Постанова № 34309815, 22.10.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2013 р. Справа №805/14020/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12:00 год.

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Аканова О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Димитрові Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Димитровського міського управління юстиції про визнання бездіяльності державного службовця неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в місті Димитрові Донецької області звернулось до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Димитровського міського управління юстиції про визнання бездіяльності державного службовця неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що у провадженні відповідача знаходяться на примусовому виконанні вимога про сплату недоїмки від 04.02.2013 №Ф-101у на загальну суму 3012,80 грн., вимога про сплату недоїмки від 16.05.2013 року №Ф-444у на загальну суму 2092,83 грн., які 16.09.2013 року об'єднані у зведене виконавче провадження, для стягнення боргу в примусовому порядку з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на користь УПФУ в м. Димитрові.

При ознайомленні зі станом реалізації виконавчого провадження на думку позивача виявлені порушення, а саме : державним виконавцем у порушення ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", не приймались заходи примусового виконання вищевказаного виконавчого документа.

Таким чином, державним виконавцем у порушення ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" не приймаються заходи з примусового виконання вищевказаних вимог про сплату недоїмки, не вчиняються у повному обсязі виконавчі дії.

У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Представник позивача через канцелярію суду надав клопотання, відповідно до якого просить суд розглянути справу у письмовому провадженні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, через канцелярію суду надав письмові заперечення, в яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та розглянути справу без участі представника відділу.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно Закону України "Про державну виконавчу службу" від 24 березня 1998 року №202/98-ВР державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України. Органом державної виконавчої служби, зокрема, є районні, міські (міст обласного значення), районні в містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 606) примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно ч. 3 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Тобто, з урахуванням приписів вищезазначеної норми відповідачем у даній адміністративній справі є саме Відділ державної виконавчої служби Димитровського міського управління юстиції.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 28.03.2013 відповідачем відкрито виконавче провадження № 37257052 з примусового виконання вимоги № ф-101у від 26.03.2013 виданої Управлінням Пенсійного фонду України в місті Димитрові Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь УПФУ в місті Димитрові Донецької області боргу у розмірі 3012,80грн.

11.07.2013 відповідачем відкрито виконавче провадження № 38791128 з примусового виконання вимоги № ф-444у від 16.05.2013 виданої Управлінням Пенсійного фонду України в місті Димитрові Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь УПФУ в місті Димитрові Донецької області боргу у розмірі 2092,83 грн.

07.10.2013 відповідачем відкрито виконавче провадження № 40069225 з примусового виконання вимоги № ф-709у від 09.09.2013 виданої Управлінням Пенсійного фонду України в місті Димитрові Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь УПФУ в місті Димитрові Донецької області боргу у розмірі 694,03 грн.

16.09.2013 вищевказані виконавчі провадження об'єднані у зведене виконавче провадження.

Як вбачається з відповіді від 12.07.2013 ОСОБА_1 ніде не працює та відкритих рахунків в банківських установах не має.

11.07.2013 державним виконавцем надісланий запит до ВРЕВ м. Красноармійська, Держземагенства у м.Димитрові щодо зареєстрованих авто і земельних ділянок за ОСОБА_1

Як вбачається з відповіді ВРЕР м. Красноармійськ на запит державного виконавця, за ОСОБА_1 зареєстровано ВАЗ 21043, КРАЗ 8138.

25.09.2013 відповідачем прийнято постанову про арешт боржника (ОСОБА_1) та оголошення заборони на його відчуження, а саме : ВАЗ 21043, КРАЗ 8138.

07.10.2013 відповідачем прийнято постанову про розшук майна боржника - ОСОБА_1, а саме : ВАЗ 21043, КРАЗ 8138.

07.10.2013 відповідачем прийнято постанову про зупинення виконавчого провадження у зв'язку із тим, що оголошено розшук транспортних засобів ОСОБА_1 , а саме : ВАЗ 21043, КРАЗ 8138.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що відсутні відомості щодо прав на нерухоме майно.

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 606).

Відповідно до ст. 1 Закону № 606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч.1 ст.11 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 статті 6 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ст. 32 Закону № 606 заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

У відповідності до статті 52 Закону № 606, якою визначений порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, містить, в тому числі, наступні приписи: 1) звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації; 2) стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів; 3) готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються; 4) на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту; 5) у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Отже, враховуючи наведені приписи Закону, суд дійшов висновку, що відповідачем вжиті достатні заходи для стягнення з боржника боргу.

Згідно ч. 2 ст. 30 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Тому, враховуючи наявність у межах зведеного виконавчого провадження виконавчих документів про стягнення з боржника заборгованості на користь УПФУ в м. Димитрові, судом не встановлено порушення строків виконання вимог про стягнення боргу на користь позивача.

З системного аналізу положень ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 2 КАС України в кореспонденції з приписами ст. 6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу Державної влади та ст. 8 Конституції України, якою запроваджений принцип верховенства права, вбачається, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб'єкта владних повноважень, а правовим - мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст. 6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст. 8 Конституції України принципу верховенства права.

При цьому, суд зауважує, що з приписів перелічених норм права вбачається неприпустимість підміни судом суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта.

Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 зазначеної статті Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що докази, надані відповідачем у якості заперечень проти позову, є належними доказами у справі, адже вони містять вичерпну інформацію, яка об'єктивно спростовує обґрунтованість позовних вимог.

Позивачем не доведено неналежне здійснення відповідачем своїх обов'язків, з наданих суду відомостей не вбачається, що виконавчий документ не виконаний протягом встановленого законом строку з вини відповідача.

Таким чином, з урахуванням викладеного, позовні вимоги позивача є безпідставними.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в місті Димитрові Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Димитровського міського управління юстиції про визнання бездіяльності державного службовця неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову Донецького окружного адміністративного суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Аканов О.О.