Постанова № 34309636, 17.09.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 року 13:30Справа № 808/6018/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Білоуса А.О. та представників

позивача: Бурлакової Ірини Олександрівни, Осадчук Світлани Вікторівни та

Мустяц Тетяни Степанівни

відповідача: Гордєєва Миколи Сергійовича та Агєєва Дмитра Олександровича

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Мелітопольського міжрайонного управління водного господарства

до Державної фінансової інспекції в Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування п.2, 4 обов'язкових вимог,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03липня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Мелітопольського міжрайонного управління водного господарства до Державної фінансової інспекції в Запорізькій області, в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати п.2, 4 обов'язкових для виконання вимог про усунення порушень виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності Мелітопольського міжрайонного управління водного господарства від 17.06.2013 №08-07-14-14/4827.

Ухвалою суду від 08липня 2013 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду на 30липня 2013 року.

За клопотанням представника позивача провадження у справі зупинялось до 17 вересня 2013 року.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечили, з урахуванням обставин викладених в запереченнях на адміністративний позов просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 17.09.2013 на підставі ст.160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження Державної фінансової інспекціївизначені у Законі України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 р. № 2939-ХІІ зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2939-ХІІ).

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 2 Закону № 2939-ХІІ, головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

У даному випадку проведено перевірку позивачу шляхом інспектування.

Частиною 1 ст. 4 Закону № 2939-ХІІ передбачено, що інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідно до п. 2.20 Плану контрольно-ревізійної роботи Держфінінспекції України на І квартал 2013 року Держфінінспекцією в Запорізькій області проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Мелітопольського МУВГ за період з 01.07.2010 по 31.12.2012.

Результати ревізії та виявлені, на думку посадових осіб відповідача, порушення були зафіксовані в акті ревізії від 30.05.2013 № 07-21/4, який підписано посадовими особами позивача із запереченнями.

Висновки на заперечення надано листом Держфінінспекції в Запорізькій області від 17.06.2013 № 08-07-14-14/4826.

Відповідно до вимог п.7 ст.10 Закону № 2939-ХІІ,позивачу надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавств.

За результатами ревізії відповідачу, на підставі п. 7 ст.10 Закону № 2939-ХІІ та п.46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року №550 (далі - Порядок №550), пред'явлена обов'язкова для виконання вимога від 17.06.2013 № 08-07-14-14/4827 (далі-Вимога від 17.06.2013).

Не погодившись з п.2 та п.4 обов'язкових для виконання вимог від 17.06.2013 позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розглянувши надані сторонами документи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Що стосується п.2 вимог від 17.06.2013.

У вказаному пункті зазначено, що ревізією дотримання законодавства при нарахуванні та виплаті премій керівному складу Мелітопольського МУВГ, виплати їм надбавок та матеріальної допомоги, проведеною суцільним способом за період з 01.07.2010 по 31.12.2012 шляхом дослідження наказів, розрахунково- платіжних відомостей, платіжних відомостей на зарахування заробітної плати на карткові рахунки, встановлено, що впорушення вимог п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 №1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» (далі по тексту - Постанова № 1298), п.3 Наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 02.06.2011 №185 «Про умови оплати праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників організацій меліорації та водного господарства Державного агентства водних ресурсів України» (далі по тексту - Наказ №185), п.3.18 Колективного договору на 2009-2011 роки, п.3.19 Колективного договору на 2012-2014 роки, в період з 01.07.2010 по 31.12.2012 премія за участь у проведені тендерних закупівель головному бухгалтеру Осадчук Є.В. та головному інженеру Солдатській О.В. нараховувались та виплачувались на підставі наказів начальника Мелітопольського МУВГ при відсутності відповідних рішень органу вищого рівня - Облводгоспу, що призвело до зайвого нарахування та виплати премії на загальну суму15 325,00 грн., в т.ч.: премії заII півріччя 2010 року на суму 2 845,0 грн., за 2011 рік на суму 3 011,0 грн., за 2012 рік на суму 9 469,0 грн. та відповідно зайво перераховано до державних цільових фондів5 565,81 грн.,в т.ч.: заII півріччя 2010 року - 1 035,58 грн. та за 2011-2012 роки зайво перераховано до Пенсійного фонду єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі по тексту - єдиний соціальний внесок) на суму 1 092,99 грн. та 3 437,24 грн. відповідно.

