Рішення № 34302237, 07.10.2013, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Cправа №201/10853/13-ц

Провадження №2/201/3083/2013

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2013 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі:

головуючого судді - Браги А.В.,

при секретарі - Лампіки О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

09 вересня 2013 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська з вищезазначеним позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь суму боргу за кредитним договором №СL-301/923/2007 від 26 грудня 2007 року в розмірі 945848,06 гривень. В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача посилався на те, що 26 грудня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» (ПАТ «ОТП Банк» є правонаступником всіх прав та обов'язків ЗАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № СL-301/923/2007. Відповідно до умов кредитного договору, визначених у п. п. 2, 3 ч. 1, п. п. 1.1, 1.4, 1.5, 1.6 ч. 2, банк надав відповідачу кредит в іноземній валюті на загальну суму 38316,83 доларів США на купівлю автомобілю, терміном з 26 грудня 2007 року до 26 грудня 2013 року. Пунктом 3 ч. 1 та п. п. 1.4, 1.5 (з відповідними підпунктами) частини 2 кредитного договору встановлено зобов'язання боржника здійснювати щомісячне погашення суми кредиту, що складається із суми погашення заборгованості за кредитом та суми нарахованих процентів на фактичну суму кредиту за фактичну кількість днів користування кредитом. Згідно п. 3. ч. 1 кредитного договору за користування кредитними коштами встановлена фіксована процентна ставка в розмірі 11,99% річних за кожен календарний рік користування кредитом, із розрахунку 360 днів у році. Цей Договір діє від дня його підписання і до повного виконання зобов'язань по ньому (п. 6.3 договору). 14 січня 2009 року між банком та відповідачем був укладений додатковий договір № 1 до кредитного договору, згідно з яким відповідачу було встановлено новий графік погашення заборгованості, який є невід'ємною частиною кредитного договору. Основною метою укладення додаткового договору до кредитного договору між банком та відповідачем було надання позичальнику льотного періоду, на який позичальнику було зменшено розмір щомісячного платежу. Зі спливом пільгового періоду, щомісячний платіж встановлюється у стандартному розмірі. Позивачем, на відміну від відповідача, свої зобов'язання за укладеним кредитним договором були виконані в повному обсязі. Згідно з умовами договору купівлі - продажу кредитного портфелю від 12 листопада 2010 року ПАТ «ОТП Банк» у відповідності до ст.ст. 512, 514, 1077 - 1079, 1082, 1084 ЦК України відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором №СL-301/923/2007 від 26 грудня 2007 року, який був укладений між банком та відповідачем. Отже, станом на 20 серпня 2013 року загальна заборгованість відповідача перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за кредитним договором №СL-301/923/2007 від 26 грудня 2007 року складає 945848,06 гривень, з яких: заборгованість по кредиту - 25448,29 доларів США, що дорівнює 203408,18 гривень; заборгованість по пені - 742439,88 гривень. У зв'язку з чим позивач і звернувся до суду з даним позовом до відповідача про стягнення існуючої заборгованість у примусовому порядку.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву в якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити згідно обґрунтування, викладеного в позовній заяві, посилаючись на докази наявні в матеріалах справи. Проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлені належним чином відповідно до вимог ст. 74 - 76 ЦПК України, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, з клопотанням про відкладення розряду справи до суду не звернулися, заперечень проти позовних вимог з їх обґрунтуванням також до суду не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв'язку з чим суд, з метою недопущення порушення строків розгляду справи, передбачених ст. 157 ЦПК України, з урахуванням згоди позивача, вважає за можливе провести заочний розгляд справи та вирішити справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 26 грудня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (ПАТ «ОТП Банк» є правонаступником всіх прав та обов'язків ЗАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №СL-301/923/2007 (а.с. 6 - 9).

Відповідно до умов договору, визначених у п. п. 2, 3 ч. 1, п. п. 1.1, 1.4, 1.5, 1.6 ч. 2 кредитного договору, банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті на загальну суму 38316,83 доларів США на купівлю автомобілю, терміном з 26 грудня 2007 року до 26 грудня 2013 року.

Пунктом 3 ч. 1 та п. п. 1.4, 1.5 (з відповідними підпунктами) частини 2 кредитного договору встановлено зобов'язання боржника здійснювати щомісячне погашення суми кредиту, що складається із суми погашення заборгованості за кредитом та суми нарахованих процентів на фактичну суму кредиту за фактичну кількість днів користування кредитом.

Згідно п. 3. ч. 1 кредитного договору за користування кредитними коштами встановлена фіксована процентна ставка в розмірі 11,99% річних за кожен календарний рік користування кредитом, із розрахунку 360 днів у році.

