Ухвала суду № 34307759, 04.10.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/17907/13-ц Провадження № 22-ц/772/3120/2013Головуючий в суді першої інстанції:Борисюк І.Е.Категорія: 53Доповідач: Оніщук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2013 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Оніщука В.В.

суддів: Чорного В.І., Чуприни В.О.,

при секретарі: Богацькій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника державного підприємства «Вінницький авіаційний завод - ВіАЗ» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03.09.2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства «Вінницький авіаційний завод - ВіАЗ» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

в с т а н о в и л а :

В липні 2013 року позивач звернувся в суд з вказаним позовом, посилаючись на те, що з 24.07.1978 року по 28.09.2012 року він перебував у трудових відносинах з державним підприємством «Вінницький державний авіаційний завод - ВіАЗ» і наказом № 49-к від 28.09.2012 року його було звільнено з роботи за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію по інвалідності за ст. 38 КЗпП України. При звільненні з роботи йому не була виплачена одноразова допомога при виході на пенсію в розмірі трьох місячних тарифних ставок, яка передбачена колективним договором, в розмірі 5 196,76 грн., що явилось підставою для звернення позивача до прокуратури за захистом своїх прав і в лютому 2013 року заступник Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, діючи в інтересах ОСОБА_2, звернувся у Вінницький міський суд Вінницької області з позовом про стягнення одноразової допомоги при виході на пенсію і рішенням цього ж суду від 21.03.2013 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено, однак рішенням апеляційного суду Вінницької області від 19.04.2013 року скасовано рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21.03.2013 року та стягнуто з державного підприємства «Вінницький авіаційний завод - ВіАЗ» на користь ОСОБА_2 одноразову допомогу при виході на пенсію в розмірі - 5 196,76 грн. Однак, незважаючи на рішення апеляційного суду Вінницької області, яке набуло законної сили 19.04.2013 року, з позивачем повний розрахунок відповідач провів лише 09.07.2013 року, що підтверджується випискою із банку і що відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України, є підставою для стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, розмір якого за час прострочення становить 10 713,60 грн..

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03.09.2013 року позов задоволено та стягнуто з державного підприємства «Вінницький авіаційний завод - ВіАЗ» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 10 713,60 грн.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, представником державного підприємства «Вінницький авіаційний завод - ВіАЗ» подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповноту з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні представник державного підприємства «Вінницький авіаційний завод - ВіАЗ» апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені в ній обставини.

ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вказавши на її безпідставність та законність і обґрунтованість рішення суд.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Вимогами ст. 308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов, районний суд виходив з того, що при звільненні позивача з роботи, йому не було виплачено одноразову допомогу при виході на пенсію в розмірі трьох місячних тарифних ставок, яка передбачена колективним договором і відноситься до структури заробітної плати і відповідно до правовідносин, які склалися між сторонами, підлягають застосуванню положення ст. 117 КЗпП України.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 з 24.07.1998 року працював на державному підприємстві «Вінницький авіаційний завод - ВіАЗ» на посаді слюсаря із ремонту авіадвигунів і наказом № 49-к від 28.09.2012 року звільнений з роботи за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності, відповідно до вимог ст. 38 КЗпП України.

З матеріалів справи видно, що при звільненні з роботи позивачу не було виплачено одноразову допомогу при виході на пенсію в розмірі трьох місячних тарифних ставок, яка передбачена колективним договором і розмір якої становить 5 196,76 грн.

Вимогами ст. 47 КЗпП України передбачено, що роботодавець зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення.

Судом встановлено, що повний розрахунок з позивачем відповідач провів лише 09.07.2013 року, тобто має місце порушення вимог ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

На підставі наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо обгрунтованості заявленого позову та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, розмір якого вірно визначено з урахуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України № 100 від 08.02.1995 року, яким передбачено, що у разі обчислення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Викладені в апеляційній скарзі твердження про відсутність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з посиланням на те, що невиплачена позивачу одноразова допомога не входить до фонду оплати праці, є безпідставними, оскільки не виплачена позивачу одноразова допомога, яка передбачена колективним договором, відноситься до структури заробітної плати і крім того, положеннями ст. 116 КЗпП України передбачено обов'язковість проведення при звільненні працівника всіх виплат, що належать йому від підприємства, а також, не спростовують висновок суду першої інстанції посилання на оскарження в касаційному порядку рішення апеляційного суду Вінницької області від 19.04.2013 року.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тобто ухвалене рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника державного підприємства «Вінницький авіаційний завод - ВіАЗ» - відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03.09.2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ В.В. Оніщук

Судді: /підпис/ В.І. Чорний

/підпис/ В.О. Чуприна

З оригіналом вірно: