Постанова № 34309957, 16.10.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2013 року № 813/4671/13-а

09 год. 50 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий - суддя Коморний О.І.,

секретар судового засідання - Ячмінська Я.О.

з участю

представника прокуратури Бойко Н.І.

представник відповідача 1 Туганова Н.С.

представник відповідача 2 не прибув

представник третьої особи не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом прокурора Галицького району м. Львова до Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та ЕО», третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Таїсія» про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій.

Обставини справи.

Прокурор Галицького району м. Львова, звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про:

- визнання протиправними дій ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та ЕО» щодо державної реєстрації права власності ТзОВ «Таїсія» на нежитлові приміщення з навісом по пр. Чорновола, 7а у м. Львові на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 07.11.2012 p.;

- визнання протиправним та скасування рішення реєстратора ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та ЕО» від 25.12.2012 р. про державну реєстрацію права власності ТзОВ «Таїсія» на нежитлові приміщення з навісом по пр.. Чорновола, 7а у м. Львові на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 07.11.2012 p.;

- зобов'язання Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності ТзОВ «Таїсія» на нежитлові приміщення з навісом по пр.. Чорновола, 7а у м. Львові.

Позовні вимоги мотивовано тим, що реєстрації права власності ТзОВ «Таїсія» на нежитлові приміщення з навісом по пр. Чорновола, 7а у м. Львові проведена на підставі підробленого рішення Господарського суду.

У судовому засіданні представник прокуратури позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача 1, Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, проти позовних вимог до реєстраційної служби заперечив, оскільки Реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції жодних первинних відомостей щодо реєстрації права власності ТзОВ «Таїсія» на нежитлові приміщення з навісом по пр. Чорновола, 7а у м. Львові до реєстру не вносилося.

Відповідач 2, ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та ЕО», представника до суду не направив, заперечень на позов не подав.

Від третьої особи ТзОВ «Таїсія» правової позиції у спорі не надходило.

З урахуванням визначених ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства строків розгляду справи, суд відповідно до ч.4 ст. 128 та ч. 6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу на основі наявних доказів.

Суд заслухав пояснення представника прокуратури та відповідача 1, дослідив подані докази у їх сукупності, та

встановив:

ТзОВ «Таїсія» 25.12.2012 р. звернулося до ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» із заявою про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення по пр. Чорновола, 7а у м. Львові на підставі рішення суду (а.с.10), у якій зазначено що до заяви додано оригінал рішення суду і нотаріально посвідчену копію.

На підставі вказаної заяви реєстратором ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» 25.12.2012 р. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності ТзОВ «Таїсія» на нежитлові приміщення з навісом по пр. Чорновола, 7а у м. Львові (а.с.15) та видано ТзОВ «Таїсія» витяг про державну реєстрацію прав №36959448, згідно з яким ТзОВ «Таїсія» належить право власності на нежитлові приміщення з навісом по пр. Чорновола, 7а у м. Львові на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 07.11.2012 р. (а.с.16).

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст.18 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Вміщений у ч. 2 цієї ж статті принцип диспозитивності визначає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідного до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 1. ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Суб'єкти владних повноважень, згідно з ч.3 ст.6 КАС України, мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (ч.2 ст.6 КАС України).

Повноваження органів прокуратури визначені Законом України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р. N 1789-XII далі - Закон України "Про прокуратуру" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

У відповідності до ст. 19 Закон України "Про прокуратуру" предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є, у тому числі, відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам, додержання законів, що стосуються економічних відносин. Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

Повноваження прокурора щодо нагляду за додержанням і застосуванням законів передбачені ст. 20 цього Закону, відповідно до якої, при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право: 1) вносити подання; 2) у встановленому законом порядку ініціювати притягнення особи до дисциплінарної, адміністративної відповідальності, складати протокол про адміністративне правопорушення та починати досудове розслідування; 3) звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Перевірки відповідно до ст. 21 Закону України "Про прокуратуру" проводяться за письмовими зверненнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, фізичних та юридичних осіб, а також за власною ініціативою прокурора. При цьому перевірки за заявами фізичних чи юридичних осіб, зверненнями та запитами депутатів усіх рівнів, крім заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, проводяться лише у разі їх попереднього розгляду компетентними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами або неприйняття ними у встановлені строки рішень з цих питань.

У разі якщо захист прав і свобод людини і громадянина та інтересів держави згідно із законом є компетенцією відповідних органів державного нагляду (контролю), перевірки проводяться з обов'язковим наданням оцінки щодо законності їх діяльності. У зв'язку з бездіяльністю уповноваженого органу державного нагляду (контролю) або відсутністю такого органу вживаються відповідні заходи прокурорського реагування, спрямовані на забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина, інтересів держави.

Повноваження прокурора щодо нагляду за додержанням і застосуванням законів передбачені ст. 20 цього Закону, відповідно до якої, при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках

Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає відповідно до ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру" у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Відповідно до ч.2 ст. 60. КАС України, з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави.

У рішенні Конституційного Суду України від 08. 04.1999 року у справі за № 3-рп/99 (про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) зазначено, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи могло відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, при зверненні прокурора до відповідного суду, прокурор повинен у позовній заяві обґрунтувати обставини, які вказують на існування необхідності захисту інтересів держави.