Пунктом 1.9.1 ч. 2 кредитного договору встановлено, що незважаючи на інші положення цього договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначені частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за договором (в тому числі, але не виключно, встановлених п. 2.3 та ст. 3 договору) та/або умовами договору поруки.

Відповідно до положень п.п. 3.1.1 кредитного договору за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочки.

Згідно п. 3.1.2 кредитного договору за прострочення виконання зобов'язань понад 15 календарних днів позичальник крім пені, передбаченої в п. 3.1.1 договору сплачує додатково штраф у розмірі 0,01% від суми прострочених боргових зобов'язань, але не менше 25,00 гривень.

Відповідно до п. 3.1.3 кредитного договору за прострочення виконання зобов'язань понад 30 календарних днів позичальник крім пені та штрафу передбачених в п. 3.1.1 - 3.1.2 договору сплачує банку додатково штраф у розмірі 0,02% від суми прострочених боргових зобов'язань, але не менше 50,00 гривень.

Цей Договір діє від дня його підписання і до повного виконання зобов'язань по ньому (п. 6.3 договору).

Також судом було встановлено, що 14 січня 2009 року між банком та відповідачем був укладений додатковий договір № 1 до кредитного договору, згідно з яким відповідачу було встановлено новий графік погашення заборгованості, який є невід'ємною частиною кредитного договору (а.с. 10 - 12).

Згідно з умовами договору купівлі - продажу кредитного портфелю від 12 листопада 2010 року ПАТ «ОТП Банк» у відповідності до ст.ст. 512, 514, 1077 - 1079, 1082, 1084 ЦК України відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором №СL-301/923/2007 від 26 грудня 2007 року, який був укладений між банком та відповідачем (а.с. 24 - 32).

Судом було встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 свої кредитні зобов'язання перед позивачем належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 20 серпня 2013 року загальна заборгованість відповідача перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за кредитним договором №СL-301/923/2007 від 26 грудня 2007 року складає 945848,06 гривень, з яких: заборгованість по кредиту - 25448,29 доларів США, що дорівнює 203408,18 гривень; заборгованість по пені - 742439,88 гривень (а.с. 5).

Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім положень вказаного вище кредитного договору, врегульовані нормами Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором, який укладається в письмовій формі, банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу України.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. ст. 549, 551 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, при вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову.

У відповідності до частин 1 і 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

А згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), згідно зі ст. 514 вказаного кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконує своїх зобов'язань стосовно повернення кредиту, у зв'язку з чим станом на 20 серпня 2013 року загальна заборгованість відповідача перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за кредитним договором №СL-301/923/2007 від 26 грудня 2007 року складає 945848,06 гривень, з яких: заборгованість по кредиту - 25448,29 доларів США, що дорівнює 203408,18 гривень; заборгованість по пені - 742439,88 гривень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтею 58 ЦПК України закріплено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідач в судове засідання не з'явився, своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, про день, час та місце розгляду якої був повідомлений належним чином, заперечення на позовну заяву суду не надав, також не надав жодних доказів на підтвердження погашення заборгованості за кредитним договором або контррозрахунку, на спростування розміру грошового зобов'язання, який позивач просить стягнути з відповідачів.

Враховуючи часткове виконання боржником грошового зобов'язання за кредитним договором, згідно графіків погашення кредитного зобов'язання, що підтверджує факт визнання ним грошових зобов'язань, та з огляду на те, що в судовому порядку вищевказаний кредитний договір визнаний недійсним не був, з урахуванням презумпції правомірності правочину, укладеного з додержанням встановленої форми, закріпленої ст. 204 ЦК України, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача існуючої заборгованості є обґрунтованими, законними та підлягають задоволенню в повному обсязі (в межах заявлених позовних вимог відповідно до ст. 11 ЦПК України).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст. 88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий у розмірі 3441,00 гривень, сплата якого підтверджується відповідним платіжним дорученням № 4746 від 01 серпня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610 - 612, 615, 625, 1048 - 1050, 1054 - 1055 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 109, 169, 197, 208, 209, 212-215, 224 - 227 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» суму боргу за кредитним договором №СL-301/923/2007 від 26 грудня 2007 року в розмірі 945 848,06 гривень, з яких: заборгованість по кредиту - 25448,29 доларів США, що дорівнює 203408,18 гривень; заборгованість по пені - 742439,88 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судовий збір сплачений позивачем при зверненні до суду у розмірі 3441,00 гривень.

Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.ст.223, 232 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: А.В. Брага