Постанова № 34306723, 17.10.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 р. Справа № 804/12044/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юркова Е.О.

при секретарі - Сап'яні С.А.

за участю: представник позивача - Коваль Ю.В.

представник відповідача - Гула І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВК» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВК» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з вимогами:

- визнати протиправним та повністю скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів від 29.08.2013 року № 0002152205 з податку на прибуток приватних підприємств на суму 121 262,50 грн. (97 010,00 грн. за основним платежем та 24 252,50 грн. за штрафними санкціями);

- визнати протиправним та повністю скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів від 29.08.2013 року № 0002172205 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 60 584,00 грн.;

- присудити на користь ТОВ «ЄВК» з Державного бюджету України понесені ТОВ «ЄВК» судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків акту перевірки № 228/22-05-09/37452989 від 06.08.2013 року на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, які винесені без урахування фактичних обставин справи та в порушення приписів податкового законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні адміністративного позову просив відмовити, в обґрунтування заперечень зазначив, що перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВК» була проведена на виконання повноважень податкового органу, при наявності порушень позивачем податкового законодавства та спірні податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.

Вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявності підстав для його задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акту перевірки № 228/22-05-09/37452989 від 06.08.2013 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЄВК», код 37452989 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.03.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.03.2013р.» - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВК», (далі за текстом - ТОВ «ЄВК» або позивач) зареєстроване 03.12.2010р. виконавчим комітетом

Дніпропетровської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 03.12.2010

№ 12241020000051135. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 37452989. Місцезнаходження ТОВ «ЄВК» відповідно до свідоцтва про державну

реєстрацію: м. Дніпропетровськ, вул. Звивиста, 52 кв.3. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 06.12.2010р. за №34476.

Судом встановлено, на підставі направлень від 22.07.2013 року № 65, 66, 67, 70 виданих Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, фахівцями ДПІ у Краногвардійському районі м. Дніпропетровська згідно п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ проведена позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВК» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.03.2013 рр. відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку до акта.

ТОВ «ЄВК» проінформовано про проведення позапланової виїзної документальної перевірки направленнями від 22.07.2013 року та наказом від 19.07.2013 року № 39, яке вручено директору Коваленко Євгену Володимировичу 22.07.2013 року.

Перевірку проведено з відома директора ТОВ «ЄВК» Коваленко Є.В. та головного бухгалтера Маленик Г.В.

Вказаною перевіркою встановлені порушення:

- п.п. 138.1, з урахуванням норм 14.1.36 п.14.1, шт.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.п. 138.2, п.п. 138.4. ст. 138, п.п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), ТОВ «ЕВК» завищено від'ємне значення податку на прибуток у сумі 60584 грн. та занижено податок на прибуток у сумі 97010,0 грн., в т.ч. за 1 квартал 2013 року у сумі 97010,0 грн.;

- розділ 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового

розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і

сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010р.

№1020 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011р. за

№ 46/18784, із змінами і доповненнями, ст.51, п.70.16 ст.70, п.п. а) та б) п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI.

За результатами перевірки складено акт перевірки № 228/22-05-09/37452989 від 06.08.2013 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЄВК», код 37452989 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.03.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.03.2013р.», (отримані позивачем 12.08.2013р.) та винесено податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Р» від 29.08.2013 року № 0002152205 з податку на прибуток приватних підприємств на суму 121 262,50 грн. (97 010,00 грн. за основним платежем та 24 252,50 грн. за штрафними санкціями) та податкове повідомлення-рішення форми «П» від 29.08.2013 року № 0002172205 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 60 584,00 грн., (отримані позивачем 06.09.2013р.).

Відповідно до вимог п.п. 78.1.1 п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що 02.07.2013р. на адресу позивача надійшов запит відповідача № 11362/10/22.2-18 від 02.07.2013р. «Про надання документів з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Факторіал» (код ЄДРПОУ 23002272) та ПРАТ «Телесистеми України» (код ЄДРПОУ 22599262).

Листом від 12.07.2013р. вих. № 24 позивач, на виконання вищезазначеного запиту відповідача направив пакет документів. Проте, як вбачається з матеріалів справи, в наданих документах відсутня інформація щодо взаємовідносин позивача з ПРАТ «Телесистеми України», що і стало підставою для проведення документальної позапланової перевірки.

Як уже зазначалось, 19.07.2013р. відповідачем було видано наказ № 39 про здійснення документальної позапланової виїзної перевірки позивача на підставі п.п. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 ПКУ, який було вручено директору підприємства позивача 22.07.2013 року разом з направленнями № 65, 66, 67, 70.

Таким чином, суд вважає, що перевірка ТОВ «ЄВК» була проведена ДПІ на виконання повноважень податкового органу, правомірно з урахуванням норм Податкового кодексу України.

Стосовно виявлених порушень, з урахуванням яких були винесені спірні податкові повідомлення-рішення суд зазначає наступне.

Так, підставою для винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало виявлена під час перевірки реалізація кабін машиніста, санітарного модуля електровоза без врахування в ціні продажу всіх понесених витрат, що дало податковому органу підстави стверджувати, що купівля кабін машиніста, санітарного модуля електровоза та її подальша реалізація на експорт згідно з договором була здійснена за ціною, нижчою від ціни придбання, не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності перевіряємого підприємства, оскільки не мала на меті отримання доходу від цих операцій, а отже не пов'язана з його господарською діяльністю.

Судом встановлено, що 2 квітня 2012р., за результатами конкурсних торгів, позивачем було укладено Договір про закупівлю товарів за державні кошти № ВЗК-128/12, (надалі за текстом -Договір № ВЗК-128/12) з ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» (надалі за текстом - ПрАТ «ЛЛРЗ»), за умовами якого позивач зобов'язався у 2012 році поставити ПрАТ «ЛЛРЗ» вузли та деталі для локомотивів залізничних, трамвайних та рухомого складу, (для модернізації електровозів ВЛ-11М), а ПрАТ «ЛЛРЗ» зобов'язався прийняти та оплатити товар.

Одночасно з метою виконання вищезазначеного договору позивачем було укладено Договір поставки № 175/12 від 02.04.2012р. з виробником вузлів та деталей для локомотивів залізничних, трамвайних та рухомого складу ТОВ «ПКВП МДС» (надалі за текстом - Товар).

У подальшому за Договором № ВЗК-128/12 позивачем була здійснена поставка Товару «ПрАТ «ЛЛРЗ» двома партіями на загальну суму 7 188 714,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 12 від 11.05.2012р. на суму 2 396 238,00 грн. та видатковою накладною № 18 від 17.07.2012р. на суму 4 792 476,00 грн.

У зв'язку з тим, що ПрАТ «ЛЛРЗ» своєчасно не здійснив оплату поставленого по Договору № ВЗК-128/12 Товару, позивач був змушений звернутися до Господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з ПрАТ «ЛЛРЗ» заборгованості в сумі 7 188 714,00 грн. За результатами розгляду цієї позовної заяви Господарським судом Львівської області 23.10.2012р. було винесено рішення по справі № 5015/3916/12 про стягнення з ПрАТ «ЛЛРЗ» зазначеної заборгованості, а 27.11.2012р. був виданий наказ № 015/3916/12 про примусове виконання цього рішення.

Так як ПрАТ «ЛЛРЗ» своєчасно не виконало своїх обов'язків по Договору № ВЗК-128/12, позивач опинився у скрутному матеріальному становищі, при цьому гостро відчувалася необхідність в поповненні обігових коштів.

Зважаючи на несприятливе фінансове становище, позивач був вимушений здійснювати маркетингові дослідження щодо пошуку нового покупця на Товар, отриманий за Договором поставки № 175/12 від 02.04.2012р., для виконання своїх зобов'язань за цим Договором.

Приймаючи до уваги той факт, що у позивача вже були наявні договірні відносини з ТОВ «МОДУС» за Контрактом купівлі-продажу № 9/11 від 21.12.2011р., (наявний в матеріалах справи), позивач домовився про продаж вказаного Товару з ТОВ «МОДУС» і 15 лютого 2013 року сторони підписали Додаток № 3 до цього Контракту, (наявний в матеріалах справи). На виконання умов Додатку № 3 до Контракту купівлі-продажу № 9/11 від 21.12.2011р. позивач здійснив поставку Товару, що підтверджено ВМД № 103553 від 19.02.2013р., (наявна в матеріалах справи). Факт здійснення перевезення Товару з пгт. Губиниха Дніпропетровської обл. до м. Новочеркаськ Ростовської обл. підтверджується актом надання послуг № ОУ-0000065 від 20.02.2013р., (наявний в матеріалах справи), який підписаний позивачем з ТОВ «ФРАХТТРАНССЕРВИС».

Позивач реалізував вказаний Товар ТОВ «МОДУС» на загальну суму 2 882 701,80 грн. За отриманий Товар ТОВ «МОДУС» перерахував на рахунок позивача грошові кошти у повному обсязі, що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

№ 1ОР1Е00000083342 від 19.02.2013р. на суму 4 000 000,00 рос. рублів;

№1ОР1Е0000099015 від 27.02.2013р. на суму 60 800,00 рос. рублів;

№ 1ОР1Е00000110793 від 05.03.2013р. на суму 6 804 200,00 рос. рублів.

Таким чином, за період з 19 лютого по 05 березня 2013р. позивач отримав необхідну кількість обігових коштів, що дозволило виплатити заробітну плату, (з необхідними нарахуваннями) працівникам позивача за січень 2013р., яка була виплачена 19.02.2013р. та за лютий 2013р., яка була виплачена 07.03.2013р.

Враховуючи вищезазначене, у зв'язку зі скрутним матеріальним положенням позивач був змушений погодитися на укладення Додатку № 3 від 15.02.2013р. до Контракту купівлі-продажу № 9/11 від 21.12.2011р. з метою поповнення обсягу обігових коштів.

Таким чином, структура витрат, задекларованих позивачем згідно з поданими деклараціями за 1 квартал 2013 року по рядку Декларації 05.1. «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» становить 3 076 121 грн. Дана сума включає в себе наступні витрати:

1. Витрати на придбання запчастин електровозів згідно Договору поставки № 175/12 від 02.04.2012р. з ТОВ «ПКВП МДС» та видаткової накладної № 33 від 18.02.2013р. у сумі 2 864 000,00 грн. (без ПДВ);

2. Витрати на доставку запчастин електровозів у сумі 16 500,00 грн. (без ПДВ) згідно Договору перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № 19-1112-Т від 19.11.2012р. з ТОВ «ФРАХТТРАНССЕРВИС» та Акту № ОУ-0000065 від 20.02.2013p.;

3. Витрати на придбання пластику у сумі 195 621,30 грн. (без ПДВ) згідно Договору поставки № 12-10/1 від 06.12.2010р. з ТОВ «ФАКТОРІАЛ» та видаткової накладної № РН1-000621 від 14.02.2013р.

Відповідно до п.138.1. ст. 138 ПКУ витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 -138.9, підпунктами 138.10.2- 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пункту 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2. 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

витрати банківських установ (п.п. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 ПКУ).

Відповідно до положень п.п. 14.1.228 ст. 14 ПКУ собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу 111 цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Так, згідно з п. 10 ПБУ-16 (Наказ Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999р.) собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» (надалі за текстом - ПБО-9). У положеннях п. 9 ПБО-9 (наказ Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999р.) передбачено перелік фактичних витрат, що формують первісну вартість товарів, придбаних за плату. До них відносяться:

- суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству/установі;

- транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів;

- інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Оскільки ПДВ згідно з нормами діючого законодавства є непрямим податком, і відшкодовується підприємству згідно з нормами ПКУ, то при формуванні первісної вартості товарів, яка в подальшому складає собівартість реалізованих товарів, ПДВ не враховується в складі собівартості придбаних і реалізованих товарів.

Дане твердження уточнюється п. 138.6 ст. 138 ПКУ, адже «собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного до продажу».

Таким чином, собівартість придбаного позивачем у ТОВ «ПКВП МДС» по договору поставки № 175/12 від 02.04.2012р. товару складає 2 880 500,00 грн., а не 3 436 800,00 грн. вказані в Акті перевірки. Дана сума включає:

1. ціна придбання у розмірі 2 864 000.00 грн. (без ПДВ), відповідно до видаткової накладної № 33 від 18.02.2013р.

2. витрати на доставку у розмірі 16 500,00 грн., згідно Акту № ОУ - 0000065 від 20.02.2013р.

Передпродажна підготовка, придбаного позивачем у ТОВ «ПКВП МДС» по договору поставки № 175/12 від 02.04.2012р. товару, не проводилася.

Ціна на будь-який товар складається з окремих елементів. В основі формування гуртових та роздрібних цін лежить собівартість продукції. Податок на додану вартість (ПДВ) є частиною новоствореної вартості, яка сплачується у держбюджет на кожному етапі виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг. Так як ПДВ не враховується при визначенні бази оподаткування податком на прибуток, необхідність виключення ПДВ зі складу собівартості та доходів зумовлена правилами оподаткування податком на прибуток, а саме п п. 135.4.1. п. 135.4 ст. 135, п.138.6, ст. 138, п.п. 139.1.6. п.139.1. ст.139 ПКУ.

Згідно з п.п. 139.1.6. п. 139.1. ст. 139 ПКУ не включаються до складу витрат суми податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбавається платником податку для виробничого або невиробничого використання.

Придбаний позивачем у ТОВ «ПКВП МДС» по договору поставки № 175/12 від 02.04.2012р. товар було реалізовано ТОВ «МОДУС» по контракту купівлі-продажу № 9/11 від 21.12.2011р. Сума реалізації складає 2 882 701,80 грн., згідно ВМД № 103553 від 19.02.2013р.

Пунктом 195.1. ст. 195 ПКУ передбачено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції з експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства.

Таким чином, реалізація товару позивачем ТОВ «МОДУС» по контракту купівлі-продажу № 9/11 від 21.12.2011р. оподатковується за нульовою ставкою. Отже, згідно норм чинного податкового законодавства:

Прибуток = Сума реалізації - Ціна придбання з урахуванням витрат на доставку, 2 882 701,80 - 2 880 500,00 = 2 201,80 (грн.).

З чого слідує, що за результатами операції з продажу товару позивачем до ТОВ «МОДУС», по контракту купівлі-продажу № 9/11 від 21.12.2011р., отримано прибуток у розмірі 2 201,80 грн.

Щодо завищення задекларованих позивачем показників у рядку 06.1., 06.2., 06.4. Податкової декларації з податку на прибуток у І кв. 2013 року на суму 17 064 грн. (п.п.2) п. 3.1.2. Акту перевірки) суд зазнчає наступне.

В Акті перевірки (абзац 8 сторінка 10) передбачено, що «завищено ряд. 06.1. (адміністративні витрати) Декларації з податку на прибуток за І кв. 2013 року на суму 12 500 грн.». Дане твердження є помилковим з огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.11. ст. 138 ПКУ до складу витрат враховуються суми витрат, не віднесені до складу витрат минулих звітних податкових періодів у зв 'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, що підтверджують здійснення витрат, установлених цим розділом, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді.

Суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах у зв 'язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобов 'язання.

Зазначені в цьому пункті витрати, здійснені в минулі звітні роки, відображаються у складі інших витрат, а ті, які здійснені у звітному податковому році, - у складі витрат відповідної групи (собівартості реалізованих товарів. виконаних робіт, наданих послуг, загальповиробничих витрат, адміністративних витрат тощо).

ТОВ «ФРАХТТРАНССЕРВИС» надано транспортні послуги за Договором перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № 19-1112-Т від 19.11.2012 р. Акт виконаних робіт № ОУ - 0000684 від 17.12.2012 року на суму 12 500,00 грн. до позивача надійшов в січні 2013 року.

Згідно п. 138.2. ст. 138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обоє 'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Таким чином, позивач не мав права включення у витрати транспортних послуг, наданих ТОВ «ФРАХТТРАНССЕРВИС» за відсутності акту виконаних робіт від 27.12.2012 року на суму 12 500,00 грн. Після отримання первинної документації вже на початку 2013р., позивач правомірно, керуючись п.138.11. ст. 138 ПКУ, вніс дані витрати у І кв. 2013 року у складі «інших витрат».

В Акті перевірки (абзац 3 сторінка 10) передбачено, що «завищено ряд. 06.2. (витрати на збут) Декларації з податку на прибуток за І кв. 2013 року на суму 4 564,00 грн., у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат витрат, які не підтверджені відповідними первинними документами.» - суд вважає, що дане твердження є помилковим.

ТОВ «Технокомплект-Дніпро» надано позивачеві послуги по проведенню маркетингових досліджень за Договором про надання маркетингових послуг № 22/13-1 від 22.01.2013р.

20 березня 2013 року позивачем та ТОВ «Технокомплект-Дніпро» підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-1/03-1 на суму 4 564,00 грн.

Відповідно положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996 від 16.07.1999р. первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов 'язкові реквізити:

назву документа ;

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З чого слідує, що акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) є первинним документом.

Проте, вищезгаданий документ при проведенні перевірки не був прийнятий до уваги підповідачем.

Таким чином, суд вважає, що позивач правомірно включив у витрати на збут рядку 06.2. Декларації з податку на прибуток за І кв. 2013 року суму 4 564,00 грн.

