Постанова № 34309949, 09.10.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2013 року № 813/4179/13-а

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої cудді - Потабенко В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Чернявської О.Д.,

за участю:

представника позивача - Андрейківа А.І., згідно довіреності,

представника відповідача - Тістечка Ю.Я., згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства "Амбієнте Ферніче Україна" до Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання незаконними та скасування повідомлень-рішень, -

встановив:

дочірнє підприємство "Амбієнте Ферніче Україна" звернулося до суду з позовом до Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання незаконними та скасування повідомлень-рішень № 44 та № 45, прийнятих за наслідками проведеної перевірки стану дотримання позивачем законодавства України з питань митної справи за період з 02.01.2010 року по 31.12.2012 року, оформленої актом № 09/12/209000000/33465109 від 05.03.2013 року.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що задекларована підприємством сума витрат на транспортування до місця ввезення на митну територію України товарів підтверджується даними, які зазначені у первинних бухгалтерських документах. Так, до перевірки митному органу були представлені належним чином оформлені довідки про надані перевізниками транспортні послуги як до, так і після митного кордону України, однак, такі з невідомих причин до уваги взяті не булі. Позивач зазначає, що постановою КМ України № 1766 від 20.12.2006 року "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, який визначає та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, подання декларантом відомостей для її підтвердження" передбачено, що для підтвердження транспортних витрат, які включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати окрім договору (контракту) про перевезення, транспортних та страхових документів, також довідку підприємства перевізника, що здійснило перевезення, або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 км маршруту. Таким чином, довідки про транспортні витрати є первинними бухгалтерськими документами в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Оскільки твердження митного органу про відсутність у довідках про транспортні витрати виділення з вартості транспортних витрат, понесених як до, так і після митного кордону України, спростовується самими довідками про транспортні витрати, повідомлення-рішення з ПДВ та ввізного мита прийнято неправомірно та такі підлягають скасуванню. Що ж стосується ймовірного порушення режиму переробки та митній території України через залучення підрядників, то митні органи зобов'язані надавати критерії ідентифікації товарів відповідно до п. 11 ст. 149 МК України. Такі критерії ідентифікації товарів, що оброблявся підрядними суб'єктами господарювання в акті перевірки не встановлені, як і не встановлена належність даного товару до такого, що коли небудь перебував під митним контролем. Крім того, фактів втрат, нецільового використання (відмінного від митного режиму) чи порушення строків вивезення готової продукції, за які наступає відповідальність, передбачена п. 206.16 ст. 206 Податкового кодексу України, в акті перевірки не встановлено. Відтак, грошове зобов'язання з ПДВ та ввізного мита в зв'язку з порушенням митного режиму переробки на митній території України розраховано неправомірно.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, з урахуванням додаткових пояснень від 11.09.2013 року, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених в запереченні, поданому до суду 07.08.2013 року, суть яких зводиться до наступного. Згідно ст. 267 МК України від 11.07.2002 року та ст. 58 МК України від 13.03.2012 року до митної вартості товарів не включаються витрати на транспортування за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню. Під час проведення перевірки ДП "Амбієнте Ферніче Україна" виявлено, що окремі акти виконаних робіт не фіксують розподіл транспортних витрат до митного кордону України та після ввезення на митну територію України, тобто Львівською митницею встановлено, що задекларована підприємством сума витрат на транспортування до місця ввезення на митну територію України не підтверджується належним чином даними, зазначеними у первинних бухгалтерських документах. Наведене є підставою для висновку про заниження позивачем рівня митної вартості при ввезенні на митну територію України товарів та, відповідно, для прийняття повідомлення-рішення. Також під час проведення перевірки встановлено, що окремі технологічні операції (пошиття чохлів) проводились без дозволу митного органу іншими суб'єктами господарювання, що, на думку митного органу, є порушенням Порядку застосування митних режимів переробки на митній території України та переробки за межами митної території України, затв. наказом ДМС України від 13.09.2003 року № 606, з наступними змінами та доповненнями, відповідальність за яке передбачена п. 206.3 ст. 206 Податкового кодексу України. З урахуванням наведеного митний орган діяв в межах та на підставі визначених чинним законодавством повноважень, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши надані докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Дочірнє підприємство "Амбієнте Ферніче Україна", зареєстроване 23.05.2005 року Кам'янка-Бузькою районною державною адміністрацією як юридична особа за адресою: Львівська область, Кам'янка-Бузький район, с. Колоденці, вул. І. Франка, 11а, код ЄДРПОУ 33465109, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 12.04.2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, Львівською митницею Державної митної служби України (надалі - ЛМ ДМС України) проведена перевірка стану дотримання ДП "Амбієнте Ферніче Україна" законодавства України з питань митної справи за період з 02.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 05.03.2013 року № 09/12/209000000/33465109.

Вказаною перевіркою встановлено, крім іншого, порушення позивачем вимог ст.ст. 230, 231, 232, ч. 3 ст. 267 Митного кодексу України від 11.07.2002 року № 92-IV (надалі - МК України 2002), ст.ст. 58, 149, 150 Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI (надалі - МК України 2012), наказу Державної митної служби від 13.09. 2003 року № 609 (у редакції наказу Державної митної України від 06.08.2009 року № 727) та наказу Мінфіну України від 31.05.2012 року № 657. Податкове зобов'язання підприємства за результатами даної перевірки визначено в сумі 80827,51 грн., в тому числі: ввізне мито - 10137,94 грн. та податок на додану вартість - 70689,57 грн.

На підставі акта митним органом прийнято повідомлення-рішення № 22 та № 23 від 29.03.2013 року на суму 120067,40 грн. ввізного мита та 85859,86 грн. податку на додану вартість відповідно.

За наслідками адміністративного оскарження сума грошового зобов'язання з ввізного мита та податку та додану вартість була змінена (зменшена) в зв'язку з прийняттям ЛМ ДМС України повідомлень-рішень:

- від 14.05.2013 року № 44, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем ввізне митно в сумі 9997,61 грн., в тому числі за основним платежем - 8150,69 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1846,92 грн.;

- від 14.05.2013 року № 45, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 81180,39 грн., в тому числі за основним платежем - 66985,22 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14195,17 грн.

Як зазначено в акті перевірки, ЛМ ДМС України зроблено висновок про відсутність розподілу транспортних витрат до кордону України та після нього, що включались до митної вартості при оформленні товарів в режимі реімпорт; недотримання ДП "Амбієнте Ферніче Україна" вимог чинного законодавства, що визначає порядок реалізації митного режиму переробки на митній території України.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Щодо відсутності розподілу транспортних витрат до кордону України та після нього.

Судом з матеріалів справи встановлено, що ДП "Амбієнте Ферніче Україна" протягом періоду, що перевірявся, здійснювало діяльність в тому числі і з виробництва меблів, для чого ввозило на митну територію України матеріали та комплектуючі найманим автотранспортом.

Статтею 49 МК України 2012 визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України 2012, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів (згідно ч. 2 ст. 53 МК України 2012), також є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України 2012, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, крім іншого, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Частина 11 ст. 58 МК України 2012 зазначає, що до митної вартості не включаються витрати на транспортування після ввезення за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню.

Аналогічні норми містились і у ст. 267 МК України 2002.

Постанова КМ України від 20.02.2006 року № 1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження" (що діяла до 21.05.2012 року) визначала умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, подання декларантом відомостей для її підтвердження.

Так, згідно п. 8 вказаної Постанови для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати крім договору (контракту) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури або довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Відомості, на підставі яких декларантом визначено та заявлено (задекларовано) митну вартість товарів, повинні базуватися на об'єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог Митного кодексу України (п. 10 вказаної Постанови).

Крім того, згідно з ст. 260 МК України 2002 митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України.

Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості.