В зв'язку з чим вимагалось:

- в повному обсязі відшкодувати зайво виплачену премію за участь у проведенні тендерних закупівель у сумі 15 325,00 грн., шляхом внесення коштів на розрахунковий рахунок Управління, в тому числі шляхом стягнення з винних осіб на підставі ст. 1166 Цивільного кодексу України;

- провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум єдиного соціального внеску відповідно до Порядку зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення помилково сплачених коштів, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 №21-1, повернути зайво сплачені кошти у сумі 5 565,81 грн., або зарахувати в рахунок майбутніх платежів.

Однак, згідно статті 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 № 1298 та п.3 наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 02.06.2011 № 185,на які посилаються ревізори, за рішенням органу вищого рівня здійснюється преміюваннякерівників установ та їх заступників, до яких, у даному випадку, головний бухгалтер та головний інженер не відносяться. Листом Державного агентства водних ресурсів України від 05.04.2013 № 1641/5/11-13 також було надано роз'яснення про те, що органом вищого рівня не погоджується виплата премії головному інженеру відповідно до Наказу № 185.

На запит Державної фінансової інспекції в Запорізькій області від 26.03.13 № 08-07-14-14/2179, Запорізьким обласним управлінням водних ресурсів, якому підпорядковується Мелітопольське МУВГ, було надано відповідь, що управління не повинно було надавати до облводресурсів матеріали на погодження премії головному бухгалтеру та головному інженеру за участь у проведенні процедури державних закупівель.

Про те, що посади головного інженера та головного бухгалтера не відносяться до посад заступника керівника установи свідчать Тимчасові нормативами чисельності працівників експлуатаційних водогосподарських організацій Держводгоспу України, затверджені наказом Держводгоспу від 16.10.2000 № 150 із змінами. В них чітко виділено окремо посади: заступник начальника управління, головний інженер та головний бухгалтер та вказано, що головний бухгалтер очолює бухгалтерію.

В п. 4.5.1 п.4 Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державного казначейства України, затвердженого наказом Держказначейства України 02.12.2002 № 221 із змінами, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.12.2010 за № 1285/18580 та п. 6,2 наказу Міністерства фінансів України від 22.06.2012 р. № 758 «Про затвердження Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 18.07.2012 за № 1206/21518 чітко вказано, що право першого підпису належить першому керівнику та його заступникам іне може бути надано головному бухгалтеру.У разі відсутності у штатному розписі посади заступника керівникаправо першого підписуможе бути надано іншим посадовим особам.

З вищевикладеного вбачається, що головний бухгалтер не є заступником керівника. Оскільки у штатному розписі управління відсутня посада заступника начальника управління, то право першого підпису керівник надав головному інженеру(тобто іншій посадовій особі), що також підтверджує, що головний інженер не є заступником начальника управління.

Крім того, преміювання працівників комітету з конкурсних торгів відноситься до спеціальних систем преміювання. Положення про преміювання працівників комітету з конкурсних торгів Мелітопольського МУВГ розроблено управлінням відповідно до Положення про комітет з конкурсних торгів, затвердженого наказом Мелітопольського МУВГ від 03.09.2010 р. № 260. Пунктом 2 розділу 5 якого передбачено, що члени комітету за рішенням начальника управління в установленому законодавством порядку можуть преміюватись за якісне і сумлінне виконання завдань, пов'язаних з організацією і проведенням процедур закупівель.

Положення передбачає преміювання членів тендерного комітету управління тає складовою частиною колективного договору.В пункті 1 розділу 3 Положення прописано, щопреміювання здійснюється за рішенням начальника управління. Положенням не передбачено отримання дозволу на виплату премії від органу вищого рівня - облводресурсів.

Пунктом 2.3 наказу № 185 із змінами право затверджувати порядок і розміри преміювання працівників в межах фонду заробітної плати, затвердженого кошторисом, надано керівнику організації.