Приймаючи до уваги вищевказане суд вважає, що у рядку 4 (витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування) Декларації з податку на прибуток за І кв. 2013 року правомірно, (спираючись на наявну первинну документацію та норми чинного законодавства України), відображено суму у розмірі 3 290 245,00 грн.

Щодо встановлення завищення від 'ємного значення податку на прибуток у сумі 60 584,00 грн.(п. 3.1.4. Акту перевірки) суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПКУ прибуток визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 135.4.1. п. 135.4. ст. 135 ПКУ, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо)особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу та дохід банківських установ.

Судом встановлено, що за період з 01.01.2013р. по 31.03.2013р. позивачем задекларовано доходу, що враховується при визначенні об'єкту оподаткування у сумі 3 229 661,00 грн.

Відповідно до п.п. 138.1.1. п.138.1. ст. 138 ПКУ витрати операційної діяльності включають:

- собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

- витрати банківських установ.

За період з 01.01.2013р. по 31.03.2013р. витрати позивача склали 3 290 245,00 грн., що зафіксовано у рядку 04 Податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2013 року.

Шляхом арифметичного вираження положень п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПКУ вбачається від'ємний результат прибутку, тобто збиток у розмірі 60 548,00 грн. за результатами підприємницької діяльності позивача за І квартал 2013 року: 3 229 661,00 - 3 290 245,00 = - 60 548,00 (грн.).

Господарським кодексом України у ст. 42 передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Під господарською діяльністю у ст.3 ГКУ розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Також Податковим кодексом України господарська діяльність визначена, як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи (п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПКУ).

В свою чергу діюче законодавство визначило прибуток (доход) суб'єкта господарювання як показник фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань (ст.142 ГКУ).

Таким чином, прибуток - це мета всій діяльності, а не результат кожної окремої операції, яка здійснюється в процесі цієї діяльності, як помилково, не спираючись на норми права, вважає суд.

Саме такі висновки робить ВАСУ в постанові від 15.12.11р. по справі № К-35575/09, вказуючи, що господарська операція, яка направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є об'єктивним процесом здійснення господарської діяльності, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати доходу від конкретної операції. При цьому збитковість господарської операції не може бути підставою для визначення виробничої діяльності як негосподарської.

З точки зору податкового та бухгалтерського законодавства ПДВ не можна вважати ні доходом, ні витратами. Про це свідчать прямі норми пп. 136.1.2 ст.136 (про не включення ПДВ до складу доходів) та пп. 139.1.6 ст.139 ПКУ (про не включення ПДВ до складу витрат), а також відповідні норми стандартів бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 188.1 ст.188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів визначається виходячи з їх договірної вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 ПКУ, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість).

Порядок визначення доходу та собівартості встановлено стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку та ПКУ.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 290 від 29.11.1999 року «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» (далі Положення), дохід визначається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті) застосовуються окремо до кожної операції. Проте, ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двух чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (п.5 Положення).

Відповідно до п.6 Положення не визнаються доходами такі надходження від інших осіб, як сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків та обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів.

Наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 року «Про затвердження положення (стандарту) бухгалтерського обліку» (далі Наказ 318) визначено, що собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» (пункт 10).

Положеннями встановлено, що придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат суми, що сплачується згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків (п.9).

Тобто, нормами ПКУ та правилами бухгалтерського обліку для визначення доходу (збитку) від операції необхідно суму доходу від продажу без податку на додану вартість зменшити на розмір собівартості товару без податку на додану вартість.

З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 29.08.2013 року № 0002152205 з податку на прибуток приватних підприємств на суму 121 262,50 грн. (97 010,00 грн. за основним платежем та 24 252,50 грн. за штрафними санкціями), форми «П» від 29.08.2013 року № 0002172205 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 60 584,00 грн., які винесені Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області прийняті не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВК» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету.

Відтак, оскільки позивачем за звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду сплачено судовий збір в загальному розмірі 1818 грн. 47 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 650 від 12.09.2013р., тому вказана сума підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВК» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Р» від 29.08.2013 року № 0002152205 з податку на прибуток приватних підприємств на суму 121 262,50 грн. (97 010,00 грн. за основним платежем та 24 252,50 грн. за штрафними санкціями).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «П» від 29.08.2013 року № 0002172205 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 60 584,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВК» (код ЄДРПОУ 37452989) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1818 грн. 47 коп. сплачену Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВК» відповідно до платіжного доручення № 650 від 12.09.2013р.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови викладений 22.10.2013р.

Суддя Е.О. Юрков