Рішення № 34302466, 09.09.2013, Київський районний суд м. Донецька

№ 2/257/1794/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2013 року Київський районний суд міста Донецька у складі:

Головуючого - судді Епель О.В.

при секретарі - Джус Ю.С.,

за участю відповідача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку в залі суду цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу страхового відшкодування, сплаченого страховиком за матеріальну шкоду, в результаті дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач МТСБУ звернулося до суду з цим позовом, мотивуючи тим, що 15.09.2009 р. о 17 годин 30 хвилин в м.Донецьку по вул. Р.Люксембург з вини ОСОБА_1, який керував автомобілем «ГАЗ 3307», державний номер НОМЕР_1. Цивільно-правові наслідки дій відповідача щодо завдання матеріальної шкоди та інші обставини ДТП підтверджується постановою Київського районного суду м.Донецька от 15 жовтня 2013 р. В результаті зазначеної ДТП був пошкоджений належний ОСОБА_4 транспортний засіб - автомобіль «Хюндай Гетс» державний номер НОМЕР_2. Внаслідок зіткнення автомобілів транспортний засіб - автомобіль «Хюндай Гетс» державний номер НОМЕР_2 отримав механічні ушкодження відповідно до звіту № 1200 про оцінку автомобіля, складеного аварійним комісаром, фізичною-особою підприємцем ОСОБА_5, від 12.10.09 р. - 1044822 грн. Зазначена шкода особисто відповідачем не була відшкодована потерпілій особі. Власник пошкодженого автомобіля з метою отримання відшкодування звернувся до МТСБУ, яке здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 8706,85 грн., а також витрати на проведення експертного дослідження в сумі 170 грн. З моменту виплати такого відшкодування у МТСБУ на підставі ст.27 Закону України «Про страхування» виникло право вимоги до відповідача, як винної у цій ДТП особи. Однак, відповідач добровільно таку суму оплатити позивачеві відмовляє. Тому позивач звернувся до суду і просив стягнути з ОСОБА_1 8876,85 грн. в судовому порядку, а також просив стягнути с нього понесені судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, звернувся з письмовою заявою про розгляд справи в його відсутність, просив позов задовольнити.

В судовому засіданні відповідач позов не визнав, заперечував проти його задоволення, пояснивши таке тим, що дійсно постановою Київського районного суду м.Донецька від 15 жовтня 2013 р. його було визнано винуватим в вчиненні ДТП 15.09.2009 р. з автомобілем «Хюндай Гетс» державний номер НОМЕР_2, однак вважав, що, оскільки в день та час вчинення ДТП він знаходився у трудових відносинах з КП «СЕЗ м.Донецька», то КП «СЕЗ м.Донецька» повинно бути відповідачем у даній справі та з саме з цього підприємства повинно бути стягнуто матеріальне відшкодування понесене позивачем. Просив суд відмовити у повному обсязі у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача - ОСОБА_2, який діяв на підставі перевірених судом повноваженнях (договору), надав пояснення, які аналогічні поясненням його довірителя. Просив суд відмовити у повному обсязі у задоволенні позову.

Суд, вислухав пояснення відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб , зазначених у ст.3 Цього кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів.

Під час розгляду даної цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та обов»язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині подання ними доказів та клопотань, проведення експертиз, зміни, уточнення позовних вимог. Однак, учасники судового розгляду, розпорядившись своїми правами на власний розсуд, відмовились від надання суду інших доказів у підтвердження своїх вимог та заперечень і вважали, що наявні всі документи для вирішення справи по суті, тому суд розглядає справу на підставі тих доказів що містяться у справі і вважає що в ній міститься достатньо документів для правильного та об»єктивного розгляду справи.

Відповідно до ст. 60 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов»язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині подання ними доказів та заяву клопотань.

Відповідно до вимог ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності чи інше ) володіє транспортним засобом, використання якого утворює підвищену небезпеку. За заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки його володілець відповідає незалежно від наявності вини. Володільцем визнається той власник, чи інший титульний володілець, який одночасно фактично його використовує, зберігає, чи утримує.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного суду України в п.2 « Про практику розгляду судом цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.92 р. № 6 , розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суд бере до уваги, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок .

В ухвалі судової палати у цивільних справах ВСУ від 19.04.2006 р. зазначено, що шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки завжди є неправомірною і за її наявності передбачається безвинна відповідальність володільця такого джерела.

Як встановлено судом і таке вбачається з матеріалів справи обставини дорожньо-транспортної пригоди, що 15.09.2009 р. о 17 годин 30 хвилин в м.Донецьку по вул. Р.Люксембург з вини ОСОБА_1, який керував автомобілем «ГАЗ 3307», державний номер НОМЕР_1. В результаті зазначеної ДТП був пошкоджений належний ОСОБА_4 транспортний засіб - автомобіль «Хюндай Гетс» державний номер НОМЕР_2. Постановою Київського районного суду м.Донецька от 15 жовтня 2009 р. відповідач визнав винним у порушенні правил дорожнього руху України, внаслідок чого сталася вказана дорожньо-транспортна пригода /а.с.94/.

Між винними діями ОСОБА_1 та заподіяною шкодує власника автомобіля «Хюндай Гетс» наявний прямий причинно-наслідковий зв»язок. Така постанова суду набрала законної сили.

Відповідно до положень ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Отже, суд вважає встановленим та доведеним ті обставини, що саме між винними діями ОСОБА_1 та заподіяною шкодою власнику автомобіля «Хюндай Гетс» державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_4 існує прямий причинно-наслідковий зв»язок, і така шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі саме ОСОБА_1, тому суд приймає ці обставини о уваги.

Судом також встановлено, що розмір шкоди, завданої відповідачем внаслідок ушкодження автомобіля «Хюндай Гетс» державний номер НОМЕР_2 підтверджений матеріалами справи /а.с.82-89/, а також те, що між Моторним (транспортним) страховим бюро України та ОСОБА_4 з 07.12.2008 р. існували договірні правовідносини /а.с.96/, на виконання своїх зобов»язань за якими позивач визнав вказану дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком і відшкодував ОСОБА_4 завдану шкоду в розмірі 8706,85 грн. /а.с.97/, тому в нього на підставі ст.27 Закону України «Про страхування» виникло право регресних вимог до відповідача за даними правовідносинами.

Таким чином, суд вважає, що у цій справі були встановлені всі підстави, які передбачають право страховика - позивача Моторного (транспортного) страхового бюро України відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування» вимагати стягнення збитків з особи, що винна у заподіянні шкоди, тобто у регресному порядку, а також, встановлені всі правові підстави для застосування правил цивільної відповідальності за завдану в даному випадку шкоду від ушкодження автомобіля Хюндай Гетс» державний номер НОМЕР_2 в сумі 8706,85 грн. саме відповідачем ОСОБА_1

Разом з тим, в судовому засіданні відповідач та його представник не визнали вказаних вище обставин, наполягали на неправомірності дій позивача та просив відмовити у задоволенні позову.

Однак, суд не може прийняти до уваги такі доводи з огляду на таке.

Як відмічалося вище, відповідно до ст.60 ЦПК України сторона відповідача була зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилалася, заперечуючи проти вимог позивача.

Однак, у порушення ст.60 ЦПК України відповідач та його представник не надали суду жодного доказу у підтвердження своїх доводів і взагалі не переконали суд у своїй правоті.

Так, стверджуючи, що право регресних вимог у позивача не виникло до відповідача, вони не поясняють чому.

Більш того, діючим законодавством України таке не передбачено.

Отже, погодиться з такими ствердженнями відповідача та його представника суд не може, оскільки відповідно до ст. 1191 ЦК України позивач відшкодувавши шкоду, має право зворотної вимоги (регресу) до у розмірі виплаченого відшкодування.

Таким чином, відповідачем та його представником у порушення положень ст.60 ЦПК України не наведено причин і не надано суду жодного доказу у підтвердження своїх доводів, які б могли бути прийнятими до уваги.

Інших обставин, які мають значення у справі судом встановлено не було.

Отже, суд дістається висновку, що позов моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ґрунтується на законі, він доведений документально а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

У зв»язку з тим, що позивач є стороною, на користь якої ухвалене судове рішення і ним документально підтверджена сума понесених ним судових витрат, на його користь відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, належить присудити понесені ним судові витрати у вигляді витрат судового збору в сумі 214 грн. 60 коп. та витрат по наданню правової допомоги - 1500 грн., які мають бути стягнуті з ОСОБА_1

На підставі викладеного, Пленуму Верховного суду України в п.2 « Про практику розгляду судом цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.92 р. № 6, ст.ст. 1166, 1188, 1191 ЦК України, ст. ст.10,11, 15, 60,61, 88, 88, 212, 214, 215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу страхового відшкодування, сплаченого страховиком за матеріальну шкоду, в результаті дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 8876 ( вісім тисяч вісімсот сімдесят шість) грн. 85 коп. у якості відшкодування матеріальної шкоди , а також стягнути судові витрати: судовий збір в сумі 214 ( двісті чотирнадцять ) грн. 60 коп. та витрати по наданню правової допомоги 1500 ( одна тисяча п'ятсот ) грн, а всього стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 10591 (десять тисяч п'ятсот дев'яносто одна) грн. 45 коп.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справ, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Епель О.В.