Рішення № 34307310, 22.10.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" жовтня 2013 р.Справа № 924/1270/13

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., розглянувши матеріали справи

за позовом міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго", м. Хмельницький

до приватного підприємства "Альпи", м. Хмельницький

про стягнення 7 489, 78 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача - Прокопова Т.В. за довіреністю

від відповідача - не з'явився

встановив:

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла в силу неналежного виконання договору № 2445 / 78 від 15 вересня 2010 року в розмірі 7 489, 78 грн., з яких: 6 944, 50 грн. основного боргу, 98, 09 грн. 3% річних та 447, 19 грн. пеня.

Обгрунтовуючи позов позивач вказує на порушення відповідачем умов договору щодо строків проведення оплати, а нарахування пені обумовлено наявністю відповідної умови договору щодо її застосування.

Представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні. Також ним подано на виконання вимог суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо реєстраційних даних відповідача.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не подав, причин невиконання вимог суду не повідомив. Повідомляючи відповідача про розгляд справи в суді йому направлено ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи за адресою, яка відповідно до витягу є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є його реєстраційною адресою. Зазначена кореспонденція повернута суду з відміткою пошти - „За закінченням терміну зберігання". Проте, суд виходить з того, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи, оскільки повідомлений за реєстраційною адресою.

Про належність повідомлення в такий спосіб свідчить також правова позиція, викладена у п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18, де вказано, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою зазначеною в ЄДРПОУ) і не повернуто підприємством зв'язку, або повернуто з посиланням на відсутність адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи.

За таких обставин, суд, в порядку ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними матеріалами.

З наданих матеріалів вбачається.

Відповідач звернувся до позивача з заявою про реєстрацію його абонентом на послуги теплопостачання. 15 вересня 2010 року між сторонами укладено договір № 2445 / 78 згідно якого виконавець (позивач) зобов'язується своєчасно надавати споживачеві (відповідачу) відповідної якості послуги з централізованого опалення та підігріву води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах що передбачені договором.

Згідно п. 5.1.2. договору тариф на послуги з централізованого опалення становить 8, 18 грн. за кв. м.

Відповідно до розділу 7 розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів; розрахунковим періодом є календарний місяць; оплата використаної теплової енергії здійснюється споживачем наступним чином: - попередня оплата в розмірі 50% розрахункової місячної норми споживання теплової енергії до 15 поточного (розрахункового) місяця, - остаточні розрахунки проводяться до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 11. за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 14 споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлений договором строк.

Договір набуває чинності з 15 вересня 2010 року та діє до 15 вересня 2011 року. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду за умов передбачених п. 29 . Припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати за теплову енергію (п. п. 28, 29).

Договір підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

У період з січня по квітень (включно) 2013 року позивач виставив відповідачу рахунки № 78 за спожиту теплову енергію, а саме від 3 січня, 4 лютого, 4 березня, 2 квітня 2013 року, на загальну суму 7 603, 80 грн. При цьому, на початок зазначеного періоду у відповідача ще залишалось 9 389, 63 грн. заборгованості за минулий період.

Відповідно до довідки про оплату відповідач, за період з січня по серпень 2013 року здійснив оплату за спожиту енергію в розмірі 10 048, 93 грн.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази та давши їм оцінку в сукупності, судом враховується наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач уклали договір про надання послуг теплопостачання, визначивши умови, права та обов'язки сторін, які є обов'язковими для них.

Згідно ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами.

З позовних матеріалів вбачається, що позивач на виконання умов договору надав відповідачу, за період з січня по квітень 2013 року, послуги з теплопостачання на суму 7 603, 80 грн., що підтверджується рахунками № 78. При цьому, судом відмічається, що надання послуг за вищевказаний період здійснено за договором від 15 вересня 2010 року (з терміном дії до 15 вересня 2011 року) в силу п. 28 даного договору, враховуючи відсутність дій сторін щодо його розірвання.

Відповідно до п.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Обов'язок оплати (остаточний розрахунок) за надані послуги, відповідно до договору, виникає у відповідача до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. Тобто, враховуючи що розрахунковим періодом є календарний місяць, кожного 11 числа місяця, наступного за місяцем в якому надавались послуги: за січень 2013 року - 11 лютого 2013 року, за лютий 2013 року - 11 березня 2013 року, за березень 2013 року - 11 квітня 2013 року, за квітень 2013 року - 11 травня 2013 року Як вбачається з наданої довідки відповідачем сплачено 10 048, 93 грн. Однак, вказана сума спрямована на погашення заборгованості за минулий період, що узгоджується з п. 7.4. договору, в зв'язку з чим оплата за заявлений період є не повною. Докази оплати в повному обсязі, в зазначені у договорі строки у справі відсутні.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 525 Цивільного кодексу України обумовлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що оплата проведена не в повному обсязі (докази оплати відсутні), а строки її проведення настали, у відповідача виникла заборгованість, розмір якої підтверджується документально та становить (вартість наданих послуг за заявлений період 7 603, 80 грн. плюс залишок заборгованості за минулий період 9 389, 63 грн. мінус оплата 10 048, 93 грн.) 6 944, 50 грн. За таких обставин, позов, в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги в частині стягнення річних відповідають чинному законодавству, та підлягають задоволенню в заявленому розмірі, який підтверджується розрахунком.

Згідно ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Враховуючи вказані законодавчі положення, пеня є договірними способом забезпечення зобов'язання, а тому наявність у договорі п. 11., що передбачає застосування пені є підставою для задоволення позову, в частині стягнення останньої. Розмір пені підтверджується поданим розрахунком.

Таким чином, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами та підлягає задоволенню. Судові витрати покладаються на відповідача. При цьому, судом відмічається, що подана позивачем заява про відшкодування витрат на отримання довідки з ЄДРПОУ щодо реєстраційних даних відповідача підлягає задоволенню, оскільки вказана дія (отримання довідки) здійснена позивачем на вимогу суду. Здійснення ж вказаної дії у зв'язку з розглядом справи, згідно ст. 44 ГПК України, відносить понесені у зв'язку з цим витрати до судових. Розмір цих витрат підтверджується доданими квитанціями про оплату за наданий витяг з реєстру та банківських послуг.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства „Альпи" (м. Хмельницький, вул. Подільська, 73 - А, р/р 26006170426 в ХОД ВАТ „Райфайзен Банк Аваль", МФО 380805, код 23652231) на користь міського комунального підприємства „Хмельницьктеплокомуненерго" (м. Хмельницький, вул. Пересипкіна, 5, р/р 26003301021233, МФО 315784 в Хмельницькому обласному управлінні ПАТ „Ощадбанк", код 03356571) 6 944, 50 грн. основного боргу, 98, 09 грн. 3% річних, 447, 19 грн. пені та 1 808, 30 грн. судових витрат.

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук. 3 прим. : 1 - до справи, 2 - позивачу

3 - відповідачу (м. Хмельницький, вул. Подільська, 73-А).