Ухвала суду № 34298618, 23.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" жовтня 2013 р. м. Київ К-41054/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції у місті Кривому Розі на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2010 по справі №А23/115-08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрпром» до Південної Міжрайонної державної податкової інспекції у Кривому Розі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрпром» (далі - ТОВ «Днепрпром», позивач) до Південної Міжрайонної державної податкової інспекції у Кривому Розі (далі - Південної МДПІ у Кривому Розі, відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0005032301/0 від 04.12.2007, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 27586,00грн (з них: 8137,00грн. - основний платіж та 19449,00грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2008, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2010, позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення відповідача від 04.12.2007 №0005032301/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 12206,00грн. (з них 8137,00грн. - основний платіж та 4069,00грн. - штрафні (фінансові) санкції). В решті позову відмовлено.

При цьому, суди попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог виходили з безпідставності визначення податкового зобов'язання щодо основного платежу на суму 8137,00грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4069,00грн., з огляду на те, що позивачем надано на підтвердження валових витрат усі відповіді первинні документи щодо оплати вартості залізничного тарифу, які передбачені правилами ведення податкового обліку та встановлено зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю позивача. Відмовляючи в іншій частині позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, позивачем не оспорюються вимоги щодо заниження скоригованого валового доходу у розмірі 129040,00грн. та заниження скоригованих валових витрат у розмірі 83500,00грн.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач 13.12.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 15.03.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2010 в частині задоволення позовних вимог, прийняти нове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон України №334/94-ВР), ст.3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі-Закон України №996-ХІV).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ «Днепрпром» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 по 30.09.2007, складено акт від 27.11.2007 №276/231/20264037, на підставі якого податковим органом винесено податкове-повідомлення рішення №0005032301/0 від 04.12.2007 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 8137,00грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 19449,00грн., всього на загальну суму 27586,00грн.

Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував, зокрема, висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №334/94-ВР внаслідок віднесення до складу валових витрат вартості залізничного тарифу, як такої, що не підтверджена відповідними документами, в результаті чого завищено валові витрати у розмірі 32549,00грн.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 наведеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі-Закон України №996-ХІV) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарських операцій. Первинні документи повинно бути складено при здійсненні господарської операції. Первинні документи може бути складено на паперових або машинних носіях, вони повинні мати наступні обов'язкові реквізити: назва документу (форми); дата та місце складання; назву підприємства, від особи якого складено документ; зміст та об'єм господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, що приймала участь в здійсненні господарських операцій.

Отже, Законом заборонено відносити до складу валових витрат, що зменшують базу та об'єкт оподаткування податку на прибуток, витрати, які не підтверджені будь-якими розрахунковими, платіжними та іншими документами взагалі. При цьому Законом не визначено конкретного переліку підтвердних документів, що є підставою для формування валових витрат платника.

Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ВАТ «Міг гал Стіл Кривий Ріг» (постачальник) було укладено договори від 04.10.2006 №1242Н, від 27.12.2006 №321Н, відповідно до умов яких постачальник зобов'язаний поставити продукцію «бензол сирий кам'яновугільний», а покупець оплатити і прийняти його. Поставка товару здійснюється залізничним транспортом на умовах FСА - залізнична станція відправлення товару, зазначена в специфікаціях до договору.

Згідно п.3.3 договорів товар до станції призначення транспортується залізничним транспортом на підставі договору перевезення, укладеним постачальником з перевізником, при цьому покупець (позивач) компенсує усі витрати, пов'язані з транспортуванням товару до станції призначення. Витрати по транспортуванню не включаються в ціну товару, виділяються окремим рядком у рахунках-фактурах.

Відповідно до п.3.6 договорів, товар, що відвантажується, забезпечується супровідними документами: залізничними квитанціями (накладними) і сертифікатами якості на кожну цистерну (оригінали слідують з разом товаром), по факту відвантаження товару у строк не пізніше 7 банківських днів постачальник зобов'язаний передати покупцю рахунки - фактури та податкові накладні.

Факт поставки обумовленого договорами від 04.10.06 № 1242Н, від 27.12.06 № 321Н товару підтверджений рахунками-фактурами ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг», із зазначенням в них окремими рядками вартості продукції і вартості залізничного тарифу. Крім того, зазначені документи містять посилання на укладений з позивачем відповідний договір, інформацію про вантажоодержувача, номер залізничної квитанції та номер вагону (цистерни).

З матеріалів справи вбачається, що відвантаження товару в межах перелічених договорів здійснювалось постачальником - ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг» на адресу вказаних в перевізних документах вантажоодержувачів ТОВ «Альфа-Нафта», ДП УПІК «Кіровоградоблагрошляхбуд» у повній відповідності з зазначеними позивачем відвантажувальними реквізитами, що відповідає умовам вищезазначених договорів.

Щодо відвантаження ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг» товару за накладною №47023925 (цистерна № 50772854) на адресу одержувача - ТОВ «Промтехнотрейд», судом встановлено, що ці відвантажувальні реквізити вказані постачальником позивача помилково, фактично вказаний товар належить позивачеві і відвантажувався в межах договору №321Н від 27.12.2006, на його оплату виставлений рахунок-фактура №02/5892 від 14.04.2007.

На підтвердження факту надання транспортних послуг надані копії відповідних перевізних документів (залізничні квитанції про приймання вантажу) із зазначенням в них провізної плати - залізничного тарифу. Інформація, яка міститься в цих квитанціях, в повній мірі відповідає даним виписаних постачальником рахунків-фактур. Наявність оригіналів залізничних квитанцій в передбаченому договорами від 04.10.2006 №1242Н, від 27.12.2006 №321Н пакеті документів, що передається позивачу в підтвердження поставки товару, не передбачена.

Згідно положень Статуту залізниць України основним перевізним документом установлено форми, обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, які укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача, є залізнична накладна. Відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом.

Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправнику.

В числі іншої обов'язкової інформації комплект перевізних документів містить суму провізних платежів - плату за перевезення.

З огляду на зазначене та враховуючи, що договір перевезення належного позивачеві товару укладений у відповідності з умовами договорів від 04.10.2006 №1242Н, від 27.12.2006 №321Н між постачальником (ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг») і залізницею на користь вказаних в перевізних документах на вимогу позивача одержувачів, позивач не є стороною цього договору, а також особою, на користь якої укладений такий договір, ні залізнична накладна, ні залізнична квитанція про приймання вантажу не є для останнього первинним документом в розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 12206,00грн. (з них 8137,00грн. - основний платіж та 4069,00грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції у місті Кривому Розі залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв