Постанова № 34310516, 16.10.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/2286/13-а

16.10.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Дудкіної Т.М.

секретар судового засідання Даніліна К.В.

за участю сторін:

представник позивача - Публічного акціонерного товариства "Євпаторійський рибзавод"- Дрінєвський Дмитро Миколайович, довіреність № б/н від 13.08.13

представник відповідача - Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби - Котлярова Олена Валеріївна, довіреність № 670/10/10-24 від 09.09.13

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Євпаторійський рибзавод" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 11.04.13 у справі № 801/2286/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Євпаторійський рибзавод" (вул. Роздольненське шосе, 2,Євпаторія,Автономна Республіка Крим,97402)

до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби (вул. Д.Ульянова, 2 Б, Євпаторія,Автономна Республіка Крим,97416)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.04.13 у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Євпаторійський рибзавод" до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.04.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Під час апеляційного розгляду справи була здійснена заміна відповідача - Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби на належного відповідача - Євпаторійську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в АР Крим.

В судовому засіданні 16.10.13 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, зазначених в ній.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Публічне акціонерне товариство "Євпаторійський рибзавод" звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 21.12.2012 р. № 0000892304 ,№ 0000882304, № 0000902304 та від 28.01.2013 р. № 0000122304 та № 0000132304. Позовні вимоги мотивовані тим, що представники податкового органу при проведенні документальних позапланових виїзних перевірок зробили помилкові висновки про порушення позивачем вимог ПК України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надані належні та допустимі докази підтвердження факту в'їзду на територію підприємства автомобілів, зазначених в товарно-транспортних накладних ТН№ 33 від 01.07.2011р., № ТН№ 87 від 18.08.2011 р., яки здійснювали транспортування рибних відходів. Надані позивачем копії звітів по рахунку 201 за відповідні періоди часу не підтверджують факт використання позивачем товару - рибних відходів, придбаного саме у ТОВ "Агростройперспектива" та ТОВ "Укрбудранссервіс".

Проте з такими висновками суду першої інстанції не погоджується судова колегія, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на прибуток та ПДВ при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Агростройперспектива" та ТОВ "Укрбудранссервіс" за період з 01.04.2011 р. по 30.09.2011р.

За результатами перевірки складений акт від 04.12.2012 р. № 1983/22-03/20663004, яким виявлені порушення:

- п.44.1 ст.44, п.п. 138.1., п. 138.2. , п.п. 138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п. 139.1.9. п.139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 8627 грн.,

- порушення п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п. 200.1 ст.200 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 3502,33 грн.

За результатами вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 21.12.2012 р. прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000892304, відповідно до якого позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 8627 грн.,

- № 0000882304, згідно з яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 3502 грн., застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 876 грн.

Працівниками відповідача проведена позапланова документальна невиїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування ПДВ при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Агростройперспектива" за жовтень 2011р., за результатами якої 07.12.2012 р. складений акт № 2024/22-03/20663004, в якому зроблений висновок про порушення позивачем п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п. 200.1 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на загальну суму 4000 грн.

За результатами вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 21.12.2012 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000902304, відповідно до якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за жовтень 2012 р. на 4000 грн.

Позивачем податкові повідомлення - рішення були оскаржені до податкових органів.

За результатами розгляду скарг позивача ДПС в АРК 21.01.2013 р. прийнято рішення №636/7/10.2-12 , яким залишені без змін податкові повідомлення -рішення від 21.12.2012 р. № 0000882304 та № 0000892304, скасоване податкове повідомлення - рішення від 21.12.2012 р. № 0000902304, збільшено грошове зобов'язання з ПДВ, визначене у податковому повідомленні-рішенні від 21.12.212 р. № 0000882304 на суму 2046 грн.

Відповідачем 28.01.2013р. прийняті податкові повідомлення - рішення:

- №0000122304, згідно з яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 1637грн., застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 409грн.,

- № 0000132304, відповідно до якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за жовтень 2012 р. на 2363 грн.

Грошове зобов'язання платника податків, згідно з п.п. 14.1.39. ПК України, сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п. 14.1.156 ПК України в редакції, яка діяла на час проведення перевірки).

Як встановлено п.п. 14.1.157 ПК України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Статтею 20 ПК України визначені права органів державної податкової служби. Згідно з п.20.1.28. ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п.п.54.3.2 п. 54.3. ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п. 53.1 ст.53 ПК України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно з п.56.1. ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п. 56.3 ст. 56 ПК України, скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, в тому числі, якщо, контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу; контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі (п. 60.1 ст. 60 ПК України) .

Так, судовою колегією встановлено, що ДПС в АРК за результатами розгляду скарг позивача 21.01.2013 р. прийнято рішення №636/7/10.2-12, яким скасоване податкове повідомлення - рішення від 21.12.2012 р. № 0000902304. Отже, за цих обставин відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 21.12.2012 р. № 0000902304.

