Ухвала суду № 34298580, 16.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" жовтня 2013 р. м. Київ К-40505/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим

на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.03.2009 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2009 р.

у справі № 2-29/11358-2007А (2-29/11358-07А/5002)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій Утьос»

до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим

про визнання неправомірними дій та податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій Утьос» (далі - позивач, ТОВ «Санаторій Утьос») звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим (далі - відповідач, ДПІ у м. Ялта), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету спору, просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.08.2007 р. № 0002242301/0 та № 0002252301/0.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.03.2009р., яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2009 р., позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялта № 0002242301/0 від 08.08.2007 р., яким ТОВ «Санаторій Утьос» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4 894 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялта № 0002252301/0 від 08.08.2007 р., яким ТОВ «Санаторій Утьос» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5 911 643 грн.; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.03.2009 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2009 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Сторони в судове засідання 16.10.2013 р. не з'явились, справа розглянута в порядку статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 21.06.2007 р. по 12.07.2007 р. та з 13.07.2007 р. по 19.07.2007 р. на підставі направлень від 21.06.2007р. № 00847/407, від 13.07.2007 р. № 00896/456 посадовими особами ДПІ у м. Ялта було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Санаторій Утьос», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13.05.2005 р. по 31.03.2007 р., за результатами якої складено акт перевірки від 26.07.2007 р. №1802/23-1/33386001/106 та встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпунктів 5.3.1, 5.3.2 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, підпунктів 7.3.1, 7.3.5 пункту 7.3, підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7, пункту 22.13 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток: - за 2005 рік на суму 225 281,00 грн., - за 2006 рік на суму 1 701 110,00 грн., - занижено податок на прибуток за півріччя 2006 року на суму 9 787,00 грн.; підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.2, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7, пунктів 9.4, 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 18 Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, в результаті чого занижено податок на додану вартість: - за 2005 рік на суму 645 067,00 грн., - за 2006 рік на суму 2 108 180,00 грн., - за лютий 2007 року на суму 270 099,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 08.08.2007 р. винесені податкові повідомлення-рішення № 0002242301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток, а саме штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4 894 грн. та № 0002252301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5 911 643 грн., у тому числі основний платіж складає 3 023 346 грн. і 2 888 297 грн. - штрафні санкції.

Як вбачається з акту № 1802/23-1/33386001/106 від 26.07.2007 р., підставою для нарахування позивачу вказаних податкових зобов'язань, слугували встановлені перевіряючими порушення в розрахунках та деклараціях позивача, що призвело, на думку відповідача, до завищення суми від'ємного значення за 2006 рік по уточнюючому розрахунку по коду рядка 04.9 Декларації у розмірі 1 701 110 грн.

Крім того, відповідач в акті перевірки зазначив, що ТОВ «Санаторій Утьос» необґрунтовано включило до складу податкового кредиту податок на додану вартість за придбані легкові автомобілі, а саме: за серпень 2006 року на суму податку на додану вартість 12 165 грн. та за листопад 2006 року на суму податку на додану вартість 9 318 грн.

Також, відповідач дійшов висновку, що позивач при анулюванні свідоцтва платника податку на додану вартість в листопаді 2006 року повинен був нарахувати податкові зобов'язання на суму 2 951 152 грн. умовного продажу, та в зв'язку з порушеннями в частині формування податкових зобов'язань та податкового кредиту, кредит в сумі 2 951 152 грн. не підтверджено.

В акті перевірки відповідач посилається на те, що позивач зареєструвався платником податку на додану вартість з 01.11.2005 р., тоді як повинен був зареєструватися до кінця серпня 2005 року, так як обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує протягом звітного податкового періоду у два рази суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість».

Фактичний обсяг продажу без податку на додану вартість за серпень 2005 року, як встановлено перевіряючими, склав 719 315 грн. Інформація про об'єми продажу за серпень 2005 року відображена в таблиці № 9, а також операція отримання коштів від ТОВ «Укрспецбуд» на розрахунковий рахунок суб'єкта господарювання як передплата на придбання об'єкту не житлової нерухомості у розмірі 150 000 грн. без податку на додану вартість.

Аналогічне порушення встановлено в грудні 2006 року - ТОВ «Санаторій Утьос» було виведено з платників податку на додану вартість 28.11.2006 р., так як не декларувало оподатковувані операції та зареєстровано знову платником з 12.01.2007р.. Однак в ході перевірки встановлено, що обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує протягом звітного податкового періоду більш ніж у два рази суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість». Фактичний обсяг продажу без податку на додану вартість за грудень 2006 року склав 2 145 309 грн.

