Рішення № 34304123, 18.10.2013, Харцизький міський суд Донецької області

248/4540/13-ц

2/248/1622/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2013 року

Харцизький міський суд Донецької області у складі :

судді Щебуняєвої Л.Л.,

при секретарі - Должиковій Я.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харцизьку

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоровя та втратою працездатності внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 31 травня 2013 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоровя та втратою працездатності внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позов мотивує тим,що 2 травня 2012 року,приблизно о 19 годині,він керував мопедом «ЕХ50С»,рухався по автодорозі селище Гірне-селище Зуївка із селища Гірне в напрямку шахти ім.Ткачука. В цей час у зустрічному напрямку рухався автомобіль ВАЗ-2107 СПГ,держаний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням відповідача ОСОБА_2 Під час руху відповідач ОСОБА_2 порушив вимоги п.п.1,5,2.3,2.10 а,2.10д,10.1 Правил дорожнього руху України,виїхав на полосу зустрічного руху ,де скоїв зіткнення з мопедом під його керуванням. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди він отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Вироком Харцизького міського суду від 8 жовтня 2012 року ОСОБА_2 був визнаний винним в скоєні злочину,передбаченому ст..286 ч.2 КК України та йому було призначено покарання у вигляді виправних робіт строком на 1 рік 6 місяців ,з позбавленням права керування всіма транспортними засобами строком на 1 рік. Також ОСОБА_2 зобовязаний відшкодувати йому матеріальну та моральну шкоду.

27 листопада 2012 року рішенням Макіївської травматологічної МСЕК йому було встановлено 3 групу інвалідності строком з 23 листопада 2012 року до 1 грудня 2013 року. В звязку з втратою працездатності він був змушений звільнитися з роботи з 30 листопада 2012 року.

Внаслідок недостатності трудового стажу,необхідного для призначення пенсії,пенсія по інвалідності йому не призначена. В призначенні державної допомоги йому також було відмовлено в звязку з тим,що його дохід до втрати працездатності перевищував розмір прожиткового мінімуму для осіб,що втратили працездатність. Тобто,він втратив всі можливі джерела існування.

Вважає ,що відповідач відповідно до вимог ст..1195 ЦК України , повинен відшкодувати йому шкоду ,заподіяну ушкодженням здоровя і втратою працездатності в розмірі середньомісячної заробітної плати ,починаючи з 30 листопада 2012 року по 1 червня 2013 року в розмірі 26820 гривен,а в подальшому виплачувати щомісячно до 1 грудня 2013 року по 4470 гривен 01коп.

Також позивач просить стягнути з відповідача у відшкодування за завдану йому моральну шкоду за період з 30 листопада 2012 року по 1 червня 2013 року в розмірі 6000 гривен,а в подальшому сплачувати щомісячно до 1 грудня 2013 року у відшкодування моральної шкоди по 1000 гривен.,оскільки він після винесення судом вироку продовжував лікуватися і знаходився на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні Харцизької міської лікарні з 25 жовтня 2012 року по 15 листопада 2012 року,з 19 березня 2013 року по 9 квітня 2013 року .До теперішнього часу він пересувається за допомогою тростини,відчуває біль при русі. В звязку з втратою працездатності він втратив роботу,будь які доходи для існування,утримання родини,лікування,перестав бути повноцінним членом суспільства,батьком, чоловіком.

В звязку з чим позивач ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь шкоду ,заподіяну ушкодженням здоровя і втратою працездатності в розмірі середньомісячної заробітної плати ,починаючи з 30 листопада 2012 року по 1 червня 2013 року в розмірі 26820 гривен,а в подальшому виплачувати щомісячно до 1 грудня 2013 року по 4470 гривен 01коп. , моральну шкоду за період з 30 листопада 2012 року по 1 червня 2013 року в розмірі 6000 гривен,а в подальшому сплачувати щомісячно до 1 грудня 2013 року у відшкодування моральної шкоди по 1000 гривен,а також витрати за правову допомогу в сумі 2500 гривен.

