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 33,43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 11.07.2013р. у справі № 941/1659/13 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повна постанова складена 24 жовтня 2013р.

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Малех І.Б.