Постанова № 34309572, 17.10.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 р. Справа № 804/11602/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юркова Е.О.

при секретарі - Сап'яні С.А.

за участю: представник позивача - ОСОБА_1

представник відповідача - Тарасенко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області у якому позивач з урахуванням змінених позовних вимог просить:

- визнати незаконною та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» № 590 від 22.08.2013 року;

- судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі, в обґрунтування якого зазначив, що 09 серпня 2013 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області було здійснено перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та складено відповідний акт. За результатами перевірки начальником Держспоживінспекції у Дніпропетровській області було винесено постанову № 590 від 22.08.2013 року, якою на ФОП ОСОБА_3 було накладено штраф у розмірі 120 312,50 грн. Штраф був накладений за правопорушення яке передбачено п. 5 ч.1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме за реалізацію продукції, забороненої відповідним державним органом для виготовлення та реалізації. Проте, накладаючи стягнення за реалізацію продукції, забороненої для виготовлення та реалізації відповідач виходив з тих підстав, що позивач займалася роздрібною торгівлею туалетної води на розлив, що є порушенням п. 7 гл. 10 розд. 2 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19 квітня 2007 року N 104, відповідно до яких забороняється в роздрібній торгівельній мережі продаж духів, одеколонів, туалетної води на розлив, а не всієї продукції, забороненої відповідним державним органом. Крім того, представник позивача вказав, що ФОП ОСОБА_3 за порушення п. 7 гл. 10 розд. 2 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19 квітня 2007 року N 104 вже було притягнуто до адміністративної відповідальності постановою по справі про адміністративне правопорушення № 981 від 22 серпня 2013р. за правопорушення передбачене ст. 155 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Таким чином, допущені відповідачем порушення щодо застосування норм законодавства про захист прав споживачів відносно ФОП ОСОБА_3 прямо впливають на законність оскаржуваної постанови, і відповідно, являють собою підставу для її скасування.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позову та просила суд відмовити у його задоволенні, в обґрунтування своєї позиції зазначила, що при проведенні перевірки та винесенні оскаржуваного рішення відповідач діяв у межах чинного законодавства, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів», спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів.

Відповідно до вимог Законів України «Про захист прав споживачів», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та інших нормативно-правових актів та нормативних документів, які регулюють відносини у сфері захисту прав споживачів розроблено Порядок проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, який затверджено Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 07.03.2012р. № 310 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11 травня 2012р. за № 743/21056 (надалі за текстом - Порядок № 310).

Так, відповідно до вимог п. 1.4 Порядку № 310 - перевірки діяльності суб'єктів господарювання проводяться з метою контролю стану дотримання ними вимог законодавства про захист прав споживачів щодо якості та безпеки продукції, правил торгівлі та послуг, надання споживачам необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію.

Органи з питань захисту прав споживачів здійснюють державний контроль стану дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист прав споживачів шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Планові перевірки проводяться посадовими особами на підставі квартального плану роботи Держспоживінспекції України, її територіальних органів з питань захисту прав споживачів в областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи з питань захисту прав споживачів) та в межах відповідного переліку питань для здійснення планових заходів, які затверджуються в установленому законодавством порядку.

Квартальний план роботи щодо здійснення державного контролю у сфері захисту прав споживачів складається відповідно до завдань, визначених Президентом України, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Держспоживінспекцією України та Міністром економічного розвитку і торгівлі України. У разі надходження обґрунтованих пропозицій щодо вивчення стану реалізації споживачам продукції на ринку від місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, а також інших органів і установ, які здійснюють державний нагляд (контроль), вони враховуються у квартальному плані роботи територіальних органів Держспоживінспекції України.

