Рішення № 34313917, 17.10.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" жовтня 2013 р. Справа № 911/2961/13

Розглянувши матеріали справи за позовом Донецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі 1. Міністерства оборони України, м.Київ та 2. Квартирно-експлуатаційного відділу м.Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптукрпром - ВР», с.Велика Бугаївка

про стягнення 4792,10 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача 1: не з'явився

Від позивача 2: Дудко Я.Є.

Від відповідача: не з'явився

Від прокуратури: Пушкарьов О.Г.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Донецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі 1. Міністерства оборони України (далі - позивач 1) та 2. Квартирно-експлуатаційного відділу м.Луганськ (далі - позивач 2) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптукрпром - ВР» (далі - відповідач) про стягнення 4792,10 грн.

Провадження у справі №911/2961/13 порушено відповідно до ухвали суду від 31.07.2013 року та призначено справу до розгляду на 15.08.2013 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 15.08.2013 року не з'явився та надіслав відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує повністю та клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача 2 у судовому засіданні 15.08.2013 року подав письмові пояснення. Розгляд справи відкладався на 03.10.2013 року.

Позивач 1 та прокурор, належним чином повідомлені про час і місце розгляду спору, у судове засідання 03.10.2013 року не з'явились.

Від позивача 2 - Квартирно-експлуатаційного відділу м.Луганськ 01.10.2013 року до господарського суду надійшли письмові пояснення на відзив відповідача та заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути 3973,43 грн. за період з лютого по квітень 2013 року. Також, позивач 2, надіслав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Від відповідача 02.10.2013 року до господарського суду надійшли письмові пояснення.

Крім того, представник відповідача у судовому засіданні 03.10.2013 року подав заяву про продовження строків розгляду справи, передбачених ч. 1 ст. 69 ГПК України. Строк розгляду справи закінчується 29.09.2013 року. Враховуючи складність справи та необхідність більш детального вивчення матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача та продовження строку розгляду спору до 14.10.2013 року. Розгляд справи відкладався до 17.10.2013 року.

В судовому засіданні 17.10.2013 року прокурор та позивач 2 підтримали уточнені позовні вимоги.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 17.10.2013 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

За таких обставин, суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та прокуратури, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Проведеною Донецькою прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері перевіркою, встановлено, що 01.03.2012 року між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Луганськ (позивач 2), військовою частиною А-2109 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТУКРПРОМ-ВР» (відповідач) було укладено трьохсторонній Договір № 1 про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування.

Згідно з додатковими угодами укладеними до Договору № 1, строк дії зазначеного Договору складав з 01.03.2012 року по 30.04.2013 року.

Згідно з п. 2.1 Договору №1 щомісячно, до 30 числа, Сторона 2 (відповідач) та Сторона 3 (військова частина А 2109), згідно з показниками лічильників, складаються та підписуються Акт звірки показників лічильників електроенергії в трьох примірниках. Один примірник Акту звірки направляється Стороні 1 (позивачу 2) для розрахунку вартості спожитої електричної енергії та складення рахунку-фактури та акту виконаних робіт.

Відповідно до п. 2.2 Договору №1 щомісячно, до 5 числа місяця наступного за звітним Сторона 1 (позивач 2) надає Стороні 2 (відповідчау) рахунок-фактуру (додаток до договору) та акт виконаних робіт (додаток до договору) оформлені на підставі Акту звірки та у відповідності до вимог чинних нормативних документів, що є підставою для проведення оплати по даному Договору.

Пунктом 3.2.3. Договору № 1 передбачено, що ТОВ «ОПТУКРПРОМ-ВР» після отримання від КЕВ м. Луганська оформленого згідно вимог діючого законодавства України пакету документів, а саме рахунків та актів виконаних робіт, протягом 10 банківських днів зобов'язується здійснювати оплату за електричну енергію, спожиту в процесі надання послуг з харчування.

Як вбачається з позовної заяви, протягом лютого - травня 2013 року КЕВ м. Луганськ, на підставі актів розходу ТОВ «ОПТУКРПРОМ-ВР» електроенергії в солдатських їдальнях, де надавало послуги з харчування ТОВ «ОПТУКРПРОМ-ВР», належним чином оформив та направив до ТОВ «ОПТУКРПРОМ-ВР» акти розходу та рахунки на відшкодування вартості спожитої електроенергії.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі не відшкодував вартість спожитої електроенергії, чим порушив умови Договору № 1. У зв'язку з чим, за відповідачем утворилась заборгованість за період з лютого 2013 року по травень 2013 року в сумі 4792,10 грн.

В ході розгляду справи прокуратуро та позивачем 2 надано заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення вартості наданих послуг з електропостачання Товариству з обмеженою відповідальністю «ОПТУКРПРОМ-ВР» за травень 2013 року в сумі 818,67 грн., оскільки зазначений період є недоговірним. У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором № 1 за період з лютого по квітень 2013 року у сумі 3 973, 43 грн.

Відповідач у відзиві заперечував факт виникнення заборгованості за Договором №1 за квітень та травень місяці 2013 року, оскільки відсутні оформлені відповідним чином акти, що б підтверджували факт надання та отримання/споживання електроенергії. Однак, відповідач факт використання електроенергії в процесі надання послуг з харчування в солдатських їдальнях, по суті не заперечив та не спростував.

Оскільки, в позові вимога про застосування відповідальності за порушення строків розрахунків не заявляється, суд не вбачає необхідності в з'ясуванні дати отримання відповідачем рахунків на оплату за електроенергію, споживання якої відповідачем по суті не заперечено та не спростовано і оплата якої має відбуватись в строки, визначені відповідними п.п. 2.1., 3.2.3. Договору № 1. Крім того, відповідачем у відповідності до п. 3.2.4. Договору № 1 своєчасно не заявлено про недоліки отриманих документів.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про задоволення уточнених (зменшених) позовних вимог в повному обсязі.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплата судового збору покладається на відповідача, у визначеному чинним законодавством мінімальному розмірі.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПУКРПРОМ-ВР» (08636, Київська обл., Васильківський р-н, с. Велика Бугаївка, вул. Шевченка, 41, код 36517589) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганськ (91047, м. Луганськ, вул. Оборонна,32, код 07652214) 3973,43 грн. боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПУКРПРОМ-ВР» (08636, Київська обл., Васильківський р-н, с. Велика Бугаївка, вул. Шевченка, 41, код 36517589) в доход Державного бюджету України 1720,50 грн. судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Кошик А.Ю.