Судом встановлено, що відповідач в актах перевірки № 1983/22-03/20663004 від 04.12.2012 р. та № 2024/22-03/20663004 від 07.12.2012 р. зазначив, що платником податків не надано доказів того, що товар, придбаний у ТОВ "Агростройперспектива" та ТОВ "Укрбудранссервіс", був ним отриманий.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 10.08.2011р. уклав з ТОВ "Агростройперспектива" договір постачання №108, предметом якого була передача у власність відходів рибних заморожених ( далі товар) у кількості та асортименті, визначених у накладних. Сторони домовились що постачання товару здійснювалось на умовах самовивозу.

Також, між позивачем та ТОВ "Укрбудранссервіс" був укладений договір постачання від 15.06.2011р. №150611, предметом якого було передача у власність відходів рибних заморожених ( далі товар). Сторони визначили, що постачання товару здійснювалось на умовах самовивозу.

25.05.2011р. з ТОВ "Укрбудранссервіс" укладений договір постачання №25/05, предметом якого було придбання позивачем відходів рибних, постачання яких здійснювалось ТОВ "Укрбудранссервіс" на склад позивача.

На підтвердження виконання вищезазначених договорів позивачем до матеріалів справи були долучені наступні документи:

- податкова накладна № 502 від 01.07.2011, податкова накладна № 339 від 18.08.2011р.

- товарно-транспортна накладна № 33 від 01.07.2011, товарно-транспортна накладна № 87 від 18.08.2011.

- платіжне доручення №155 від 18.08.2011р., платіжне доручення № 17 від 04.07.2011 р., платіжне доручення № 18 від 04.07.2011р.

- банківська виписка від 04.08.2011 р., банківська виписка від 18.07.2011р.

- рахунок - фактури № СФ-0000028 від 01.07.2011 р., рахунок - фактури № СФ - 160871 від 16.08.2011 р.

- виробничий акт - звіт від 31.08.2011р., виробничий акт - звіту від 31.07.2011р.

- виписка з журналу реєстрації автомобільного транспорту.

- виписка із журналу реєстрації доручень.

- виписка із журналу реєстрації вихідної документації.

- одноразовий договір-заявка на перевезення вантажу № Б19/0811 від17.08.2011 з ФОП ОСОБА_5

- акт здачі-прийняття робіт № ОУ-0000041 від 19.08.2011 р., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000030 від 02.07.2011.

- накладна № РН-063009 від 01.07.2011, накладна №081811 від 18.08.2011, накладна № 338 від 04.07.2011 р.

- рахунок - звіт цеха та складу за липень 2011, рахунок - звіт цеха та складу за серпень 2011р.

Відповідно до вимог п.п. 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88, передбачає, що "первинні документи" - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Отже, судовою колегією встановлено наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий Кодекс України (далі ПК України), розділ ІІІ якого регулює порядок сплати податку на прибуток підприємств , а розділ V визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/

П. 135.1 ст. 135 ПК України встановлено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У п.187.1. ст. 187 ПК України зазначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п.п. 138.4, п. 138.6 статті 138 ПКУ, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено судовою колегією та не спростовано відповідачем, на момент виникнення договорів - постачання товарів позивач та його контрагенти - ТОВ "Агростройперспектива" та ТОВ "Укрбудранссервіс" є юридичними особами та зареєстровані платниками ПДВ.

Виконання договорів, тобто фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, обов'язковість складання яких передбачена законодавством.

Придбання товарів пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1.ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення , зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Пункт 198.3 ст. 198 КАС України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 185.5 ст. 185 Податкового кодексу України, з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Отже, оскільки судовою колегією встановлено, що господарські операції між позивачем та контрагентами - ТОВ "Агростройперспектива" та ТОВ "Укрбудранссервіс" були товарними, реальними та підтверджені наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, тому встановлення відповідачем завищення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ не підтверджується матеріалами справи, у зв'язку з чим відповідачем не надано належних та допустимих доказів обґрунтованості прийняття податкових повідомлень - рішень.

Судова колегія вважає необхідним зазначити, що відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів звертає увагу, що надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходить тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мали місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання, метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично мало місце суспільно-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів не отримання позивачем товарів (послуг) від його контрагента, не проведення платежів з ними (в тому числі оплату ПДВ), не використання товарів (послуг) в господарській діяльності платника податків.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції в порушення вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, не дослідив повно та всебічно обставини справи, не встановив характер спірних правовідносин та, як наслідок, невірно застосував норми матеріального права до вирішення вказаних правовідносин, а тому висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є помилковим.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись частиною першою статті 195, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 3 частини першої статті 202, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Євпаторійський рибзавод"- задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.04.13 у справі № 801/2286/13-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Євпаторійський рибзавод"- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення ДПІ у м. Євпаторії в АР Крим ДПС № 0000882304 від 21.12.2012 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення ДПІ у м. Євпаторії в АР Крим ДПС № 0000892304 від 21.12.2012 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення ДПІ у м. Євпаторії в АР Крим ДПС № 0000122304 від 28.01.2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення ДПІ у м. Євпаторії в АР Крим ДПС № 0000132304 від 28.01.2013 року.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 21 жовтня 2013 р.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва