Постанова № 34309751, 14.10.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 жовтня 2013 року Справа № 812/8043/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Захарової О.В.,

при секретарі: Білоконі Д.І.,

за участю

представника позивача: Жукової А.А. (довіреність від 02.01.2013 №863/138),

представника

першого відповідача: Вінару К.В. (довіреність від 16.07.2013 №483/10/10-013),

представник

другого відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про стягнення з Державного бюджету України суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за січень 2009 року в розмірі 53560,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» (надалі - позивач, ПАТ «Луганськтепловоз») до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (надалі - перший відповідач, СДПІ з обслуговування ВП у м.Луганську МГУ Міндоходів), Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області (надалі - другий відповідач, ГУ ДКС України у Луганській області), в якому позивач просив суд стягнути з Державного бюджету України на його користь суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за січень 2009 року в розмірі 53560,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач є тепловозобудівним підприємством, купує метал для виготовлення своєї основної продукції - тепловозів та інш., використовуючи метал. Під час основного виробництва від металу залишаються відходи - металобрухт, який є продуктом переробки. Подальша реалізація металобрухту здійснюється без оподаткування відповідно до п. 11.44 ст. 11 Закону про ПДВ. Тобто, позивачем не було допущено порушень п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.2., п.п.7.4.3. ст. 7, п. 11.44 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» і п. 5.7. ст.5 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №213, а висновки щодо завищення суми бюджетного відшкодування у січні 2009 року у розмірі 53560,00 грн. не відповідає дійсності.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, підтримав доводи, викладені у позові, просив суд задовольнити позов.

Представник першого відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову у зв'язку з його необґрунтованістю, підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких, серед іншого, зазначено, що право на відшкодування податку на додану вартість з бюджету передбачає обов'язкову наявність такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку до бюджету. Суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та за його ж рахунок відшкодовуються. Адже, за умови повного розрахунку щодо бюджетного відшкодування ПДВ з платником податку відповідно до цього Закону доходи, які надходитимуть до Державного бюджету України від сплати податку на додану вартість, використовуються у порядку, визначеному бюджетним законодавством. У випадку, коли сума бюджетних надходжень від податку відповідного періоду не покриває суму податків, що має бути відшкодована бюджетом, для такого бюджетного відшкодування використовуються доходи з інших джерел, які відповідно до законодавства зараховуються до Державного бюджету України. Отже, до бюджетного відшкодування підлягають суми ПДВ, сплачені в ціні товару та зараховані до державного бюджету.

За результатами звірки даних, зазначених у декларації за січень 2009 року та перевірки правильності визначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету встановлено порушення абз. 3 п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97 - ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством до декларації за січень 2009 року зайво зараховано до складу податкового кредиту від'ємне значення попереднього звітного (податкового) періоду у сумі 53 560,00 грн.

За результатами перевірки встановлено завищення суми бюджетного відшкодування у сумі 53 560,00 грн.

Оскільки, перевірка проводилась з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування, податковим органом було направлено запит на проведення зустрічної перевірки: ТOB «Елконт» (і.п.н. 312098604659, м.Дніпропетровськ) - відповідь не отримано; TOB «Віра МТ» (і.п.н. 333057626576, м.Київ) - має стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням; МПП «Сплав плюс» (і.п.н. 321390512362, м.Луганськ) - анульовано свідоцтво платника ПДВ 17.12.2009, визнано банкрутом.

Таким чином, за результатами перевірки фактичної сплати сум податку на додану вартість в складі ціни товару та надходження відповідних сум податку до Державного бюджету України неможливо підтвердити сплату заявленої суми податку на додану вартість за січень 2009 року у сумі 53 560,00 грн. контрагентами позивача.

Представник Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів вважає, що податковий орган як суб'єкт владних повноважень при проведенні перевірки фактичної сплати сум ПДВ в складі ціни товару та надходження відповідних сум податку до Державного бюджету України діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах наданих органам державної податкової служби України повноважень, у зв'язку з чим у задоволенні позову просив відмовити.

Представник другого відповідача у судове засідання не прибув, просив справу розглядати без участі уповноваженого представника.

Раніше другим відповідачем були надані письмові заперечення, в яких зазначено, що з 01.01.2011 Податковий кодекс України є єдиним і виключним законодавчим актом, який на сьогодні регулює питання бюджетного відшкодування податку на додану вартість за відповідною процедурою.

Так, відповідно до п.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з п.10 ст. 200 Податковий кодекс України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Згідно з п.12 ст. 200 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до п.200.15 ст.200 Податкового кодексу України, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України та орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Представник другого відповідача зазначив, що позивач повинний у своєї позовній заяві просити суд не стягнути з Державного бюджету суму податку на додану вартість, а зобов'язати орган податкової служби надати у встановлений законом строк відповідному органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів висновок до казначейства про стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 25456,00 грн. не надавався.

У зв'язку з чим, представник другого відповідача вважав позовні вимоги необґрунтованими та просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» є правонаступником всіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариство «Холдингова компанія «Луганськтепловоз», яке відповідно до вимог Законів України «Про холдингові компанії» та «Про акціонерні товариства» у 2011 році змінило найменування на Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз».

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» як платник податку на додану вартість подало до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платника податків у м.Луганську податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2009 року, якою визначило суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 53560,00 грн. (а.с. 20-21, 22).

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Луганськтепловоз» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за січень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2008 по 31.12.2008, за результатами якої складено акт від 14.04.2009 №258/08-3/05763797 (а.с. 24-43).

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Луганську на підставі акту перевірки від 14 квітня 2009 року №№258/08-3/05763797 винесено податкове повідомлення-рішення форми "В1" №00001508013/0 від 27 квітня 2009 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 53560,00 грн. (а.с. 23)

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в судовому порядку.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2009 року у справі №2а-22475/09/1270 у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Холдінгова компанія «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м.Луганська про визнання дій відповідача такими, що не відповідають Закону та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 27.04.2009 №00001508013/0 відмовлено за необґрунтованістю (а.с. 44-45).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Холдінгова компанія «Луганськтепловоз» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2009 року у справі №2а-22475/09/1270 - залишено без задоволення. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2009 року у справі №2а-22475/09/1270 - залишено без змін (а.с. 46).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 листопада 2011 року касаційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Холдінгова компанія «Луганськтепловоз» - задоволена частково. Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року та постанова Луганського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2009 року по справі №2а-22475/09/1270 - скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 47-48).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2012 року у справі №2а-11465/11/1270 у задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства «Холдінгова компанія «Луганськтепловоз» відмовлено повністю.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» - задоволено. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2012 року у справі №2а-11465/11/1270 - скасовано. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» задоволений. Визнане недійсним податкове повідомлення-рішення від 27.04.2009 №00001508013/0 (а.с. 54-55).

В постанові Верховного Суду України від 5 березня 2013 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Луганськтепловоз» (правонаступник публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз»; далі - Товариство) до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську (далі - СДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення та акта перевірки, наведене мотивування наступного змісту: «За правилами підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На час виникнення спірних правовідносин спеціальним Законом, який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету був Закон України «Про податок на додану вартість».

Позивачем до матеріалів справи надані документи бухгалтерського та податкового обліку на підтвердження реальності господарських операцій за контактами і договорами та правомірності формування податкового кредиту по контрагентам з МПП «Сплав-Плюс», ЗАТ «Рослокомотив», ЗАТ «ЛугцентроКуз», ВАТ «Локомотив-ресурс», Державна адміністрація залізничного транспорту України «Укрзалізниця»: платіжні доручення, звітні калькуляції, податкові накладні.

Відповідно до Переліку типових документів, що утворюються у діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій та підприємств, з зазначенням строку зберігання документів, затвердженого наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.1998 №41, інші первинні бухгалтерські документи за 2008 рік, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та які були підставою для запису в регістрах бухгалтерського обліку та податкових записів були знищені, що підтверджується Актом №1 від 23.09.2012 (а.с. 109-114).

Металосировина, у зв'язку із придбанням якої сплачені Товариством суми ПДВ відносились до податкового кредиту, була повністю залучена до виробничого процесу із виготовлення продукції позивача з метою її подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності.

