Рішення № 34305340, 30.09.2013, Апеляційний суд міста Севастополя

30.09.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц/2398/2013р. Головуючий

в 1 інстанції Кукурекін К.В.

Категорія 34 Доповідач в апеляційній

інстанції Зотов В.С.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Севастополя у складі:

головуючого судді - Зотова В.С.,

суддів - Козуб О.В., Лівінського С.В.,

при секретарі - Лашкевич Н.О.,

за участю:

позивача - ОСОБА_3,

представника позивачів - ОСОБА_4,

представників відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_5 на заочне рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 11 квітня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_8 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальних та моральних збитків, завданих в результаті заливу квартири, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивачі звернулись до суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальних та моральних збитків, завданих в результаті заливу квартири.

Позовні вимоги мотивовані тим, що їм на праві спільної часткової власності належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1. Внаслідок систематичного порушення відповідачем, яка проживає у квартирі АДРЕСА_2, правил користування санітарно-технічним обладнанням та недбалим ставленням до нього, квартира позивачів потерпає від неодноразового залиття, що підтверджується відповідними актами КП «РЕП №22» СМР. Згідно висновку про вартість шкоди, станом на 15.08.2011 р., оціночна вартість шкоди, нанесеної пошкодженням оздоблення стін, стель, підлог та дверей вищевказаної квартири складає 11744,00 грн., які позивачі просять стягнути з відповідача. Щодо вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 5500,00 грн. позивачі посилаються на порушення нормального укладу життя, нервовість, хвилювання, вимушеність жити у сирому приміщенні. Також позивачі просять стягнути з відповідача судові витрати, витрати на правову допомогу у розмірі 2878,00 грн. та витрати за проведення експертної оцінки матеріальних збитків у розмірі 1200,00 грн.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 11 квітня 2013 року позов було задоволено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідачка подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення про стягнення матеріальних збитків виходив з того, що факт заливу квартири позивачів з вини відповідача доведений наявними в матеріалах справи доказами.

З данними висновками погоджується колегія суддів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачі є власниками двокімнатної квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.33,34).

Відповідачка ОСОБА_5 є власницею квартири АДРЕСА_2.

Актами РЕП№22 від 18.03.2011 року (а.с.7), 17.05.2011 р. (а.с.8), 15.06.2011 р. (а.с.9), 23.09.2012 р. (а.с.10) зафіксовано факт заливу квартири позивачів. Причинами заливу зазначені: несанкціоноване втручання мешканців квартири АДРЕСА_2 у роботу системи, виток у квартирі АДРЕСА_2, побутовий залив.

Згідно з висновком ПП «Сінектика - Експерт - Сервіс» від 15.08.2011 р. про вартість шкоди, нанесеної власникам АДРЕСА_1 року вартість шкоди складає 11744 грн. (а.с. 14-27).

Частина перша ст. 1166 ЦК України встановлює, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобовязаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок спростування презумпції вини шляхом доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Відповідачкою до суду не було надано жодного доказу, що вказує на відсутність її вини у неодноразовому залитті квартири позивачів. Актами РЕП-22 лише підтверджено той факт, що шкоду завдано з вини відповідача.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно оцінив викладені обставини справи, вимоги закону та той факт, що відповідач у добровільному порядку відмовляється відшкодувати матеріальний збиток, заподіяний позивачам та дійшов до обґрунтованого висновку , що зазначена матеріальна шкода підлягає стягненню у судовому порядку в розмірі 11 744 грн.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 5500 грн.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України N 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості,можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності та справедливості.

Належним чином вивчивши обставини справи, колегія суддів вважає, що загальна сума визначена позивачкою у відшкодування моральної шкоди та стягнута судом першої інстанції на її користь є завищеною.

Враховуючи порушення звичайного укладу життя, моральні та душевні страждання, пов`язані з пошкодженням майна, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів приходить до висновку, що з ОСОБА_5 на ОСОБА_3, ОСОБА_8 в якості відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню сума у розмірі 500,00 грн. кожному.

Крім того, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції у частині стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 2878 грн..

Відповідно до ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27 квітня 2006 року „Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" витрати, пов'язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Ухвалюючи рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивачів витрат на правову допомогу у розмірі 2878 грн., суд не врахував вимоги Постанови КМУ №590 від 27 квітня 2006 року "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" і стягнув завищену суму компенсації.

Судова колегія враховуючи реальний обсяг виконаних фахівцем робіт вважає можливим знизити суму компенсації витрат на правову допомогу до 1832 грн., виходячи з 4 годин роботи представника (підготовка позовної заяви, находження у судовому засіданні(а.с.84, 99, 136)) і розміру мінімальної заробітної плати ( 1147*40%*4 ч.=1832 грн.) (п.1.1 додатку до постанови КМУ № 590 від 27.04.2006 року).

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_5 слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача моральної шкоди та витрат на правову допомогу скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення.

Керуючись ст. 303,304,307, п.1 ч.1 ст.309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Заочне рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 11 квітня 2013 року в частині стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу скасувати.

У цій частині постановити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_8 у відшкодування матеріальної шкоди суму у розмірі по 500 грн. кожному.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_8 витрати на правову допомогу у розмірі 1832 грн..

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.С. Зотов

Судді: С.В. Лівінський

О.В. Козуб