Постанова № 34301040, 04.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2013 р. Справа № 2029/2а-8151/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Орджонікідзевського району Харківської міської ради на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 24.09.2012р. по справі № 2029/2а-8151/12

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Орджонікідзевського району Харківської міської ради

про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинення певних дій,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Орджонікідзевського району Харківської міської ради, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача відносно відмови в нарахуванні та виплати з 01 січня 2012 року щорічної допомоги на оздоровлення згідно вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зобов'язати відповідача усунути порушення, здійснити призначення, нарахування та виплати, з урахуванням вже виплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення, згідно вимог ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.91 року № 796-XII відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03 року №1058-IV, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (ІІ групи інвалідності) виходячи із розміру 5 мінімальних заробітних плат з 01 січня 2012 року.

24 вересня 2012 року постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Орджонікідзевського району Харківської міської ради про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинення певних дій задоволено.

Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Орджонікідзевського району Харківської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2012 рік у розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.05 року № 562.

Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Орджонікідзевського району Харківської міської ради призначити ОСОБА_1 та провести перерахунок і виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2012 рік, з урахуванням вже виплаченої суми допомоги, у відповідності до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідач, не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 року №20-рп/2011 та від 25.01.2012 р.№3-рп/2012.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії - учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС , що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 та інвалідом другої групи, відповідно довідки МСЕК, має право на отримання щорічної допомоги відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Допомога на оздоровлення за 2012 рік позивачу була виплачена в квітні 2012 року в розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.05 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на отримання щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в належному розмірі порушено, та підлягає поновленню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-ХІІ передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС інвалідам 2 групи - 5-ти мінімальних заробітних плат. Як зазначено у ст. 71 вказаного Закону - дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до нього.

Розмір мінімальної заробітної плати затверджується щорічно Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік. Іншого порядку визначення розміру мінімальної заробітної плати в Україні не встановлено.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет на 2012 рік" встановлено, що у 2012 році положення ст. 48 Закону України "про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Розмір допомоги на оздоровлення у 2012 році визначався Постановою КМУ від 12.07.2005р. №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і відповідно до цієї постанови позивачу виплачена допомога на оздоровлення в розмірі 100 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішенням Конституційного Суду України у справі від 25.01.2012р. №3-рп/2012 було визначено, що: надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, ст. 116 Конституції України, отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України; нормативно - правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої ст. 4 Бюджетного кодексу України, отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік; суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності, цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України; рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Згідно з положеннями ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» - рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Частиною 4 ст. 9 КАС України передбачено, що у разі невідповідності нормативно- правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, відповідачем правомірно було нараховано та виплачено позивачеві допомогу на оздоровлення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Орджонікідзевського району Харківської міської ради задовольнити.

Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 24.09.2012р. по справі № 2029/2а-8151/12 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.