Технологічний процес такого виробництва неможливий без одержання відходів у вигляді металобрухту, який Товариство відповідно до пункту 11.44 статті 11 Закону №168/97-ВР мало право поставляти та поставляло без нарахування ПДВ.

Відповідно до підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Підпунктом 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР установлено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Реалізований Товариством металобрухт не придбавався з метою його використання у неоподатковуваних операціях, що за змістом підпункту 7.4.2 зазначеної статті Закону позбавляє платника права на включення сум податку до податкового кредиту. Також зазначені відходи власного виробництва позивача не можуть кваліфікуватись як наведений у підпункті 7.4.3 цієї статті товар, який був придбаний чи виготовлений платником і частково використовувався ним у неоподатковуваних операціях, що за правилами цієї норми передбачає перерозподіл податкового кредиту.

Таким чином, немає підстав для зменшення Товариством як податкового кредиту, сформованого внаслідок придбання металосировини, так і податкового кредиту звітного періоду, в якому реалізовані відходи від її переробки (металобрухт), на суму ПДВ, розраховану із вартості цього металобрухту.

Про наведене також свідчить і подальше вдосконалення законодавцем правового регулювання питань щодо формування податкового кредиту та закріплення у Податковому кодексі України норми, за змістом якої правила щодо пропорційного віднесення сум ПДВ до податкового кредиту не застосовуються та податковий кредит не зменшується у разі постачання платником податку відходів і брухту чорних металів, які утворилися в такого платника внаслідок переробки, обробки сировини чи матеріалів на виробництві (пункт 199.6 статті 199 Податкового кодексу України)».

Суд вважає, що саме наведеними вище нормами регулювались спірні правовідносини на час їх виникнення. Щодо часу заявлення позову, то в даному випадку суд виходить з приписів ч.2 ст.5 КАС України.

Згідно з п. 14.1.18. ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Для підтвердження правомірності формування сум бюджетного відшкодування платник податків у відповідності до вимог Податкового кодексу України повинен надати податковому органу документи, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту та докази оплати.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно до п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст. 200 Податкового кодексу України ).

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг (п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України ).

Відповідно до п. 200.7. ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

На підставі п.п. 200.12, 200.13, 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Таким чином, суд зазначає, що за приписами ч.1 ст.72 КАС України, після вступу в законну силу рішення суду апеляційної інстанції у справі №2а-11465/11/1270, бюджетна заборгованість з податку на додану вартість у сумі 53560,00 грн. підлягає стягненню, що також є належним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах.

Посилання першого відповідача на неотримання матеріалів зустрічної звірки по контрагентам ТOB «Елконт», TOB «Віра МТ», МПП «Сплав плюс» на увагу не заслуговують, оскільки діючим законодавством не ставиться в залежність право на отримання бюджетного відшкодування від результатів таких звірок.

Для вирішення спору важливим є факт реєстрації та перебування контрагента в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні.

Як встановлено під час розгляду справи, на момент укладання договорів та складання податкових накладних, позивач та його контрагенти були зареєстровані як юридичні особи і як платники ПДВ, про що мали відповідні свідоцтва платників ПДВ.

Доводи першого відповідача щодо анулювання свідоцтва платника ПДВ МПП «Сплав плюс», судом не приймаються, оскільки як встановлено під час судового розгляду, МПП «Сплав плюс» на момент укладення договору з позивачем мав свідоцтво платника ПДВ, анулювання мало місце після здійснення господарської операції з позивачем.

За приписами ч.1 ст.244-2 КАС України правова позиція Верховного Суду України є обов'язковою для всіх судів України.

Згідно з ч.5 ст.254 та ч.1 ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно ч.3 ст.94. Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 535,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням (а.с. 2).

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 14 жовтня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 18 жовтня 2013 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про стягнення з Державного бюджету України суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за січень 2009 року в розмірі 53560,00 грн., задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» (р/р № 260000661206 у ЛФ ПАТ «Укрексімбанк», МФО 304289, код 05763797) суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за січень 2009 року в розмірі 53560,00 грн. (п'ятдесят три тисячі п'ятсот шістдесят гривень 00 коп.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 535,60 грн. (п'ятсот тридцять п'ять гривень 60 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 18 жовтня 2013 року.

Суддя О.В. Захарова