Згідно з п.1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Поняття господарської операції визначено в ст. 1 вищевказаного Закону, це - дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 та ч.2 статті 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

Згідно п. 2.1 даного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Підпунктом 2.4 даного Положення первинні визначено, що документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений даний документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З долучених до матеріалів справи довідок в митні органи, виданих перевізниками на підтвердження вартості наданих транспортних послуг вбачається, що такі довідки містять дату складання, найменування та підпис особи, що таку довідку склала, маршрут з розбивкою його до та після митного кордону України, вартість перевезення до та після митного кордону України, вартість наданих експедиційних послуг тощо.

Таким чином, такі довідки про транспортні перевезення є первинними документами в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а, відтак, на їх підставі має проводитись визначення вартості транспортних витрат до пункту перетину митного кордону України під час здійснення митного оформлення товарів ДП "Амбієнте Ферніче Україна".

Слід зазначити, що твердження представника ЛМ Міндоходів України про наявність розбіжностей між сумами, зазначеними в актах здачі-прийняття робіт і довідках про транспортні послуги, не відповідає дійсності, оскільки спростовується співставленням таких документів.

Судом також не береться до уваги покликання представника відповідача на відсутність в актах виконаних робіт поділу надання транспортних послуг до та після митного кордону України. Дійсно, такі дані в актах здачі-прийняття робіт відсутні, однак, є інші первинні бухгалтерські документи, в яких міститься зазначена інформація. Водночас, такі документи до уваги при проведенні перевірки взяті не були. Факт надання таких документів описаний в самому акті перевірки № 09/12/209000000/33465109 від 05.03.2013 року на стр. 3.

Крім того, загальні правила заповнення декларації митної вартості, яка використовується для митних цілей декларантами - при визначенні та заявленні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, та митними органами - при здійсненні контролю за правильністю визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначались відповідно до Порядку заповнення декларації митної вартості, затв. наказом ДМС України від 02.12.2003 року № 828 (у редакції наказу Державної митної служби України від 26.10.2009 року № 1017), що діяв до 29.03.2012 року, тобто, під час ввезення ДП "Амбієнте Ферніче Україна" ТМЦ на митну територію України.

Так, відповідно до п.п. 3 п. 1 підрозділу 1 розділу ІІ зазначеного Порядку, якщо в митного органу немає зауважень щодо заявленої декларантом митної вартості, то в основному аркуші ДМВ учиняється запис "митну вартість визнано".

При визначенні митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, в Графі 17 ураховуються фактичні витрати на доставку їх у місце ввезення на митну територію України.

Аналогічними за змістом є норми Порядку заповнення декларації митної вартості затв. наказ Міністерства фінансів України від 29.03.2012 року № 416.

Як вже зазначалось вище, відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України 2012, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів (згідно ч. 2 ст. 53 МК України 2012), також є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

З аналізу долучених до матеріалів справи ДМВ вбачається, що такі містять запис "митну вартість визнано". Цей факт також не заперечується представником відповідача.

Таким чином, митним органом при здійсненні контролю за правильністю визначення заявленої декларантом ДП "Амбієнте Ферніче Україна" митної вартості товарів, що переміщувались через митний кордон України, було враховано наявність транспортних документів, в даному випадку довідок про вартість перевезення, і зауважень щодо заявленої декларантом митної вартості заявлено не було.

На підставі наведеного суд зазначає, що невзяття до уваги під час проведення перевірки факту наявності довідок про транспортні витрати, як первинних бухгалтерських документів, свідчить про проведення перевірки без урахування усіх обставин фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, що є порушенням Порядку оформлення результатів проведення митними органами перевірок, затв. наказом Міністерства фінансів України від 21.03.2012 року № 377 та зареєстр. в Міністерстві юстиції України 25.04.2012 року за № 622/20935.

Щодо відповідальності за порушення режиму переробки на митній території України.