У періоді, що перевірявся, ТОВ «Санаторій Утьос» укладалися договори про інвестування і пайову участь у будівництві елінг-центру з рятувальної станцією і пляжними спорудами на території смт. Гурзуф, з фізичними і юридичними особами які являються «пайовики-інвестори».

В акті перевірки відповідач посилається на те, що сума податкових зобов'язань задекларованих позивачем складається з передплати на розрахунковий рахунок від ТОВ «Укрспецбуд» за об'єкт не житлової нерухомості та замість корегування податкового кредиту на повернення коштів постачальниками проводилось нарахування податкових зобов'язань.

У періоді, що перевірявся, позивачем були укладені договори на рекламні послуги по залученню інвесторів для інвестування і пайової участі у будівництві елінг-центру з рятувальною станцією і пляжними спорудами на території смт. Гурзуф з фізичними, юридичними особами резидентами та нерезидентами. Дані витрати, на думку відповідача, не правомірно відносилися до складу валових витрат по р.04.1 Декларації і згідно уточнюючих розрахунків по податку на прибуток підприємства.

Так, перевіркою зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток: за 2005 рік на суму 225 281 грн., за 2006 рік на суму 1 701 110 грн.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті, заперечуючи проти тверджень відповідача та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

З метою встановлення фактичних обставин справи, судом першої інстанції по справі призначалась судова бухгалтерська експертиза.

Відповідно до висновку експерта №104 від 15.12.2008 р., завищення валових витрат по витратах на рекламні послуги, наданими на дослідження документами і нормативно по ТОВ «Санаторій «Утьос» підтверджуються в сумі + 100 678,61 грн. за 2005 рік, на фінансовий результат завищення не вплинуло, оскільки підприємством допущені збитки.

За період 2006 рік - І квартал 2007 року віднесення до складу валових витрат ТОВ «Санаторій Утьос» витрат на рекламу підтверджено наданими актами виконаних робіт, банківськими виписками і нормативно.

За період 2005 рік - І квартал 2007 року віднесення до складу податкового кредиту ТОВ «Санаторій Утьос» витрат на рекламу підтверджено податковими накладними; донарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість по надходженням грошових коштів від пайовиків-інвесторів наданими на дослідження документами нормативно не підтверджується; донарахування податку на прибуток і штрафних санкцій по податку на прибуток наданими на дослідження документами і нормативно не підтверджується; донарахування податку на додану вартість наданими на дослідження документами і нормативно не підтверджується.

Отже, в результаті експертного дослідження по наданих документах фінансового і бухгалтерського обліку встановлено, що в акті № 1802/23-1/33386001/106 від 26.07.2007 р. висновки в частині встановлення зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2005 рік на суму 225 281,00 грн., за 2006 рік на суму 1 701 110 грн., заниження податку на прибуток за півріччя 2006 року на суму 9 787 грн., заниження податку на додану вартість: за 2005 рік на суму 645 067 грн., в тому числі: за серпень 2005 року на суму 143 863 грн., за вересень 2005 року на суму 153 392 грн., за жовтень 2005 року на суму 296 415 грн., за листопад 2005 року на суму 51 397 грн.; за 2006 рік на суму 2 108 180 грн., в тому числі: за квітень 2006 року на суму 11 440,00 грн., за червень 2006 року на суму 68 672,00 грн., за липень 2006 року на суму 65 090,00 грн., за серпень 2006 року на суму 286 718 грн., за жовтень 2006 року на суму 784 671 грн., за листопад 2006 року на суму 462 527 грн., за грудень 2006 року на суму 429 062 грн.; за лютий 2007 року на суму 270 099 грн. не відповідають фактичним даним бухгалтерського обліку ТОВ «Санаторій Утьос».

Таким чином, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, дослідженнями та Висновком експерта спростовуються доводи перевіряючих, викладені в акті перевірки № 1802/23-1/33386001/106 від 26.07.2007 р.

Суд касаційної інстанції погоджується з судами першої та апеляційної інстанцій щодо відсутні підстави для неприйняття в якості доказу висновків судової бухгалтерської експертизи, так як останні складені на підставі дослідження первинних бухгалтерських документів у встановленому законодавством порядку.

Виходячи з встановлених обставин справи, суд касаційної інстанції зауважує, що оскільки висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень закону мають характер припущень, то вони й не можуть бути покладені в основу податкових повідомлень-рішень, що оскаржуються.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Згідно приписів частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесених податкових повідомлень-рішень від 08.08.2007 р. №0002242301/0 та № 0002252301/0, вимоги щодо скасування зазначених податкових повідомлень-рішень були задоволені обґрунтовано.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.03.2009 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2009 р. у справі № 2-29/11358-2007А (2-29/11358-07А/5002) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. БухтіяроваЗ оригіналом гідно Помічник судді (підпис) М.І. Костенко Т. В. Давидовська