Постанова № 34310088, 08.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08 жовтня 2013 року 16 год. 45 хв. № 826/15064/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом військової частини А0297 до відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві про визнання незаконними дій відповідача та скасування його рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 23 вересня 2013 року надійшов позов військової частини А0297 (також далі - позивач) до відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві (також далі - відповідач) про визнання незаконними дій відповідача щодо відкриття виконавчого провадження ВП № 39481857 з примусового виконання виконавчого листа № 5/366, виданого 04 квітня 2008 року Окружним адміністративним судом міста Києва, про стягнення з позивача на користь Київського міського центру зайнятості штрафу у розмірі 21985,21 грн. (також далі - виконавчий лист), а також скасування постанови відповідача від 22 серпня 2013 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 39481857 (також далі - оскаржувана постанова).

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що позов підлягає задоволенню, оскільки відповідачем допущено ряд порушень законодавства про виконавче провадження.

Ухвалою суду від 25 вересня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 04 жовтня 2013 року судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Окружним адміністративним судом міста Києва 04 квітня 2008 року видано виконавчий лист про примусове виконання постанови вказаного суду від 03 березня 2008 року у справі № 5/366, а саме про стягнення з військової частини А1901 на користь Київського міського центру зайнятості штрафу у розмірі 21985,21 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2012 року у справі № 5/366 замінено боржника у виконавчому провадженні ВП № 12488003 по примусовому виконанню виконавчого листа на військову частину 0297 центрального бронетанкового управління Збройних сил України, тобто на позивача.

У зв’язку з викладеними обставинами, 27 червня 2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві (також далі - ВДВС Голосіївського РУЮ у місті Києві) прийнято постанову про заміну сторони виконавчого провадження ВП № 12488003.

Крім того, 27 червня 2013 року державним виконавцем ВДВС Голосіївського РУЮ у місті Києві прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 12488003.

Підставою для закінчення вказаного виконавчого провадження стало направлення виконавчого листа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби - відповідача, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією листа ВДВС Голосіївського РУЮ у місті Києві № 33/2 (а.с. 12).

На підставі викладених обставин, 22 серпня 2013 року відповідачем прийнято оскаржувану постанову, якою відкрито виконавче провадження ВП № 39481857 з виконання виконавчого листа.

Згідно зі ст. 1, ч. 1 ст. 2, ст. 17, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" (також далі - Закон; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; 8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

З викладених положень вбачається, що у разі відкриття виконавчого провадження постанова про вчинення таких дій направляється сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня.

Однак, як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів (а.с. 9, 24, 25) та підтверджується поясненнями представника позивача, копію оскаржуваної постанови позивачу направлено 11 вересня 2013 року, тобто із порушенням встановленого законодавством строку, а отримано позивачем 13 вересня 2013 року.

При цьому, виконавче провадження ВП № 39481857 на підставі виконавчого листа відповідачем відкрито у строки, передбачені ст. 25 Закону, оскільки, виконавчий лист відповідачу надійшов 19 серпня 2013 року, а оскаржувану постанову прийнято 22 серпня 2013 року, тобто протягом трьох робочих днів із дня отримання виконавчого документа, що підтверджується інформацією про вказане виконавче провадження із Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

Суд не погоджується з твердженнями представника позивача про те, що відкриття виконавчого провадження ВП № 39481857 у зв’язку з направленням виконавчого листа за належністю відповідачу, а не за заявою стягувача, суперечить законодавству, з огляду на наступне.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 19, ч. 5 ст. 8 Закону, державний виконавець відкриває виконавче провадження в інших передбачених законом випадках.

У разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, власне ім'я чи по батькові (для фізичної особи), державний виконавець за наявності підтверджуючих документів своєю постановою, яка затверджується начальником відділу, змінює назву сторони виконавчого провадження.

Відповідно до п.п. 2.13, 2.15 розділу 2, п. 3.16 розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження (у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, а також в інших випадках заміни сторони у виконавчому провадженні), якщо правовідносини допускають правонаступництво, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником. На підставі постановленої судом ухвали державний виконавець своєю постановою, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, замінює назву сторони виконавчого провадження. Ухвала суду та постанова державного виконавця долучаються до виконавчого документа при його направленні за належністю або поверненні його стягувачу чи до суду.

У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування без процедури реорганізації (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), державний виконавець за наявності підтверджуючих документів (про внесення змін до установчих документів, довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, довідки органу державної реєстрації актів цивільного стану, паспорта) своєю постановою, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, змінює назву сторони виконавчого провадження. Така постанова державного виконавця приєднується до виконавчого документа при його направленні за належністю або поверненні його стягувачу чи до суду.

У разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу ДВС відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження зазначає причини направлення виконавчого документа за належністю, повідомляє про проведені виконавчі дії (якщо стягнення проведено частково, зазначається про фактично стягнену суму коштів), якщо боржник відсутній, вказується дата складання акта про відсутність боржника. До копії постанови про закінчення виконавчого провадження державний виконавець додає також постанови про стягнення виконавчого збору, витрат на організацію та проведення виконавчих дій, копії постанов про накладення арешту на кошти чи майно боржника, копії документів щодо майнового стану боржника та його доходів у разі їх наявності.

У документах виконавчого провадження, що надійшли за належністю з іншого органу ДВС, може бути виправлено граматичні чи арифметичні помилки (в порядку, встановленому Законом) державним виконавцем, який здійснює виконання відповідного рішення.

Суд також звертає увагу на те, що твердження представників позивача про передачу виконавчого провадження іншому державному виконавцю є безпідставними та необґрунтованими, оскільки у даному випадку виконавче провадження ВП № 12488003 закінчено, а виконавчий лист направлено за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби - відповідача, у зв’язку з чим відкрито виконавче провадження ВП № 39481857.

Враховуючи викладені положення та обставини, а також зважаючи, що відповідач будь-яких заперечень проти позову та доказів на їх обґрунтування у ході розгляду справи суду не надав, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявленої вимоги про скасування оскаржуваної постанови, та, як наслідок, необхідність її задоволення. При цьому, за переконанням суду, відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про визнання незаконними дій відповідача щодо відкриття виконавчого провадження ВП № 39481857.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача надали належні докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позовна вимога про скасування оскаржуваної постанови, а відповідач будь-яких заперечень проти позову та доказів, які у нього є, суду не надав.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов військової частини А0297 до відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві про визнання незаконними дій відповідача та скасування його рішення підлягає задоволенню в частині позовної вимоги про скасування оскаржуваної постанови.

При цьому, як вбачається зі змісту постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7, акт суб’єкта владних повноважень може бути скасовано тільки у разі визнання його протиправним, тобто таким, що порушує права та законні інтереси особи, оскільки, скасування такого акта є способом захисту порушеного права, який застосовується у разі, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167, 181 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 39481857, прийняту 22 серпня 2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві.

3. Позов в іншій частині залишити без задоволення.

4. Присудити на користь військової частини А0297 (ідентифікаційний код 08419841) здійснений нею судовий збір у розмірі 17,20 грн. (Сімнадцять гривень двадцять копійок) із Державного бюджету України.

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин