Рішення № 34303522, 16.10.2013, Київський районний суд м. Сімферополя

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 123/8447/13-ц

Номер провадження 2/123/2997/2013

16.10.2013 року Київський районний суд м. Сімферополя у складі:

Головуючого судді Тонкоголосюка О.В.,

при секретарі Селезньовій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоресурси», ОСОБА_2 Альгіса Прановича про захист права інтелектуальної власності, застосування разового грошового стягнення, захист честі та гідності, стягнення компенсації за завдання моральної шкоди та позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоресурси», ОСОБА_2 Альгіса Прановича про захист права інтелектуальної власності, застосування разового грошового стягнення, захист честі та гідності, стягнення компенсації за завдання моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися до суду із аналогічним позовами до ТОВ «Енергоресурси», ОСОБА_2, які ухвалою суду від 11.09.2013 року були обєднані в одне провадження. Позивачі просять визнати публікацію в засобі масової інформації - журналі «Воss-Крим» № 10 за червень-липень 2013 року на сторінках №№ 64, 65, 66, 67 фотографічних творів із зображенням ОСОБА_4 та ОСОБА_3, такою, що втручається в особисте життя, посягає та порочить честь і гідність останніх, їх майнові права інтелектуальної власності на фотографічний твір, створений на замовлення. Заборонити (припинити) розповсюдження тиражу журналу «Воss-Крим» № 10 за червень-липень 2013 року до усунення допущених порушень прав позивачів, а якщо таке усунення неможливе - вилучити тираж журналу з цивільного обороту та знищити його. Застосувати до ТОВ «Енергоресурси» та Реткуеа Альгіса Прановича разове грошове стягнення на їх користь за порушення права інтелектуальної власності у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень кожній, а також грошове відшкодування моральної шкоди, вданої протиправними діями відповідачів, у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривен кожній, а також відшкодувати судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог посилаються на те, що видавник друкованого засобу масової інформації журналу «Воss-Крим» - ТОВ «Енергоресурси», поширило без їх, позивачів, згоди у вищевказаному засобі масової інформації фотографічні твори, майнові права інтелектуальної власності на які належать їм спільно, та які за своїм характером порушують недоторканність приватного життя останніх, порочать їх честь та гідність. Джерелом походження цих фотографічних творів є фізична особа ОСОБА_2.

Так, ОСОБА_1 стверджує, що у журналі «Воss-Крим» № 10 за червень-липень 2013 року на сторінках №№ 64, 65, 66 без її дозволу розміщено фотографії, у яких використане зображення її обличчя та тіла в оголеному вигляді разом із ОСОБА_3, що також стверджує і остання, яка наполягає на тому, що вона також не надавала своєї згоди на розміщення цих фотографій в тому числі й на сторінці №67 цього журналу.

Характер ілюстрацій, відкритість обличчя на них, дозволяють однозначно ідентифікувати їх серед зображених осіб та свідчать про те, що фотознімок не було здійснено на будь-якій публічній події.

Ці фотознімки були зроблені у 2012 році фотографом ОСОБА_2 на їх, позивачів, замовлення. Таким чином, майнові права інтелектуальної власності на створені фотографічні твори належать спільно їм та фотографу ОСОБА_2

У процесі проведення фотозйомки фотографом було зроблено багато фотографій, частина яких вийшла надто відвертими, на них було видно їх інтимні частини тіла, проте вони не бажали цього. Ці фотографії відображали частину їх приватного життя, а їх публікація у будь-яких джерелах масової інформації призвела б до приниження їх честі та гідності, тому вони заборонили використання у будь-який спосіб фотографій на яких було видно інтимні частини їх тіла, про що повідомили ОСОБА_2

Фотографії, виконані крупним планом, та надруковані на всю площину сторінки журналу, мають відвертий характер, акцентують увагу читача на оголених інтимних місцях тіла. Ці ілюстрації формують у читача стійку асоціацію про належність, зображених на них осіб, до жінок, які ведуть аморальне та асоціальне життя, формують думку про доступність жіночого тіла, знищують цінність фізичної особи як унікальної біопсихологічної цінності, призводять до негативної соціальної оцінки особи в очах читачів, що є повністю протилежним тому життю яке вони, позивачі, веду, їх соціальному положенню, моральним та духовним переконанням, тобто публікація цих фотографій принижує їх честь та гідність, завдає шкоди моральності населення.

Великий тираж журналу у 3000 примірників, розповсюдження журналу на борту літаків авіакомпанії АігОпіх, у магазинах, розважальних закладах, ресторанах, банках, які вони, позивачі, відвідують, як й їх родичі та знайомі, призвело до того, що всім особам з якими вони підтримую соціальні зв'язки, працівникам вищезгаданих закладів стало відомо про публікацію цих фотознімків. Наслідком цього стало формування негативного ставлення до них серед оточуючих, з приводу чого вони змушені утримуватись від відвідування улюблених розважальних закладів, місць відпочинку, барів та ресторанів, тощо, що призвело до порушення звичайного життєвого укладу, розірванню стійких соціальних зв'язків, завдання істотних душевних страждань і моральних переживань.

Тому наполягають на тому, що з урахуванням тиражу і загальної вартості тиражу випуску журналу (3000 примірників * 17,95 гривен за примірник = 53 850 гривень) застосування до відповідачів разового грошового стягнення на їх користь, відповідно до п. 5 ч. 2 сх. 432 Цивільного кодексу України, у розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень кожній, що становить 37 % від вартості тиражу випуску журналу, замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності, вважають достатнім, як й відшкодування моральної шкоди в розмірі 30000 (тридцять тисяч) гривен кожній.

В судовому засіданні представник позивачів заявлені вимоги підтримав в повному обємі, наполягав на їх задоволенні з підстав викладених в позовних заявах.

Представник ТОВ «Енергоресурси» в судовому засіданні проти позову заперечував посилаючись на те, що у відповідності до авторського договору замовлення автором спірних фотографій є саме ОСОБА_2, тому вимоги заявлені до товариства є безпідставними.

Представник ОСОБА_2 в судове засідання не явився, причини неявки суду не повідомив.

Представники відповідачів надали на адресу суду письмові заперечення на позови, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, з приводу чого надали на адресу суду письмові заперечення, які додані до матеріалів справи.

Вислухав сторони, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

За загальним правилом (ч.1 ст.11 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Сторони мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина 1 статті 15 ЦК).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Статтею 57 ЦПК України, передбачено, що доказами по справі є будь які фактичні данні, на підставу яких суд встановлює наявність, або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інші обставини які мають значення для вирішення справи, ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказах, речових доказах, зокрема звуко- та відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільно-процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Окрім того, Пленум Верховного Суду України в пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» розтлумачив, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги чи заперечення, визнаються одні та відхиляються інші докази, суд повинен свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вказане положення також закріплено і ст. 60 ч. 4 ЦПК України.

У відповідності до п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 213 ЦПК України вимагає від суду повно та всебічно з'ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідити всі докази в їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 433 ЦК України об'єктами авторського права є твори, зокрема фотографічні твори.

Відповідно до положень ст. 435 ЦК України і ст.ст. 7, 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права" від 23 грудня 1993 року № 3792-ХІІ з подальшими змінами і доповненнями (далі - Закон) первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого, автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. Суб'єктами авторського права, окрім авторів творів, є їх спадкоємці та інші фізичні та юридичні особи, які набули авторських прав відповідно до закону або договору.

В силу вимог частини першої статті 437 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) авторське право виникає з моменту створення твору.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.

Згідно із ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі. їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

За положеннями глави 36 ЦК України, твори є об'єктами авторського права без виконання будь-яких формальностей щодо них та незалежно від їх завершеності, призначення, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження авторське право виникає з моменту створення твору.

Твір вважається опублікованим (випущеним у світ), якщо він будь-яким способом повідомлений невизначеному колу осіб, у тому числі виданий, публічно виконаний, публічно показаний, переданий по радіо чи телебаченню, відображений у загальнодоступних електронних системах інформації.

Твір не може бути опублікований, якщо він порушує права людини на таємницю її особистого і сімейного життя, завдає шкоди громадському порядку, здоров'ю та моральності населення.

Ніхто не має права опублікувати твір без згоди автора, крім випадків, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

За ст. 50 Закону України "Про авторські та суміжні права", порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.

За ст. 52 цього ж Закону за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право:

а) вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;

б) звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;

в) подавати позови про відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

г) подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Відповідно до п. г) ст. 52 Закону, суд за результатом розгляду справи може ухвалити рішення про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Згідно із ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Як роз'яснено у п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" від 4 червня 2010 року № 5. порушником авторських і (або) суміжних прав можуть бути будь-які учасники цивільних відносин, що визначені в статті 2 ЦК, які своїми діями (бездіяльністю) порушують особисті немайнові і (або) майнові права суб'єктів авторських прав і (або) суміжних прав. У зв'язку з цим суду слід виходити з того, що майнова відповідальність за порушення авторського права і (або) суміжних прав настає за наявності певних, установлених законом, умов: факту протиправної поведінки особи (наприклад, вчинення дій, передбачених статтями 50 та 52 Закону N 3792-ХІІ), шкоди, завданої суб'єкту авторського права і (або) суміжних прав; причинно-наслідкового зв'язку між завданою шкодою та протиправною поведінкою особи; вини особи, яка завдала шкоди. Позивач повинен довести факт наявності в нього авторського права і (або) суміжних прав, факт порушення його прав відповідачем або загрозу такому порушенню, розмір шкоди (за винятком вимоги виплати компенсації), якщо вона завдана, та причино-наслідковий зв'язок між завданою шкодою і діями відповідача. При цьому суду слід виходити із наявності матеріально-правової презумпції авторства (частина перша статті 435 ЦК, стаття 11 Закону № 3792-ХІІ). Зокрема, первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.

Згідно зі статтею 2 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (до якої приєдналася Україна) та статтею 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі - Закон) фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії, охороняються як об'єкти авторського права.

Автору належать такі особисті немайнові права (стаття 14 Закону): - вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо; - забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом; - вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під час будь-якого його публічного використання; - вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора. Особисті немайнові права автора не можуть бути передані (відчужені) іншим особам. Ці права охороняються безстроково. Спадкоємці мають право захищати авторство на твір і протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора.

До майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать (стаття 15 Закону): а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти: - відтворення творів (виготовлення одного або більше примірників твору, в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер); - публічне виконання і публічне сповіщення творів (трансляція та ретрансляція); - публічну демонстрацію і публічний показ; - будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення; - переклади творів; - переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів; - включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо; - розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору; - подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором (насамперед йдеться про використання у мережі Інтернет); - імпорт примірників творів. Цей перелік не є вичерпним.

Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об'єкта та замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором (стаття 430 ЦКУ).

Питання охорони інтересів фізичної особи, яка зображена на фотографіях та в інших художніх творах урегульовані статтею 308 Цивільного кодексу України відповідно до якої фотографія, інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи. Згода, яку дала фізична особа, зображена на фотографії, іншому художньому творі, може бути після її смерті відкликана особами, визначеними частиною четвертою статті 303 ЦК. Витрати особи, яка здійснювала публічний показ, відтворення чи розповсюдження фотографії, іншого художнього твору, відшкодовуються цими особами. Якщо фізична особа позувала авторові за плату, фотографія, інший художній твір може бути публічно показаний, відтворений або розповсюджений без її згоди.

Так, за авторським договором замовлення, укладеним між відповідачами у червні 2012 року ОСОБА_5 безоплатно, а фактично на умовах завуальованої особистої реклами, на замовлення ТОВ «Енергоресурси» (без права на співавторство) створив спірні художні твори для журналу «Воss-Крим». У позовних заявах ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зазначають, що знімки зроблені на їх замовлення, на підтвердження чого не змогли надати суду жодного доказу.

В той час, коли відповідачі в своїх заперечення на позови стверджують, що фотозйомка проводилася силами та коштами творчого колективу ОСОБА_5, для чого були запрошені ОСОБА_4 та ОСОБА_3. За усною домовленістю між сторонами платою за позування при фотозйомці стали примірники художніх творів, які були створені ОСОБА_5, оскільки це не механічне відтворення об'єктивної реальності, а художнє фотографування, піддане комп'ютерній обробці, ретуш - творча діяльність та процес, результат якого оцінюється в грошовому еквіваленті, та може виступати товаром (засобом платежу). Також, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було відомо про будь-яке, а в тому числі і в журналі «Воss-Крим», розповсюдження створених за результатами фотозйомки фотографій, на що вони надали свою усну згоду. За таких обставин автор спірних фотознімків - ОСОБА_5 має виключне право на будь-яке їх законне використання та розповсюдження. Тим паче, що саме ця особа зазначена як автор твору на опублікованих в журналі «Воss-Крим» спірних знімках.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилаються позивачі, не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, так як в судовому засіданні достовірно встановлено, що майнові права позивачів інтелектуальної власності на фотографічний твір, створений на замовлення з боку відповідача порушені не були, суду не було надано доказів зворотного, враховуючи встановлені обставини та вимоги закону, суд не вбачає підстав для задоволення позовів, в тому числі й щодо вимог про застосування разового грошового стягнення, захист честі та гідності, стягнення компенсації за завдання моральної шкоди.

Отже відповідно до ст.ст.57-60 ЦПК України позивачем та його представником не було надано доказів того, що права позивача порушені і підлягають захисту судом у спосіб вказаний в позовній заяві, у звязку із чим у задоволенні позовних вимог відмовляється.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 84, 88, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України суд ,-

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоресурси», ОСОБА_2 Альгіса Прановича про захист права інтелектуальної власності, застосування разового грошового стягнення, захист честі та гідності, стягнення компенсації за завдання моральної шкоди відмовити в повному обсязі.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоресурси», ОСОБА_2 Альгіса Прановича про захист права інтелектуальної власності, застосування разового грошового стягнення, захист честі та гідності, стягнення компенсації за завдання моральної шкоди відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяТонкоголосюк О. В.