Рішення № 34313748, 15.10.2013, Господарський суд Донецької області

Господарський суд Д онецької області

83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157 тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.10.2013 Справа № 905/5531/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовомКолективного підприємства "Крамниця №4 "Детский мир" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1простягнення 29 200,00 грн. за участю представників:

від позивачаКелембет М.В. - директорвід відповідачане з'явились

Рішення прийняте 15.10.2013, оскільки 07.10.2013 в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Колективного підприємства "Крамниця №4 "Детский мир" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми доходів у розмірі 82 325,00 грн.

07.10.2013 позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача суму доходів у розмірі 29 200,00 грн.

Оскільки зазначена заява позивача відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог та розглядає остаточні вимоги в редакції заяви про зменшення позовних вимог, поданої 07.10.2013.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно рішення Апеляційного суду Донецької області від 07.04.2011, яке частково залишено без змін рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.07.2011, визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 12.10.2005, укладений між Колективним підприємством "Крамниця №4 "Детский мир" та ОСОБА_3, зобов'язано ОСОБА_1, як добросовісного набувача, повернути позивачу нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1. Оскільки відповідач у період з 01.08.2010 (дата отримання повістки суду за позовом власника про витребування майна) до 30.11.2010 здавав вказане приміщення в оренду Відкритому акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль" на підставі договору оренди № 10/09-4/17 від 30.12.2008, позивач, як власник майна, на підставі ч. 2 ст. 390 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача суму доходів у розмірі 29 200,00 грн., які відповідач одержав або міг одержати від здавання приміщення в оренду.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що у позивача відсутні підстави для звернення до суду з даним позовом, оскільки рішенням Торезького міського суду від 25.01.2008 у справі № 2-38/08, яке залишено в силі ухвалою Верховного Суду України від 23.04.2009 відмовлено громадянці ОСОБА_5 у позові до Колективного підприємства "Крамниця №4 "Детский мир", ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 12.10.2005 та про витребування від ОСОБА_1 на користь Колективного підприємства "Крамниця №4 "Детский мир" нежитлового приміщення, розташованого у АДРЕСА_1. Також відповідач зазначає, що рішенням Апеляційного суду Донецької області від 07.04.2011 було зобов'язано ОСОБА_1 повернути спірне приміщення, а не витребувано вказане приміщення. Крім того, відповідачем не було повернуто приміщення, оскільки станом на 07.04.2011 відповідач ним володів.

10.10.2013 до господарського суду Донецької області від відповідача надійшло клопотання про витребування від реєстраційної служби Торезького міського управління юстиції Донецької області інформаційної довідки із зазначенням деталізованої інформації про зміни на нежитлове приміщення у АДРЕСА_1, з якої має вбачатись коли та на якій підставі було зареєстровано право власності за позивачем на вказане приміщення.

Розглянувши вказане клопотання, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що воно задоволенню не підлягає, оскільки не відповідає вимогам ст. 38 Господарського процесуального кодексу України та відповідачем не наведено жодних обставин, які б унеможливлювали отримання ним вказаної інформації самостійно в передбаченому законом порядку.

Також 10.10.2013 до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю відповідача та його представника з'явитись в судове засідання, призначене на 15.10.2013.

Вказане клопотання судом відхилено з підстав його необґрунтованості. Крім того, суд обмежений строком, у який має бути вирішено господарський спір, встановленим ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, який спливає 15.10.2013.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 07.04.2011 у справі за позовом Колективного підприємства "Крамниця №4 "Детский мир" до ОСОБА_6, ОСОБА_1, приватного нотаріуса Торезького міського нотаріального округу ОСОБА_7, приватного нотаріуса Торезького міського нотаріального округу ОСОБА_8, бюро технічної інвентаризації м. Тереза про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, зобов'язання повернути майно в натурі, зобов'язання анулювати відповідні реєстраційні записи та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до Колективного підприємства "Крамниця №4 "Детский мир" про скасування рішення загальних зборів позов Колективного підприємства "Крамниця №4 "Детский мир" задоволено частково, визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилого приміщення загальною площею 891,9 кв.м, розташованого у АДРЕСА_1, укладений 12.10.2005 між Колективним підприємством "Крамниця №4 "Детский мир" та ОСОБА_3, визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилого приміщення загальною площею 892,6 кв.м, розташованого у АДРЕСА_1, укладений 20.09.2007 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, зобов'язано ОСОБА_1, повернути Колективному підприємству "Крамниця №4 "Детский мир" приміщення за адресою: АДРЕСА_1

Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.07.2011 рішення Апеляційного суду Донецької області від 07.04.2011 скасовано в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилого приміщення загальною площею 892,6 кв.м, розташованого у АДРЕСА_1, укладеного 20.09.2007 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20.09.2007.

Вказаними рішеннями судів відповідача, як добросовісного набувача майна, було зобов'язано повернути нежиле приміщення позивачу, у зв'язку з тим, що дане приміщення вибуло із володіння власника поза його волею, тому позивач вважає, що окрім права на витребування майна він також має право на підставі ч. 2 ст. 390 Цивільного кодексу України на отримання від відповідача, як добросовісного набувача майна, доходів, які останній одержав або міг одержати від майна.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Стаття 386 Цивільного кодексу України передбачає засади захисту права власності, зокрема, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Власник має право захистити своє право власності у порядку, передбаченому нормами цивільного законодавства, а саме, главою 29 Цивільного кодексу України.

Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 390 Цивільного кодексу України власник має право вимагати від добросовісного набувача передання усіх доходів від майна, які він одержав або міг одержати з моменту, коли дізнався чи міг дізнатися про незаконність володіння ним, або з моменту, коли йому було вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору купівлі-продажу приміщення, укладеного 25.06.2013 між Колективним підприємством "Крамниця №4 "Детский мир" (продавець), ОСОБА_10 (покупець-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркетинг-Микс" (покупець-2), посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського Донецького міського нотаріального округу, позивачем (продавцем) було продано покупцю-1 та покупцю-2 нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 892,6 кв.м.

З даним позовом позивач звернувся до суду 31.07.2013 (згідно вхідного штампу господарського суду Донецької області).

Таким чином, станом на день звернення до суду з даним позовом позивач вже не був власником нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 892,6 кв.м.

Кодекс встановлює умови, за яких власник має право крім витребування майна вимагати ще й повернення доходів, які добросовісний набувач одержав від використання майна.

Зокрема, диспозицією ч. 2 ст. 390 Цивільного кодексу України передбачено, що лише власник має право вимагати від добросовісного набувача передання усіх доходів від майна, які він одержав або міг одержати.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Правові норми ст. 16 Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями ст.20 Господарського кодексу України.

Згідно зі змістом ч. 2 ст. 19 Цивільного кодексу України встановлено, що способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у позивача відсутні правові підстави для пред'явлення даного позову, спрямованого на захист права позивача, як власника приміщення, відповідно до глави 29 Цивільного кодексу України, зокрема, ч. 2 ст. 390 Цивільного кодексу України, оскільки станом на час звернення до суду з даним позовом позивач вже не був власником нежитлового приміщення.

Отже, позивачем було обрано неналежний спосіб захисту права, а тому заявлений позивачем позов задоволенню не підлягає.

Заперечення відповідача проти позову судом не приймаються, оскільки зводяться до спростування обставин, встановлених іншими судовими рішеннями.

Судовий збір, у зв'язку з відмовою у позові, покладається на позивача відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складення повного рішення 21.10.2013.

Суддя М.В. Сажнева