Подаючи адміністративний позов в інтересах держави прокурор вбачає необхідність захисту інтересів держави, оскільки використання підробленого рішення суду для реєстрації права власності на об'єкт нерухомості породжує недовіру до правосуддя, підриває авторитет судів та судової системи у цілому, порушує нормальну діяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, може завдати істотної шкоди правам і законним інтересам фізичних і юридичних осіб.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та вищенаведених норм Закону України "Про прокуратуру" суд констатує подання позову прокурором в порядку та з підстав передбачених законом.

Частиною 1 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній станом на 25.12.2012 р.) визначено порядок державної реєстрації прав та їх обтяжень, до якого, зокрема, належить прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Відповідно до вимог Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. N 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 р. N 6/5) державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць. Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

Відповідно до п.1.7 Положення, державна реєстрація прав проводиться реєстратором БТІ за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, реєстратор якого проводить державну реєстрацію прав на цей об'єкт.

Пунктом 2.1. Положення встановлено, що для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлюючі документи, їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.

Перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, встановлений цим же Положенням. Зокрема, до таких документів належать рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

Згідно п.2.3. цього Положення для здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно власник (власники) або належним чином уповноважена ним (ними) особа подає заяву встановленої форми.

Згідно з п.3.1 зазначеного тимчасового положення, з моменту прийняття заяви про державну реєстрацію прав реєстратором БТІ розпочинається її розгляд. Реєстратор БТІ встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У матеріалах справи відсутні докази того, що на час державної реєстрації права власності ТзОВ «Таїсія» на нежитлові приміщення з навісом по пр. Чорновола, 7а у м. Львові на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 07.11.2012 p. у ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та ЕО» були відомості, які б давали підстави піддавати сумніву подане для реєстрації рішення Господарського суду, відтак суд вважає, що вимоги про визнання протиправними дій ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та ЕО» та визнання протиправним рішення щодо державної реєстрації права власності ТзОВ «Таїсія» на нежитлові приміщення з навісом по пр. Чорновола, 7а у м. Львові на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 07.11.2012 p. є необґрунтованими та безпідставними.

Разом з тим, відповідно до резолютивної частини копії рішення Господарського суду Львівської області від 07.11.2012 р. у справі №5015/3740/12, отриманого прокуратурою Галицького району м. Львова у Господарському суді Львівської області, за ТзОВ «Таїсія» визнано право власності на навіс до нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Львів, проспект В. Чорновола, 7а. (а.с.17-20).

Згідно з протоколом допиту судді Господарського суду Львівської області ОСОБА_3 від 17.05.2013 p. (а.с.21-23), у листопаді 2012 року у нього на розгляді перебувала справа №5015/3740/12 за позовом ТзОВ «Таісія» до Львівської міської ради про визнання права власності на навіс. 07.11.2012 р. ОСОБА_3 ухвалив рішення, яким визнав за ТзОВ «Таїсія» право власності на навіс, що знаходиться за адресою: м. Львів, пр. Чорновола, 7а. Оригінал даного рішення знаходиться у матеріалах справи. Текст рішення внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень. Рішення Господарського суду Львівської області, яке 25.12.2012 р. подано ТзОВ «Таісія» до ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» для реєстрації права власності, ОСОБА_3 не оголошував, не підписував та не видавав, бачить його вперше.

Згідно з протоколом допиту секретаря судового засідання Господарського суду Львівської області ОСОБА_4 від 17.05.2013 p. (24-26), у листопаді 2012 року він був секретарем судового засідання у справі за позовом ТзОВ «Таїсія» до Львівської міської ради про визнання права власності на навіс. Суддею Господарського суду Львівської області ОСОБА_3 ухвалено та підписано рішення, яким визнано право власності ТзОВ «Таїсія» на зазначений навіс. Оригінал рішення суду знаходиться у матеріалах справи. Копія рішення Господарського суду Львівської області, яке 25.12.2012 р. подано ТзОВ «Таїсія» до ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» для реєстрації права власності, засвідчена не його підписом. Дану копію рішення суду ОСОБА_4 не завіряв. Йому не відомо, хто міг підробити зазначене рішення суду.

Вищевказані встановлені судом фактичні обставини справи вказують на реєстрацію ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» права власності ТзОВ «Таїсія» на нежитлові приміщення з навісом по пр. Чорновола, 7а у м. Львові на підставі підробленого рішення Господарського суду Львівської області від 07.11.2012 р. у справі №5015/3740/12 та його нотаріальній копії, а тому рішення реєстратора ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та ЕО» від 25.12.2012 р. про державну реєстрацію права власності ТзОВ «Таїсія» на нежитлові приміщення з навісом по пр.. Чорновола, 7а у м. Львові на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 07.11.2012 p. підлягає скасуванню.

Водночас суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог про зобов'язання Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності ТзОВ «Таїсія» на нежитлові приміщення з навісом по пр.. Чорновола, 7а у м. Львові, оскільки в матеріалах справи відсутні і представником прокуратури не надані докази внесення реєстраційною службою первинних відомостей до реєстру щодо реєстрації права власності ТзОВ «Таїсія» на нежитлові приміщення з навісом по пр. Чорновола, 7а у м. Львові.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Судові витрати відповідно до положень ст. 94 КАС України з сторін не стягуються.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Скасувати рішення реєстратора ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та ЕО» від 25.12.2012 р. про державну реєстрацію права власності ТзОВ «Таісія» на нежитлові приміщення з навісом по пр. Чорновола, 7а у м. Львові на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 07.11.2012 p.

3. Судові витрати з сторін не стягуються.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 21.10.2013р. о 17:00 год.

Суддя Коморний О.І.