З матеріалів справи вбачається, що ДП "Амбієнте Ферніче Україна" в перевіреному періоді укладено зовнішньоекономічній контракт від 01.09.2010 року № 01/09/2010 з додатками, які є невід'ємною частиною угоди, на переробку давальницької сировини з компанією "Aktona Company A/S" (Данія). Предметом контракту є виготовлення меблів (диванів) з матеріалів, які надаються замовником.

На виконання даного контракту позивач (замовник) уклав з ТзОВ "Константа ЛТД" (підрядник) договір № 03/10 від 01.10.2011 року підряду на виготовлення продукції з матеріалів замовника, предметом якого є набивка та пошиття подушок для диванів та пошиття чохлів для диванів з матеріалів замовника.

Згідно акта здачі-прийняття робіт № 09-НП від 16.11.2011 року ТзОВ "Константа ЛТД" проведено роботи з пошиття чохлів з тканини "Chili 90 Ekru". Зазначена тканина ввезена на митну територію України в режимі переробки з умовним повним звільненням від оподаткування шляхом подачі простого векселя.

Відповідно до ст. 230 Митного кодексу України, ДП "Амбієнте Ферніче Україна" було отримано дозвіл на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України.

Відповідно до ст. 229 МК України 2002, що діяв на момент укладення та підписання акта здачі-прийняття робіт № 09-НП від 16.11.2011 року, переробка на митній території України - митний режим, відповідно до якого ввезені на митну територію України товари, що походять з інших країн, піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання, за умови вивезення за межі митної території України продуктів переробки відповідно до митного режиму експорту.

Ввезення та переробка на митній території України товарів, що походять з інших країн, здійснюються з дозволу митного органу відповідно до положень цього Кодексу та інших законів України.

Дозвіл на переробку товарів на митній території України може бути скасовано митним органом, якщо його видано на підставі недостовірних даних, що мали істотне значення для прийняття рішення, або у разі коли підприємство-резидент, якому видано такий дозвіл, не дотримується положень цього Кодексу та інших актів законодавства України (ст. 230 МК 2002).

Згідно ч. 4, 5 ст. 231 МК України 2002 окремі операції з переробки товарів за дорученням підприємства-резидента, якому видано дозвіл на переробку товарів на митній території України, та з дозволу митного органу можуть здійснюватися іншим підприємством. При цьому відповідальність перед митними органами за дотримання визначеного порядку переробки товарів несе підприємство, якому видано дозвіл на проведення операцій щодо переробки товарів на митній території України.

У разі якщо за умовами переробки товарів на митній території України передбачається виконання кількох операцій щодо їх переробки кількома підприємствами, кожне з підприємств, яке бере участь у процесі переробки, повинне одержати дозвіл митного органу на переробку товарів на митній території України. Переміщення товарів між підприємствами, що беруть участь у їх переробці, здійснюється з дозволу і під контролем митних органів.

Відповідно до Порядку застосування митних режимів переробки на митній території України та переробки за межами митної території України, затв. наказом ДМС України від 13.09.2003 року № 609 (у редакції наказу ДМС України від 06.08.2009 року № 727) та зареєстр. в Міністерстві юстиції України 06.10.2003 року за № 897/8218, що діяв до 31.05.2012 року, тобто, в період виконання ТзОВ "Константа ЛТД" робіт за договором підряду, дозвіл - письмовий дозвіл митного органу на:

ввезення та переробку товарів у режимі переробки (надається заявникові режиму); або

вивезення та переробку товарів у режимі переробки (надається заявникові режиму); або

виконання окремих операцій (або повного циклу) з переробки товарів (надається переробникові).

Щодо режиму переробки на митній території України, то такий застосовується до:

товарів, що ввозяться на митну територію України з інших країн (незалежно від країни виготовлення цих товарів);

товарів, що попередньо ввезені та розміщені в іншому митному режимі, контроль за дотриманням якого здійснюють митні органи з додержанням вимог Митного кодексу України та інших законодавчих актів України;

продуктів переробки таких товарів до розміщення їх в інший митний режим.