Згідно ст.11 Закону України «Про здійснення державних закупівель» комітет з конкурсних торгів призначається наказом начальника Управління з числа працівників Управління. Обов'язки членів комітету з конкурсних торгів не входять до їх посадових інструкцій і не залежать від займаних посад.

В даному випадку Осадчук С.В. та Солдатська О.В. преміювались не як керівники, а як члени комітету з конкурсних торгів. Виконання завдань з організації та проведення закупівлі не відноситься до обов'язків головного бухгалтера та головного інженера, не передбачено їх посадовими обов'язками. Члени комітету зобов'язані дотримуватися вимог положення про комітет з конкурсних торгів, Закону та інших нормативно-правових актів в той час як при виконанні своїх прямих посадових обов'язків головний інженер і головний бухгалтер керуються вимогами нормативних документів, які визначають коло їх службових функцій і повноважень.

Колективний договір (в його складі і Положення про преміювання працівників комітету з конкурсних торгів) перевірено та зареєстровано управлінням праці та соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області 21.10.2009р.та 14.09.2012р. Зауважень та рекомендацій щодо відсутності в Положенні погоджень на виплату премій членам комітету з конкурсних торгів не надходило.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що посади головного інженера та головного бухгалтера не відносяться до посад керівника установи або його заступників та відповідно до законодавчих документів з оплати праці їх преміювання по будь-яких системах преміювання не потребує погодження органом вищого.

Отже враховуючи викладене, вимога відповідача, яка міститься в п.2 оскаржуваних вимог є необґрунтованою.

Що стосується п.4 вимог від 17.06.2013.

В 2011-2012 роках позивач, на підставі п. 11 Переліку платних послуг, які надаються бюджетними установами, що належать до сфери управління Державного агентства водних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1101, надавав послуги, пов'язані з подачею води юридичним і фізичним особам з меліоративних систем і водних джерел для поливу зрошуваних або зволоження осушених земель, промислових і комунальних потреб, а також поливу городів, садів і богарних земель та наповнення наливних водойм. Плата за водокористування перераховувалась водокористувачами згідно розрахунків та актів виконаних робіт на рахунок спеціального фонду позивача.

Згідно з укладеними договорами, водоспоживачі сплачують вартість отриманих послуг по договірних цінах, а не відшкодовують витрати на електроенергію чи якісь інші витрати, пов'язані з наданням платних послуг. Тобто кошти надходять не на відновлення касових видатків загального фонду, а за надані платні послуги з подачі води на зрошення.

Матеріали справи свідчать, що позивачем здійснювався розподіл фактично спожитої електроенергії між загальним та спеціальним фондами державного бюджету виходячи з фактичних питомих норм витрат електроенергії на подачу води та з урахуванням категорії водоспоживачів згідно рахунків, виставлених енергопостачальною організацією.

Розрахунки управління з енергопостачальною організацією проводяться одним платіжним дорученням за весь обсяг використаної електроенергії, а не окремо за енергію, використану для надання послуг з подачі води окремим категоріям водокористувачів.

Послуги з подачі води на зрошення управлінням надавались по тарифах, затверджених наказом управління та погоджених з Запорізьким облводгоспом (облводресурсів) на відповідний період без розподілу за статтями витрат, а на виконання п.6 Порядку надання платних послуг, на всі види платних послуг управлінням застосовувалисьдоговірні ціни, що підтверджується наявними протоколами погоджень договірних цін.

Договірні ціни формуютьсяна підприємстві позивача відповідно до Порядку надання платних послуг бюджетними установами й організаціями, що належать до сфери управління Державного комітету України по водному господарству, на замовлення юридичних і фізичних осіб, затвердженого наказом Державного комітету України по водному господарству від 21.05.2011 № 92/243/104 та Методики формування ціни на подачу води на зрошення, промислові та комунальні потреби, яка затверджена наказом Держводгоспу України від 29.11.2006р. № 233 виходячи з планових показників.