В подальшому-24 вересня 2013 року,після проведення судово-медичної експертизи, позивач ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь шкоду ,заподіяну ушкодженням здоровя і втратою працездатності у вигляді втраченого заробітку за період з 2 травня 2012 року по 1 вересня 2013 року в розмірі 22546 гривен 50 копійок,а в подальшому виплачувати щомісячно з 1 вересня 2013 року до 1 грудня 2013 року по 1143 гривні 75 коп. ,у відшкодування моральної шкоди 10000 гривен,а також витрати за правову допомогу в сумі 2500 гривен.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 повністю підтримав уточнені позовні вимоги.

Позивач ОСОБА_4 в судове засідання не з*явився ,про час ,місце розгляду справи він повідомлявся належним чином,надав суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності позивача ОСОБА_1

Представник відповідача ОСОБА_2- ОСОБА_5 позов визнала частково та пояснила, що позивач має право на відшкодування втраченого внаслідок ушкодження здоровя в результаті дорожньо-транспортної пригоди,яка трапилася 2 травня 2012 року , заробітку лише протягом строку,на який йому встановлено втрату працездатності,тобто за період з 23 листопада 2012 року до 1 грудня 2013 року .В період з 2 травня 2012 року і до 23 листопада 2012 року позивач ОСОБА_1 перебував у стані тимчасової втрати працездатності,тому за цей час не передбачено діючим законодавством відшкодування втраченого внаслідок ушкодження здоровя заробітку. Крім того,просить зменшити розмір втраченого заробітку на 50% з урахуванням вини потерпілого ОСОБА_1 в дорожньо-транспортній пригоді 2 травня 2012 року,оскільки ОСОБА_1 в день дорожньо-транспортної пригоди вчинив сукупність адміністративних правопорушень,що стали наслідком недотримання ним Правил дорожнього руху України .Так,він рухався на транспортному засобі,який не був зареєстрованим в органах МРЕО,без права на його управління,в стані алкогольного спяніння ,за що був притягнутий до адміністративної відповідальності. Вважає,що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню,оскільки за вироком Харцизького міського суду від 8 жовтня 2012 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вже була стягнута моральна шкода в сумі 8000 гривен з тих же самих підстав,які він зазначає в позові,та така моральна шкода ОСОБА_2 відшкодована позивачу в повному обсязі.

Заявлені позовні вимоги в частині компенсації понесених позивачем витрат на правову допомогу не підлягають задоволенню,оскільки ОСОБА_3,який на підставі договору про надання юридичних послуг від 12 квітня 2013 року,укладеним між позивачем ОСОБА_1 та СПД ОСОБА_3,надавав правову допомогу позивачу, діяв як субєкт господарської діяльності,та відповідно квитанції до прибуткового касового ордеру №78 отримав прибуток от ОСОБА_1 в сумі 2500 гривен як фізична особа-підприємець.

Тому вважає,що оскільки Податковий кодекс України забороняє адвокату здійснювати свою професійну діяльність як субєкту господарювання ,підстави для компенсації витрат,понесених позивачем у звязку із залученням до участі у справі адвоката,який перебуває на обліку як фізична особа-підприємець,відсутні.

Також, на підставі ст..88 ч.1 ЦПК України,просить стягнути з позивача на користь відповідача суму в розмірі 3040 гривен,як компенсацію понесених відповідачем ОСОБА_2 витрат на правову допомогу,що складає 76% позовних вимог,які мають бути залишені без задоволення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з*явився ,про час ,місце розгляду справи він повідомлявся належним чином,надав суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача ОСОБА_2

Заслухавши пояснення позивача,представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_5,дослідивши матеріали справи у їх сукупності ,суд знаходить позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно вироку Харцизького міського суду Донецької області від 8 жовтня 2012 року,який набрав законної сили, ОСОБА_2 був визнаний винним та засуджений за ст.286 ч.2 КК України в тому,що він 2 травня 2012 року,близько 19 годин 15 хвилин, керуючи автомобілем ВАЗ-2107 СПГ,держаний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по автодорозі селище Гірне-селище Зуївка м.Харцизька Донецької області,зі сторони шахти «Імені Ткачука» в напрямку селища Гірне м.Харцизька,в порушення п.п.1,5,2.3,2.10 а,2.10д,10.1 Правил дорожнього руху України,виїхав на полосу зустрічного руху , по якій в той час рухався в зустрічному напрямку мопед «ЕХ50С» , об'єм двигуна якого складає 49,9 куб.см та який не є механічним транспортним засобом,під керуванням ОСОБА_1,де скоїв зіткнення з мопедом під керуванням ОСОБА_1

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій мопеда «ЕХ50С» ОСОБА_1 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження (а.с.5-8).