Підпунктами 2.1, 2.2 Розділу II вищевказаного Порядку застосування митних режимів переробки на митній території України визначено, що дозвіл на ввезення та переробку товарів у режимі переробки надається митним органом, у зоні діяльності якого розташований заявник режиму, або митним органом, у зоні діяльності якого розташований переробник, за умови прийняття погодженого рішення про місце здійснення митного оформлення товарів відповідно до положень Порядку прийняття митними органами погодженого рішення про місце здійснення митного оформлення товарів.

Дозвіл на вивезення та переробку товарів у режимі переробки надається митним органом, у зоні діяльності якого розташований заявник режиму, або іншим митним органом за умови прийняття погодженого рішення про місце здійснення митного оформлення товарів. Дозвіл на виконання окремих операцій з переробки товарів надається митним органом, у зоні діяльності якого розташований переробник.

Дозвіл на виконання окремих операцій з переробки товарів кожний переробник повинен отримати до моменту звернення заявника режиму щодо надання йому дозволу на ввезення та переробку товарів у режимі переробки.

Для отримання дозволу заявник режиму та, за наявності, переробник подають окремі заяви митним органам, визначеним у пункті 2.1 цього розділу.

Якщо окремі операції (або повний цикл) з переробки товарів здійснюватимуться переробником (переробниками), то заявником режиму в заяві мають бути зазначені відомості про всіх переробників, які будуть здійснювати переробку чи окремі операції з переробки, в тому числі зберігання товарів, що розміщуються в митний режим переробки, та продуктів переробки, а також відомості про дозволи, надані цим переробникам.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що дозвіл на ввезення та переробку товарів у режимі переробки (надається заявникові режиму) є невід'ємною частиною самого режиму переробки. Звідси, відсутність дозволу за обов'язку отримати такий - порушення режиму переробки.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ДП "Амбієнте Ферніче Україна" при укладенні з ТзОВ "Константа ЛТД" (підрядник) договору підряду на виготовлення продукції з матеріалів замовника, які ввезені на митну територію України як давальницька сировина, дозволу митного органу на переробку товару своїм контрагентом не отримувало.

Відповідно до п. 206.1 ст. 206 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент підписання акта здачі-прийняття робіт № 09-НП від 16.11.2011 року з ТзОВ "Константа ЛТД", при ввезенні товарів на митну територію України суми податку, нараховані митним органом, підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок за винятком операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

У разі розміщення товарів у митному режимі переробки на митній території України податок не підлягає сплаті.

При цьому повне умовне звільнення надається за умови надання на суму податкового зобов'язання простого авальованого векселя та за умови вивезення продуктів переробки з митної території України у визначений строк (п.п. 206.2.5 п. 206.2 ст. 206 Податкового кодексу України)

Згідно п. 206.3 ст. 206 Податкового кодексу України у разі порушення умов митних режимів, під час розміщення в які надано повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, особа, відповідальна за дотримання режиму, зобов'язана сплатити суму податкового зобов'язання, на яку було надане умовне звільнення. При цьому з дня надання умовного звільнення від оподаткування на суму податкового зобов'язання нараховується пеня відповідно до розділу ІІ цього Кодексу.

Відтак, відсутність дозволу на окремі операції з переробки товарів тягне за собою для особи, винної у такому порушенні, відповідальність передбачену п. 206.3 ст. 206 Податкового кодексу України.

Судом не береться до уваги твердження представника позивача про невстановлення в ході перевірки фактів втрат, нецільового використання (відмінного від митного режиму) чи порушення строків вивезення готової продукції, що виключає настання для ДП "Амбієнте Ферніче Україна" будь-якої відповідальності. Дійсно, вказаного в акті перевірки встановлено не було, однак, і відповідальність за так порушення передбачена новою редакцією ст. 206 Податкового кодексу України, яка станом на момент підписання акта здачі-прийняття робіт № 09-НП від 16.11.2011 року з ТзОВ "Константа ЛТД" ще не діяла.