Ревізорами на стор.54 акту вказано, що в ході ревізії був зроблений перерахунок калькуляції собівартості подачі 1 куб.м технічної води споживачам на державних зрошувальних системах, по 3-му магістральному каналу та землях-супутниках, враховуючи понесені впродовж 2011-2012 років фактичних витрат на надання вказаних послуг, а також фактичний об'єм подачі води споживачам, внаслідок чого ціна (тариф) на всі види послуг пов'язаних з подачею технічної води залишився незмінним.

Згідно зроблених ревізором розрахунків «Сума покриття видатків спеціального фонду кошторису за рахунок коштів загального фонду кошторису» обрахована як різниця між «Сумою коштів, яка повинна бути виплачена за КЕКВ 1163 по спеціальному фонду кошторису» та «Фактично виплаченою за рахунок коштів спеціального фонду».

«Сума коштів, яка повинна бути виплачена за КЕКВ 1163 по спеціальному фонду кошторису» визначена шляхом множення планового обсягу витрат на електроенергію, закладеного в тарифі на послуги з подачі 1 куб.м води на фактичний обсяг водоподачі у 2011 та 2012 роках.

У пункті 4 вимог від 17.06.2013 зазначено наступне, ревізією встановлено, що в порушення п.4, п.8 ст.13 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-VI, п. 19 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, із змінами, Управлінням проведено покриття видатків спеціального фонду за рахунок асигнувань загального фонду, в частині використання коштів загального фонду бюджету за 2011-2012 роки на оплату електроенергії, що включена до плати за послуги, що виконуються на платних умовах в сумі 374 567,7 грн., в т.ч. за 2011 рік - 246 537,00 грн., за 2012 рік - 128 030,7 грн., що відповідно до ст. 116 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-VI є порушенням бюджетного законодавства, у зв'язку з чим позивач був зобов'язаний:

- перерахувати зі спеціального фонду Управління до державного бюджету кошти у сумі 374 567,7 грн., як то передбачено п.3.2 Інструкції з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства України від 26.12.2003 №242.

Однак, суд вважає вказану вимогу не обґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.

В обґрунтування п. 4 вимог від 17.06.2013 відповідач посилається на те, що всі витрати позивача на оплату електроенергії, спожитої під час експлуатації меліораційної системи, яка перебуває на балансі позивача, повинні у повному обсязі відшкодовуватися за рахунок власних надходжень позивача за надані водоспоживачам послуги, тобто зі спеціального фонду, а не із загального фонду держбюджету.

В статті 1 Закону України «Про меліорацію земель» від 14.01.2000 № 1389-XIV, крім іншого, наведені визначення наступних термінів, що застосовуються у цьому законі:

меліоративна система загальнодержавного значення (далі - загальнодержавна меліоративна система) - меліоративна система, що знаходиться на території більше ніж однієї області, забезпечує міжобласну подачу, розподіл і відведення води та об'єкти інженерної інфраструктури якої перебувають на балансі підприємств, установ і організацій, що входять до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства;

міжгосподарська меліоративна система - меліоративна система, що знаходиться в межах Автономної Республіки Крим, однієї області або одного району і забезпечує міжрайонну та міжгосподарську подачу, розподіл та відведення води;

внутрішньогосподарська меліоративна система - меліоративна система, що знаходиться в межах земель одного власника (користувача) і забезпечує подачу, розподіл та відведення води на цих землях.

Статтями 10, 11 та 12 зазначеного Закону визначено, що: право власності на інженерну інфраструктуру загальнодержавних меліоративних систем та її окремі об'єкти належить виключно державі; об'єкти інженерної інфраструктури міжгосподарських меліоративних систем можуть перебувати у державній або комунальній власності; об'єкти інженерної інфраструктури внутрішньогосподарських меліоративних систем можуть перебувати у спільній власності територіальних громад сіл, селищ і міст або у власності юридичних осіб та громадян з урахуванням обмежень і обтяжень у використанні ділянок меліорованих земель, установлених Земельним кодексом України.

Статтею 29 Закону України «Про меліорацію земель» від 14.01.2000 № 1389-XIV визначено, що за рахунок коштів державного бюджету,крім іншого, фінансуються витрати на експлуатацію загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем, окремих об'єктів інженерної інфраструктури.