Відповідно до вимог п.1.5 Порядку № 310 - посадові особи під час проведення перевірки здійснюють державний контроль стану дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист прав споживачів та мають право:

- безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства виробничі, складські, торговельні та інші приміщення суб'єктів господарювання;

- відбирати у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектувальних виробів для проведення перевірки їх якості на місці або незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах, акредитованих на право проведення таких робіт згідно із законодавством;

- проводити контрольні перевірки правильності здійснення розрахунків зі споживачами;

- одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, що перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектувальних виробів, що використовуються для виробництва такої продукції;

- уживати в установленому порядку передбачених законодавством заходів до суб'єктів господарювання, які допустили порушення прав споживачів, і вносити відповідні пропозиції щодо їх подальшої діяльності та притягнення до відповідальності винних у порушенні прав споживачів згідно з чинним законодавством.

У п.1.8 Порядку № 310 вказано, що на підставі наказу, зазначеного в пункті 2.6 розділу ІІ цього Порядку, оформляється направлення на проведення перевірки (додаток 2), яке підписується керівником або заступником керівника відповідного органу з питань захисту прав споживачів (із зазначенням його прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується гербовою печаткою.

Згідно вимог п.3.1, 3.2, 3.4, 3.6 Порядку № 310 - за результатами проведеної перевірки посадовими особами в разі виявлення порушень вимог законодавства складається акт.

Під час опису виявлених порушень вимог законодавства повинні бути зазначені нормативно-правові акти чи нормативні документи, вимоги яких порушені, їх повне найменування та реєстраційний номер.

У разі коли перевіркою встановлено реалізацію продукції, якість якої не відповідає вимогам нормативно-правових актів чи документів або/та яка реалізовувалася з порушенням вимог законодавства про захист прав споживачів, в обов'язковому порядку заповнюється відповідний додаток до акта перевірки, у якому проставляються номер і дата складання акта.

На підставі акта, який складено за результатами проведення перевірки, під час якої виявлено порушення вимог законодавства, посадовою особою, яка проводила перевірку, дається керівнику суб'єкта господарювання припис про усунення порушень.

Підпунктом 4.1.1. п. 4.1., п.п. 4.2. п. 4.2.6. Порядку № 310 визначено, що - за результатами перевірки відповідно до виявлених порушень посадовими особами, які проводили перевірку, приймаються рішення про: складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення. Протокол про вчинення адміністративного правопорушення складається в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення.

За результатами перевірки відповідно до виявлених порушень керівником органу з питань захисту прав споживачів або його заступником приймаються рішення про: накладення на винних осіб адміністративних стягнень та застосовування адміністративно-господарських санкцій.

Судом встановлено, що на підставі: Наказу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області № 51-од від 20.06.2013р.; плану проведення перевірок суб'єктів господарювання стосовно дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів на 3 квартал 2013р. від 25.06.2013р.; направлення на проведення перевірки № 1142/18/1026 від 23.07.2013 року; підтвердження про одержання повідомлення № 1142/18 від 22.07.2013р. - завідувачем та головним спеціалістом сектору захисту прав споживачів та ринкового нагляду Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області 09.08.2013 року було проведено планову перевірку діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_3) у відділі ТЦ «Терра», що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

В ході проведення перевірки встановлено реалізацію у відділі ТЦ «Терра», де здійснює свою діяльність ФОП ОСОБА_3 парфумерно-косметичних виробів на розлив, а також без документів, що засвідчують їх якість та безпеку, що є порушенням п. 7 гл. 10 розд. 2 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19 квітня 2007 року N 104, (п. 1, 2, 3, 4 додатку 7), чим порушено вимоги п.п.17,19 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2013 року № 833.

Результати перевірки були зафіксовані в акті № 002045 перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів складеному 09.08.2013 року.

Відповідно до вимог п.п. 4.2.1. п. 4.2 Порядку № 310 - відповідачем у відношенні позивача було винесено припис з вимогою не допускати реалізацію парфумерних виробів на розлив. Про виконання цього припису позивачу необхідно було письмово, (з документальним підтвердженням) повідомити орган з питань захисту прав споживачів, до розгляду матеріалів справи, розгляд яких призначено на 15 серпня 2013 року.

Також, 09.08.2013р. відповідачем у відношення позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення Серії ГА № 001071, за правопорушення передбачене ст. 155 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

15 серпня 2013 року позивачу вручено повідомлення про участь в розгляді матеріалів проведеної перевірки та вирішення питання про відповідальність за вчинені правопорушення, яке призначено на 10 год. 00 хв. 22.08.2013р.

22 серпня 2013 року відбувся розгляд матеріалів проведеної перевірки, проте жодних документів та пояснень, на спростування зафіксованих в акті перевірки порушень, позивачем надано до матеріалів проведеної перевірки не було.

Тому, за результатами розгляду матеріалів проведеної перевірки, Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області було винесено постанову № 590 від 22.08.2013р. про накладення на позивача стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» за реалізацію продукції, забороненої відповідним державним органом для реалізації.

Постановою № 590 встановлено реалізація духів, одеколонів, туалетної води на розлив, що заборонено п. 7 гл. 10 «Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами», затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19 квітня 2007 року N 104 на загальну суму 24062,50 грн., одержаної для реалізації партії товару.

У зв'язку з тим, що позивач, відповідно до підпункту 296.1.1 пункту 296.1 статті 296 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України повинен вести книгу обліку доходів, у якій щоденно, за підсумками робочого дня, повинен відображати отримані доходи, до позивача було застосовано санкцію у розмірі п'ятисот відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару. Таким чином, сума штрафу склала 120312,50 грн.

Також, Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області було винесено постанову № 981 по справі про адміністративне правопорушення від 22.08.2013р., передбачене ст. 155 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою № 981 встановлено, що гр. ОСОБА_3 09.08.13р. у відділі ТЦ «Терра» по АДРЕСА_1, допустила реалізацію в роздрібній мережі духів, одеколонів, туалетної води на розлив, що заборонено до реалізації п.7 гл. 10 «Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами», затверджених наказом Міністерства економіки України від 19 квітня 2007р. № 104, без супровідних документів передбачених законодавством, зокрема що засвідчують належну якість та безпеку товару, тобто порушила вимоги пп. 17, 19 «Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833.

Зазначені постанови було вручено позивачу в день їх винесення.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що в його діях відсутні ознаки правопорушення, передбаченого п. 5 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

Дане твердження є не аргументованим, виходячи з положень наступних нормативних документів.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», реалізацію продукції, забороненої відповідним державним органом для виготовлення та реалізації (виконання, надання), - у розмірі п'ятисот відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п. 19 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 року № 833, не допускається продаж товарів, вільна реалізація яких заборонена.

Відповідно до п. 7 глави 10 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 року № 104, який прийнято відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» та постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 року № 833 «Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення», про що в ньому наголошено, забороняється в роздрібній торговельній мережі продаж духів, одеколонів, туалетної води на розлив.

Згідно з п. 1 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого Указом Президента України від 31.05.2013 року № 634/2011, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (Мінекономрозвитку України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінекономрозвитку України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики економічного і соціального розвитку, цінової, промислової, інвестиційної, зовнішньоекономічної політики, державної політики у сфері торгівлі, державної регіональної політики, державної політики з питань розвитку підприємництва, технічного регулювання та захисту прав споживачів, а також міжвідомчої координації з питань економічного і соціального співробітництва України з Європейським Союзом.

З викладеного вбачається, що реалізація в роздрібній торгівлі духів, одеколонів, туалетної води на розлив заборонена органом виконавчої влади - Міністерством економічного розвитку та торгівлі, яке відповідно до Указу Президента України від 31.05.2011 року № 634/2011 є правонаступником Міністерства економіки України.

Суд звертає увагу на те, що стягнення, передбачене ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» є фінансово - господарською санкцією, яка застосовується до суб'єкта господарювання незалежно від наявності чи відсутності у його діях порушень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, що відповідає приписам п.п. 4.1.1. п. 4.1., п.п. 4.2. п. 4.2.6. Порядку № 310.

