Рішення № 34313827, 15.10.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" жовтня 2013 р. Справа № 911/3051/13

Розглянувши матеріали справи за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ

до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», м.Бровари

про стягнення 195478,54 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Жигадло І.Б.

Від відповідача: Лук'янова І.Ю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - позивач) до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (далі - відповідач) про стягнення 195478,54 грн.

Провадження у справі №911/3051/13 порушено відповідно до ухвали суду від 05.08.2013 року та призначено справу до розгляду на 20.08.2013 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.08.2013 року подав відзив на позов в якому проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Розгляд справи відкладався до 10.10.2013 року.

Також, відповідачем в судовому засіданні 10.10.2013 року було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з реорганізацією позивача. Позивач проти зупинення провадження у справі заперечував, зазначив, що його господарська діяльність не припинена і процедура реорганізації не перешкоджає розгляду спору.

З огляду на норму ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони у випадку заміни сторони правонаступником.

Враховуючи, що відповідна норма ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України не передбачає обов'язковості зупинення провадження у справі у зв'язку з реорганізацією сторони, позивач, який перебуває в процедурі реорганізації заперечує проти зупинення провадження у справі, відповідачем не обґрунтовано яким чином обставини щодо реорганізації позивача перешкоджають вирішенню спору, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі. Крім того, питання реорганізації позивача жодним чином не стосуються прав та охоронюваних законом інтересів відповідача.

В судовому засіданні 10.10.2013 року у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 15.10.2013 року у зв'язку з необхідністю витребування у відповідача додаткових пояснень по суті викладених у відзиві заперечень щодо нарахування пені.

В судовому засіданні 15.10.2013 року позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Відповідач не надав витребуваних судом додаткових пояснень по суті викладених у відзиві заперечень щодо нарахування пені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані сторонами докази, судом встановлено наступне.

Правовідносини сторін у справі врегульовані укладеним 30.08.2011 року між ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (Постачальник, позивач) та ДП «Укрспирт» (Покупець, відповідач) Договором поставки природного газу № 24/11-1987/12-0/ПДВ (надалі - Договір).

Згідно з умовами наведеного Договору, ДК «Газ України» зобов'язувалась передати відповідачу протягом серпня - вересня 2011 року природний газ, а Покупець повинен прийняти та оплатити поставлений природний газ.

На виконання умов Договору ДК «Газ України» було передано відповідачу протягом серпня - вересня 2011 року природний газ на загальну суму 1574702,57 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.08.2011 року та від 30.09.2011 року, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками. Факт отримання від позивача природного газу в наведених обсягах відповідачем по суті не заперечується та не спростовується.

Відповідно до вимог п. 4.1 Договору, оплата за спожитий газ за серпень 2011 року має здійснюватись протягом трьох банківських днів з дати укладення Договору, а остаточний розрахунок за спожитий газ за вересень 2011 року здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Однак, відповідач свої зобов'язання за Договором виконав частково, розрахувавшись за природний газ на суму 1 401 894,09 грн. Таким чином, заборгованість відповідача за Договором складає 172 808,48 грн.

Відповідач у відзиві проти позову заперечував, зазначив, що у нього відсутня заборгованість за Договором у зв'язку з переплатою за іншими аналогічними договорами, укладеними між тими ж сторонами і в той же період.

Зокрема, відповідач пояснив, що в 2011 році між ним та позивачем було укладено ряд аналогічних договорів поставки природного газу в залежності від розгалуженості місць провадження діяльності ДП «Укрспирт» та газорозподільних підприємств.

Відповідач зазначив, що на виконання укладених з позивачем договорів поставки природного газу, ним перераховувались кошти в оплату природного газу, які в разі надлишкової сплати згідно з Розділом IV Договорів зараховувались в якості передплати, що призвело до виникнення різниці між обсягами фактично поставленого газу і сумою сплачених коштів.

Крім того, у зв'язку зі зміною в 2011 році (з 1 липня до 1 жовтня 2011 року) ставки оподаткування природного газу з 20% на 0%, виникла значна різниця між обсягами фактично поставленого газу і коштами, що надійшли на рахунок ДК «Газ України», зокрема, по договорах укладених до прийняття відповідного закону була переплата, а по договорах укладених на виконання закону про 0% ПДВ - недоплата.

У зв'язку з наведеним обставинами з метою врегулювання дебіторської та кредиторської заборгованості, ДП «Укрспирт» зверталось до ДК «Газ України» з претензією № 01-18-2/120 від 28.09.2012 року щодо повернення переплачених за договорами постачання природного газу коштів. У відповіді на дану претензію (лист №31/10-6425 від 31.10.2012 року), позивачем фактично було відмовлено ДП «Укрспирт» у поверненні надмірно сплачених коштів, при цьому 31.12.2012 року підписано Акт звіряння розрахунків, в якому відображено обсяги дебіторської та кредиторської заборгованості, і яким фактично було виведено загальне сальдо, що становить 1799,30 грн. на користь ДК «Газ України».