Пунктами 5-9 Порядку надання платних послуг бюджетними установами й організаціями, що належать до сфери управління Державного комітету України по водному господарству, на замовлення юридичних і фізичних осіб, затвердженому спільним наказом Держводгоспу України, Мінфіну України та Мінекономіки від 21.05.2001 № 92/243/104 та зареєстрованому Мін'юстом України 31.05.2001 за № 466/5657 (із змінами), визначено:

«5. Планування надходжень і використання коштів за надані платні послуги на замовлення юридичних і фізичних осіб здійснюються відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» (із змінами) та від 17.05.2002 № 659 «Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання» (із змінами).

6. На всі види послуг, у тому числі пов'язаних із подачею води по/з магістральних, розподільчих каналів та каналів комплексного призначення, меліоративної системи, інших водних джерел на полив зрошуваних або зволоження осушених земель, промислові і комунальні потреби, наповнення наливних ставків і водосховищ, полив городів, садів і богарних (немеліорованих) земель - незалежно від балансової належності, застосовуються договірні ціни.

7. При розрахунку договірної ціни для поливу зрошуваних або зволоження осушуваних земель необхідно враховувати, що загальним фондом державного бюджету передбачаються видатки лише на подачу води для поливу сільгоспкультур до точок водовиділу в межах видатків, передбачених законами про Державний бюджет України на відповідний рік.

Точкою водовиділу вважати гідротехнічну споруду або насосну станцію з каналами та трубопроводами, що перебувають на балансі водогосподарської організації, з яких здійснюється подача води водокористувачам.

8. Вартість послуг із подачі води, що забирається юридичними і фізичними особами (водокористувачами) на полив зрошуваних або зволоження осушуваних земель, визначається водогосподарськими організаціями з урахуванням витрат з точки водовиділу. Вартість електроенергії, що використовується для подачі води до точки водовиділу та на яку не передбачено бюджетне фінансування, включається до розрахунку договірної ціни як видатки, що необхідні для подачі води від джерела зрошення до точки водовиділу. Обсяг видатків на зазначені цілі визначається як різниця між нормативною потребою у коштах загального фонду на подачу води до точок водовиділу та фактично передбаченими асигнуваннями на такі цілі у державному бюджеті.

9. Вартість послуг із подачі води (крім пов'язаних з поливом зрошуваних або зволоженням осушуваних земель), що забирається водокористувачами, у тому числі тими, які здійснюють подальшу перекачку води в маловодні регіони, на промислові, комунальні потреби, наповнення наливних ставків і водосховищ, полив немеліорованих земель, визначається з урахуванням розрахункових витрат на головній водозабірній споруді або насосній станції, що знаходиться на балансі водогосподарської організації, та витрат, пов'язаних із подачею води до водозабірної споруди водокористувача або ємності, з якої проводиться забір води, незалежно від її балансової належності».

З наведеного випливає, що за рахунок коштів Державного бюджету України, в межах видатків загального фонду на відповідні цілі, здійснюється оплата спожитої під час експлуатації загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем, окремих об'єктів інженерної інфраструктури, до точки водовиділу електроенергії. І лише за відсутності асигнувань у загальному фонді Державного бюджету на оплату електроенергії, що використовується для подачі води до точки водовиділу, такі витрати включаються до розрахунку договірної ціни як видатки, що необхідні для подачі води від джерела зрошення до точки водовиділу.

Отже, вищенаведеними нормативно-правовими актамиспростовується посилання відповідача на порушення позивачем вимог п.4, п.8 ст.13 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-VI, п. 19 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведена правомірність винесення п.2 та п. 4 обов'язкових для виконання вимог про усунення порушень виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності Мелітопольського міжрайонного управління водного господарства від 17.06.2013 №08-07-14-14/4827.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Мелітопольського міжрайонного управління водного господарства задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати п.2 та п.4. обов'язкових для виконання вимог про по усуненню порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності Мелітопольського міжрайонного управління водного господарства від 17.06.2013 №08-07-14-14/4827.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Мелітопольського міжрайонного управління водного господарства (ЄДРПОУ 36448573) судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривень 00 (нуль) копійок.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.П. Бойченко