Крім того, доводи позивача проте, що п. 7 гл. 10 розд. 2 Правил роздрібної торгівлі № 104, забороняє в роздрібній торгівельній мережі продаж духів, одеколонів, туалетної води лише на розлив, а не всієї продукції, забороненої відповідним державним органом не є підставою для скасування постанови № 590, тому що позивач доволі стисло трактує відповідність п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» з п. 7 гл. 10 розд. 2 Правил роздрібної торгівлі № 104. Ці норми передбачають застосування відповідальності за реалізацію продукції, забороненої відповідним державним органом, як для виготовлення так і для реалізації. В даному випадку має місце саме заборона, встановлена п. 7 гл. 10 розд. 2 Правил роздрібної торгівлі № 104 до реалізації в роздрібній торгівельній мережі продукції на розлив.

Іншою підставою для задоволення позовних вимог, на думку позивача, є неправильний розрахунок суми штрафних санкцій.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», реалізацію продукції, забороненої відповідним державним органом для виготовлення та реалізації (виконання, надання), - у розмірі п'ятисот відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В адміністративному позові позивач зазначає, що він належить до категорії суб'єктів господарювання, які відповідно до закону не ведуть обов'язків облік доходів та витрат, а тому підстав для накладення штрафних санкцій у розмірі п'ятисот відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару Держспоживінспекція у Дніпропетровській області не мала.

Згідно наданого позивачем свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника єдиного податку, позивач є фізичною особою-підприємцем платником єдиного податку за ставкою 20 %, який відповідно до ст. 293.2 Податкового кодексу України відноситься до другої групи.

Відповідно до ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п.291.2. ст.291 Податкового кодексу України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що передбачає заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п.297.1 ст.297 Податкового кодексу України, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією ж главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Дохід підприємця, що обрав спрощену систему, визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до ст.296 Податкового кодексу України. Згідно із вказаною нормою фізичні особи-підприємці, які є платниками єдиного податку першої і другої груп та платниками єдиного податку третьої та п'ятої групи, які не є платниками ПДВ, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.

Відповідно до Порядку ведення книги обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2011 року № 1637, згідно підпункту 296.1.1 пункту 296.1 статті 296 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці, що обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку першої і другої груп, а також платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість (далі - платник податку), ведуть книгу обліку доходів, у якій щоденно, за підсумками робочого дня, відображають отримані доходи.

Таким чином, позивач не є суб'єктом господарської діяльності, який не веде обов'язковий облік доходів, а тому підстав для накладення штрафних санкцій у розмірі лише ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, Держспоживінспекція у Дніпропетровській області не мала.

Щодо доводів позивача про порушення Держспоживінспекцією у Дніпропетровській області положень ч. 1 ст. 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», слід зауважити, що п. 178 Плану проведення перевірок суб'єктів господарювання стосовно дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів на 3 квартал 2013 року, затвердженого Наказом Держспоживінспекції у Дніпропетровській області № 51-од від 20.06.2013 року та погодженого заступником Голови Держспоживінспекції України 25.06.2013 року, перевірка позивача є плановою.

З огляду на викладене, постанова про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закон України «Про захист прав споживачів» була винесена обґрунтовано, а тому посилання позивача на неправомірність оскаржуваного рішення є безпідставними.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 9 Положення №1177 постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про захист прав споживачів може бути оскаржено суб'єктом господарської діяльності до Держспоживінспекції або суду.

Враховуючи вищенаведені обставини та зазначені норми законодавства, розглядаючи спір по суті, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова № 590 від 22.08.2013р. прийнята обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а тому не підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позовних вимог судові витрати не підлягають присудженню з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу - відмовити.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови викладений 22.10.2013р.

Суддя Е.О. Юрков