Таким чином, відповідач вважає заборгованість за Договором № 24/11-1987/12-0/ПДВ погашеною внаслідок згортання сальдо шляхом підписання загального Акту звіряння розрахунків.

Дослідивши наведені посилання відповідача, суд встановив, що Акт звіряння розрахунків скріплений печатками сторін, однак підписаний особами, посадове становище та прізвища яких не вказані, тобто невідомими особами, що позбавляє суд можливості встановити повноваження відповідних осіб.

Крім того, Акт звіряння розрахунків не є первинним бухгалтерським документом, не породжує жодних правових наслідків, і не є підставою для зміни умов договорів в розумінні ст. 654 Цивільного кодексу України, оскільки з акту звіряння не вбачається наміру сторін погасити заборгованість.

Чинним законодавством передбачено порядок врегулювання питання щодо взаємного погашення зустрічних однорідних вимог шляхом звернення сторони з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Як передбачено п. 22. Листа Вищого господарського суду від 12.03.2009 року № 01-08/163 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням, зокрема, зустрічних однорідних вимог; таке зарахування може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду. У такому випадку відповідна заява обов'язково повинна мати письмову форму й адресуватися позивачеві, а її копія і докази надсилання позивачеві (чи одержання ним) подаватися господарському суду.

Відповідач може також звернутися із зустрічним позовом до позивача в порядку статті 60 ГПК.

Припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилися спірних (неврегульованих) питань; наприклад, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору.

Крім того, згідно з п. 31. Листа Вищого господарського суду від 07.04.2008 року № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» зазначено, що згідно з частиною третьою статті 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Згідно з частиною третьою статті 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Аналогічні правила містить і стаття 601 ЦК України.

Судом встановлено, що відповідач не звертався до позивача з відповідною заявою в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України про зарахування вимог по поверненню переплати за іншими договорами в рахунок погашення заборгованості за спірним Договором, в тому числі і під час судового розгляду.

Розділом IV Договорів поставки природного газу передбачено, що кошти, які надходять від Покупця,за умови відсутності заборгованості за договором, зараховуються як передоплата.

Враховуючи наведені відповідачем обставини, судом встановлено, що відповідач не звертався до позивача з вимогою про спрямування переплачених коштів в рахунок погашення заборгованості за спірним Договором.

Натомість, відповідач вимагав від позивача повернути переплачені по частині договорів кошти без вказівок про їх зарахування в погашення існуючої по іншим договорам заборгованості.

Таким чином, у позивача були відсутні підстави для самостійного спрямування переплачених по одним договорам коштів в рахунок погашення заборгованості по іншим договорам на власний розсуд без відповідних вказівок платника.

З огляду на наведені обставини, суд не вбачає підстав вважати заборгованість погашеною внаслідок зарахування переплат по одним договорам в рахунок погашення заборгованості по іншим договорам, в тому числі і за спірним Договором.

Крім того, відповідач повідомив суду, що на даний час триває судовий розгляд його вимог саме про стягнення з позивача переплачених коштів, тобто відповідач обрав інший спосіб захисту свого права.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено наявність у відповідача заборгованості за Договором № 24/11-1987/12-0/ПДВ в сумі 172 808,48 грн., що відповідачем не спростовано.

У зв'язку з простроченням оплати отриманого природного газу, позивач просить стягнути з відповідача 13 408,56 грн. пені за період з 06.10.2011 року по 06.04.2012 року, тобто за 183 дні прострочення.

Крім того, керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача 518,43 грн. грн. інфляційних за період з жовтня 2010 року по червень 2013 року та 8743,07 грн. 3 % річних за період з 06.10.2011 року по 14.06.2013 року.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з пунктом 7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену закону та цим Договором.

Відповідно до п. 7.3.1 Договору у разі порушення Покупцем умов п.4.1 Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 9.3 Договору строк позовної давності за цим Договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно наданого позивачем розрахунку, пеня нарахована на заявлену суму боргу за шість місяців від дня порушення строків оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає вимогам ст. 549 Цивільного кодексу України, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Крім того, вимога про стягнення пені заявлена в межах погодженого сторонами в Договорі строку позовної давності.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та річні нараховані на заявлену суму боргу за період від дня виникнення заборгованості до терміну, що передував зверненню з позовом до суду, що відповідає вимогам ст. 625 Цивільного кодексу України

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, річних та інфляційних суд вважає правомірними і обґрунтованими, оскільки відповідні нарахування проведені за фактичний період існування заборгованості у відповідності до вимог чинного законодавства. Відповідач без поважних причин не обґрунтував свої заперечення проти наданого позивачем розрахунку штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, 16, код 37199618) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) 172808,48 грн. основного боргу, 13408,56 грн. пені, 518,43 грн. інфляційних, 8743,07 грн. 3% річних та 3910 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Кошик А.Ю.