Ухвала суду № 34300280, 17.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7978/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.,

Суддів Коротких А.Ю.

Кузьменка В.В.

при секретарі Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тех-Комп» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2013 року адміністративний позов було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС № 0000852260 від 28 лютого 2013 року.

Відмовлено в задоволенні адміністративного позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС № 0000782260 від 09 листопада 2012 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС , звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум ПДВ в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «ФОРС» за період з 01 липня 2011 року по 31 липня 2011 року, за результатами якої складено акт №3842/22-621-38013414 від 26 жовтня 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого занижено ПДВ за липень 2012 на 207 340, 00 грн., яке полягало в тому, що позивач завищив податковий кредит з ПДВ у липні 2012 року на 207 340, 00 грн. по операціям з ТОВ «ФОРС», оскільки останній не подав декларації з ПДВ за липень 2012 року і не відобразив податкових зобов'язань з ПДВ. Крім того, перевіркою встановлено, що остання звітність з ПДВ подана за червень 2012 року, а також про те, що стан платника - ТОВ «ФОРС» - «визнано банкрутом».

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0000782260 від 09 листопада 2012 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 259 175, 00 грн. (у т.ч.: основний платіж - 207 340, 00 грн., штраф - 51 835, 00 грн.).

Рішенням ДПС у м.Києві № 580/10/12-1-03 від 21.01.2013 про результати розгляду скарги частково скасовано вказане податкове повідомлення-рішення в сумі 1 092, 00 грн. основного платежу та в сумі 273, 00 грн. штрафних санкцій.

А тому, відповідачем винесено нове податкове повідомлення-рішення № 0000852260 від 28 лютого 2013 року, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, а саме 257 810, 00 грн. (у т.ч.: основний платіж - 206 248, 00 грн., штраф - 51 562, 00 грн.).

Між тим, колегія суддів з рішенням податкового органу не погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та ТОВ «ФОРС» (Продавцем) укладено договір поставки № 14-05/12 від 14 травня 2012 року товарів (устаткування) визначеного найменування, кількості, ціни, на загальну вартість 3 433 664, 04 грн. (у т.ч. ПДВ - 572 277, 40 грн.).

Виконання умов вищезазначеного договору підтверджується видаткові накладні на товар № 963, № 954 від 10 липня 2012 року, № 965, № 966, № 968, № 97від 13 липня 2012 року, №983 від 17 липня 2012 року та № 993 від 24 липня 2012 року.

Позивачем відобразив у податковому обліку з ПДВ результати фінансово-господарських відносин з ТОВ «ФОРС» і задекларував у складі податкового кредиту за липень 2012 року ПДВ, сума якого склала 572 277, 40 грн. При цьому відповідач невірно вказав в акті загальну суму задекларованого позивачем ПДВ по даному контрагенту в розмірі 571 627, 00 грн., помилково зазначивши обсяг поставки і нараховану суму ПДВ по податковій накладній № 895 від 13 липня 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи вказана сума ПДВ нарахована на підставі податкових накладних: №884 від 10 липня 2012 року на суму 7 180, 80 грн. (у т.ч. ПДВ - 1 196, 80 грн.), № 891 від 10 липня 2012 року на суму 738 259, 20 грн. (у т.ч. ПДВ - 123 043, 20 грн.), № 892 від 13 липня 2012 року на суму 472 699, 37 грн. (у т.ч. ПДВ - 78 783, 23 грн.), № 893 від 13 липня 2012 року на суму 24 590, 41 грн. (у т.ч. ПДВ - 4 098, 40 грн.), № 894 від 13 липня 2012 року на суму 189 892, 80 грн. (у т.ч. ПДВ - 31 648, 80 грн.), № 895 від 13 липня 2012 року на суму 1 377 295, 00 грн. (у т.ч. ПДВ - 229 549, 17 грн.), № 896 від 13 липня 2012 року на суму 250 148, 40 грн. (у т.ч. ПДВ - 41 691, 40 грн.), № 897 від 13 липня 2012 року на суму 118 642, 80 грн. (у т.ч. ПДВ - 19 773, 80 грн.), № 906 від 17 липня 2012 року на суму 249 560, 40 грн. (у т.ч. ПДВ - 41 593, 40 грн.), № 908 від 24 липня 2012 року на суму 5 395, 20 грн. (у т.ч. ПДВ - 899, 20 грн.)

Крім того, позивач відобразив в документах бухгалтерського і податкового обліку дані , необхідні для підтвердження задекларованих показників податкового кредиту по операціям з ТОВ «ФОРС». Перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України - податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення господарських операцій та в період їх виконання відомості в Єдиному державному реєстрі з приводу реєстрації ТОВ «ФОРС» були чинні. Крім того, вказана особа була зареєстрована платником податку на додану вартість.

Доводи апелянта на банкрутство ТОВ «ФОРС» у жовтні, листопаді 2012 року колегія суддів не приймає до уваги, оскільки не означає неможливість здійснення господарських операцій у попередніх періодах, а тому не спростовує правове значення первинних документів і не впливає на правильність відображення позивачем в податковому обліку господарських операцій.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, виконання договорів підтверджується вищезазначеними матеріалами справи .

Також як вбачається з матеріалів справи, угоди, які укладені між позивачем та ТОВ «ФОРС», не визнані судом недійсними, їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 24 жовтня 2013 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 23 жовтня 2013 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.