Щодо обов'язку митних органів надавати критерії ідентифікації товарів відповідно до п. 11 ст. 149 МК України 2012, то такий передбачений МК України 2012 року, що діє з 01.06.2012 року. Митним кодексом України 2002 року вимоги до ідентифікації окремих товарів, що вивозяться за межі митної території України з метою переробки, не передбачались.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтю 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наслідками розгляду справи суд погоджується з твердженнями представника позивача про відсутність порушення ДП "Амбієнте Ферніче Україна" норм законодавства з питань митної справи щодо не виділення з вартості транспортних витрат витрат, понесених до та після митного кордону України, та, як наслідок, не включення до митної вартості товарів перевезень до митного кордону України, описаних в акті перевірки № 09/12/209000000/33465109 від 05.03.2013 року.

Висновки відповідача, як органу митної служби, про наявність розбіжностей щодо розміру транспортних витрат в актах виконаних робіт та довідках про транспортні перевезення, не є обґрунтованими, послідовними та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами та ґрунтуються на припущеннях.

Водночас, доказування не може базуватись на припущеннях в силу ст.ст. 69-70 КАС України.

Враховуючи наведене, в суду відсутні правові підстави вважати правомірними спірні повідомлення-рішення № 44 та № 45, якими ДП "Амбієнте Ферніче Україна" збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ та ввізного мита та застосовано штрафні (фінансові) санкцій на підставі ст. 123 Податкового кодексу України.

В той же час правомірним є визначення грошового зобов'язання з ПДВ та ввізного мита в зв'язку з неотриманням від митного органу дозволу на виконання окремих операцій з переробки товарів іншими суб'єктами господарювання, і, відповідно, правомірним є застосування до ДП "Амбієнте Ферніче Україна" в цій частині штрафних (фінансових) санкцій.

Слід зазначити, що наслідком невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (відокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

У даному випадку суд, констатуючи правомірне визначення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ та ввізного мита в зв'язку з порушенням ним п. 206.3 ст. 206 Податкового кодексу України стосовно необхідності отримання дозволу на виконання окремих операцій з переробки товарів іншими суб'єктами господарювання, не може визнати протиправними рішення ЛМ ДМС України від 14.05.2013 року № 44 та № 45 в якійсь певній сумі, оскільки суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Разом з тим, приймаючи до уваги те, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому, суд вважає за необхідне скасувати повідомлення-рішення від 14.05.2013 року № 44 та № 45 повністю.

Дана обставина надасть митному органу можливість в установленому Податковим кодексом України порядку визначити суму грошового зобов'язання ДП "Амбієнте Ферніче Україна" в зв'язку з порушенням останнім п. 206.3 ст. 206 Податкового кодексу України, встановленим за наслідками перевірки, оформленої актом № 09/12/209000000/33465109 від 05.03.2013 року, та прийняти на ту суму нові рішення (про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ та ввізного мита та застосувати в зв'язку з цим штрафні (фінансові) санкції.

Зазначена позиція суду також викладена в постанові ВАСУ від 17.02.2011 року в справі № 17781/07 та постанові ВСУ від 05.12.2006 року в справі за позовом ЗАТ "Київський склотарний завод".

З урахуванням всього викладеного, повідомлення-рішення ЛМ ДМС України від 14.05.2013 року № 44 та № 45 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 926,50 грн., такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України користь ДП "Амбієнте Ферніче Україна".

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 33-35, 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

позов задовольнити повністю.

Визнати незаконними та скасувати повідомлення-рішення № 44 від 14.05.2013 року та № 45 від 14.05.2013 року, прийняті Львівською митницею Державної митної служби України.

Стягнути з Державного бюджету України в користь дочірнього підприємства "Амбієнте ферніче Україна, ЄДРПОУ 33465109, вул. І. Франка, 11а, с. Колоденці Кам'янка-Бузького району Львівської області, 926,50 грн. сплаченого при подачі позову до суду судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 14.10.2013 року.

Суддя Потабенко В.А.