Відповідно до ст.61 ч.4 ЦПК України вирок у кримінальній справі,що набрав законної сили ,або постанова суду про адміністративне правопорушення обовязкові для суду,що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи ,стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду,з питань,чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно довідки Макіївської травматологічної МСЕК №379768,серія 10 ААБ від 27 листопада 2012 року (а.с.13) вбачається, що ОСОБА_1 27 листопада 2012 року був первинно визнаний інвалідом третьої групи внаслідок загального захворювання на період з 23 листопада 2012 року до 1 грудня 2013 року.

Відповідно до довідки голови Макіївської травматологічної МСЕК від 30 квітня 2013 року №39 (а.с.15) інвалідність ОСОБА_1 повязана в дорожньо-транспортною пригодою,яка сталася 2 травня 2012 року.

Згідно довідки Управління Пенсійного фонду в м.Харцизьку Донецької області від 28 лютого 2013 року №389/05 (а.с.10) вбачається,що ОСОБА_1 не перебуває на обліку в УПФУ м.Харцизька і не отримує пенсію.

Згідно Повідомлення №39 від 18 лютого 2013 року про відмову у надані державної допомоги особам,які не мають права на пенсію та інвалідам (а.с.12) вбачається,що ОСОБА_1 відмовлено в надані даної допомоги,оскільки середньомісячний сукупний дохід є більшим ніж прожитковий мінімум .

Відповідно до вимог ст..1166 ЦК України майнова шкода,завдана неправомірними рішеннями,діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи,а також шкода,завдана майну фізичної або юридичної особи,відшкодовується в повному обсязі особою,яка її завдала. Особа,яка завдала шкоди,звільняється від її відшкодування,якщо вона доведе,що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до вимог ст.1187 ч.2 ЦК України шкода,завдана джерелом підвищеної небезпеки ,відшкодовується особою,яка на відповідній правовій підставі (право власності,інше речове право,договір підряду,оренди тощо) володіє транспортним засобом,механізмом,іншим обєктом ,використання,зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При таких обставинах,враховуючи вимоги ст.1187 ЦК України,суд вважає,що цивільно-правову відповідальність по відшкодуванню заподіяної позивачеві ОСОБА_1 шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди має нести відповідач ОСОБА_2,який є володільцем джерела підвищеної небезпеки,яким було заподіяно шкоди. Обставини,які виключають його відповідальність,а саме: непереборної сили чи умислу потерпілого,судом не встановлені .

Відповідно до ст.1193 ч. 2 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди,то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи,яка завдала шкоди,- також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується,якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п.7 Постанови №4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди,завданої джерелом підвищеної небезпеки »,якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди,то залежно від ступеня вини потерпілого,якщо інше не встановлено законом,розмір відшкодування з особи,яка здійснює діяльність,що є джерелом підвищеної небезпеки,має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди). Питання про те,чи є допущена потерпілим необережність грубою (ч.2 ст.1193 ЦК),у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії,обставин завдання шкоди,індивідуальних особливостей потерпілого,його стану тощо).

З вироку суду від 8 жовтня 2012 року відносно ОСОБА_2 за ст..286 ч.1 КК України вбачається,що згідно висновку судово -автотехнічної експертизи №3012/18 від 4 липня 2012 року в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля ВАЗ-2107 СПГ,держаний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху України і з технічної точки зору знаходилися в причинному звязку з настанням події пригоди ; ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти пригоду шляхом виконання вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України ;водію ОСОБА_2 необхідно було діяти у відповідності з вимогами п.10.1 Правил дорожнього руху України,згідно яким перед зміною напрямку руху водій зобовязаний переконатися в безпеці і уступити дорогу зустрічним транспортним засобам .

Вищевказаним вироком Харцизького міського суду від 8 жовтня 2012 року відносно ОСОБА_2 за ст..286 ч.1 КК України не встановлено та не вбачається з нього ,що у заподіянні шкоди,завданої внаслідок ДТП , наявна вина водія мопеда ОСОБА_1

Дійсно,відповідно до постанови Харцизького міського суду від 13 червня 2012 року (а.с.46) ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст..130 ч.1 КУпАП за те,що він 2 травня 2012 року,о 19 годин,на автошляху селище Гірне-селище Зуївка керував мопедом у стані алкогольного спяніння . Відповідно до постанови інспектора з дізнання ВДАІ Харцизького МВ ОСОБА_6 (а.с.45) ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст..121 ч.6 КУпАП за те,що він 2 травня 2012 року ,о 19 годині, на автошляху селище Гірне-селище Зуївка керував мопедом, не зареєстрованим у встановленому Законом порядку у Державтоінспекції та без номерного знаку.

Однак,враховуючи,що згідно вироку суду встановлено,що у заподіянні шкоди,завданої внаслідок ДТП 2 травня 2012 року, наявна вина лише водія ОСОБА_2,а вищевказані відомості щодо притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.ст.130 ч.1,121 ч.6 КУпАП не свідчать про те,що керування ним незареєстрованим мопедом,без відповідних документів та в стані алкогольного спяніння є наслідком настання дорожньо-транспортної пригоди та отримання позивачем тілесних ушкоджень з вини потерпілого ОСОБА_1,не знаходяться з ними в прямому причинному звязку ,то у суду відсутні підстави для застосування положень ст..1193 ч.2 ЦК України щодо зменшення розміру відшкодування шкоди,завданої позивачеві ушкодженням здоровя та втратою працездатності внаслідок дорожньо-транспортної пригоди .

Відповідно до ст..1195 ч.1 ЦК України фізична або юридична особа,яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя фізичній особі,зобовязана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід),втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності ,а також відшкодувати додаткові витрати,викликані необхідністю посиленого харчування,санаторно-курортного лікування,придбання ліків,протезування стороннього догляду тощо.

Стаття 1197 ч.1 ЦК України розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоровя заробітку (доходу),що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу),який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоровя ,з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності-загальної працездатності.

Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоровя або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоровя .Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від пятикратного розміру мінімальної заробітної плати ,розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з пятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до вимог ст. 1202 ч.1 ЦК України відшкодування шкоди,завданої каліцтвом,іншим ушкодженням здоровя або смертю потерпілого,здійснюється щомісячними платежами.

Стаття 1208 ч.2 ЦК України передбачає,що за заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди,завданої каліцтвом,іншим ушкодженням здоровя або смертю,підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.

Згідно висновку проведеної у справі судово-медичної експертизи №450 від 4 вересня 2013 року (а.с.56-62) вбачається,що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 2 травня 2012 року ОСОБА_1 були спричинені наступні тілесні ушкодження 6 закритий переломо-вивих правої стегнової кістки,закритий перелом між виросткового підвищення правої великогомілкової кістки. В теперішній час у ОСОБА_1 маються наслідки вищезазначених травм у вигляді зрощених переломів стегна та великогомілкової кістки,помірного порушення функції тазостегнового та колінного суглобів.Дані наслідки викликали стійку втрату загальної працездатності на 30% та стійку втрату професійної працездатності на 25%.

З копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається,що він працював з 22 березня 2010 року по 30 листопада 2010 року у відокремленому відділі «Шахта ім..Кірова» ДП «Макіїввугілля» гірноробочим підземним,гірноробочим по ремонту гірних виробіток, звільнений з роботи за ст..40 п.2 КЗпП України, за станом здоровя .

Згідно довідки від 25 квітня 2013 року,виданої відокремленим відділом «Шахта ім..Кірова» ДП «Макіїввугілля», про середньомісячний заробіток ОСОБА_1 за дванадцять календарних місяців,що передували ушкодженню здоровя (а.с.14) вбачається,що середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 за останні дванадцять календарних місяців,що передували ушкодженню здоровя,з травня 2011 року по квітень 2012 року,складає 4470 гривен 01 копійка .

Оскільки середньомісячний заробіток позивача ОСОБА_1 є меншим від пятикратного розміру мінімальної заробітної плати на момент ушкодження здоровя (а саме:мінімальна заробітна плата -1094 гривні х5=5470 грн.) ,розмір втраченого заробітку йому слід обчислювати виходячи з пятикратного розміру мінімальної заробітної плати у відповідні періоди .

Враховуючі ступінь втрати позивачем ОСОБА_1 професійної працездатності ,яка становить 25%, встановлені законом розміри мінімальної заробітної плати на відповідні періоди,розмір відшкодування втраченого ним заробітку внаслідок ушкодження здоровя становить за період з 23 листопада 2012 року по 30 вересня 2013 року - 14693 гривні 92 копійки ,виходячи з наступного розрахунку :

- за період з 23 листопада 2012 року по 30 листопада 2012 року 372 гривні 67 коп. (1118 грн. (мінімальна заробітна плата) х5 х25% х8 днів :30 днів ) ;

- за період з 1 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року-1417 гривен 50 коп. (1134 гривні (мінімальна заробітна плата) х5х25% ) ;

- за період з 1 січня 2013 року по 30 вересня 2013 року -12903 гривні 75 коп. (1147 гривен (мінімальна заробітна плата) х5 х 25 % х 9 місяців ).

Таким чином,розмір втраченого заробітку,внаслідок ушкодження здоровя ,який необхідно стягнути з відповідача на користь позивача за період з 23 листопада 2012 року по 30 вересня 2013 року складає 14693 гривні 92 копійки.

Крім того,слід стягнути з відповідача на користь позивача також втрачений заробіток за період з 1 жовтня 2013 року по 1 грудня 2013 року , щомісячно, в розмірі по 1433 гривні 75 копійок (з наступного розрахунку -1147 гривен (мінімальна заробітна плата) х5 х 25 %).

Доводи позивача та його представника щодо того,що підлягає також відшкодуванню на користь позивача з відповідача втрачений заробіток внаслідок ушкодження здоровя та втратою працездатності за період з 2 травня 2012 року по 22 листопада 2013 року не підлягають задоволенню,оскільки вони не основані на законі,позивачу в цей період часу не було встановлено втрату працездатності у звязку з ушкодженням здоровя внаслідок ДТП,яка трапилася 2 травня 2012 року.

Відповідно до п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями) відшкодування шкоди у звязку з ушкодженням здоровя складається з щомісячних платежів (страхових виплат),що виплачуються протягом строку,на який встановлено втрату працездатності.

Суд вважає,що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди у сумі 10000 гривен не підлягають задоволенню,виходячи з наступного.

Стаття 1167 ч.2 п.1 ЦК України передбачає,що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи,яка її завдала,якщо шкоди завдано каліцтвом,іншим пошкодженням здоровя або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ст.1168 ч.1 ЦК України моральна шкода,завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя ,може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до вимог ст..23 ч.2 п.1,ч.3 ЦК України моральна шкода полягає :у фізичному болю та стражданнях,яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя . Моральна шкода відшкодовується грішми,іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення,глибини фізичних та душевних страждань,погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації,ступеня вини особи,яка завдала моральної шкоди,якщо вина є підставою для відшкодування,а також з урахуванням інших обставин,які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Судом встановлено,що при розгляді судом кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ст.286 ч.1 КК України потерпілим ОСОБА_1 заявлявся цивільний позов,в тому числі про стягнення на його користь у відшкодування моральної шкоди 30000 гривен,яку він зазнав у звязку з пошкодженням здоровя внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ,яка трапилася 2 травня 2012 року.

Згідно вироку Харцизького міського суду від 8 жовтня 2012 року відносно ОСОБА_2 за ст..286 ч.1 КК України вбачається,що цивільний позов в частині стягнення моральної шкоди був задоволений часткового та з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди було стягнуто 8000 гривен ,оскільки в результаті ДТП

2 травня 2012 року потерпілий ОСОБА_1 випробував та продовжує випробувати фізичні ,душевні страждання в звязку з отриманими результаті ДТП тілесними ушкодженнями,тривалий час не може вести нормальний образ життя,не працює,порушилися його життєві звязки ,він не може пересуватися без костилів .При визначенні конкретного розміру відшкодування моральної шкоди суд також враховував характер та ступінь страждань потерпілого ОСОБА_1 ,конкретні обставини справи,а також виходячи з вимог розумності і справедливості. Також було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 2283 гривні 61 коп.

Згідно постанови старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції ОСОБА_7 про закінчення виконавчого провадження від 20 вересня 2013 року (а.с.99) вбачається,що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №1/0550/630/2012 ,виданого Харцизьким міським судом 24 жовтня 2012 року на підставі вироку Харцизького міського суду від 8 жовтня 2012 року про стягнення з боржника ОСОБА_2 на користь стягувача ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди в загальній сумі 10283 гривні 61 коп. ,закінчено у звязку з його повним виконанням боржником ОСОБА_2

Тобто,при розгляді кримінальної справи вже був розглянутий цивільний позов ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди з тих же самих підстав,з яких він звертається до суду в даному позові,який на даний час виконаний відповідачем у повному обсязі .

При таких обставинах у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 в відшкодування моральної шкоди в сумі 10000 гривен.

Позовні вимоги позивача ОСОБА_1 щодо стягнення понесених витрат на правову допомогу в сумі 2500 гривен підлягають частковому стягненню ,з наступного.

Відповідно до ст..84 ч.1 ЦПК України витрати ,повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права,несуть сторони,крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Як вбачається із ст..88 ч.1 ЦПК України стороні,на користь якої ухвалено рішення,суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково,судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог,а відповідачеві-пропорційно до тієї частини позовних вимог,у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно до ст..56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа,яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Відповідно до ст.1 Закону України від 20 грудня 2011 року №4191-У1 «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу в цивільних справах не може перевищувати 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину роботи особи,яка надавала правову допомогу у судовому засіданні,під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді,що визначається у відповідному судовому рішенні.

Згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2461 ,виданого головою Донецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури 6 лютого 2007 року (а.с.22) вбачається,що ОСОБА_3 має право на заняття адвокатською діяльністю.

Судом встановлено,що 12 квітня 2013 року між ОСОБА_3,який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та свідоцтва реєстрації субєкта підприємницької діяльності ,та ОСОБА_1, укладений договір про надання юридичних послуг (а.с.21). Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру від 12 квітня 2013 року ОСОБА_1 сплачено за вищевказаним договором за надання правової допомоги ОСОБА_3 2500 гривен.

З матеріалів справи вбачається,що адвокат ОСОБА_3 надав правову допомогу позивачу ОСОБА_1,яка склалася в прийнятті участі в судових засіданнях по цивільній справі,які згідно даних Журналів судового засідання відбулися : 2 липня 2013 року- з 9 годин 47 хвилин до 11 годин 10 хвилин ,тобто протягом 1 години 23 хвилини ;4 жовтня 2013 року-з 9 годин 42 хвилин до 10 годин 37 хвилин,тобто протягом 55 хвилин ;18 жовтня 2013 року-з 14 годин 30 хвилин до 15 хвилин 45 хвилин,тобто 1 година 15 хвилин,а всього протягом 3 годин 33 хвилин.

Таким чином, відповідно до вимог ст..88 ЦПК України,ст.1 Закону України від 20 грудня 2011 року №4191-У1 «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правову допомогу в сумі 1628 гривен 74 коп.,з наступного розрахунку (1147 гривен (мінімальна заробітна плата) х40% х3 години 33 хвилини) .

У суду відсутні правові підстави для стягнення з позивача на користь відповідача 3040 гривен,як компенсації понесених витрат на правову допомогу надану відповідачу адвокатом ОСОБА_5

На підставі ст..88 ЦПК України суд також вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 229 гривен 40 копійок.

При таких обставинах позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 1166,1187,1195,1202,1208 ЦК України, ст.1 Закону України від 20 грудня 2011 року №4191-У1 «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», ст..ст.10,11,60,84,88, 212,213,214,215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоровя та втратою працездатності внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1,уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2,ІПН НОМЕР_2, на користь ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_3,уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2,ІПН НОМЕР_3, втрачений внаслідок ушкодження здоровя заробіток за період з 23 листопада 2012 року по 30 вересня 2013 року в розмірі 14693 гривні 92 копійки .

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2,ІПН НОМЕР_2, на користь ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_3,уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2,ІПН НОМЕР_3, втрачений внаслідок ушкодження здоровя заробіток, починаючи з 1 жовтня 2013 року по 1 грудня 2013 року ,щомісячно, в розмірі по 1433 гривні 75 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 1628 гривен 74 копійки.

В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 229 гривен 40 копійок (р\р 31218206700088, банк: ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄРДПОУ 34686480, отримувач: УДКСУ у м. Харцизьку ( м. Харцизьк), код платежу 22030001 « Судовий збір ( Державна судова адміністрація України, 050)», символ звітності 206,код суду 02895679).

На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Донецької області через Харцизький міський суд Донецької області протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Суддя :