Постанова № 34309558, 07.10.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 жовтня 2013 р.

(15:34)

Справа №801/9394/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., за участю секретаря судового засідання Токарєвої Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим

до Відділу державної виконавчої служби Роздольненського районного управління юстиції АР Крим

про визнання незаконною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Відділу державної виконавчої служби Роздольненського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим про визнання протиправною та скасування постанови від 19.09.2013 року про повернення виконавчого документа – вимоги №Ю 281.6/С від 02.04.2013 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірною постановою був безпідставно повернутий стягувачеві виконавчий документ – вимога про сплату боргу, з тих підстав, що платіжна вимога була повернута без виконання через відсутність рішення суду. Позивач зазначає, що вимога про сплату боргу є виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України “Про виконавче провадження”, пункт 2 частини 1 статті 47 якого, в свою чергу, передбачає в якості підстави для повернення виконавчого документа відсутність у боржника майна для стягнення. Позивач зазначає, що вказана підстава для повернення виконавчого документа була відсутня, оскільки державним виконавцем не була перевірена наявність у боржника майна, а постанова Правління НБУ №22 від 21.01.2004 року, на яку міститься посилання в спірній постанові, не визначає в якості обов’язкової передумови для примусового списання коштів з рахунків наявність судового рішення.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про місце, день та час його проведення повідомлений належним чином, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про дату час та місце судового засідання повідомлений належним чином - судовою повісткою, про поважність причин неприбуття у судове засідання суд не повідомив./FONT>

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з’ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.

02.04.2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим була винесена вимога про сплату боргу №Ю 281.6/С на загальну суму 13957,37 грн.

Враховуючи, що згідно з частиною 4 статі 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом, зазначений документ був направлений на примусове виконання до Відділу державної виконавчої служби Роздольненського районного управління юстиції АР Крим, після чого постановою від 17.04.2013 року було відкрито виконавче провадження.

19.09.2013 року відповідачем була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 2 частини 1 статі 47 Закону України “Про виконавче провадження” з посиланням на те, що платіжна вимога по примусовому списанню грошових коштів з рахунку, вказаному у виконавчому документі, була повернута без виконання через відсутність рішення суду.

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду із цим позовом.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Критерії правомірності рішення суб’єкта владних повноважень визначені ст.2 КАС України, частиною 3 якої встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 року № 606-XIV (далі – Закон №606).

Підстави для повернення виконавчого документа стягувачеві визначені статтею 47 вказаного Закону, пунктом 2 частини 1 якої передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Таким чином, зазначена правова норма визначає в якості передумови для повернення виконавчого документа стягувачеві відсутність у боржника майна, за рахунок якого можливо виконати виконавчий документ, а отже, визначає, що державним виконавцем були належним чином виконані свої обов’язки, направлені на повне виконання рішення, вчинені дії із розшуку майна боржника, тощо, проте вжиті заходи не призвели до очікуваних наслідків.

Відповідно до пункту 3.15 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 02.04.2012 № 512/5, повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному у статті 47 Закону. При цьому в постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов'язково роз'яснюється порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання (крім випадку повернення виконавчого документа на підставі пункту 1 частини першої статті 47 Закону, якщо таке повернення надалі є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження).

Матеріали справи свідчать, що відповідач в якості підстави для повернення виконавчого документа послався на п. 5.10 глави 5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22, та зазначив на відсутність відповідного судового рішення.

Проте, суд звертає увагу на те, що згідно зазначеного пункту Інструкції у разі недостатності коштів на рахунку платника банк виконує платіжну вимогу в межах залишку коштів згідно з главою 2 цієї Інструкції.

Часткову оплату платіжної вимоги банк оформляє меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначає номер і дату платіжної вимоги, яку частково сплачено, суму, що залишилася до сплати, та повторює текст, що наведений у реквізиті "Призначення платежу" цієї платіжної вимоги. Для підтвердження часткової оплати відповідальний виконавець на примірнику платіжної вимоги окреслює реквізит "Сума" та зазначає на зворотному боці дату, суму часткового платежу, засвідчуючи це своїм підписом.

Примірник платіжної вимоги, на підставі якого здійснено часткову оплату, залишається на зберіганні в банку платника.

Таким чином, наведений пункт Інструкції не вимагає наявності судового рішення.

Крім того, суд зазначає, що виконання вимоги про сплату боргу шляхом направлення платіжної вимоги до відділення банку не є єдиним способом її виконання, неможливість реалізації якого є підставою для повернення виконавчого документа, позаяк державним виконавцем не надані суду докази вжиття ним інших заходів, зокрема, щодо розшуку майна боржника, тощо.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 11 Закону №606 державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону №606 державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 7 Закону України “Про державну виконавчу службу” працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.

Проте, неналежне виконання державним виконавцем своїх обов’язків, невжиття всіх заходів для реального виконання виконавчого документа, призвело до безпідставного повернення позивачеві вимоги про сплату боргу №Ю 281.6/с від 02.04.2013 року, що порушило майнові права позивача на отримання належних коштів.

Враховуючи вищевикладене постанова Відділу державної виконавчої служби Роздольненського районного управління юстиції АР Крим від 19.09.2013 року (ВП №37618920) про повернення виконавчого документа – вимоги №Ю 281.6/с від 02.04.2013 року позивачу є такою, що суперечить вимогам законодавства, тому є протиправною та підлягає скасуванню.

В силу викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні, яке відбулось 07.10.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до вимог ст.163 КАС України постанова оформлена та підписана 11.10.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.71, 94, 158-163, ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправною і скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Роздольненського районного управління юстиції АР Крим від 19.09.2013 року (ВП №37618920) про повернення виконавчого документа – вимоги №Ю 281.6/с від 02.04.2013 року стягувачеві - Управлінню Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.